Ухвала суду № 47037216, 14.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2015 року м. Київ К/800/22674/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря: Іванова Д.О.

представників:

позивача: Мазура В.В., Лапшикова О.Г.

відповідача: Борісова І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2015 року

у справі № 810/85/15

за позовом Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (далі по тексту - позивач, ДП «Укрспирт») звернулось з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2015 року апеляційну скаргу ОДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ДП «Укрспирт», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ОДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Укрспирт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Талас-Груп» за період з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року, ПСП з ОВ «Старосільське» за період з 01.03.2014 року по 31.05.2014 року, за результатами якої складено акт від 23.07.2014 року №411/10-06-22-01/37199618.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 198.2, п. 198.3. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: завищено податковий кредит на загальну суму 40750500 грн., пп. 1.2 п. 1. пп. 2.1. пп. 2.4, пп. 2.16 п.2 та пп. 3.2 п. 3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за №168/704 із змінами та доповненнями; п. 85.4, п. 85.6, ст.85 Податкового кодексу України, не надано в ході перевірки копій первинних документів на письмовий запит, що стосуються фінансово-господарської діяльності; п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, прийнято до виконання податкові накладні прийняті протягом одного робочого дня виписані від контрагентів шляхом дроблення з метою уникнення реєстрації таких накладних в ЄРПН.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ОДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення від 07.08.2014 року №0007282202, яким ДП «Укрспирт» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на 61125750 грн. (за основним платежем - 40750500 грн. та за штрафними санкціями - 20375250 грн.) та №0007322202, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за штрафними санкціями - 510 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій погодились частково з такими висновками податкового органу, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено судами попередніх інстанцій 19.03.2014 року між ДП «Укрспирт» (покупець) та ПСП з ОВ «Старосільське» (постачальник) укладено договір поставки зернових культур №19-03-14-1, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначеним цим договором, поставляти у період 2014 року зернові культури, включаючи похідні від зернових, продукти їх обробки, переробки, субпродукти тощо, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити таку продукцію.

Крім того, 19.03.2014 року між ДП «Укрспирт» (поклажодавець) та ПСП з ОВ «Старосільське» (зберігач) укладено договір про відповідальне зберігання № 19-03-14-2, відповідно до умов якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на тимчасове відповідальне зберігання зерно (далі - товар), без права його використання у господарському обороті зберігача протягом строку зберігання, з подальшим поверненням товару поклажодавцю без зміни його якісних або кількісних характеристик з врахуванням природних втрат.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаним контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками-фактури, податковими накладними, видатковими накладними, актами прийому - передачі, товарно-транспортними накладними, технічними паспортами, платіжними дорученнями, тощо.

Також в матеріалах справи наявна копія витягу книги реєстрації ввезених (внесених) матеріальних цінностей, у якій реєструються всі товари, що надходять до ДП «Укрспирт».

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Використання позивачем придбаного товару та послуг у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи, зокрема - журналами обліку сировини, актами виробництва спирту та спиртовмісних рідин, витрат енергоносіїв та сировини, копіями термінових звітів про виробництво промислової продукції (товарів, послуг) за видами, які щомісячно подавались до територіальних органів статистики.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між ДП «Укрспирт» та ПСП з ОВ «Старосільське».

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ПСП з ОВ «Старосільське» на час спірних відносин було зареєстроване як платник податку (відповідно до вимог чинного законодавства).

Також, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки ОДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог діючого на час спірних правовідносин законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що в результаті фінансових труднощів, які виникли у ДП «Укрспирт», останнє не змогло оплатити поставлений товар ПСП з ОВ «Старосільке», а саме - зерно кукурудзи в повному обсязі та було вимушене повернути частину товару своєму контрагенту (ПСП з ОВ «Старосільке») у жовтні 2014 року на суму 24 000 000,00 грн. та у листопаді 2014 року на суму 125 996 880,00 грн., у зв'язку з чим, позивач вніс корегування до податкових декларацій на додану вартість та зменшив податковий кредит на суму повернутого товару у жовтні 2014 року на 4 000 000,00 грн. та у листопаді 2014 року - на 20 999 480, 00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових декларацій за жовтень та листопад 2014 року.

Отже, ДП «Укрспирт» у зв'язку з поверненням товару на користь ПСП з ОВ «Старосільке», самостійно зменшено податковий кредит на загальну суму 24 999 480, 00 грн., яка була донарахована ОДПІ у якості збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у податковому повідомленні-рішенні від 07.08.2014 року № 0007282202, в результаті проведення податкової перевірки на підставі акта від 23.07.2014 року №411/10-06-22-01/37199618.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права.

В частині відмови в задоволенні позову ДП «Укрспирт» сторонами рішення першої інстанції в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалось.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2015 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2015 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак Ю.І. Цвіркун