Ухвала суду № 47040233, 14.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2015 року К/800/5232/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., за участю секретаря судового засідання Іванова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову та постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду 16.09.2014 Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014у справі № 804/12703/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Барилит Плюс» доДержавної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській областіпровизнання дій протиправними,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Барилит Плюс» звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, у якому просило:

- визнати протиправними дії ДПІ в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Барилит Плюс» під час здійснення господарських відносин з контрагентами за травень 2014 року, за результатами якої складено акт №2022/04-66-22-03/38361609 від 24.07.2014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Барилит Плюс» під час здійснення господарських відносин з контрагентами за травень 2014 року»;

- визнати протиправними дії ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, які полягають у формуванні висновків щодо відсутності за юридичною адресою підприємства первинних та бухгалтерських документів: договорів, накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, банківських виписок та будь-яких інших первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності.

- визнати протиправними дії ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, які полягають у формуванні висновків щодо порушення ТОВ «Барилит Плюс» вимог статті 185 Податкового кодексу України в частині відсутності об'єму оподаткування податком на додану вартість по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями зазначеними в акті за травень 2014 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2014 задоволено адміністративний позов в повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 у даній справі, скасована постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2014 в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у формуванні висновків щодо відсутності за юридичною адресою підприємства первинних та бухгалтерських документів: договорів, накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, банківських виписок та будь-яких інших первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності та щодо порушення ТОВ «Барилит Плюс» вимог статті 185 Податкового кодексу України в частині відсутності об'єму оподаткування податком на додану вартість по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями зазначеними в акті за травень 2014 року та в цій частині прийнято нове рішення про відмову задоволенні позову. В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2014 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в задоволеній частині позовних вимог, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанови були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін. На обґрунтування заперечень зазначено, що на час перегляду справи в касаційному порядку настали правові наслідки протиправних дій податкового органу, а саме: за резальтатами перевірки та складання акту від 23.09.2014 р. податковою інспекцією прийнято рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ, яке скасовано в судовому порядку та зобов'язано відповідача поновити реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Барилит Плюс». Підставою для задоволення позовних вимог стали судові рішення по цій справі, в якій визнано протиправними дії відповідача.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги та з урахуванням посилань відповідача у касаційній скарзі на незаконність оскаржуваних рішень судів в задоволеній частині позовних вимог, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено зустрічну звірку ТОВ «Барилит плюс», за результатами якої складено акт від 24.07.2014 №2022/04-66-22-03/38361609 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Барилит Плюс» під час здійснення господарських відносин з контрагентами за травень 2014 року.

Приймаючи рішення про задоволення позову в частині позовних вимог про визнання протиправними дій щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Барилит Плюс», за результатами якої складено акт №2022/04-66-22-03/38361609 від 24.07.2014, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що дії податкового органу при проведенні зустрічної звірки суб'єкта господарювання є неправомірними, вчинені не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Правові підстави проведення зустрічної звірки визначені п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України, відповідно до якого органи державної податкової служби мають право з метою отримання податкової інформації проводити зустрічні звірки суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 N1232 та Методичними рекомендаціями щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженими наказом Державної податкової адміністрації України від 22.04.2011 N236, визначено механізм дії податкового органу у разі необхідності здійснення такої звірки.

Відповідно до пункту 4.4 Методичних рекомендацій у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України. При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу ДПС забезпечує проведення такої звірки.

Окрім того, Додатком №3 до Методичних рекомендацій встановлено форму та вимоги щодо змісту і об'єму інформації, яка підлягає відображенню в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання.

При цьому, слід зауважити, що п. 15 Додатку №3 Методичних рекомендацій передбачає зазначення встановлених даних про проведений аналіз наявної в органі ДПС інформації та її документального підтвердження, з приміткою, що у разі наявності зазначається й інша інформація (в т. ч. отримана від підрозділів податкової міліції), що має відношення до питань запиту і може бути використана органом-ініціатором при перевірці. Одночасно надаються належним чином завірені копії таких документів, що не підтверджують дані платника податків, наведені у запиті.

Зі змісту викладеного випливає, що вчинення податковими органами дій по проведенню зустрічних звірок прямо передбачено у повноваженнях органів державної податкової служби, які є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством.

Як установлено частиною 2 статті 124 Конституції України юрисдикція суддів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Отже з наведеної норми Конституції України судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні правовідносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини.

В свою чергу неодмінними елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Вказаний принцип також закріплений в частині 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, який визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Виходячи із положень статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Так, згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Виходячи з наведеного, платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції, що в даному випадку, дії податкового органу, які полягали у не направленні запиту про надання інформації та її документального підтвердження, у дослідженні та оцінці в акті правильності справляння позивачем податків та обов'язкових зобов'язань, а також реальності здійснення господарських операцій без проведення такої звірки (перевірки), у складанні акту, а не довідки є протиправними.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції, в частині, в якій позовні вимоги задоволено є законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду 16.09.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 залишити без змін..

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва М.В.Сірош