Постанова № 47076192, 13.07.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2015р. Справа № 876/5126/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Сапіги В.П.,

за участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,

за участю представників:

апелянта (відповідача-1 у справі): ОСОБА_1,

відповідача-2 у справі: ОСОБА_1,

позивача у справі: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу Миколаївської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, м.Миколаїв Львівської області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.04.2015р. у справі №813/73/15

за позовом ОСОБА_3, м.Жидачів Львівської області

до відповідача-1: Миколаївської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, м.Миколаїв Львівської області

відповідача-2: виконувача обовязків начальника Миколаївської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області ОСОБА_4, м.Миколаїв Львівської області

про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

12.01.2015р. позивач: ОСОБА_3 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача: Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Львівській області та Виконувача обов'язків начальника Миколаївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області ОСОБА_4 про визнання незаконним наказу про звільнення від 10.11.2014р. №74-о, поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги позивачем обгрунтовано тим, що при його звільненні було порушено процедуру звільнення, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, ліквідації, реорганізації, банкрутства, скорочення чисельності або штату працівників. Позивач вважає, що відповідачами не враховано вимог частин 1 та 2 ст. 42 КЗпП України. Також позивач зазначив, що йому, всупереч вимогам ст. 492 КЗпП України, одночасно із попередженням про звільнення не було запропоновану іншу роботу.

За результатами розгляду справи Львівський окружний адміністративний суд позовні вимоги задоволив. Свою постанову суд першої інстанції обґрунтував тим, що факт наявності у позивача двох неповнолітніх дітей вказує на наявність у нього переважного права на залишенні на роботі, передбаченого положеннями ст. 42 КЗпП України.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, апелянт (відповідач у справі): Миколаївська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області оскаржив її в апеляційному порядку. У своїй апеляційній скарзі апелянт звертає увагу на те, що позивачем було пропущено визначений законом строк на звернення до адміністративного суду. Також апелянт доводить той факт, що позивач не мав переважного права на залишення на роботі, оскільки таке право, в першу чергу, надавалось працівникам з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці, і саме такий порядок визначений положеннями ст. 42 КЗпП України. Крім того, апелянт наводить свій розрахунок розміру середньої заробітної плати з посиланнями на те, що судом першої інстанції було невірно визначено розмір заробітної плати, що повинна підлягати стягненню за час вимушеного прогулу. Апелянт просить апеляційний суд постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Представником позивача: ОСОБА_2 було подано до суду письмові заперечення на апеляційну скаргу. В даних запереченнях представник позивача зазначає, що оскаржувана постанова є законною та обгрутованою, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про те, що строк звернення до адміністративного суду пропущено з поважних причин. Також в письмових запереченнях міститься обґрунтування порушення Миколаївською ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області процедури звільнення позивача, зокрема, йому не було запропоновану іншу роботу та не враховано переважного права позивача на залишення на роботі.

Представник позивача просив апеляційний суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

В судове засідання Львівського апеляційного адміністративного суду 13.07.2015р. прибули представник апелянта: ОСОБА_1 та представник позивача: ОСОБА_2

Представник апелянта надав суду пояснення, аналогічні доводам апеляційної скарги. ОСОБА_1 повідомив, що при звільненні позивача йому дійсно не було запропоновано іншої посади, однак, незважаючи на це, вважає постанову суду першої інстанції такою, що винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Представник позивача надав усні пояснення, аналогічні доводам письмових заперечень та зазначив, що погоджується з розрахунками розміру заробітної плати, що повинна підлягати стягненню за час вимушеного прогулу, які навів апелянт в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, сторін у справі, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, встановивши обставини та відповідні їм правовідносини, колегією суддів встановлено наступне:

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу №Л.44-о від 20.10.2010р. Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області ОСОБА_3 було прийнято на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу погашення прострочених податкових зобов'язань з 20.10.2010р., тимчасово і присвоєно спеціальне звання "Інспектор податкової служби ІІ рангу". Наказом №Л.11-о від 01.09.2011р. Державної податкової інспекції у Жидачівському районі ОСОБА_3 було переведено на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового контролю юридичних осіб, тимчасово. Наказом №Л.25-о від 26.04.2011р. по ДПІ у Жидачівському районі позивача було переведено на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора сектору перевірок платників податків відділу податкового контролю юридичних осіб.

На підставі наказу №Л.3-о від 16.03.2012р. по ДПІ у Жидачівському районі, у зв'язку із завершенням реорганізації ДПІ у Жидачівському районі позивача було звільнено з посади, згідно із вимогами п.5 ст.36 КЗпП України в порядку переведення в Миколаївську МДПІ Львівської області ДПС. Наказом № 1-о від 19.03.2012р. Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області ДПС позивача було зараховано на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора в порядку переведення з ДПІ у Жидачівському районі. Наказом №42-о від 06.07.2012р. Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області ДПС ОСОБА_3 було переведено на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу погашення податкового боргу. На підставі наказу №2-о від 01.07.2013р. Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області ДПС, у зв'язку із реорганізацією Миколаївської МДПІ Львівської області ДПС позивача було переведено на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу податкового аудиту Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Львівській області, присвоєно 12-й ранг державного службовця. Наказом №03-о від 30.12.2013р. позивачу присвоєно спеціальне звання "Інспектор податкової та митної служби ІІ рангу".

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.04.2015р. №261 "Про внесення змін до деяких наказів Міндоходів" та від 30.04.2014р. "Про внесення змін до деяких наказів Міндоходів, наказу Головного управління Міндоходів у Львівській області, наказом від 25.06.2014р. №485 "Про введення в дію переліку змін №1 до штатного розпису ДПІ(ОДПІ), наказу Миколаївської ОДПІ від 26.06.2014р. №318 "Про зміни у штатному розписі" проведено скорочення штатної чисельності Миколаївської ОДПІ. Відповідно до штатного розпису на 2014р. від 15.01.2014р. затверджено штат в кількості 90 штатних одиниць.

Згідно із переліком змін №1 до штатного розпису на 2014р. від 12.06.2014р. Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (перелік змін №1), у зв'язку із проведенням скорочення штатної чисельності, штатна чисельність працівників затверджена в кількості 84 штатних одиниць. Відповідно до переліку змін №1 від 12.06.2014р. виводиться з штатного розпису 8 штатних одиниць, а вводиться 2 штатні одиниці, в тому числі, з відділу податкового аудиту виводиться: 1 штатна одиниця. Згідно із переліком змін №2 до штатного розпису на 2014 рік від 09.07.2014р., - з відділу податкового аудиту виводиться 1 штатна одиниця та вводиться 1 штатна одиниця до Жидачівського відділення Миколаївської ОДПІ.

07.07.2014р. посадовими особами Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області ОСОБА_3 було надано для ознайомлення письмове попередження про наступне вивільнення, яким адміністрація попередила про наступне звільнення із займаної посади 05.09.2014р., згідно із вимогами п.1 ст.40 Кодексу Законів про працю України. Вивільнення було пов'язано із проведенням скорочення чисельності відповідно до наказів Міністерства доходів і зборів України від 25.04.2014р. №261 "Про внесення змін до деяких наказів Міндоходів" та від 30.04.2014р. №270 "Про внесення змін до деяких наказів Міндоходів", наказу ГУ Міндоходів у Львівській області від 25.06.2014р. №485 "Про введення в дію Переліку змін №1 до штатного розпису ДПІ (ОДПІ), наказу Миколаївської ОДПІ від 26.06.2014р. №318 "Про зміни у штатному розписі" та у зв'язку із скороченням штатної чисельності Миколаївської ОДПІ.

Наказом №74-о від 10.11.2014р. Миколаївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області ОСОБА_3 звільнено з роботи, у зв'язку із скороченням штатної чисельності відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу Законів про працю України. На час вивільнення позивач обіймав посаду головного державного ревізора-інспектора відділу податкового аудиту Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Колегія суддів не погоджується висновками суду першої інстанції про те, що наявність у позивача двох неповнолітніх дітей вказує на його переважне право на залишення на роботі.

Так, відповідно до положень ст.42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

За рівних умов продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема, сімейним заи наявності двох і більше утриманців.

Отже, з конструкції наведеної норми вбачається, що наявність двох і більше утриманців може братись до уваги, лише якщо умови продуктивності праці і кваліфікації є рівними. Однак, матеріалами справи підтверджується, що в даному випадку відсутні підстави для висновку про рівність продуктивності праці і кваліфікації. Навпаки, кваліфікація позивача є найнижчою в порівнянні з іншими працівниками відділу податкового аудиту.

Разом з тим, колегія суддів в даному випадку вбачає підстави для поновлення ОСОБА_3 на займаній посаді та погоджується з доводами позивача про порушення ст.492 КЗпП України.

Так, статтею 492 КЗпП України передбачено порядок вивільнення працівників. Відповідно до положень цієї статті одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. За відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

В даному випадку в процесі звільнення позивача йому не було запропоновано іншої роботи, що визнав і сам представник апелянта. За таких, умов колегія суддів приходить до висновку про те, що при звільненні позивача було порушено встановлений законом порядок, а відтак, працедавець діяв з порушенням процедури, тобто протиправно. Дані обставини вказують на наявність підстав для поновлення ОСОБА_3 на попередньо займаній посаді із виплатою йому заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні як представник апелянта, так і представник позивача погодились із розрахунками розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу, що наведені в апеляційній скарзі та колегія суддів апеляційного суду, перевіривши правильність таких розрахунків, приходить до висновку, що стягненню в якості заробітної плати за час вимушеного прогулу на користь позивача повинні підлягати 3832,73грн.

Приписами ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.9 КАС України передбачено, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що в даному випадку доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції та наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови.

Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Миколаївської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.04.2015р. у справі №813/73/15 за позовом ОСОБА_3 до відповідача-1: Миколаївської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, відповідача-2: виконувача обовязків начальника Миколаївської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області ОСОБА_4, про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, - задоволити частково.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.04.2015р. у справі №813/73/15, - скасувати в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та прийняти в цій частині нову постанову, якою стягнути з Миколаївської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 3832,73грн. (три тисячі вісімсот тридцять дві гривні сімдесят три копійки).

3. В іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.04.2015р. у справі №813/73/15 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя В.П. Сапіга

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.07.2015р.