Ухвала суду № 47075605, 28.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 травня 2015 рокусправа № П/811/1260/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання:Сколишева О.О..

за участю:

представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року у справі №811/1260/14 за позовом Приватного підприємства «Трансбуд-Система СКД» до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління мін доходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

в с т а н о в и в :

29 квітня 2014 року Приватне підприємство «Трансбуд Система СКД» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Кіровоградської ОДПІ Головного управління Міндоходів від 09 грудня 2013 року №0001402202 про збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 671028.00 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 546672.00 грн., та застосовану штрафну (фінансову) санкцію на суму 124356.00 грн..

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення рішення є незаконним та необгрунтованим, оскільки прийняте на підставі висновків акту перевірки, що не відповідають суті спірних відносин. Також, позивач зазначає, що висновки акту перевірки грунтуються лише на припущеннях податкового органу, який не наділений повноваженнями щодо визнання нікчемними правочинів, тому оскаржуване податкове повідомлення рішення носить протиправний характер та підлягає скасуванню в судовому порядку.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління мін доходів у Кіровоградській області від 09 грудня 2013 року №0001402202 про збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 671028.00 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 546672.00 грн., та застосовану штрафну (фінансову) санкцію на суму 124356.00 грн..

Не погодившись з рішенням суду Кіровоградська обєднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що позивачем було допушено порушення вимог норм чинного законодавства при формуванні податку на додану вартість, внаслідок укладення нікчемних (удаваних) правочинів з метою отримання податкової вигоди. У звязку з зазначеним, податковий орган правомріно зазначив у висновках акту перервірки про виявлені порушення, та прийняв на їх підставі податкове повідомлення пішення, яке є правомірним та обгрунтованим, а підстави для його скасування відсутні.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 20 листопада 2013 року по 22 листопада 2013 року посадовими особами Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області було проведено позапланову невиїзну перевірку приватного підприємства «Трансбуд-система СКД» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Компютерцентр Донецьк» за період з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року та ТОВ «Вєктра Дон» з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 19 листопада 2013 року №143/11-23-22-02/37059383.

За результатами перевірки встановлені порушення ПП «Трансбуд-система СКД»:

пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.97 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями, який діяв на момент вчинення порушення) та п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-ІУ (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 546672 грн., в тому числі:

за листопад 2010 року на суму 497419 грн., в частині взаємовідносин проведених х ТОВ «Компютерцентр Донецьк»

за січень 2011 року на суму 49253 грн., в частині взаємовідносин проведених з ТОВ «Вектра Дон»

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення від 09 грудня 2013 року №0001402202, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 646672 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 124356 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення рішення від 09 грудня 2013 року №0001402202 є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем дотримано вимоги чинного податкового законодавства під час формування податку на додану вартість за наслідками господарських відносин з контрагентами в листопаді 2010 року та січні 2011 року, у звязку з чим, підстави для визначення податкових зобовязань у відповідача були відсутні.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналогічні приписи містяться в законі України «Про податок на доану вартість».

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 02 грудня 2010 року між ТОВ «Вектра Дон» (продавець) та ПП «Трансбуд-система СКД» (покупець було укладено договір купівлі продажу №14, відповідно до якого продавець зобовязується продати (передати) покупцю, а покупець прийняти та оплатити промислову продукцію, (долі Товар) у кількості, якості й асортименті, зазначеним в рахунку фактурі (заявці), що виставляється покупцем і є невідємною частиною цього договору з моменту їх підписання повноважними представниками сторін. Згідно пп.9.1 п. 9 Договору, це договір набирає законної сили з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 січня 2011 року, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного і належного виконання (здійснення)

На підтвердження реальності здійснення господарських відносин між ТОВ «Вектра Дон» (продавець) та ПП «Трансбуд-система СКД» позивачем до суду надано накладу від 191222 від 05.01.2011 року, податкову накладну №19122237 від 05.01.2011 року, товарно транспортну накладну від 05.01.2011 року

В свою чергу, матеріали справи свідчать, що 25 січня 2011 року між ТОВ «Вектра Дон» та ПП «Трансбуд система СКД» укладено додаткову угоду №1 до Договору купівлі продажу №14 від 02.12.2010 року, відповідно до якої у звязку з відсутністю можливості провести розрахунок за поставлений товар, який продано покупцю згідно договору купівлі продажу №14 від 02.12.2010 року, сторони дійшли спільної згоди провести розрахунок шляхом видачі покупцем простого векселя продавцю на суму 295518.00 грн.. на підтвердження чого, позивачем надано акт приймання передачі векселів.

Також, позивачем надано документи бухгалтерського обліку, такі як: податкові накладні, специфікації, видаткові накладні, на підтвердження подальшої реалізації товару.

Крім того, як вбачається зі змісту акту перевірки податковим органом зроблено висновок про відсутність реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Компютерцентр Донецьк» з огляду на автоматизовані системи співставлення на рівні ДПС України податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, додатками №5, №2 «Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», у звязку з чим, податковим органом зроблено висновок про відсутність реальних наслідків по господарським операціям з ТОВ «Компютерцентр Донецьк».

Проте, з такою позицією відповідача неможливо погодитись з огляду на наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 26 жовтня 2010 року між позивачем (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компютерцентр Донецьк» було укладено договір купівлі продажу №22/34, відповідно до якого продавець зобовязується продати (передати). А покупець прийняти й оплатити товар промобладнання в асортименті, у кількості, якості й асортименті, зазначеним у рахунку фактурі (заявці), що виставляється покупцем і є частиною цього Договору з моменту їх підписання повноважними представниками сторін. У відповідності до пп.91. п. 9 Договору, договір набирає законної сили з дня підписання повноважними представниками сторін і діє з грудня 2010 року, а в частині взаєморазрохунків до їх повного виконання (здійснення).

На підтвердження реальності здійснення господарських відносин позивачем до суду надано копії таких документів: накладної №1910 від 01 листопада 2010 року, податкової накладної №19102212 від 11.11.2010 року.(а.с.107-108)

Транспортування товару підтверджується копією товарно транспортної накладної від 01 листопада 2010 року, відповідно до якого транспортування товару здійснювалось ФОП ОСОБА_3 на замовлення позивача.(а.с. 109)

У відповідності до додаткової угоди №1 до Договору купівлі продажу №22/34 від 26 жовтня 2010 року, у звязку з відсутністю можливості провести розрахунок за поставлений товар, який продано покупцю згідно Договору купівлі продажу №22/34 від 26 жовтня 2010 року, сторони дійшли спільної згоди провести розрахунок шляхом видачі покупцем простого векселя продавцю на суму 2 984 514.00 грн. на підтвердження зазначеного, позивачем надано акт приймання передачі векселів. (а.с.112)

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обовязкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Відтак, відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обовязок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити й те, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про достатність підстав для скасування податкового повідомлення рішення Кіровоградської ОДПІ в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій за наслідками перевірки господарських відносин позивача та ТОВ «Компютерцентр Донецьк» та ТОВ «Вектра Дон» .

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі зясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у звязку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Криворізької південної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року у справі №811/1260/14 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:О.О. Круговий

Суддя:І.Ю. Богданенко

Суддя:С.А. Уханенко