Ухвала суду № 47037341, 14.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2015 року м. Київ К/800/8888/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря: Іванова Д.О.

представників:

позивача: Кобилинського П.І.

відповідача: Курдиляса Ю.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Лугинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08.12.2014 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 року

у справі № 806/4368/14

за позовом Державного підприємства «Білокоровицьке лісове господарство»

до Лугинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Білокоровицьке лісове господарство» (далі по тексту - позивач, ДП «Білокоровицьке лісове господарство») звернулось з позовом до Лугинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 08.12.2014 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 року апеляційну скаргу ОДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ДП «Білокоровицьке лісове господарство», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ОДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ДП «Білокоровицьке лісове господарство» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт від 01.09.2014 року № 128/22-15/00991798.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2. ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на прибуток підприємств на 1704273 грн., п. 185.1 ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 223584 грн. та завищено від'ємне значення податку на додану вартість за грудень 2013 року на суму 21222 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ОДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення від 16.09.2014 року № 0000452200, яким ДП «Білокоровицьке лісове господарство» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму - 2555352,00 грн. (за основним платежем - 1703568,00 грн., за штрафними санкціями - 851784,00 грн.), № 0000462200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 335376,00 грн. (за основним платежем - 223584,00 грн., за штрафними санкціями - 111792,00 грн.), № 0000492200, яким ДП «Білокоровицьке лісове господарство» зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість на 21222,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 135.1. ст. 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 138.1. ст. 138 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Відповідно до вимог п. 138.2 ст. 138 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 16.01.2013 року № 5 «Про передачу основних засобів виробництва», з балансу Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства передано безкоштовно на баланс ДП «Білокоровицьке лісове господарство» Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства основні засоби виробництва: тракторні причепи ПТС-4 в кількості 2 шт. загальною вартістю 83000,00 грн.

Пунктом 1 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року № 458/2011, передбачено, що Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи центральних органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісового та мисливського господарства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що зазначені причепи були оприбутковані ДП «Білокоровицьке лісове господарство» у складі основних засобів та було забезпечено їх експлуатацію за призначенням, що підтверджується наявними в матеріалах справи податковою накладною та актами про введення основних засобів в експлуатацію.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 10.02.2012 року між ДП «Білокоровицьке лісове господарство» (покупець) та ДП «Пропан» (продавець) укладено договір купівлі-продажу зрідженого газу № 60, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар (зріджений газ шляхом заправки автомобіля), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його вартість.

01.07.2013 року ДП «Білокоровицьке лісове господарство» (покупець) та ТОВ «Укрпостачобладнання 1» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 120/2013, відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору товари: запчастини, вузли та агрегати до автомобільної техніки (далі - товар).

29.12.2012 року між ДП «Білокоровицьке лісове господарство» (замовник) та ДП «Український транспортно-логістичний центр» (основний виконавець) та за участі співвиконавців ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» (співвиконавець перший), ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» (співвиконавець другий) укладено договір про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах № 2396/1344/2012, згідно умов якого основний виконавець та співвиконавці зобов'язуються за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов'язаних з організацією внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів у напіввагонах співвиконавців.

16.01.2014 року між ДП «Білокоровицьке лісове господарство» (покупець) та ТОВ - Фірма «МІКС - В» (продавець) укладено договір № 3/228, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити за нього на умовах договору.

Фактичне виконання умов вищевказаних договорів підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами (відомостями на один відпуск газу скрапленого, податковими накладними, видатковими накладними, накладними на внутрішнє переміщення, актами списання, картками складського обліку матеріалів, витягами з наказів ДП «Білокоровицьке лісове господарство» на відрядження працівників для отримання агрегатів до автотранспортних засобів, подорожніми листами, актами надання послуг, платіжними дорученнями, тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки також зазначено, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту та включено до декларації з податку на додану вартість суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними по взаємовідносинах з контрагентами щодо яких існують розбіжності відповідно до «Системи співвідношення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів» в сумі 912 грн. в тому числі: по придбанню у підприємця ОСОБА_4 на суму 2886 грн., ДП «Білокоровицьке лісове господарство» безпідставно віднесло до податкового кредиту по ряд.15.1 декларації з податку на додану вартість ПДВ в сумі 90,00 грн. не підтверджені податковими накладними.

В свою чергу, суди вірно зазначили, що вищевказаний висновок ОДПІ спростовується наявними в матеріалах справи податковими накладними № 1 від 01.04.2013 року на суму ПДВ 407,67 грн. та № 2 від 01.04.2013 року на суму ПДВ 73,33 грн. виписаними ФОП ОСОБА_4 позивачу.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Використання позивачем придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та вищевказаними контрагентами.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП «Пропан», ТОВ «Укрпостачобладнання 1», ДП «Український транспортно-логістичний центр», ТОВ - Фірма «МІКС - В» на час спірних відносин були зареєстровані як платники податку (відповідно до вимог чинного законодавства).

Також, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки ОДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог діючого на час спірних правовідносин законодавства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 08.12.2014 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Лугинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08.12.2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак Ю.І. Цвіркун