Ухвала суду № 47075670, 16.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 червня 2015 року

справа № 0870/12303/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2014 року у справі №0870/12303/12 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів №0000050028 від 03 травня 2012 року, яким визначено до сплати штраф у розмірі 2490790,54 грн. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання з податку на прибуток. В обґрунтування позовних вимог зазначалось про помилковість висновків, викладених в Акті документальної невиїзної перевірки №47/28-0/00130926 від 12.04.2012 року з питання своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток за період з 09.06.2010 року по 30.06.2011 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Апелянт зазначає, що за приписами пп. 7.7 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) – у рівних пропорціях. Також, відповідач зазначає, що проведення операцій в особових рахунках платників податків здійснюється в хронологічному порядку. З вказаних підстав відповідач вважає законними дії, спрямовані на погашення податкового боргу платника податків, який виник у результаті узгодження сум податкових зобов'язань внаслідок прийняття Верховним Судом України відповідного судового рішення, шляхом проведення операцій в особових рахунках платників податків в хронологічному порядку. Крім того зазначає, що позивачем порушено порядок сплати протягом 30 календарних днів суми узгодженого податкового зобов’язання.

Відкрите акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” у письмових запереченнях на апеляційну скаргу просило залишити оскаржувану постанову без змін як законну та обґрунтовану.

У судовому засіданні представники сторін повністю підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Постановою Верховного Суду України від 02.02.2010 у справі №21-2310во09 були скасовані судові рішення, прийняті на користь позивача та залишене в силі прийняте на підставі акту перевірки №14/32-03-00130926 від 19.07.2004 позапланової документальної перевірки з питань відображення у податковому обліку понаднормативних витрат електроенергії позивачем за період з 01.04.2001 по 01.04.2004, податкове повідомлення-рішення від 21.07.2004 №0000180203/0, яким позивачу визначене податкове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 84168703 грн., у тому числі 42084351,54 грн. – основного платежу та 42084351,54 грн. – фінансових санкцій.

Таким чином, з 02.02.2010 року у позивача виникло узгоджене податкове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 84168703 грн. (податковий борг). Рішенням відповідача №1 від 18.07.2011 року заява позивача про списання податкового боргу в сумі 83608691,08 грн. (з вирахуванням податкового боргу у сумі 560012 грн., який було самостійно погашено позивачем), а також пені, яка нарахована на суму податкового боргу, була задоволена частково, списано податковий борг у сумі 71156962,46 грн.

Не списаними залишились 13745629,98 грн. податкового боргу, який виник у зв’язку із прийняттям Верховним Судом України зазначеної вище постанови. Зазначена сума не була списана відповідачем, оскільки до 18.07.2011 року за рахунок здійснення поточних платежів за 4 квартал 2009 року, 1 квартал, півріччя та 3 квартали 2010 року, відповідачем на цю суму було здійснено зміну призначень поточних платежів позивача на погашення податкового боргу, який виник у зв’язку із прийняттям Верховним Судом України зазначеної постанови.

Тобто, податковий борг погашався попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не мали статусу податкового боргу, у порядку календарної черговості.

На підставі наказу відповідача від 15.03.2012 №192 в період з 16.03.2012 по 05.04.2012 відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка з питання своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток позивача за період з 29.06.2010 по 19.02.2012. За наслідками перевірки 12.04.2012 був складений Акт перевірки, відповідно до якого відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п. 50.1 ст. 50, п. 57.1, п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України – несвоєчасна сплата узгодженого грошового зобов'язання з податку на прибуток по: - деклараціям з податку на прибуток за півріччя 2010 року №9003038444 від 03.08.2010; за 3 квартали 2010 року №9004932286 від 09.11.2010; за 2010 рік №9006831644 від 08.02.2011; за ІІ квартал 2011 року №1011 від 09.08.2011; за ІІ-ІІІ квартали 2011 року №9010522404 від 08.11.2011 у загальній сумі 10714170,92 грн.; - уточнюючим розрахункам податкових зобов’язань у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2010 рік від 15.02.2011 №9000283551; за 2009 рік №9004420007 від 30.06.2011 у загальній сумі 28257,00 грн.; по справі №23/600/08-АП-13/147/09АП у загальній сумі 1711524,80 грн. з затримкою більше 30 календарних днів та пп. 7.8.2 п. 7.8. ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, п. 153.3.2, п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України – не сплачено авансовий внесок з податку на прибуток у сумі 1208157,09 грн., який мав бути сплачений при виплаті дивідендів у розмірі 4832633,26 грн. На підставі Акту перевірки 03.05.2012 відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000050028, яким позивача зобов’язано сплатити штраф у розмірі 2490790,54 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем в порушення пункту пп.5.3.1 п.5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п.50.1 статті 50, п.57.1,п.57.3 статті 57 Податкового кодексу України узгоджені грошові зобов’язання сплатив із затримкою більше 30 календарних дні, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання.

Так, відповідно до пп.16.3.3 п.16.3 ст.16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання. Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

У пп.4.2.1 п.4.2 "Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України", затвердженої 18.07.2005 наказом Державна податкова адміністрація України №276, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за №843/11123 (далі за текстом - "Інструкція про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України"), зазначено, що податкові зобов'язання, штрафні санкції, пеня, самостійно визначені платником у податковій звітності, уносяться до електронної бази даних підрозділами обробки та ведення податкових документів і формуються в електронні та паперові реєстри.

У п.3.6 "Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України" зазначено, що форми карток особових рахунків мають лицьовий та зворотний боки. На лицьовому боці картки відображаються умови справляння платежу та дані про платника податків. Зворотний бік картки відображає стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит щодо розстрочених (відстрочених) податкових зобов'язань, суми податкового боргу, надміру та/або помилково сплачені, та суми, заявлені до відшкодування, й інше).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано зворотний бік картки особового рахунку позивача з податку на прибуток за періоди, що становлять предмет спору, ведення якої передбачено п.3.1-3.6. "Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України". А відтак, відсутні докази того, що податковий орган своєчасно здійснив облік/зарахування коштів, перерахованих позивачем як податок на прибуток за відповідні звітні періоди. Також, відповідачем не надано до суду належних доказів існування у позивача податкового боргу на час здійснення проплат платіжними дорученнями дослідженими судом, ані документів щодо стану розрахунків з бюджетом.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно з пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як зазначено у п.87.9 ст.87 Податкового кодекс України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України зазначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

З урахуванням відомостей, зазначених позивачем у платіжних дорученнях, вищевказаних приписів законодавства та відсутності податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 13745629 грн. 98 коп. (не списаного за заявою позивача від 05.07.2011 №001-008/5051) зарахування позивачем коштів при здійсненні податкового контролю не за призначенням платежу, визначеним платником податків, є протиправним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності за позивачем порушень пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п.50.1 ст.50, п.57.1, п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, про які зазначено в Акті перевірки №47/28-0/00130926 від 12.04.2012.

З урахуванням викладеного, висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає обґрунтованими та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції – без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2014 року у справі №0870/12303/12 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко