Ухвала суду № 47026670, 19.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 травня 2015 рокусправа № П/808/59/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 р. по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтоторг" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

У січня 2014 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення №0001162201, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Укрнафтоторг", за платежем податок на прибуток у розмірі 7 643,75 грн., з яких за основним платежем 6 115,00 грн., за штрафною (фінансовою) санкцією 1 528,75 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано прийняте Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001162201 від 25.09.2013.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та винести нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Укрнафтоторг" 03.03.2008 року зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Запорізької міської ради та перебуває на обліку Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

Посадовою особою Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області у період з 30.08.2013 року по 05.09.2013 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Укрнафтоторг" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з підприємством ТОВ «Мавікс», ТОВ «БК «Дагаз» за період з 01.07.2010 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт №80/08-29-22-1102/35764249 від 12.09.2013 р.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 25.09.2013 року №0001162301, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Укрнафтоторг" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 7 643,75 грн., з яких 6 115,00 грн. за основним платежем та 1 528,75 грн. за штрафними санкціями.

На зазначені податкові повідомлення - рішення позивачем було подано первинну та повторну скарги до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області та Міністерства доходів і зборів України відповідно, за результатами розгляду яких були прийняті рішення відповідно до яких податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а скарги без задоволення.

Відповідно до акту перевірки податковим органом було встановлені наступні порушення: пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. за № 334/94-ВР, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств в сумі 5 115 грн., у тому числі : 2010р. - 6 115 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про дотримання ТОВ "Укрнафтоторг" встановлених вимог Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та відповідно правомірності віднесення до складу валових витрат сум витрат, понесених на придбання та отримання у ТОВ «Багатопрофільна компанія «Дагаз» транспортно-експедиційних послуг.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, що регулюють спірні відносини з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до статуту ТОВ «Укрнафтоторг» та Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, одним із видів діяльності позивача є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (вид діяльності за КВЕД-2010 - 46.71).

Між позивачем та ТОВ «Багатопрофільною компанією «Дагаз» 27.07.2010 року укладено договір транспортного експедирування №27/07-10, відповідно до якого ТОВ «Багатопрофільна компанія «Дагаз» в особі директора ОСОБА_1 зобов'язується виконати послуги, пов'язані з перевезенням вантажу (бензин, дизпаливо, моторні масла тощо), а саме: приймання вантажу зі складу згідно супровідним документам; оформлення, приймання вантажу, що прибуває, забезпечення нагляду за ходом виконання вантажно-розвантажувальних робіт; здійснення супроводження ввіреного вантажу під час перевезень, забезпечення та видача у встановленому порядку; передача ввіреного вантажу у пункті призначення, вказаного в товарно-транспортній накладній

Суми понесених витрат за результатами здійснення господарської операції на підставі зазначеного договору були віднесені позивачем до валових витрат.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність.

Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Факт здійснення вказаних господарських відносин підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №8 від 30.08.2010, № 9 від 28.09.2010, № 10 від 28.10.2010, податковими накладними №3008 від 30.08.2010, №3009 від 28.09.2010 та №3142 від 28.10.2010, копії яких містяться в матеріалах справи та були досліджені відповідачем під час проведення перевірки.

Розрахунки за надані послуги проведені у повному обсязі у безготівковій формі, що підтверджується наданими позивачем платіжними документами та не заперечується відповідачем.

Отримані послуги оприбутковані позивачем, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку: 631 за 3 та 4 квартали 2010 року.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

При цьому, висновків щодо невідповідності наданих позивачем до перевірки документів первинного бухгалтерського обліку вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», або щодо інших порушень складання податкової звітності акт перевірки не містить.

При цьому, в акті перевірки податковий орган посилається на те, що за результатами проведених заходів СВ УПМ ДПС у Запорізькій області внесено до реєстру досудових розслідувань матеріали №32012080000000002, відносно ОСОБА_2, за фактом вчинення фіктивного підприємництва, за ознаками складу злочину передбаченого ч.2 ст.205 КК України

Саме ця обставина є основним аргументом відповідача щодо відсутності у позивача права на віднесення понесених витрат та відповідно не визнання податковим органом понесених позивачем витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Багатопрофільна компанія «Дагаз» директором якого є ОСОБА_1

Проте, посилання на матеріали, внесені до реєстру досудових розслідувань, що на думку податкового органу є доказом відсутності реального виконання спірних господарських операцій з товариствами, директором яких є ОСОБА_1, є необґрунтованими, адже згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Перелік засобів (джерел доказів) доказування є вичерпним.

Тому, з огляду на те, що обґрунтування таких висновків контролюючого органу не підтверджені належними доказами, зокрема рішеннями судів, яким визнано укладені позивачем договори недійсними, та вироком суду, який набрав законної сили по порушеній кримінальній справі, в ході розслідування якої були здобуті відповідні показання свідків, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв дані доводи відповідача.

Щодо фактів, вставлених під час допитів посадових осіб, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що особа, яка заперечує свою причетність до діяльності юридичної особи, може мати особисту зацікавленість у неподанні відомостей, необхідних для податкового контролю. А тому формальна відмова особи від будь-якого відношення до створених нею підприємств не може розглядатися як обставина достатня для висновку про достовірність даного факту.

За таких обставин у суду відсутні підстави для невизнання поданих позивачем первинних документів, які містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про зміст та обсяг спірних операцій, як неналежне документальне підтвердження їх виконання.

Таким чином, висновки податкового органу, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги щодо не надання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних не приймаються судом апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 207 "Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні", наявність товарно-транспортної накладної вимагається від водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах. Разом з тим, згідно п. 2 зазначеного Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб наявність товарно-транспортної накладної не вимагається.

Крім того, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, на які посилається відповідач, не встановлюють правил податкового обліку, не є законодавчими документами з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту. Вони лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами: товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних. Факт відсутності у підприємства товарно-транспортних накладних на поставлений товар або наявність в таких накладних певних недоліків при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права формування податкового кредиту.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, щодо безпідставності доводів апеляційної скарги стосовно ненадання позивачем товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товару, документів, що підтверджують передачу вантажу експедитору, оскільки будь-які посилання щодо витребування та відповідно не надання позивачем вказаних документів під час проведення перевірки у акті перевірки відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим