Постанова № 47076069, 16.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/1719/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Паламар П.Г.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.

суддів Безименної Н.В., Кобаль М.І.,

при секретарі Таран А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Товариства з додатковою відповідальністю «Пальмірський цукровий завод» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Пальмірський цукровий завод» до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Державна податкова інспекція у місті Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з додатковою відповідальністю «Пальмірський цукровий завод» звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Державна податкова інспекція у місті Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» в якому просили суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.01.2013 №20/0000112301, № 22/0000012301, № 19/2200.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.02.2015 року касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Пальмірський цукровий завод» задоволено частково: постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03.07.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2014 року - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи вищезгадані судові рішення, Вищим адміністративним судом України було зазначено, що судам першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи необхідно перевірити, чи порушувалась кримінальна справа стосовно працівників митної служби, щодо оформлення вантажних митних декларацій за зазначеними операціями експорту товарів; необхідно враховувати, що формальні недоліки первинних документах, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що їх видала, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції. В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а не повноваженнями осіб із складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції.

При цьому, основне правове значення для виникнення змін у податковому обліку має кваліфікація учасників господарської операції саме з урахуванням норм податкового законодавства. Недотримання цивільно-правових норм, у тому числі щодо неналежного оформлення представництва осіб, які діяли від імені суб'єкта господарювання, не є самостійною підставою для невизнання реальною господарської операції.

Відповідно до ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Враховуючи висновки суду касаційної інстанції, Окружний адміністративний суд міста Києва під час нового розгляду справи дійшов висновку про необгрунованість позовних вимог та ухвалив постанову від 14.05.2015 року про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено обставини та надано не вірну правову оцінку діям відповідача щодо підстав та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Золотоніською ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТДВ «Пальмірський цукровий завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 30.09.2012 та дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за жовтень 2012 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 28.12.2012 №1737/2200/00373497, в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення вимог п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.4 ст.184 Податкового кодексу України, пп.4.6.3, п.п.4.6.6 п.4.6 Порядку заповнення податкової декларації, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у період березень 2012 року, квітень 2012 року та жовтень 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки Золотоніською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.01.2013 № 22/0000012301, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із врахуванням штрафних (фінансових) санкцій.

Також Золотоніською ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТДВ «Пальмірський цукровий завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2011.

За наслідками цієї перевірки складено акт від 29.12.2012 №1747/2200/00373497, в якому вказано на порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.189.4, п. 189.6 ст. 189, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за серпень 2010 року, жовтень 2010 року, за листопад 2010 року, лютий 2011 року, за березень 2011 року, травень-листопад 2011 року, та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки Золотоніською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.01.2013 № 20/0000112301, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із врахуванням штрафних (фінансових) санкцій, та №19/2200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.

За результатами адміністративного оскарження вищевказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, аналогічного з податковим органом про те, що виконання зобов'язань за укладеними угодами не призвели до реальної зміни майнового стану ТДВ «Пальмірський цукровий завод», а спірні угоди були укладені виключно для зменшення податкових зобов'язань.

Однак, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду не може погодитися з такими висновками Черкаського окружного адміністративного суду з огляду на таке.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, 08.04.2011 ТДВ «Пальмірський цукровий завод» уклало з ТОВ «Кернел-Трейд» договір № 1-ПСЗ-ОС на поставку олії соняшникової (нерафінованої) в кількості 9000 метричних тон з терміном поставки з 01.07.2011 по 30.09.2011.

Додатковою угодою від 30.09.2011 №1 термін поставки продовжено до 31.12.2011. Додатковою угодою від 14.10.2011 № 2 обсяг поставки збільшено до 17000 метричних тон, термін поставки встановлено з 01.07.2011 по 30.06.2012; загальну вартість товару визначено додатковою угодою до договору від 27.06.2012 № 3 з терміном поставки з 01.07.2012 по 31.12.2012.

ТДВ «Пальмірський цукровий завод» податок на додану вартість з вартості придбаної олії соняшникової нерафінованої включено до складу податкового кредиту червня 2012, жовтня 2012, при перерахуванні попередньої оплати - до складу податкового кредиту червня 2011, серпня 2011, жовтня 2011 року.

07.10.2011 ТДВ «Пальмірський цукровий завод» уклало з компанією Іnеrсо Тrаde S.А. (Швейцарія) контракт №1112-PSP-І-1 на поставку олії соняшникової (нерафінованої) в кількості 17000 метричних тон. Термін поставки за контрактом встановлено з 25.10.2011 до 30.06.2012.

Угодою від 17.02.2012 №1 про внесення змін до Контракту від 07.10.2011 №1112-PSP-І-1 було збільшено загальну вартість за контрактом та термін поставки - з 01.06.2012 до 31.12.2012.

Вказаний контракт та угода були зареєстровані на Аграрній біржі згідно із зовнішньоекономічним біржовим контрактом про експорт від 08.11.2011 № 435/16 ЗЕ та додатковим договором від 23.05.2012 №1 до зовнішньоекономічного біржового контракту про експорт від 08.11.2011 № 435/16 ЗЕ.

Крім того, між ТДВ «Пальмірський цукровий завод» та ТОВ «Мітекс» укладено договір від 05.07.2011 №050711 на постачання запасних частин.

Надаючи нормативно-правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів бере до уваги таке.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В силу приписів ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи, в тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, надання належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що на виконання умов зазначеного договору Постачальник - TOB «Кернел-Трейд» передав, а Покупець - ТДВ «Пальмірський цукровий завод» прийняв у власність товар - олію соняшникову нерафіновану - згідно видаткових накладних № РН-083544 від 15.08.2012 у кількості 3000 тон на загальну суму 31 050 000,00 грн. та № РН-084490 від 07.09.2012 у кількості 12000 тон на загальну суму 124 200 000,00 грн.

Видаткові накладні складені на паперових носіях з використанням стандартного програмного забезпечення ведення бухгалтерського обліку і мають необхідні (обов'язкові) реквізити, за якими можна встановити учасників операції, в тому числі і особистий підпис отримувача, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції - безпосередньо директора підприємства, на основі виданих доручень на отримання ТМЦ № 206 від 15.08.2012, №308 від 07.09.2012 та самого договору від 08.04.2011 №1-ПСЗ-ОС, який і є підставою для купівлі-продажу товару та обліку у бухгалтерських регістрах. Вказані накладні не мають арифметичних помилок, підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Щодо недоліків в оформленні первинних документів, на які посилається Черкаський окружний адміністративний суд, колегія суддів притримується позиції, викладеної в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.02.2015 року, яка проігнорована судом першої інстанції в порушення ч.5 ст. 227 КАС України та полягає в тому, що формальні недоліки первинних документах, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що їх видала, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції. В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а не повноваженнями осіб із складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції.

Таким чином, самі недоліки в документах, за наявності обставин, які підтверджують реальність операцій, не можуть бути підставою для визнання договору нікчемним.

Факт реальної передачі товару та реальної участі посадових осіб у здійсненні господарської операції за місцем його знаходження: м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 23/1, база наливних вантажів №2 TOB «Ойлтранстермінал», засвідчують також акти приймання-передачі б/н від 15.08.2012 та 07.09.2012, накази на відрядження, авансові звіти директора ТДВ «Пальмірський цукровий завод» ОСОБА_3, водія ОСОБА_4, подорожні листи.

Суд першої інстанції на підтвердження своїх висновків про фіктивність правовідносин наводить той факт, що операції з придбання та реалізації на експорт олії соняшникової здійснювались фактично однією особою директором ТДВ «Пальмірацукор» ОСОБА_3, при цьому жодного нормативного обгрунтування порушень в таких діях судом не наведено. Водночас, позиція відповідача зводиться до того, що у позивача відсутні виробничі потужності для здійснення вказаних операцій.

Колегія суддів з такими доводами відповідача та висновками суду першої інстанції погодитися не може з огляду на наступне.

Так, відповідно до статуту підприємства директор є одноособовим виконавчим органом, відповідно єдиним органом, уповноваженим на укладення та підписання угод, договорів, контрактів тощо.

Отриманий від TOB «Кернел-Трейд» товар в подальшому Позивачем було експортовано згідно умов контракту від 07.10.2011 за №1112-PSP-I-1 - компанії InercoTrade S.A. (Швейцарія), про що свідчить ВМД від 20.08.12 №504020000/2012/001480 на олію соняшникову нерафіновану, неочищену (сиру) пресовану, для виробництва продуктів харчування, наливом -3000 МТ та ВМД від 18.09.12 №504020000/2012/001654 на олію соняшникову нерафіновану. неочищену (сиру) пресовану, для виробництва продуктів харчування, наливом - 12000 МТ.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечувалося в судовому засіданні представником відповідача, що вказаний товар перетнув митний кордон України.

На валютний рахунок продавця - ТДВ «Пальмірський цукровий завод» від покупця-компанії InercoTradeS.А. (Швейцарія) за період з 07.10.2011 по 30.09.2012 отримано часткову оплату за експортований товар у сумі 5 974 000 дол. США та 05.02.2013 компанія InercoTrade S.А. (Швейцарія) повністю розрахувалася за отриманий товар, перерахувавши 10 376 000,00 дол. США, що повністю відповідає умовам контракту. Проте, суд першої інстанції не врахував, і лиш зазначив у Постанові від 14.05.2015 про наявність дебіторської заборгованості станом на 30.09.2012р.

Крім того, для виконання умов контракту з компанією InercoTradeS.А. (Швейцарія). Позивачем було заздалегідь проведено всі необхідні процедури щодо забезпечення своєчасного відвантаження товару в порту м. Миколаїв. Зокрема, укладено угоди на надання брокерських послуг та транспортно-експедиційних послуг з TOB «Ойлтранстермінал» (м. Миколаїв), а також на надання сюрвейєрських послуг - з TOB «Др.Бушмеєр Україна» (копії містяться в матеріалах справи).

Факт надання послуг підтверджено актами виконаних робіт, податковими накладними, скріплено підписами посадових осіб та печатками суб'єктів господарювання. Підприємство повністю розрахувалося з контрагентами безготівковими грошовими коштами за надані послуги.

На момент укладання договорів з усіма контрагентами та виконанням ними договірних зобов'язань, вони були зареєстрованими, не припиненими та не виключеними з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців.

Щодо твердження відповідача про відсутність у позивача виробничих потужностей, колегія суддів зауважує, що в межах спірних правовідносин виробництво продукції не здійснювалося, оскільки позивач (ТДВ «Пальмірський цукровий завод») купував у TOB «Кернел-Трейд» олію соняшникову нерафіновану відповідно до договору, та, як вже зазначалося вище, в подальшому вказану продукцію було реалізовано за кордон, про що є відповідні докази, а тому на думку колегії суддів з метою купівлі продукції та її подальшої реалізації не потрібні потужності виробництва такої продукції.

При цьому, як зазначив представник позивача та підтвердив в судовому засіданні представник TOB «Кернел-Трейд», вказана продукція у позивача не зберігалася у зв'язку з відсутністю технічних можливостей, а зберігалася в орендованих резервуарах спеціально призначених для зберігання вказаної продукції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доводи представника відповідача до уваги не приймає, а вказані вище висновки суду першої інстанції вважає помилковими.

Поряд із цим, суд першої інстанції зробив висновки, що операції з купівлі-продажу та подальшої реалізації олії соняшникової не були спрямовані на отримання позитивного «економічного ефекту».

Колегія суддів зазначає, що економічний ефект - це результативність економічної діяльності, реалізації економічних програм та заходів, що характеризується відношенням отриманого економічного ефекту (результату) до витрат ресурсів, які зумовили отримання цього результату.

При цьому, господарська діяльність підприємств здійснюється на власний ризик, а тому, підприємство при здійсненні вказаних операцій не могло наперед точно визначити та розрахувати економічний ефект.

Відповідно до ч.1 та ч.2. ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, з аналізу матеріалів справи та пояснень представника відповідача в судовому засіданні колегія суддів не вбачає доведеним той факт, що економічний ефект не відбувся.

В свою чергу позивачем, що не взято до уваги судом першої інстанції, надано докази, що від операції з придбання у TOB «Кернел-Трейд» олії соняшникової нерафінованої та подальшої її реалізації нерезиденту InercoTradeS.А. (Швейцарія) позивач отримав чистий прибуток в розмірі 349 547,00 грн.

Крім того, від продажу валютної виручки, отриманої від зазначеної операції (16 350 000 дол.США) підприємство також отримано прибуток у сумі 2 006 466 грн.

Разом з цим, Вищим адміністративним судом України зазначено, що судам необхідно перевірити результати розслідування кримінальної справи, яка пов'язана з даною адміністративною справою.

Так, в слідчому управлінні фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Черкаській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню №32013250000000045, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.02.2013р. за фактом умисного ухилення службовими особами ТДВ «Пальмірський цукровий завод» від сплати податків до державного бюджету в особливо великих розмірах, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Колегією суддів встановлено, що станом на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції слідство досі триває, будь-яких фактичних даних, які б підтверджували нереальність операцій матеріали справи не містять. При цьому, кримінальне провадження відносно TOB «Кернел-Трейд» стосовно цих самих правовідносин не відкривалося, а отже, на думку суду апеляційної інстанції, даний факт є також свідченням того, що господарські операції між Товариством з додатковою відповідальністю «Пальмірський цукровий завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» носять реальний характер.

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні пояснити чому зроблено висновок про нереальність операцій не зміг, а також жодних доказів нереальності операцій не надав. Не заперечував той факт, що товар в подальшому був реалізований за кордон. Доказів про притягнення до відповідальності працівників митниці не надав.

Щодо взаємовідносин позивача з TOB «Мітекс» судова колегія зазначає, що на час здійснення господарської операції TOB «Мітекс» було включено до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, зареєстровано платником ПДВ та мало свідоцтво № 28296664 від 11.04.2011 року.

Як встановлено судом під час апеляційного розгляду, перевіряючим були надані всі первинні документи, зокрема, договір, накладна, податкова накладна, платіжне доручення, копія листа Книги довіреностей, що підтверджують факт придбання підприємством Муфт ЕТМ у кількості 7 шт. у TOB «Мітекс» і при розгляді операції на основі всіх даних сукупно дають можливість ідентифікувати осіб, що брали участь у її здійсненні та документальному оформленні.

У переліку підтверджуючих документів, установленому п.44.1 ст. 44 ПК України, на підставі яких платник податків повинен вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з значенням об'єктів оподатковування, ТТН не включено.

Слід зазначити, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товару та його використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документа як товарно-транспортна накладна не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки, відповідною транспортною документацією підтверджується здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання (отримання) товару. ТТН не є обов'язковим первинним документом для проведення даних у бухгалтерському та податковому обліку(тому що не має вартісної ознаки) зі встановленим терміном зберігання і її відсутність не може бути доказом про не реальність операції.

При цьому, висновки податкового органу та суду першої інстанції про фіктивність операцій між ТДВ «Пальмірський цукровий завод» та TOB «Мітекс» ґрунтуються на довідках та актах ДПІ за результатами проведення/неможливості проведення зустрічних звірок позивача та контрагентів.

З даного приводу, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що у довідці Золотоніської ОДПІ від 23.10.2012 №136/22-0007/00373497 «Про результати проведення зустрічної звірки ТДВ «Пальмірський цукровий завод» щодо документального підтвердження господарських відносин з TOB «Мітекс» їх реальності та повноти відображення в обліку за липень 2011 вказано, що «від ВПМ Золотоніської ОДПІ було отримано висновок від 18.10.2012 № 16/07-507 щодо відсутності ознак фіктивності та наявності факту реального здійснення господарської діяльності ТДВ «Пальмірський цукровий завод», в якому зазначалося, що за результатами проведеного комплексу заходів ВПМ Золотоніської ОДПІ підтверджено реальність операцій за липень 2011 з TOB «Мітекс».

У акті повторної перевірки від 29.12.2012 №1747/2200/00373497 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТДВ «Пальмірський цукровий завод» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.10 по 31.12.11» перевіряючі використали «висновок ВПМ Золотоніської ОДПІ від 24.12.2012 № 48/07-308, яким в ході проведення оперативно-розшукових заходів по ТДВ «Пальмірський цукровий завод» було встановлено не підтвердження реальності господарських операцій у липні 2011 з TOB «Мітекс» на загальну суму 6450,00 грн. у т.ч. ПДВ 1075,00 грн.».

Висновки щодо фіктивності операції були зроблені перевіряючими на основі довідки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 30.11.2011 №1047/2305/30590019 «Про результати проведення зустрічної звірки TOB «Мітекс», основою для якого слугував акт ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 07.10.2011 №60/23-03-05/37093546 «Про результати перевірки TOB «Бізнес Консалтинг Плюс» за липень 2011», якою не підтверджено взаємовідносини з TOB «Мітекс» у зазначеному періоді.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презумується, що дії платника податків, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, які містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірними.

Подання платником податків до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо контролюючий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, які містяться у таких документах.

Доводи контролюючого органу про отримання платником податків необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватися на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника податків, зокрема, на формування податкового кредиту.

Акти перевірок контрагентів позивача не є імперативною ознакою протиправності діяльності такого суб'єкта господарювання та не може розцінюватись як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних таким суб'єктом, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо формування відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Таким чином, допущені порушення одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Проаналізувавши вищевикладене в сукупності судова колегія дійшла висновку, що позивачем доведено факт здійснення господарських операцій належними первинними документами, дослідженими апеляційною інстанцією з врахуванням фактичних обставин справи, а тому, бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження, а Постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року прийнята за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. При цьому законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 41, 71, 160, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з додатковою відповідальністю «Пальмірський цукровий завод» на Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року - задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року - скасувати.

Ухвалити по справі нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю «Пальмірський цукровий завод» до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Державна податкова інспекція у місті Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.01.2013 №20/0000112301, № 22/0000012301, № 19/2200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Пальмірський цукровий завод» судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову, апеляційних скарг та касаційної скарги в розмірі 10637 грн. 30 коп. (десять тисяч шістсот тридцять сім гривень тридцять копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

М.І. Кобаль

(Повний текст Постанови виготовлено 21 липня 2015 року)

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кобаль М.І.