Постанова № 47075716, 30.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"30" червня 2015 р.

справа № 808/6949/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Чередниченко В.Є.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м.Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.11.2014 р. у справі № 808/6949/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім БМС"

до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м.Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У жовтні 2014 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.07.2014 року №0010171502, яким позивачу нараховано штраф в сумі 10 405 грн. 44 коп. за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.11.2014 р. позов задоволено. Постанова мотивована тим, що відповідач неправомірно застосував до позивача штрафні санкції за порушення п. 57.1 п. 57.3 ст. 57 ПК України, оскільки порядок виконання зобов'язання з податку на прибуток, які виникли на підставі ухвали Донецького окружного адміністративного суду по справі № 2а-24488/10/0570 від 06.10.2011 року, визначений даною ухвалою.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Зокрема, відповідач зазначив, що положення п. 126.1 ст. 126 ПК України не звільняє платників податків від нарахування штрафу за порушення правил сплати (перерахування) податків у разі наявності, зокрема, судового рішення про надання розстрочки сплати узгоджених податкових зобов’язань.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про відмову в задоволенні позову.

Представники сторін по справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду по справі №2а-24488/10/0570 від 06.10.2011 розстрочено виконання постанови від 29.11.2010 на три роки (тридцять шість місяців) з дня набрання даної ухвали законної сили, встановлено суму платежів за перший місяць 46 359,69 грн. та наступні 35 місяців по 46 401,60 грн.

На виконання ухвали суду позивач сплачував податок на прибуток підприємств платіжними дорученнями із зазначенням призначення платежу і відповідно до графіків погашення заборгованості, що встановлені судовим рішеннями про розстрочення податкового боргу від 06.10.2011 року.

На підставі наказу від 10.07.2014 року №1506 відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань своєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток з урахуванням ухвали про розстрочення заборгованості від 06.10.2011 року за період з 25.06.2010 р. по 03.07.2014 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем терміну сплати визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток, визначених п.57.1 п. 57.3 ст.57 Податкового кодексу України, а саме:

- 17283,39 грн. узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток, граничний термін погашення якого сплив 25.06.2010 року, позивачем сплачено 04.06.2014 року;

- 277,75 грн. узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток, граничний термін погашення якого сплив 19.11.2010 року, позивачем сплачено 03.07.2014 року;

- 34466,05 грн. узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток, граничний термін погашення якого сплив 25.06.2010 року, позивачем сплачено 03.07.2014 року.

За наслідками перевірки складено акт від 15.07.2014 року №1478/05-81-15-02-08-1/33393422.

Заперечення позивача на акт перевірки від 15.07.2014 року залишено без задоволення.

На підставі акту від 15.07.2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0010171502 від 21.07.2014, яким відповідно до ст.126 ПК України позивачу нараховано штраф в сумі 10405,44 грн. за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств.

На думку суду першої інстанції, позивачем не було допущено порушення строків сплати податкового боргу, передбачених п. 57.1 п. 57.3 ст. 57 ПК України, оскільки порядок виконання розстроченого зобов'язання з податку на прибуток було встановлено ухвалою суду від 06.10.2011 року у справі № 2а-24488/10/0570, відповідач здійснював погашення заборгованості відповідно до цієї ухвали, тому відповідач неправомірно застосував до позивача штрафні санкції.

Проте, колегія суддів не погоджується із зазначеною позицією суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до п.57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно ст.32 ПК України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки; податкового кредиту. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку.

Відповідно до п.100.1 ст.100 ПК України розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п.100.13. ст.100 ПК України), а саме "Порядком розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків ", затвердженим наказом Міністерства фінансів України 30.11.2012 року N 1261. До прийняття наказу Міністерства фінансів України 30.11.2012 року N 1261 діяв порядок, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року N 1036.

Відповідно до ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

До набрання законної сили ПК України аналогічна правова норма була встановлена п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" N 2181-III від 21 грудня 2000 року. Верховний суд України в постанові від 18 вересня 2014 року у справі N 21-279а14 дійшов до висновку, що штрафна санкція відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" може бути застосована до платника податку лише тоді, коли податкове зобов'язання є узгодженим і таким, що сплачене із затримкою на визначені цим пунктом терміни. Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не містить винятків для застосування штрафу за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання залежно від того, як платник податку її сплатив - добровільно чи на підставі рішення суду, в тому числі і у випадку розстрочення його виконання.

Ані положення ст.126 ПК України, положення ПК України вцілому також не містять містить винятків для застосування штрафу за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання залежно від того, як платник податку її сплатив - добровільно чи на підставі рішення суду, в тому числі і у випадку розстрочення його виконання.

Думка суду першої інстанції, що граничні строки сплати податкового зобов'язання є перенесеними ухвалою суду від 06.10.2011 року у справі № 2а-24488/10/0570 є помилковою, оскільки цією ухвалою було здійснено розстрочення виконання судового рішення зі стягнення з позивача узгодженого податкового зобов'язання, а не розстрочення узгодженого податкового зобов'язання в порядку, встановленому податковим законодавством - ст.32, ст.100 ПК України та "Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року N 1036.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач діяв в порядку, в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством, тому підстави для скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 21.07.2014 року №0010171502 відсутні.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають цим обставинам, що є підставою для скасування постанови суду з ухваленням нового рішення відповідно до ст. 202 КАС України.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 202 Кодексу адміністративного судочинства, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м.Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.11.2014 р. у справі № 808/6949/14 скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: В.Є. Чередниченко