Ухвала суду № 47075601, 17.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 червня 2015 рокусправа № 804/13692/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ОСОБА_2 управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ОСОБА_2 управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська), у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені відповідачем, від 24.07.2014 р. № 5962-15 за 2012 рік, №5962-15 за 2013 рік, № 5962-15 за 2014 рік, № 5970-15 за 2012 рік, № 5970-15 за 2013 рік, № 5970-15 за 2014 рік .

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив останню задовольнити на підставах, що в ній зазначені та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове про задоволення позову.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи за відсутністю останнього.

Заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 серпня 2014 р. ОСОБА_1 отримав податкові повідомлення-рішення від 24.07.2014 року № 5962-15 за 2012 рік, № 5962-15 за 2013 рік, № 5962-15 за 2014 рік, № 5970-15 за 2012 рік, № 5970-15 за 2013 рік, № 5970-15 за 2014 рік про нарахування земельного податку, згідно яких, на підставі пп.54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та відповідно до п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання за платежем „земельний податок з фізичних осіб в розмірі 206,77 грн., 206,77грн., 206,77грн., 463,99грн., 463,99грн., 463,99грн., відповідно.

Відповідно до ОСОБА_2 управління Держземагенства у Дніпропетровській області №24/026 від 01.08.14 року, копія якого наявна в матеріалах справи, нормативна грошова оцінка підлягає індексації у встановленому порядку станом на 01 січня кожного року, а саме 2008, 2009, 2010, 2011, 2012, 2013, 2014 років. Додатками до вказаного листа визначено, що надана грошова оцінка земель функціонального призначення у розрізі економіко-планувальних зон (грн.. за 1 м.кв.), згідно якого вул. Робоча віднесена до КР8, а вул.Титова КР9, які віднесені до земель комерційного використання.

Згідно з Розрахунком плати за землю від 20.10.2014 р., ОСОБА_1 розраховано земельний податок за земельні ділянки: вул.Тітова, 11 прим.31, площа .0009 у сумі 206,77грн., вул.Робоча, 162, прим.21, площа 26,45 у сумі 463,99грн.

Згідно п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобовязань платників податків.

У відовідності до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до ст.206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним.

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 Податкового кодекус України платниками податку за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до статті 270 Податкового Кодексу України об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, або за результатами аукціону.

Як встановлено пунктом 1 ст. 128 Господарського кодексу України, громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи, відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до п. 6 ст. 128 Господарського кодексу України , громадянин-підприємець зобовязаний своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обовязкових платежів; сплачувати податки та інші обовязкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом.

Статтею 286 Податкового кодексу встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до пп.271.1.1 п.271.1 ст.271 ПК України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК платник податків зобовязаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі, така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 58.1 ст.58 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, контроль за дотриманням якого, покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Пунктом 54.5 ст.54 Податкового кодексу України зазначено, що якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте, несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 58.1 ст.58 Податкового кодексу України та пунктом 2.4 Розділу II Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.12 №1236 (далі - Порядок № 1236), визначено, що до податкового повідомлення-рішення має додаватись розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) з наведенням в ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку) відповідного звітного періоду, щодо якого здійснюється розрахунок податкового зобов'язання, а також іншої інформації, необхідної для визначення грошового зобов'язання.

Вищевказана норма застосовується до випадків донарахувань контролюючим органом податкових зобов'язань за результатами перевірок правильності складання платниками декларацій з відповідних податків.

Разом з тим, податкові повідомлення-рішення форми „Ф (додаток № 1 до Порядку №1236) формуються автоматично в IС „Податковий блок з урахуванням вимог Податкового кодексу України. В сформованому таким чином податковому повідомленні-рішенні не передбачено посилання на розрахунок податкового зобов'язання з огляду на те, що для розрахунку податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб не використовуються декларації (уточнюючі розрахунки) відповідного звітного періоду щодо якого здійснюється розрахунок податкового зобов'язання, а також інша інформація, необхідна для визначення грошового зобов'язання, штрафні санкції не застосовуються, що спростовує доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі щодо відсутності розрахунків до податкових повідомлень-рішень.

За змістом пп. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з розрахунком плати за землю від 20.10.2014 р., ОСОБА_1 розраховано земельний податок за земельні ділянки: вул. Тітова, 11 прим.31, площа .0009 у сумі 206,77грн., вул. Робоча, 162, прим.21, площа 26,45 у сумі 463,99грн.

Однак, судом першої інстанції вірно встановлено та позивачем не заперечується, що декларації із земельного податку ОСОБА_3 не складались і до податкового органу не надавались.

До того ж, позивач протягом 3-х років (2012, 2013, 2014 роки), користуючись вищезазначеними земельними ділянками, де розташовані магазини продовольчих товарів не сплачував земельний податок, при цьому правом самостійного обчислення та сплати суми земельного податку також не скористався.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ОСОБА_2 управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий:С.М. Іванов

Суддя:С.В. Чабаненко

Суддя:А.В. Шлай