Постанова № 47026647, 08.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 липня 2015 рокусправа № 804/11784/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Проценко О.А.

за участю секретаря судового засідання: Комарн Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року у справі № 804/11784/14 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (відповідач-1), Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області (відповідач-2) про стягнення одноразової грошової допомоги ,-

ВСТАНОВИВ:

30 липня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідачів, у якому просив стягнути невиплачену при звільненні у зв'язку з виходом на пенсію одноразову грошову допомогу у розмірі 37 298,58 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що йому при звільненні з органів внутрішніх справи безпідставно не виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 37 298,58 грн., що є порушенням вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області одноразову грошову допомогу в розмірі 36377,24 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду обгрунтовано тим, що ОСОБА_1 мав вислугу років 21 рік 06 місяців 24 дні, тому на нього поширюється дія ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" в частині виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, в даному випадку за 21 календарний рік.

При цьому суд зазначив, що Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 року № 499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" було затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція) та установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до грошового атестату № 256 ОСОБА_1 розмір його місячного грошового забезпечення становив: посадовий оклад 1150 грн.; оклад за спеціальним званням - 130 грн.; надбавка за вислугу років у розмірі 35% - 448 грн.; надбавка за виконання особливо важливих завдань 100 % - 1728 грн.; 10% надбавка до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень - 115 грн.; премія 73% - 2606,83 грн.; компенсація прибуткового податку - 926,67 грн., що разом складає 7104,50 грн.

Таким чином, одноразова грошова допомога при звільненні, на яку має право позивач, та яка повинна бути виплачена йому при звільненні, складає 37298,62 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність рішення суду нормам матеріального права та обставинам справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову- відмовити.

Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що в період проходження служби першого заступника начальника Ленінського РВ ДМУ ГУМВС - начальника слідчого відділу ОСОБА_1 на підставі наказу ГУМВС України в Дніпропетровській області від 08.04.2014 року № 80 о/с було відсторонено від виконання службових обов'язків відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України (підстава - ухвала Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 31 березня 2014 року), у зв'язку з чим позивачу, згідно з п. 3.5.3 Наказу МВС України від 31.12.2007 №499, з наступного дня після відсторонення від посади за період, протягом якого він не перебував на посаді, виплачувався лише оклад за спеціальним званням та надбавка за вислугу років. Таким чином, на час звільнення 22.04.2014 року місячне грошове забезпечення ОСОБА_1 складалось з окладу за спеціальним званням - 130 грн. та надбавки за вислугу років (35%) 45 грн. 50 коп., що в сумі дорівнює 175 грн. 50 коп. Тому одноразова грошова допомоги при звільненні була нарахована ОСОБА_1 із розрахунку окладу за звання 130 грн. та надбавки за вислугу років ( 35%) - 45 грн. 50 коп. за 21 календарний рік служби, та становить 921 грн. 38 коп. (довідка СФЗБО ДМУ міститься в матеріалах адміністративної справи). Отже, відповідач вважає, що нарахування одноразової грошової допомоги здійснено у відповідності до чинного законодавства.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, у яких просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обгрунтоване.

Вказує, що згідно «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», затвердженої Наказом МВС № 499 від 31.12.2007 року, та п. 5.10.6 Наказу МВС України № 436 від 15.09.2010 року «Про затвердження інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям» до місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні, входить оклад за штатною посадою, оклад за спеціальне звання, щомісячні виплати (підвищення посадового окладу, надбавок, доплат, премій тощо). При переміщенні, переведенні, а також звільненні військовослужбовців, фінансовий апарат (бухгалтерія) зобов'язаний задовольнити їх усіма належними видами грошового забезпечення, і про виплачені суми зробити відповідні записи в грошовому атестаті. Підставою для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні є дані, зазначені в грошовому атестаті.

На думку позивача, норми щодо виплати грошового забезпечення під час відсторонення від виконання службових обов'язків, встановлені Наказом МВС України від 31.12.2007 року, стосуються тільки самого періоду здійснення виплат під час відсторонення від виконання службових обов'язків та не визначають розмір місячного грошового забезпечення.

У судовому засіданні представники відповідачів доводи та вимоги апеляційної скарги підтримали, а також зазначили, що на момент винесення рішення судом першої інстанції ОСОБА_1 не був особою, на яку поширювались норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки згідно вироку Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 06.06.2014 року, який набрав чинності 07.07.2014 року, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України з позбавленням спеціального звання - підполковника міліції.

Представник позивача підтримав доводи, викладені у запереченнях на апеляційну скаргу, та додаткових поясненнях.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що Наказом Головного управління МВС України в Дніпропетровській області від 22.04.2014 року № 92 о/с підполковника міліції ОСОБА_1, першого заступника начальника Ленінського районного відділу Дніпропетровського міського управління - начальника слідчого відділу, звільнено у запас за п.64 "ж" за власним бажанням з 22 квітня 2014 року.

Вислуга років на день звільнення складає: 21 рік 06 місяців 24 дні.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи довідок одноразова грошова допомога при звільненні була нарахована позивачу у сумі 921,38 грн. із розрахунку окладу за звання 130 грн. та надбавки за вислугу років (35%) 45,50 грн. за 21 календарний рік: (130+45,50)*21*25%=921,38 грн..

Вироком Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 06.06.2014 року, який набрав чинності 07.07.2014 року, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, з позбавленням спеціального звання - підполковника міліції.

30.07.2014 року позивач звернувся до суду з позовом про належне нарахування одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.2 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та стягнення недоплаченої суми.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" передбачено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно ч.2 ст.5 названого Закону, особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, позбавленим військових або спеціальних звань (у тому числі під час перебування їх у запасі або у відставці), а також звільненим зі служби у зв'язку із засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, та членам їх сімей пенсії призначаються на підставах, установлених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст. 5-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, поновленим у військовому (спеціальному) званні, крім осіб, звільнених зі служби у зв'язку із засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, пенсії призначаються на умовах і за нормами, встановленими цим Законом, якщо вони на день позбавлення військового (спеціального) звання мали право на пенсію за вислугу років або по інвалідності.

Таким чином, на осіб, позбавлених військового або спеціальних звань, зокрема під час перебування у відставці, норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не поширюються.

Аналіз зазначених вище норм законодавства також свідчить, що названі особи втрачають право на отримання вже призначених згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсійних та пільгових виплат.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на момент звернення з позовом до суду ОСОБА_1 не належав до кола осіб, чий правовий статус та права визначались Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що виключало підстави для задоволення вимог позивача, обгрунтованих ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до ч.1 ст. 202 КАС України, підставою доля скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність рішення суду обставинам справи та неповне з'ясування судом обставин справи.

Згідно ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Виходячи з викладеного, апеляційну скаргу Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області слід задовольнити. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року - скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,201,203,205,207 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року у справі 804/11784/14 - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко