Постанова № 47026938, 14.07.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2015 р. Справа № 922/1786/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Лагутіна І.В. (дов. № 33-07/29 від 31.03.2015р.)

відповідача - Ващенко Т.Д. (дов. № 38-4055/391 від 27.10.2010р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків (вх. №3505 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2015р. у справі № 922/1786/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5", с. Подвірки, Дергачівський район, Харківська область

до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків

про стягнення 52 813 687,23 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.06.2015р. по справі № 922/1786/15 (суддя Чистякова І.О.) відмовлено в задоволенні клопотання Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про зменшення розміру пені на 86,4%. Позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" (62371, Харківська область, Дергачівський район, сел. Подвірки, код ЄДРПОУ 05471230) 32 223 539,21 грн. - основної заборгованості за період поставки: жовтень 2014 року; 6 756 346,33 грн. - пені за період прострочення з 15.11.2014р. по 13.05.2015р., 481 933,94 грн. - 3 % річних за період прострочення з 15.11.2014р. по 13.05.2015р., 13 351 867,75 грн. - інфляційних витрат за період з листопада 2014 року по квітень 2015 року та 73080 грн. судового збору.

Відповідач з даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, незастосування судом норм статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України та статті 83 Господарського процесуального кодексу України, просить рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2015р. по справі № 922/1786/15 змінити, зменшивши розмір пені на 86,4%, стягнувши її у розмірі 918863,10 грн. замість 6756346,33 грн., тобто зменшивши розмір пені на 5837483,22 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.2015р. апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2015р. у справі № 922/1786/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14 липня 2015 р. о 9:30 год.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає висновки суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні клопотання про зменшення розміру пені законними, обґрунтованими, а доводи та обставини, що наведені відповідачем в якості підстав для зменшення пені, не є винятковими, оскільки значні обсяги заборгованості населення за спожиту теплову енергію та невиконання зобов'язань контрагентів відповідача в даному випадку не можуть бути підставами для застосування норм статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України та статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, заслухавши у судовому засіданні 14.07.2015р. уповноважених представників позивача та відповідача, які підтримали свої правові позиції по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, з огляду на нижченаведене.

Як свідчать матеріали справи, 30 грудня 2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ-5" (позивачем) та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (відповідачем) укладено Договір № 763 про купівлю-продажу теплової енергії, яка поставляється населенню, релігійним організаціям та національним творчим спілкам і їх регіональним осередкам (далі - Договір).

Укладений між сторонами у справі Договір № 763 від 30.12.2013р. за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно умов Договору позивач зобов'язався передати у власність відповідачу з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. теплову енергію, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити теплову енергію на умовах даного Договору (пункти 1.1. та 2.1.).

Даним Договором сторони також обумовили, що до 8-го числа місяця, наступного за звітним, сторони Договору оформлюють Акт приймання-передачі теплової енергії, що використовується іншим суб'єктам господарювання, із зазначенням кількості та вартості теплової енергії (пункт 4.4.).

Відповідно до пунктів 6.1., 6.2. Договору відповідач зобов'язався прийняти та оплатити зафіксований в Акті приймання-передачі теплової енергії обсяг теплової енергії за тарифом відповідно до пункту 5.1. Договору, шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки теплової енергії. Остаточний розрахунок за фактично передану теплову енергію здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки теплової енергії.

За наявними у справі доказовими матеріалами місцевим господарським судом обґрунтовано встановлено і це не заперечується сторонами у справі, у жовтні 2014 року позивач передав у власність відповідача теплову енергію в кількості 143998,86569 Гкал. на загальну суму 33078843,43 грн., що підтверджується складеним між позивачем та відповідачем двостороннім актом № 10ТЕ приймання - передачі теплової енергії за жовтень 2014 року від 31.10.2014р.

На виконання умов пунктів 6.1., 6.2. Договору відповідач перерахував на рахунок позивача частину вартості спожитої теплової енергії, а саме на суму 855304,22 грн., про що свідчить платіжне доручення № 38 від 28.01.2015 року.

Документально підтверджена заборгованість відповідача перед позивачем за спірним Договором складає 32223539,21 грн. (період поставки - жовтень 2014 року) і в повному обсязі визнається відповідачем.

Дана сума боргу заявлена позивачем до стягнення з відповідача в судовому порядку.

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, скориставшись наданим йому правом, заявив також до стягнення 481933,94 грн. - 3 % річних за період прострочення з 15.11.2014р. по 13.05.2015р. та 13351867,75 грн. - інфляційних витрат за період з листопада 2014 року по квітень 2015 року.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог в зазначеній частині, дослідивши всі обставини в їх сукупності, оцінивши надані сторонами докази, місцевий господарський суд встановив наявність документально підтвердженої основної заборгованості відповідача за спірним Договором та факт порушення останнім договірного зобов'язання, перевірив правильність нарахування заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних, в зв'язку з чим дійшов цілком обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, стягнувши з відповідача на користь позивача 32223539,21 грн. основного боргу, 481933,94 грн. 3 % річних (за період з 15.11.2014р. по 13.05.2015р.) та 13351867,75 грн. інфляційних витрат (за період з листопад 2014 року - квітень 2015 року), оскільки відповідач, як покупець, не сплатив вартість отриманого товару у зазначений в Договорі строк.

Рішення суду в цій частині відповідачем не оскаржується.

Цивільним кодексом України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина 1 статті 546 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Пунктом 6.5. Договору передбачена відповідальність сторін, а саме в разі не оплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені в пункті 6.1 договору, відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення платежу.

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання у відповідності до умов Договору, з урахуванням часткової оплати вартості отриманої теплової енергії, відповідачу нарахована пеня у сумі 6 756 346,33 грн. за період прострочення з 15.11.2014р. по 13.05.2015р., арифметичний розрахунок якої є правильним і перевірений судам першої та апеляційної інстанції у повному обсязі.

В процесі розгляду справи відповідач визнав пеню в розмірі 6 756 346,33 грн., проте заявив клопотання про зменшення розміру пені на 86,4% з посиланням на те, що тривалий час підприємство знаходиться у тяжкому фінансовому стані, викликаному, зокрема неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво. Крім того, відповідач зазначив, що станом на 01.04.2015р. загальна сума заборгованості за теплову енергію складає 1,6 млрд. грн., а його підприємство знаходиться у скрутному фінансовому стані, що підтверджується балансом підприємства на 31.12.2014р., в якому відображені збитки, розмір яких становить 18,8 млн. грн.

Позивач проти даного клопотання в суді першої інстанції заперечував, посилаючись на те, що даний випадок не є винятковим, через що, у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені слід відмовити.

Оцінивши доводи сторін та приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в зазначеній частині у повному обсязі, господарський суд визнав законними вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 6756346,33 грн.

Рішення в цій частині мотивовано тим, що наведений відповідачем в обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені на 86,4 %, випадок не є винятковим, адже чинне законодавство не звільняє боржника від відповідальності з підстав невиконання перед ним зобов'язань його контрагентів. Крім того, суд першої інстанції визначився, що зменшення суми пені на 86,4% є значним та не узгоджується з приписами статті 551 Цивільного кодексу України та статті 223 Господарського кодексу України щодо врахування інтересів як боржника, так і кредитора при зменшенні судом розміру неустойки (штрафних санкцій), в зв'язку з чим відмовив відповідачу в задоволенні зазначеного клопотання.

Саме цей висновок господарського суду оспорюється відповідачем в апеляційному порядку.

Відповідно до приписів статей 4-5, 4-7, 43 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Повторно розглянувши справу в межах наданих суду апеляційної інстанції повноважень, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку місцевий господарський суд при оцінці обставин в обґрунтування підстав для зменшення неустойки прийняв до уваги лише доводи позивача і не врахував інтереси відповідача, не надав належної правової оцінки балансу інтересів сторін та доводам відповідача щодо підстав для зменшення неустойки (в даному випадку пені), співмірності можливості зменшення, обмежившись загальними мотивуваннями, зокрема вказавши, що наведені відповідачем обставини не є винятковими. Також судом не надано правової оцінки доводам відповідача, який користуючись наданим йому правом, протягом всього розгляду справи посилався на те, що нарахована неустойка не співвідноситься із наслідками порушення зобов'язання, а її стягнення зачіпає не лише інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема можливість забезпечувати централізоване теплопостачання установам бюджетної сфери та послуг з теплопостачання населенню міста Харкова.

Так, згідно пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вказана норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормами матеріального права, якими передбачена можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. При цьому, слід зазначити, що у разі коли відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав, їх розмір не може бути зменшено судом.

Відповідно до пункту 3.17.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Колегія суддів також враховує те, що у випадку нарахування неустойки, яка є явно надмірною, вказане не узгоджується із передбаченими у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509, частинах 1, 2 статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, в зв'язку з чим господарському суду надане право на її зменшення. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов'язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Крім того, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Питання щодо меж зменшення неустойки в даному випадку розглядається судом апеляційної інстанції із врахуванням принципу змагальності сторін з виконанням вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що зменшення розміру неустойки є все ж таки правом господарського суду, обставини застосування статей 551 Цивільного кодексу України та статті 223 Господарського кодексу України є оціночними, тому потребують відповідного доведення заінтересованою стороною, що в даному випадку має місце, а правові норми не обмежують право суду на зменшення пені, розміром, вказаним у клопотанні про таке зменшення, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку використати таке право, зменшивши нараховану позивачем пеню на 50%, за наявності наступних обставин справи.

У даному випадку Договором між сторонами (пункт 7.2.) передбачено нарахування пені в максимально можливому розмірі (подвійної облікової ставки НБУ) від суми простроченого платежу за кожен день його прострочення.

Вирішуючи питання можливості зменшення пені, судом апеляційної інстанції враховується те, що:

- відповідачем вживаються заходи для погашення заборгованості за спірним Договором, а саме перераховано на рахунок позивача частину вартості спожитої теплової енергії на суму 855304,22 грн. (платіжне доручення № 38 від 28.01.2015р. наявне в матеріалах справи);

- Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" є організацією по виробництву, транспортуванню, розподілу та реалізації теплової енергії усім групам споживачів за тарифами, що регулюються відповідно до законодавства, а фінансування підприємства відповідача здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню та підприємствам, установам і організаціям, за рахунок бюджетних коштів. Чинні тарифи тривалий час не підвищувалися, а різниця в тарифах відповідачеві не виплачувалася, в зв'язку з чим підприємство знаходиться у тяжкому фінансовому стані, викликаному, зокрема, відсутністю платежів різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво;

- на протязі останніх років господарської діяльності КП "Харківські теплові мережі" заборгованість споживачів за спожиту теплову енергію щомісяця складає сотні мільйонів гривень і з кожним роком ця заборгованість неухильно зростає, незважаючи на заходи, що приймаються по її стягненню. При цьому, станом на 01.04.2015р. загальна сума заборгованості за теплову енергію складає 1,6 млрд. гривень, у тому числі заборгованість населення 967,50 млн. гривень, бюджетних установ 442,3 млн. гривень, госпрозрахункових підприємств 150,4 млн. гривень, заборгованість місцевого бюджету перед відповідачем з субсидій та пільг складає 68,1 млн. гривень, на підтвердження чого відповідач надав відповідну довідку (аркуш справи 34);

- фінансовий стан підприємства відповідача підтверджений балансом (звітом про фінансовий стан) станом на 31.12.2014п., відповідно до якого збитки підприємства становлять 18,8 млн. гривень (аркуш справи 37);

- відповідач не є організацією, метою створення якої є отримання прибутку, фінансування останнього здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню та підприємствам, установам і організаціям, фінансується за рахунок бюджетних коштів.

Окрім цього, колегія суддів приймає до уваги і майновий стан позивача, який є підприємством паливно-енергетичного комплексу і також перебуває у скрутному матеріальному становищі. Так, позивач зазначає, що відносно ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» (правонаступник ВАТ «Харківська ТЕЦ-5») господарським судом Харківської області (суддя Усатий В.О.) порушено справу про банкрутство № Б-23/75-02. Крім того, ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» у своєму відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що для забезпечення виконання зобов'язань за Договором купівлі-продажу теплової енергії № 763 від 30.12.2013р., закуповує енергоресурси у ПАТ НАК «Нафтогаз України» та має значну заборгованість перед зазначеним підприємством, у тому числі у зв'язку із простроченням виконання зобов'язань відповідачем. За даними позивача, його заборгованість станом на 29.04.2015р. становила 711707138,78 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи майнові стани підприємств сторін у даній справі, стан розрахунків підприємств позивача та відповідача з контрагентами, збитковість господарської діяльності відповідача, а також з огляду на соціальну значущість ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» та КП «Харківські теплові мережі» для організацій, установ та населення міста Харкова, сплата відповідачем пені у повному обсязі вплине не тільки на майнові інтереси відповідача, а й на можливість безперебійного постачання теплової енергії населенню, спираючись на принципи справедливості та розумності, колегія суддів дійшла висновку про доцільність зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню, до 50%, у зв'язку з порушенням відповідачем своїх договірних зобов'язань.

Втім, вимога щодо розміру, до якого відповідач просить зменшити пеню (86,4 %), не є співрозмірною в контексті інтересів сторін, а тому заявлене відповідачем клопотання підлягає лише частковому задоволенню.

Таким чином, викладені відповідачем у клопотанні про зменшення розміру пені обставини визначаються судом апеляційної інстанції підставами для застосування пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України та статті 223 Господарського кодексу України, оскільки присудження до стягнення 50 % від належних до стягнення суми пені, з урахуванням обставин справи, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань та проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, а також засобом недопущення використання пені та штрафу як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань.

За таких обставин, неповне з'ясування господарським судом Харківської області всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для правильного вирішення справи в частині задоволення у повному обсязі заявлених позовних вимог про стягнення пені, потягло за собою неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права в цій частині, що згідно з пунктами 1, 4 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для зміни судового рішення у даній справі.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено зокрема те, що порядок повернення судового збору встановлюється законом.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вказане, а також те, що питання щодо відшкодування суми судового збору відповідачем в апеляційній скарзі не ставиться, і даний господарський спір виник внаслідок порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань, тому сума судового збору за розгляд апеляційної скарги в даному випадку не підлягає відшкодуванню за рахунок позивача та залишається за відповідачем.

Керуючись статтями 4-5, 4-7, 32, 33, 34, 43, 44, 49, пунктом 3 частини 1 статті 83, 99, 101, пунктом 4 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2015р. у справі № 922/1786/15 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Клопотання Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про зменшення розміру пені на 86,4% задовольнити частково. Зменшити розмір пені на 50%.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" (62371, Харківська область, Дергачівський район, сел. Подвірки, код ЄДРПОУ 05471230) 32 223 539,21 грн. - основної заборгованості за період поставки: жовтень 2014 року; 3 378 173,17 грн. - пені за період прострочення з 15.11.2014р. по 13.05.2015р., 481 933,94 грн. - 3 % річних за період прострочення з 15.11.2014р. по 13.05.2015р., 13 351 867,75 грн. - інфляційних витрат за період з листопада 2014 року по квітень 2015 року та 73080 грн. судового збору.

В іншій частині позову про стягнення пені в сумі 3378173,17 грн. в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили».

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 16.07.15р.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.