Ухвала суду № 47028044, 08.07.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 22-ц/796/7324/2015 головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

8 липня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Головачова Я.В.

суддів: Шахової О.В., Невідомої Т.О.

при секретарі: Осауленко О.А.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "Правекс Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "Правекс Банк", третя особа: ОСОБА_1, про визнання договору поруки частково недійсним та припиненим, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 2 квітня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2012 року ПАТ КБ "Правекс Банк" звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 12 червня 2007 року між АКБ "Правекс Банк", правонаступником якого є ПАТ КБ "Правекс Банк", та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 589-010/07Р, за умовами якого банк надав позичальнику кредит на загальну суму 9394 доларів США строком до 12 червня 2014 року зі сплатою 11,99 % річних за користування кредитом. У забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, цього ж дня між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 589-010/07Р. Взяті на себе зобов'язання позичальник не виконав, у зв'язку з чим станом на 21 листопада 2011 року виникла заборгованість в розмірі 9736 доларів США, що за курсом НБУ становить 77737 грн. 09 коп., яку позивач просив стягнути солідарно з боржника та поручителя на свою користь.

У березні 2014 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ПАТ КБ "Правекс Банк", третя особа: ОСОБА_1, в якому просив визнати недійсними п. 1.3 та п. 2.3 договору поруки № 589-010/07Р від 12 червня 2007 року; визнати вказаний договір поруки таким, що припинив свою дію з 1 вересня 2010 року. В обґрунтування позову зазначав, що відповідно до п. 1.3 договору поручитель дав свою згоду на збільшення розміру забезпеченого порукою зобов'язання позичальника, що може виникнути в майбутньому, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Крім того, вказував на те, що 1 вересня 2010 року між ПАТ КБ "Правекс Банк" та ОСОБА_1 був укладений договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 589-010/07Р від 12 червня 2007 року, відповідно до якого без його згоди було змінено розмір щомісячного платежу та розмір відсоткової ставки за користування кредитом, унаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, як поручителя, а тому вважає, що згідно положень ч. 1 ст. 559 ЦК України договір поруки припинив свою дію з 1 вересня 2010 року.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 2 квітня 2015 року позов ПАТ КБ "Правекс Банк" задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Правекс Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 77737 грн. 09 коп., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 777 грн. 38 коп. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ КБ "Правекс Банк" та задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 Скаржник зазначає, що суд першої інстанції залишив без розгляду позовну вимогу про визнання недійсним п. 2.3 договору поруки № 589-010/07Р від 12 червня 2007 року та не навів у мотивувальній частині рішення жодних мотивів щодо відмови у задоволенні цієї вимоги, чим порушив п. 3 ч. 1 ст. 215 ЦПК України; жоден пункт оспорюваного договору поруки не передбачає умови, що збільшення обсягу відповідальності поручителя не потребує укладення окремої угоди; крім того, ч. 1 ст. 559 ЦК України встановлено презумпцію припинення поруки в разі зімни основного зобов'язання без згоди поручителя, унаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, і така презумпція не може бути змінена за згодою сторін, оскільки є імперативною.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

Інші особи, які беруть участь у справі, в суд апеляційної інстанції не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом установлено, що 12 червня 2007 року між АКБ "Правекс Банк", правонаступником якого є ПАТ КБ "Правекс Банк", та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 589-010/07Р, за умовами якого банк надав позичальнику кредит на загальну суму 9394 доларів США строком до 12 червня 2014 року зі сплатою 11,99 % річних за користування кредитом.

У забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, цього ж дня між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 589-010/07Р,

за яким поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед кредитором за всіма зобов'язаннями ОСОБА_1 за кредитним договором від 12 червня 2007 року.

Як убачається з матеріалів справи, внаслідок неналежного виконання зобов'язання за кредитним договором станом на 21 листопада 2011 року утворилась заборгованість в розмірі 9736 доларів США, що за курсом НБУ становить 77737 грн. 09 коп., яка складається: заборгованість за кредитом - 7329 доларів США, що за курсом НБУ становить 58518 грн. 40 коп.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 142 доларів США, що за курсом НБУ становить 1133 грн. 80 коп.; відсотки за користування кредитом - 1743 доларів США, що за курсом НБУ становить 13916 грн. 98 коп.; пеня за несвоєчасну сплату відсотків - 522 долари США, що за курсом НБУ становить 4168 грн.

За положеннями ч. 1 ст. 1054 ЦК України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до умов кредитного договору позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів рівними частинами в сумі 112 доларів США щомісяця до 10 числа наступного місяця. Відсотки за користування кредитом підлягають сплаті позичальником щомісяця (за час фактичного користування грошовими коштами протягом календарного місяця) у термін до 10 числа місяця, наступного за місяцем нарахування відсотків, а також на момент припинення дії договору, вказаного у п. 1.2 даного договору (пп. 4.4; 4.5 кредитного договору).

Згідно з п. 1.3 кредитного договору у кожному випадку невиконання (неналежного виконання) позичальником своїх зобов'язань за цим договором (відносно строків сплати відсотків і повернення кредиту і/або сплати відсотків і/або повернення кредиту не в повному обсязі), розмір процентної ставки збільшується на 1% річних, починаючи з розміру, встановленого п. 1.2 даного договору. У випадку наступного невиконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором розмір процентної ставки збільшується з урахуванням збільшення процентних ставок, зроблених раніше, відповідно до умов даного пункту договору. Новий розмір процентної ставки встановлюється від дня, наступного за днем, в який позичальник повинен був виконати свої зобов'язання, однак не виконав їх або виконав не в повному обсязі.

Також за порушення термінів погашення заборгованості за кредитом або внесення відсотків за користування коштами позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної процентної ставки, зазначеної в п. 1.2 даного договору, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення (п. 10.1 кредитного договору).

Пунктом 9.1 кредитного договору передбачено, що банк має право у визначених цим пунктом договору випадках вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом, сплати належних відсотків і передбачених цим договором неустойок, а також відшкодування збитків, заподіяних банкові внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником даного договору, а позичальник зобов'язаний повернути банку суму заборгованості, що залишилася за кредитом, сплатити належні відсотки і неустойки, а також відшкодувати заподіяні банку збитки.

Установивши, що боржник та поручитель не виконують належним чином умови взятих на себе зобов'язань, суд дійшов правильного висновку щодо права позивача на дострокове стягнення суми заборгованості за кредитним договором та обґрунтовано задовольнив позов ПАТ КБ "Правекс Банк".

Під час установлення зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду в цій частині відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Таким чином, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Отже, підставою припинення договору поруки може бути здійснення без згоди поручителя зміни основного зобов'язання, яке забезпечене порукою, у даному випадку це збільшення розміру щомісячного платежу та розміру відсоткової ставки за користування кредитом, про що зазначає позивач.

За умовами п. 1.3 договору поруки № 589-010/07Р від 12 червня 2007 року поручитель дає свою згоду на збільшення розміру забезпеченого порукою за цим договором зобов'язання позичальника, що може виникнути в майбутньому, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, у випадку внесення позичальником та кредитором змін та доповнень до кредитного договору та/або до даного договору кредитором в односторонньому порядку.

Згідно пункту 2.3 договору поруки кредитор має право без згоди поручителя в односторонньому порядку змінити або доповнити умови даного договору та направити на адресу поручителя офіційний лист з викладенням змін або доповнень. Зміни або доповнення до даного договору вступають в силу з моменту прийняття відповідного рішення органом кредитора, до компетенції якого згідно з законодавством та внутрішніми документами кредитора віднесено прийняття таких рішень. Факт здачі до установи зв'язка відповідного листа може бути, зокрема, підтверджено квитанцією установи зв'язка про направлення офіційного листа поручителю.

Установлено, що 1 вересня 2010 року між ПАТ КБ "Правекс Банк" та ОСОБА_1 був укладений договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 589-010/07Р від 12 червня 2007 року.

Згідно п. 1.1 даного договору позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом щомісяця до 10 числа включно шляхом внесення коштів згідно графіку погашення кредиту, встановленому у Додатку № 1 до цього договору.

Так, відповідно до Графіку погашення заборгованості за кредитом (додаток № 1 до договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 589-010/07Р від 12 червня 2007 року) було збільшено розмір щомісячного платежу за кредитом з 112 доларів США (як передбачено п. 4.4. кредитного договору) до 183 доларів США (І том; а. с. 129).

При цьому, згідно п. 4 договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 589-010/07Р від 12 червня 2007 року детальний опис загальної вартості кредиту для позичальника вказано у додатку № 2 до даного договору, який є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до додатку № 2 до договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 589-010/07Р від 12 червня 2007 року була встановлена реальна відсоткова ставка в розмірі 18,84% річних (І том; а. с. 130).

У п. 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" судам роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Таким чином, оскільки в пункті 1.3 договору поруки була передбачена умова про можливість збільшення розміру забезпеченого порукою зобов'язання позичальника, що може виникнути в майбутньому, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що поручитель ОСОБА_2 дав згоду на зміну основного зобов'язання, а тому його вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги про те, що частиною 1 статті 559 ЦК України встановлено презумпцію припинення поруки в разі зімни основного зобов'язання без згоди поручителя, унаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, і така презумпція не може бути змінена за згодою сторін, підлягають відхиленню з урахуванням вищевикладеного.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи з урахуванням вищевикладеного не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість ухвалення рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.

Ураховуючи викладене, підстави для скасування рішення суду першої інстанції і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 2 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий Я.В. Головачов

Судді: О.В. Шахова

Т.О.Невідома