Ухвала суду № 47037491, 13.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2015 року м. Київ К/9991/12856/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів (правонаступника Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012

у справі № 2а-5835/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мєгастар»

до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів

про визнання незаконним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012, позов задоволено повністю. Визнано незаконним (протиправним) та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 25.03.2011 № 0000070070/0.

ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, обґрунтовуючи такі вимоги обставинами, з яких податковий орган виходив при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наводив судам попередніх інстанцій, заперечуючи проти позову.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції здійснено заміну сторони у справі - Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова її правонаступником - Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів, що підтверджується постановами Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 № 981 та від 20.03.2013 № 229.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для зменшення позивачу від'ємного значення з податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням від 25.03.2011 № 0000070070/0 у загальній сумі 1190544 грн., в т.ч. 1190543 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки позапланової виїзної перевірки, викладені в акті від 16.03.2011 № 238/07-10/34329672, про порушення вимог п.п. 15.3.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, яке полягало у неправомірному використанні позивачем при обчисленні суми податкового зобов'язання з ПДВ залишку від'ємного значення (рядок 26 декларації), який виник за періоди щодо яких на дату подання декларації з ПДВ за січень 2011 року збіг строк давності у 1095 днів.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, повноти встановлення обставин та їх правової оцінки суд касаційної інстанції виходить з такого.

Статтею 200 Податкового кодексу України (далі - Кодексу) передбачено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до пункту 200.1 зазначеної статті Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 200.3 статті 200 Кодексу при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 зазначеного Кодексу якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 Кодексу платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України визначено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Таким чином, платник податку самостійно приймає рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, про що подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Однак право на заявлення такої суми до бюджетного відшкодування обмежено строком давності у 1095 днів, що настають за днем отримання права на таке відшкодування, яке, своє чергою, виникає в наступному звітному періоді після періоду, в кому здійснена фактична сплата податку на додану вартість постачальникам товарів. При цьому такий строк не поширюється на правовідносини, що виникли з приводу формування платником суми від'ємного значення з податку на додану вартість, яке може бути заявлено до бюджетного відшкодування за визначених Кодексом умов.

Враховуючи, що правомірність декларування позивачем податкового кредиту та від'ємного значення, факт сплати позивачем податку на додану вартість постачальникам товарів у попередніх звітних періодах податковим органом не заперечується, з огляду на те, що позивач подав заяву про відшкодування податку не пізніше отримання права на таке відшкодування, суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитись з висновками суду апеляційної інстанції про те, що податковий орган протиправно зменшив позивачу бюджетне відшкодування в сумі 1190543 грн. та застосував штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 грн.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун