Постанова № 47076194, 13.07.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2015р. Справа № 876/8995/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Сапіги В.П.,

за участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,

за участю представників:

апелянта (відповідача у справі): не зявився

позивача у справі: не зявився

третьої особи у справі: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області, м.Рівне

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2013р. у справі №813/2871/13а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Лізинговий дім, м.Львів

до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області, м.Рівне

третя особа: ОСОБА_1 підприємство Два Я Універсал, м.Львів

про визнання незаконними дій та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

12.04.2013р. позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" звернулося до суду з позовом до відповідача: ОСОБА_2 примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 підприємство "Два "Я"- Універсал" про визнання незаконними дій та скасування постанови ВП №36517238 від 01.04.2013р. про стягнення з боржника виконавчого збору.

Ухвалою від 26.04.2013р. було об'єднано для спільного розгляду і вирішення адміністративну справу №813/3321/13-а за позовом: ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" до відповідача: ВПВР УДВС ГУЮ у Рівненській області про визнання незаконною та скасування постанови ВП №37612716 від 16.04.2013р. про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору зі справою №813/2871/13-а.

Позовні вимоги мотивовано тим, що боржник у виконавчому провадженні - ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" був позбавлений можливості добровільно виконати наказ Господарського суду міста Києва від 06.01.2013р., про що відповідачу було відомо, проте не враховано при прийнятті оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору. Крім того, позивач вказав, що відповідачем не дотримано вимог ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", що, на думку позивача, є підставою для визнання дій незаконними та скасування спірних постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору.

За результатами розгляду справи Львівський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про задоволення позову з огляду на вимоги п. 6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010р. № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби", яким передбачено, що судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Тобто, відповідачем при прийнятті оскаржуваних постанов було протиправно не враховано, що існували обставини, які свідчили про обєктивну неможливість добровільного виконання боржником виконавчого документа.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції Управління ДВС ГУЮ у Рівненській області оскаржило її в апеляційному порядку. В своїй апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга вмотивована тим, що причини невиконання рішення суду мають встановлюватися виключно при накладенні штрафу на боржника, а не при винесенні постанови про стягнення боржника виконавчого збору, що свідчить про порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Також апелянт вважає, що відділ примусового виконання рішень не може бути належним відповідачем по даній адміністративній справі, оскільки є структурним підрозділом головного управління юстиції в області та не є самостійним органом державної виконавчої служби. Судом першої інстанції на вищевказане не звернуто уваги та в процесі розгляду справи не допущено правонаступництво.

В судове засідання сторони не зявились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому суд вважає можливим розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегією суддів апеляційного суду встановлено наступне:

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2010р. позовні вимоги Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" задоволено повністю: визнано право власності Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" на поліграфічне обладнання Shinohara 75 V H Pile. 09.02.2010р.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2010р. рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2010р. у справі №30/26 скасовано, а справу передано на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2011р. у задоволенні первісного позову відмовлено повністю; позов третьої особи, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" задоволено повністю: визнано недійсним договір фінансового лізингу №34/1703 від 17.03.2008р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маттадор" та Підприємством "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва"; витребувано від Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" та передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" п'ятифарбову аркушеву офсетну машину Shinohara 75 V H Pil з опційним оснащенням. 09.06.2011р. у справі №30/62-16/456 видано накази на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2011р., залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2011р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2011р. заяву Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" про перегляд рішення за нововиявленими обставинами задоволено; рішення Господарського суду міста Києва 08.02.2011р. у справі №30/26-16/456 скасовано.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2012р. рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2011р. у справі №30/26-16/456 скасовано; заяву Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2011р. залишено без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.06.2012р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2012р. у справі №30/26-16/456 скасовано, залишено в силі рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2011р.

10.10.2012р. між ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" (Первісний Лізингодавець) та ПП "Два "Я"- Універсал" (Новий Лізингодавець), ТОВ "Укрдрук" (Лізингоодержувач) було укладено Договір № ЗС-11/0412 про заміну сторони шляхом відступлення права вимоги. Відповідно до умов п.5 даного Договору право власності на майно, а саме: п'ятифарбову аркушеву офсетну машину Shinohara 75 V H Pil з опційним оснащенням, заводський №100720431, 2007 року випуску, переходить до Нового Лізингодавця з моменту підписання цього Договору.

Пунктом 3 Договору передбачено, що загальна ціна майна складає 1449981,97грн.

ПП "Два "Я" - Універсал" виконало грошові зобов'язання перед ТОВ "Компанія "Лізинговий дім"на зазначену суму в повному обсязі, підтверджується платіжними дорученнями №1272 від 16.11.2012р., №1275 від 19.11.2012р., №1282 від 20.11.2012р., №1290 від 26.11.2012р., №1293 від 29.11.2012р., №150 від 05.12.2012р., №1302 від 06.12.2012р., №1306 від 07.12.2012р.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2012р. у справі №30/26-16/456 позовні вимоги Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва" задоволено повністю: визнано право власності Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва" на поліграфічне обладнання Shinohara 75 V H Pile; в задоволенні позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами про визнання недійсним договору лізингу та витребування поліграфічного обладнання Shinohara 75 V H Pile з чужого незаконного володіння відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2012р. додаткове рішення Господарського суду міста Києва у справі №30/26-16/456 залишено без змін.

На виконання вищевказаного додаткового рішення Господарським судом міста Києва видано наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2013р. задоволено заяву Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва" про видачу наказу про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2011р. у справі №30/26-16/456.

На виконання вищевказаної ухвали 16.01.2013р. видано наказ про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2011р.

Постановою ВП №36517238 від 13.02.2013р. відкрито виконавче провадження з виконання Наказу Господарського суду міста Києва №30/26-16/456, виданого 16.01.2013р. про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2011р. у справі №306/26-16/456 повернути у власність Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва" п'ятифарбову аркушеву офсетну машину Shinohara 75 V H Pil з опційним оснащенням, заводський №100720431, 2007 року випуску, вилучену у Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва" рішенням Господарського суду міста Києва. Боржнику надано строк для добровільного виконання до 19.02.2013р., одночасно на зазначене майно відповідачем було накладено арешт.

Як вбачається із матеріалів виконавчого провадження, 18.02.2013р. у ВДВС ППВР ГУЮ у Рівненській області зареєстровано заяву, якою відповідача повідомлено, що власником машии Shinohara 75 V H Pil, відповідно до умов договору № ЗС-11/0412 від 10.10.2012р., є ПП "Два "Я"- Універсал".

Крім цього, боржником у виконавчому провадженні ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" надіслано лист від 19.02.2013р., який зареєстрований у ВПВР УДВС ГУЮ у Рівненській області 20.02.2013р. за №2159/02.1-14/26, в якому позивач повідомляє, що не є власником спірного майна, а тому не може виконати Наказ Господарського суду міста Києва №30/26-16/456 від 16.01.2013р., а тому просить повернути виконавчий документ стягувачеві.

19.02.2013р. заступником начальника ВПВР УДВС ГУЮ у Рівненській області постановлено постанову ВП №36517238, якою відкладено провадження виконавчих дій з примусового виконання Наказу Господарського суду міста Києва №30/26-16/456, виданого 16.01.2013р. до 27.02.2013р.

Також, відповідачем 01.03.2013р. накладено арешт на п'ятифарбову аркушеву офсетну машину Shinohara 75 V H Pil з опційним оснащенням, заводський №100720431, 2007 року випуску.

Постановою ВП №36517238 від 02.04.2013р. виконавче провадження з примусового виконання Наказу Господарського суду міста Києва №30/26-16/456, виданого 16.01.2013р. про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2011р. у справі №306/26-16/456, закінчено, у зв'язку із фактичним виконанням рішення в повному обсязі згідно з виконавчим документом.

01.04.2013р. відповідачем винесено Постанову ВП №36517238 про стягнення з ТОВ "Компанія "Лізинговий дім"виконавчого збору у розмірі 583325грн. Постановою ВП №37612716, яка прийнята відповідачем 16.04.2013р., відкрито виконавче провадження з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору №36517238, виданої 01.04.2013р.

При прийнятті рішення по суті спору, суд першої інстанції керувався наступними нормами матеріального права:

Згідно із ч.1 ст.6 Закону України "Про виконавче провадження"державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до ст.28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003р. №14 встановлено, що відповідно до статей 45, 46 Закону України "Про виконавче провадження", витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про внесення змін до постанови Пленуму ВАСУ від 13.12.2010р. № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" від 21.05.2012р. № 5, передбачено, що судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання.

На підставі досліджених фактичних обставин справи та вищевказаних норм матеріального права, суд першої інстанції прийшов до висновку, що на момент прийняття оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору, відповідачу було відомо про те, що п'ятифарбова аркушева офсетна машина Shinohara 75 V H Pil відчужена позивачем третій особі - ПП "Два "Я"- Універсал", проте фактично зобов'язано позивача здійснити передачу майна, яке належить ПП "Два "Я"- Універсал", яке не є ні стороною, ні іншим учасником виконавчого провадження.

Вказані обставини, на думку суду першої інстанції, свідчать про неможливість добровільного виконання позивачем, як боржником наказу Господарського суду міста Києва №30/26-16/456, виданого 16.01.2013р. про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2011р. у справі №306/26-16/456, а державним виконавцем при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору не було враховано причини невиконання такого рішення.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Апелянт стверджує, що причини невиконання рішення суду мають встановлюватися виключно при накладенні штрафу на боржника, а не при винесенні постанови про стягнення боржника виконавчого збору.

Відповідно до ч.2 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Тобто, при накладенні штрафу слід враховувати вину боржника.

Але, як правильно зауважує апелянт, в рамках даної адміністративної справи має місце з боржника стягнення виконавчого збору.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

Відтак, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що законодавством не передбачено обовязок державного виконавця встановлення поважності причин невиконання виконавчого документа при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки такі доводи відповідають нормам Закону України "Про виконавче провадження" та спростовують відповідний висновок суду першої інстанції про необхідність врахування причин невиконання виконавчого документа відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови.

Натомість, судом першої інстанції неправильно по трактовано вимоги п. 6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010р. №3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби", відповідно до якого, судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання.

Таким чином, Пленум Вищого адміністративного суду України чітко розмежовує постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору за невиконання рішення самостійно та постанову державного виконавця про невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії та не дає жодної вказівки на те, що при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору за невиконання рішення самостійно необхідно встановлювати поважність причин такого невиконання.

Крім цього, колегія суддів наголошує на тому, що неможливість виконання позивачем як боржником у виконавчому провадженні виконавчого документа була спричинена власне діями самого позивача.

Зокрема, 27.06.2012р. постановою Вищого господарського суду України залишено в силі рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2011р., яким в свою чергу, скасовано рішення Господарського суду міста Києва 08.02.2011р. у справі №30/26-16/456 про витребування від Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" та передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" п'ятифарбової аркушевої офсетної машини Shinohara 75 V H Pil.

Відтак, правову підставу права власності позивача на п'ятифарбову аркушеву офсетну машину Shinohara 75 V H Pil було скасовано, а відповідне рішення набрало законної сили.

Натомість, не зважаючи на це, позивач 10.10.2012р. укладає з ПП "Два "Я"- Універсал" (Новий Лізингодавець), ТОВ "Укрдрук" (Лізингоодержувач) договір № ЗС-11/0412 про заміну сторони шляхом відступлення права вимоги.

Наведене виключає добросовісність у спірній ситуації, що склалася саме позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім", який укладаючи правочин щодо п'ятифарбової аркушевої офсетної машини Shinohara 75 V H Pil з третіми особами після скасування рішення суду, яким цю машину йому - позивачеві було передано, повинен був та міг знати про юридичні наслідки, які можуть виникнути із таких дій.

Крім цього, відповідно до п.11 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010р. № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби", відповідачем у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (стаття 181 Кодексу адміністративного судочинства України). Такими органами державної виконавчої служби є:

1. Державна виконавча служба України, до складу якої входить відділ примусового виконання рішень.

2. Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень.

3. Районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Отже, судам необхідно мати на увазі, що в цій категорії справ відповідачами можуть бути лише перераховані органи державної виконавчої служби у зв'язку з тим, що структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, відділи примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - не визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах.

Ураховуючи те, що наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним, судам, у разі подання позовної заяви до державних виконавців або інших посадових осіб органів державної виконавчої служби чи до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, необхідно за правилами статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України здійснювати заміну первинного відповідача на належного - відповідно Державну виконавчу службу України, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, або, у разі наявності заперечень позивача, залучати вказаний орган як другого відповідача.

Відповідно до ст.52 КАС України, суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про що суд повідомляє третю особу.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Після заміни сторони, вступу третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Як вбачається з матеріалів справи, даний адміністративний позов заявлено саме до ОСОБА_2 примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області, а не до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області. В оскаржуваній постанові суду першої інстанції міститься інформація про те, що представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Заперечень та заяви про розгляд справи без участі представника на адресу суду не надходило. В матеріалах даної адміністративної справи також відсутні відомості про заміну первинного відповідача ОСОБА_2 примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області на належного відповідача: Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції задоволено позовні вимоги відносно ОСОБА_2 примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області також із порушеннями норм процесуального права, оскільки визначений позивачем відповідач є неналежним відповідачем.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст.9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправними дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору ВП №3617238 від 01.04.2013р., скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області про стягнення виконавчого збору ВП №3617238 від 01.04.2013р. та визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області про відкриття виконавчого провадження ВП №37612716 від 16.04.2013р. та вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" не підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції неповно встановив усі фактичні обставини справи та постановив судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, тому колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови і вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити.

Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2013р. у справі №813/2871/13а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Лізинговий дім до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області, третя особа: ОСОБА_1 підприємство Два Я Універсал, про визнання незаконними дій та скасування постанов, - задоволити.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2013р. у справі №813/2871/13а, - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя В.П. Сапіга

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.07.2015р.