Ухвала суду № 47027251, 14.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 750/3671/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Логвіна Т.В. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

14 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови про стягнення виконавчого збору,

ВСТАНОВИЛА:

Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради звернулося до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 03.04.2015 року, винесену державним виконавцем в рамках виконавчого провадження ВП № 44202939 при виконанні виконавчого листа № 750/ 1354/13-а, виданого Деснянським районним судом м. Чернігова.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 червня 2015 року вказаний адміністративний позов був задоволений.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що боржник не виконав судове рішення у строк, встановлений у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області знаходиться виконавчий лист № 750/1354/13а, виданий Деснянським районним судом м. Чернігова 17.06.2014 року про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради здійснити ОСОБА_2 перерахунок щорічно допомоги на оздоровлення за 2012 рік відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі трьох мінімальних заробітних плат та здійснити відповідні виплати за відрахуванням вже сплаченої суми.

07.08.2014 року на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження та згідно розпорядження управлінням було проведено перерахунок ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2012 рік, згідно даного перерахунку до виплати належить 3666 грн. Рішення суду виконано частково в частині перерахунку допомоги.

03.04.2015 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові виконавчого збору у розмірі 1360 грн. за невиконання рішення суду.

Не погоджуючись із вказаною постановою, управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради звернулося до суду з позовом про її скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова державного виконавця була винесена з порушенням строку, вставленого ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 3.7.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція).

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Частинами 2, 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 27 цього Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною 2 статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Згідно статті 89 цього Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.

Отже, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.

Відповідно до ч. 1, 7 ст. 28 цього Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню.

Пунктом 3.7.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року передбачено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Матеріали справи свідчать про те, що постанова про стягнення виконавчого збору ВП №44202939 від 03.04.2015 року була винесена з порушенням строків, визначених ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» та п.3.7.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року, що є підставою для її скасування.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 19 вересня 2014 року №К/800/60807/13.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, УПСЗН Деснянської районної у м. Чернігові ради виконало рішення суду в частині нарахування, проте, рішення залишилось не виконаним в частині виплати стягувачу пенсії у зв'язку з відсутністю відповідних бюджетних асигнувань.

Колегія суддів зазначає, що посилання позивача на відсутність коштів не є поважною причиною невиконання судового рішення, разом з тим необхідно враховувати, що УПСЗН Деснянської районної у м. Чернігові ради не має об'єктивної можливості виконати судові рішення, однак ним вжито всі заходи щодо забезпечення виконання судових рішень.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до статтей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Крім того, Верховний Суд України у постанові від 24 березня 2015 року дійшов правового висновку, що невиконання судового рішення органом в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Отже, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів при відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем строку, виконати судове рішення та вживав всіх можливих заходів щодо його виконання.

Верховною Радою України 05 червня 2012 року прийнято Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», відповідно до частини 1 статті 1 якого цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Відповідно до положень частини 1 статті 3 вказаного Закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Тобто, списання коштів з рахунків державного органу на виконання судових рішень проводиться лише за умови наявності таких коштів.

Таким чином, УПСЗН Деснянської районної у м. Чернігові ради не виконані вимоги держаного виконавця з поважних підстав, про що державного виконавця вчасно повідомлено, отже постанова від 03.04.2015 р. ВП №44202939 є передчасною, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалене законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.