Ухвала суду № 47037344, 14.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2015 року м. Київ К/800/5684/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.2014 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2015 р.

у справі № 816/3644/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укролія»

до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укролія» (далі - позивач, ТОВ «Укролія») звернулось до суду з позовом до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач, Полтавська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.2014 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Полтавської ОДПІ від 09 липня 2014 року №0001191500.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2015 р. постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Полтавська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.2014 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2015 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Укролія», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.2014 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2015 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Полтавською ОДПІ проведено документальну позапланову перевірку правомірності нарахування ТОВ «Укролія» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень 2014 року, за результатами якої складено акт від 24.06.2014 №220/15/31577685.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.6 ст.198, п.200.4 ст.200, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за березень 2014 року в сумі 448058,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.07.2014 р. №0001191500, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 672087,00 грн., в тому числі 448058,00 грн. за основним платежем та 224029,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30.01.2014 р. між ТОВ «Укролія» (покупець) та ТОВ «Сапсан-Юг» (постачальник) укладено договір поставки №300114-1, предметом якого є поставка на користь покупця олії соняшникової нерафінованої вимороженої (пресової).

У подальшому сторонами підписані додаткова угода від 30.01.2014 №1, специфікація №1 від 30.01.2014, специфікація №2 від 31.01.2014 та специфікація №3 від 07.02.2014.

В рамках виконання договору поставки №300114-1 від 30.01.2014 ТОВ «Укролія» у січні, лютому 2014 року придбано у ТОВ «Сапсан-Юг» товарно-матеріальні цінності - олію соняшникову нерафіновану виморожену (пресову) 1 сорту на загальну суму 2 688 347,00 грн., в тому числі ПДВ - 448057,82 грн., що підтверджено рахунками-фактури, видатковими, податковими накладними та товарно-транспортними накладними.

Згідно листа ТОВ «Сапсан-Юг» від 11.02.2014 №1102-1, олія, яка реалізована на користь ТОВ «Укролія» за договором поставки від 30.01.2014 №300114-1, вироблена на власних виробничих потужностях ТОВ «Сапсан-Юг», розташованих у Дніпропетровській області, Новомосковському районі, с. Знаменівка, вул. Польова, 1в., що підтверджено експлуатаційними дозволами для потужностей (об'єктів) з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів - цеху по виробництву рослинної олії ТОВ»"Сапсан-Юг» та договором суборенди обладнання №1105 від 05.11.2013, укладений між ПП «Конкорд» та ТОВ «Сапсан-Юг».

Крім того, первинними документи підтверджено придбання ТОВ «Сапсан-Юг» у різних суб'єктів господарювання (ТОВ «ВКМ Груп», ПП «Агро-Ширак», ТОВ «Тегма» та ін.) олії соняшникової нерафінованої, макухи соняшникової, брикетів з лушпиння соняшника, а саме: накладними на передачу готової продукції, видатковими накладними, податковими накладними, накладними, рахунками-фактури, договорами поставки тощо.

Використання придбаної у ТОВ «Сапсан-Юг» олії у господарській діяльності ТОВ «Укролія» підтверджено відомістю реалізації олії рафінованої дезодорованої за лютий 2014 року.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «Укролія» та ТОВ «Сапсан-Юг», а тому не вбачається порушень правил формування податкового кредиту позивачем, визначених статтею 198 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.2014 р. та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2015 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області відхилити.

2.Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.2014 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2015 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун