Ухвала суду № 47064535, 14.07.2015, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/7258/13-цГоловуючий у 1-й інстанції Черніцька І.М. Провадження № 22-ц/789/869/15 Доповідач - Загорський О.О.Категорія - 44

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2015 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Загорського О.О.

суддів - Козак І. О., Хома М. В.,

при секретарі - Танцюра О.В.

з участю сторін - представника Тернопільської міської ради ОСОБА_1, ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Тернопільської міської ради на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 травня 2015 року у справі за позовом Тернопільської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в інтересах яких діє ОСОБА_2 та ОСОБА_4, третя особа орган опіки та піклування Тернопільської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право на користування житлом, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року Тернопільська міська рада звернулась до суду з вище вказаним позовом. Посилаючись на те, що відповідачі не проживають у гуртожитку без поважних причин понад шість місяців, позивач просить суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням з підстав, передбачених ст. 72 ЖК України.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 20.05.2015 року у задоволенні позову Тернопільської міської ради відмовлено.

В апеляційній скарзі Тернопільська міська рада просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що ОСОБА_2 не користувався кімнатами гуртожитку, про що свідчить неукладення ОСОБА_2 договорів надання житлово-комунальних послуг та акт обстеження приміщення від 20.01.2015 року згідно якого встановлено, що ОСОБА_2 в період проведення обстеження не перебував у приміщеннях гуртожитку, відсутні як ознаки проживання, так і умови для приготування їжі.

В судовому засіданні представник Тернопільської міської ради підтримав апеляційну скаргу і надав відповідні пояснення. Вказав, що суд помилково зазначає, що міська рада не зверталася до суду з 2005 року, оскільки вона лише в 2008 році стала власником гуртожитку. Зазначає, що колишня дружина ОСОБА_2 писала, що ніколи не проживала в гуртожитку, а суд взяв до уваги покази свідків, які не могли знати чи проживала сім'я ОСОБА_2 в гуртожитку. Станом на момент затримання ОСОБА_2 члени сім'ї не могли проживати в гуртожитку, оскільки шлюб ОСОБА_2 з дружиною було розірвано. Вказав, що міська рада звернулася з позовом у 2013 році і надала докази, що ОСОБА_2 не проживав у спірному помешканні та ордер з 2005 року не реалізований і в жодній з кімнат гуртожитку ОСОБА_2 не зареєстрований. ОСОБА_2 ніколи не отримував комунальних послуг і діти не проживали а в амбулаторній картці хвороб зареєстровані ІНФОРМАЦІЯ_1. Тернопільська міська рада в 2008 році набула приміщення у власність, послуги надавались ТОВ Алігатор і з моменту отримання у власність в гуртожитку крім ОСОБА_2 ніхто не проживав.

Представник пояснив, що не може назвати кількості перевірок і зазначив, що перший акт перевірки був в 2008 році, а вподальшому в 2013 і 2015 роках.

ОСОБА_2 та його представник заперечили у задоволенні апеляційної скарги і надали пояснення аналогічні поданому запереченню. ОСОБА_2 вказав, що проживав у спірному гуртожитку він і ще п'ять сімей з 1999 року. Вказав, що з 21.05.2010 року по 24.10.2013 року він був під арештом, а в 2008 році перевіряли що він жив у гуртожитку і є відмічено в акті, що була і жінка і діти. Після його арешту жінка жила до 20.11.2011 року. В даний час його не допускають і виключають воду і електрику, а іншого житла він не має.

Представник ОСОБА_2 пояснив, що з 21.05.2010 року по 24.10.2013 року ОСОБА_2 відбував покарання у місцях позбавлення волі. Комісія в 2008 році бачила кімнати гуртожитку в яких проживав ОСОБА_2 Зазначив, що коли ОСОБА_2 відбував покарання, приміщення було описане, арештоване і передане на відповідальне зберігання ПП Юстиція з 2012 року.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Відмовляючи у задоволенні позову Тернопільської міської ради, суд першої інстанції виходив з того, що під час відбування покарання ОСОБА_2 в місцях позбавлення волі за ним зберігалося право на користування гуртожитком, а інші відповідачі не зареєстровані у спірному приміщенні.

Судом встановлено, що 06.09.1999 року ВАТ Тернопільський РМЗ «Елеваторпром» на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету видало ОСОБА_2, який працював у ВАТ Тернопільський РМЗ «Елеваторпром» ордер на право зайняття з сім'єю жилої площі в гуртожитку по вул. Гайова, 29 в м. Тернополі.

29.11.2005 року ТОВ «Комплекс-Сервіс» на підставі спільного рішення зборів засновників товариства та профспілкового комітету видало ОСОБА_2 який працював у ТОВ «Комплекс-Сервіс», ордер № 1 серія 1 на право зайняття з сім'єю з 4 осіб жилої площі в гуртожитку по вул. Гайова, 29 в м. Тернополі.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 07.02.2013р., яке вступило у законну силу, встановлено, що позивач в законний спосіб, шляхом отримання ордерів, набув права користування приміщеннями у гуртожитку по вул. Гайова, 29 в м. Тернополі..

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 7 червня 2007 року по справі №10/Б-485 зобов'язано ліквідатора ТОВ «Комплекс-Сервіс» передати до комунальної власності м. Тернополя в особі Тернопільської міської ради, а Тернопільську міську раду прийняти по акту прийому-передачі від ТОВ «Комплекс-Сервіс» об'єкт соціальної сфери, без додаткових умов: гуртожиток по вул. Гайова, 29 в м. Тернополі..

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 29.07.2008р. виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, Тернопільській міській раді на праві комунальної власності, на підставі рішення виконкому Тернопільської міської ради №795 від 21.06.2007р., належить гуртожиток за адресою: вул. Гайова, 29 в м. Тернополі.

Згідно довідок УДМС України в Тернопільській області від 05.02.2014 року, 25.03.2015 року, будинкової книги по вул. Гайова, 29 в м. Тернополі, паспорту відповідача ОСОБА_2 встановлено, що останній зареєстрований в гуртожитку по вул. Гайова, 29 в м. Тернополі з 24 вересня 1994 року.

Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 11.07.2011 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 357, ст. 357 КК України до п'яти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

Згідно довідки серії ХАР №02196, виданої ОСОБА_2 начальником Диканівської виправної колонії Харківської області (№12), він відбував покарання в установах ДКВС з 21.05.2010 року по 25.10.2013 року. Звільнений за постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2013 року на підставі ст.81 КК України умовно-достроково від подальшого відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 7 місяців 4 дні і прямує до місця проживання - вул. Гайова, 29 в м. Тернополі.

11.11.2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Акція», ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні приміщенням вул. Гайова, 29 в м. Тернополі., посилаючись на те, що він з 1999 року постійно проживає у гуртожитку по вул. Гайова, 29 в м. Тернополі. 21.05.2010 року по місцю його проживання його було заарештовано та засуджено до позбавлення волі. 28.10.2013 року повернувся із місць позбавлення волі до свого житла, однак працівники ТОВ «Акція» не допустили його до помешкання.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 12.02.2014 року, яке вступило у законну силу, позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано дії ТОВ «Акція» та ОСОБА_8 щодо ненадання ОСОБА_2 доступу до приміщення вул. Гайова, 29 в м. Тернополі незаконними. Зобов'язано ТОВ «Акція» та ОСОБА_8 не чинити ОСОБА_2 перешкод у користуванні приміщеннями - вул. Гайова, 29 в м. Тернополі.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 07.02.2013р., яке вступило у законну силу, у задоволенні позову Тернопільської міської ради народних депутатів до ОСОБА_2 про виселення з гуртожитку та зустрічного позову ОСОБА_2 до Тернопільської міської ради народних депутатів про надання дозволу на приватизацію гуртожитку відмовлено (а.с.45).

Відповідно до ч.3 ст. 61 обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно довідок УДМС України в Тернопільській області від 25.03.2015 року встановлено, що ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не зареєстровані ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_4 зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_3, а діти ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не значаться на реєстраційному обліку по Тернопільській області.

Положеннями ст.ст. 71, 72 ЖК Української РСР встановлено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до вимог п.7 ч. 3 ст. 71 ЖК Української РСР жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадку взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї.

Якщо в будинку, квартирі (їх частині) не залишилися проживати інші члени сім'ї наймача, це житло може бути надано за договором оренди (найму) у встановленому законом порядку іншому громадянину до звільнення таких осіб з-під варти або до відбуття ними покарання.

Згідно з вимогами ч.4 ст. 71 ЖК Української РСР у випадках, передбачених пунктами 1 - 7 цієї статті, право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 відбував покарання в установах ДКВС з 21.05.2010 року по 25.10.2013 року, що є підставою згідно п.7 ч.3 ст. 71 ЖК України для збереження приміщення за тимчасово відсутнім наймачем понад шість місяців.

Твердження апелянта, що ОСОБА_5 протягом більше як шести місяців не проживає у гуртожитку по вул. Гайова, 29 в м. Тернополі колегією суддів оцінюється критично, оскільки:

акти обстеження приміщень від 02.11.2012 року і 19.03.2013 року складені під час відбування покарання ОСОБА_2 в місцях позбавлення волі і не можуть бути доказами його безпідставної відсутності (а.с.16, 17);

спростовується рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 12.02.2014 року, яким визнано дії ТОВ «Акція» та ОСОБА_8 щодо ненадання ОСОБА_2 доступу до приміщення вул. Гайова, 29 в м. Тернополі незаконними і зобов'язано ТОВ «Акція» та ОСОБА_8 не чинити ОСОБА_2 перешкод у користуванні приміщеннями вул. Гайова, 29 в м. Тернополі (а.с.98-101);

29.07.2011 року ОСОБА_2 звертався із заявою до Тернопільської міської ради про залишення місця проживання та реєстрації у гуртожитку по вул. Гайова, 29, вказавши що це єдине придатне до експлуатації приміщення, де він може проживати (а.с.117);

позивачем не доведено, що ОСОБА_2 вибув у інше житло, чи використовував приміщення не за призначенням.

Поданий позивачем акт обстеження приміщень від 20.01.2015 року як доказ, що ОСОБА_2 не проживає в гуртожитку по вул. Гайова, 29 колегією суддів оцінюється критично, оскільки не може бути доказом, що стверджує наявність обставин якими обгрунтовувались вимоги на час звернення з позовом в 2013 році.

Твердження ОСОБА_2 про перевірку в 2008 році і що комісією було відмічено в акті, що проживав він, жінка і діти, представником Тернопільської міської ради не спростовано. Надаючи пояснення по справі представник зазначав, що міською радою перший акт було складено у 2008 році.

Безпідставними колегія суддів вважає і вимоги про визнання членів сім'ї ОСОБА_2 такими, що втратили право на користування приміщенням в гуртожитку по вул. Гайова, 29, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, вони і не вселились у встановленому законом порядку у спірне приміщення, не зареєстровані в ньому, а тому і не набули права проживання.

Сам по собі факт не укладення ОСОБА_2 договорів про надання комунальних послуг не доводить, що ОСОБА_2 не проживає в спірному помешканні понад шість місяців.

Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог Тернопільської міської ради.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України саме апелянт повинен довести належними доказами обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, що ним зроблено не було.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.308 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Рішення суду постановлено у відповідності до чинних норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Тернопільської міської ради відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_9