Ухвала суду № 47075666, 23.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 червня 2015 року

справа № 804/16551/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика "Фаворит плюс" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року у справі № 804/16551/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика "Фаворит плюс" до Дніпропетровської митниці ДФС України про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика "Фаворит плюс" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Дніпропетровської митниці Міндоходів України №110100000/2014/200049/1 від 11.04.2014 року про визначення митної вартості товару та картки відмови у митному оформлені товарів №110100000/2014/00111 від 11.04.2014 року, №110100000/2014/00112 від 11.04.2014 року. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що митним органом за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів, замість заявленого основного методу - за ціною договору. Позивач вказував, що ним до митного оформлення товару надано всі необхідні документи для підтвердження заявленої ціни, проте митним органом прийнято необґрунтоване рішення про коригування митної вартості товарів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика "Фаворит плюс", звернувшись з апеляційною скаргою, зазначило, що у спірному рішенні не вказано математичного розрахунку ціни товару за одиницю, не розкрито конкретних фактів, які вплинули на таке коригування. Крім того, позивачем до митного оформлення товару було надано все необхідні документи, які підтверджують вартість товару. Проте митний орган, з посиланням на наявність в таких документах розбіжностей, без достатніх обґрунтувань прийняв рішення про застосування іншого методу.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу митний орган зазначає, що при опрацюванні даних автоматизованої системи аналізу та управління ризиками відповідачем, з урахуванням вартості ідентичних або подібних товарів, виявлено ризик можливого заниження митної вартості товару позивачем. За для встановлення реальності заявленої вартості товару, митним органом опрацьовано подані позивачем документи, в яких виявлено розбіжності: не співпадають дати платіжних доручень, неможливо ідентифікувати заявлену партію товару та розмір оплати за товар, не вказано суму експедиторської винагороди, не містять відомостей про вартість послуг ПП «Транс Логистик», та зроблено висновок про непідтвердження митної вартості товару. Відтак, підставою для коригування митної вартості товару стали виявлені розбіжності, не усунуті декларантом. Суд першої інстанції дійшов правомірного висновки і щодо обґрунтованого застосування митним органом резервного методу визначення митної вартості товару з огляду на те, що виявлені розбіжності у поданих документах не дозволили застосування попередніх методів, і за основу для визначення такої вартості товару було взято вартість операцій за ідентичними товарами. З огляду на наведене, просить оскаржуване позивачем рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване.

У судовому засіданні сторони, доводи, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї підтримали в повному обсязі.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та пред’явлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, між ТОВ “М’ясна фабрика “Фаворит Плюс” (покупець) та фірмою VION Trading GmbH (продавець) був укладений контракт №02/09/13 від 02.09.2013 року, відповідно до якого фірма VION Trading GmbH зобов’язується передати у власність ТОВ “М’ясна фабрика “Фаворит Плюс” товар, найменування, ціна та кількість якого зазначається у додатках до контракту (специфікаціях), які підписуються сторонами на кожну окрему поставку і з моменту підписання є невід’ємною частиною контракту. Згідно із специфікацією №3 від 19.03.2014 року до контракту фірма VION Trading GmbH здійснила поставку товару, а саме: шпик свинячий боковий заморожений у загальній кількості 60000 кг. за загальною ціною 27600 євро. Фірма VION Trading GmbH здійснила поставку позивачу товару позивачу трьома партіями: перша партія - загальною вартістю 9052,34 євро (інвойс № 3-12097-01 від 31.03.2014р.); друга партія - загальною вартістю 9065,22 євро (інвойс № 3-12097-02 від 31.03.2014 p.); третя партія - загальною вартістю 9059,93 євро (інвойс № 3-12097-03 від 01.04.2014 p.). Партії товару надійшли на митне оформлення до Дніпропетровської митниці. На зазначений товар до митного оформлення подано митну декларацію від 07.04.2014 року №110010000/2014/208391 та заявлено основний метод визначення його вартості - за ціною контракту. За результатами проведеного контролю із застосуванням системи управління ризиками Автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) митним органом виявлено ризик щодо можливого заниження митної вартості та сформовано повідомлення щодо необхідності здійснення перевірки правильності визначення митної вартості. Відповідачем здійснено контроль наявності в поданих позивачем документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості товару та виявлено розбіжності у наданих позивачем документах, а саме: у зовнішньоекономічному контракті від 02.09.13р. № 02/09/13 п.3.1 розділом 3, прайс-листі від 14.03.2014 №б/н, та специфікації №3 від 19.03.2014р. передбачена 100% передплата. У якості підтвердження передплати за товар надана SWIFT від 01.04.2014р., в якій відсутнє посилання на партію товару. Також дата оплати у наданій SWIFT пізніше ніж дата виставлення рахунку від 31.03.2014 № 3-12097-02, що суперечить умовам контракту; по наданому страховому полісу не можливо провести обчислення страхової суми; по транспортному договору від 27.11.2013р. №27/11/13 між “Фаворит плюс” та експедитором ПП “Транс логістік” розділом передбачено надання заявки та рахунка на оплату транспортних послуг, проте такі документи надані не були. З урахування не усунення розбіжностей у поданих позивачем документах, митним органом відмовлено в оформленні митної вартості товару, прийнято картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110100000/2014/00111 від 11.04.2014 року та №110100000/2014/00112 та рішення про коригування митної вартості товарів від 11.04.2014 року №110100000/2014/200049/1, у зв’язку з неможливістю використання обраного декларантом методу визначення митної вартості з підстав того, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товару та карток відмови. Суд зазначив, що митним органом обґрунтовано неможливість послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з таким висновком і зазначає, що відповідно до пункту 35 статті 1 Митного кодексу України пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України – це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур. Пункт 19 цієї ж статті містить термінологічне визначення митної процедури як операції, що пов’язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів. За змістом статті 313 Митного кодексу України класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, є виключною компетенцією митних органів. Відповідно до статті 69 цього ж Кодексу незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 54 Кодексу).

З огляду на встановлені судом першої інстанції обставини справи, ненадання позивачем при митному оформленні митному органу належних та допустимих доказів щодо об'єктивно підтвердженої митної вартості товару, а також проведення митницею консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів, митний орган мав підстави для визначення митної вартості товару за наявними документами.

Щодо посилань апелянта на необґрунтоване застосування резервного методу визначення митної вартості товару, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до статті 57 Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні.

Як вбачається з матеріалів справи, при виявлені ризиків заниження митної вартості товару позивачем митний орган провів аналіз бази даних (АСАУР) та встановив, що рівень заявленої декларантом митної вартості товару становить 0,459 Євро/кг, а рівень митної вартості подібних товарів за вже оформленими митними деклараціями, що визнані митними органами та розраховані за ціною угоди становить 0,765 Євро/кг (МД від 25.03.2014 р. №205070000/2014/9497).

Враховуючи, що правом подання додаткових документів для підтвердження заявленої вартості товару позивач не скористався, а подані ним з порушенням 80-денного терміну документи митний орган обґрунтовано не прийняв до розгляду, відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність відмови відповідача у митному оформленні товару за основним методом.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підставі для задоволення апеляційної скарги, у зв’язку з чим постанова суду першої інстанції залишається апеляційним судом без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика "Фаворит плюс"– залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року у справі № 804/16551/14 – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко