Ухвала суду № 47075718, 09.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 липня 2015 рокусправа № 808/6024/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання:Сколишева О.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року у справі №808/6024/14 за позовом державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області до товариства з обмеженою відповідальністю «АВС» про стягнення податкового боргу , -

в с т а н о в и в :

24 вересня 2014 року державна податкова інспекція в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області звернулась з адміністративним позовом в якому просила стягнути з ТОВ «АВС» кошти у сумі податкового боргу з податку на прибуток підприємства в розмірі 35 304.16 грн. з рахунків у банках обслуговуючих платника податків, а також за рахунок готівки, що належить платнику податків.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що за відповідачем рахується податковий борг з податку на прибуток, який не було сплачено підприємством станом на час звернення до суду з адміністративним позовом, вказане свідчить про необхідність стягнення грошових коштів з відповідача в рахунок Держави.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована доводами адміністративного позову.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за ТОВ «АВС» у відповідності до особової картки платника податку рахується узгоджений податковий борг перед бюджетом з податку на прибуток у розмірі 35 304. 19 грн..

Заборгованість виникла у звязку з несплатою відповідачем в строк самостійно визначених сум податку на прибуток за податковою декларацією від 03.02.2014 року №9089381186.

09.07.2014 року позивачем на адресу відповідача направлена податкова вимога форми «Ю» №509-25 на загальну суму 35 304.16 грн..

На думку позивача, не сплачена сума податкового боргу підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку, у звязку з чим, податковий орган звернувся до суду з адміністративним позовом у даній справі.

Суд першої інстанції вирішуючи спір між сторонами дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову з огляду на те, що відповідач вжив всіх необхідних заходів для сплати податкового боргу. В свою чергу банківської установою вчасно проведено гроші не було, у звязку з чим, несплата коштів податкового боргу відбулась не з вини платника податку а з вини обслуговуючого банку. Вказане, на думку суду першої інстанції, свідчить про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 ст.57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

У відповідності до п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг сума грошового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій у разі їх наявності), самостійно узгодженого платником податків платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня нарахована на суму такого грошового зобовязання.

Відповідно до п.95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

У відповідності до п. 95.2 ст.. 95 Податкового кодексу України,стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів за податковим боргом відбувається на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

В свою чергу, при прийнятті рішення у справі про стягнення податкового боргу на виконання приписів ст.. 159 КАС України, суд повинні зясування всі істотні обставини справи та дослідити всі докази, що мають значення для вірного вирішення справи по суті позовних вимог.

Встановлені обставини справи свідчать, що за результатами здійснення фінансово-господарської діяльності відповідачем самостійно визначено податкові грошові зобовязання у розмірі 145 126.00 грн. шляхом подачі податкової декларації з податку на прибуток від 03.02.2914 року №9089381186, за рахунок часткової сплати відповідачем податкових зобовязань у розмірі 109 927.00 грн., а також залишку несплаченої пені у розмірі 105.16 грн. сума заборгованості зі сплати податку на прибуток становила 35 304.16 грн..

З метою сплати суми податкового боргу з самостійно визначених платежів податку на прибуток позивач сформував доручення на загальну суму 37 126. 00 грн., а саме: від 11.03.2014 року №7 на суму 17000.00 грн., від 11.03.2014 року №8 на суму 126.00 грн., від 04.03.2014 року №5 на суму 20 000.00 грн., та передані до обслуговуючого банку ПАТ «Південкомбанк».

Матеріали справи свідчать, що платіжні доручення були одержані банківською установою та прийняті до виконання 11.03.2014 року, проте платежів по зазначеним платіжним доручення проведено не було.

В подальшому, відповідач звернувся з листом до голови Правління ПАТ «КБ «Південкомбанк», в якому просив надати пояснення стосовно не проведення банківською установою платежів за платіжними дорученнями від 11.03.2014 року №7 на суму 17000.00 грн., від 11.03.2014 року №8 на суму 126.00 грн., від 04.03.2014 року №5 на суму 20 000.00 грн. Також, відповідачем було направлено лист на адресу податкового органу. В якому повідомив його про прийняті платіжні доручення, але проведення банківською установою з підстав, що не залежать від платника податків.

Згідно п. 129.7. ст. 129 Податкового кодексу України не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України (далі НБУ) економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.

У відповідності до п. 22.4 ст. 22 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів Україні». під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на

виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх

обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

В свою чергу, обставини справи свідчать про те, що банківською установою було списано з рахунку відповідача грошову суму у відповідного до сформованих та податних ним платіжних доручень, проте грошові кошти за призначенням направлено не було, що також підтверджується листом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_1.

Отже, з огляду на те, що відповідачем було вжито всіх заходів для сплати для повної та своєчасної сплати грошових коштів в рахунок податкового боргу, а списані з рахунку гроші не було зараховано з незалежних від нього підстав, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для стягнення з відповідача податкового боргу.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі зясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у звязку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без змін.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року у справі №808/6024/14 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:О.О. Круговий

Суддя:І.Ю. Богданенко

Суддя:Ю.М. Дадим