Постанова № 47026450, 16.07.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2015 р. Справа№ 927/372/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

розглянув апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Київського гарнізону на рішення господарського суду Чернігівської області від 12.05.2015 року № 927/372/15 (суддя Михайлюк С.І.)

за позовом Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах

держави в особі військової частини 3078

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2

про стягнення 9 000 грн.

за участю представників сторін:

прокуратури-Колот С.В. за посвідченням

позивача-не з'явився

відповідача-Шевченко О.А. за довіреністю

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області № 927/372/15 від 12.05.2015 відмовлено Військовому прокурору Київського гарнізону в інтересах держави в особі військової частини 3078 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення 9 000 грн.

Не погоджуючись з рішенням Заступник військового прокурора, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представник відповідача проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду- без змін.

Частина 3 ст. 28 ГПК України встановлює, що представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Довіреність відповідно до ст. 244 ЦК - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Статтею 246 ЦК установлено вимоги до довіреності, що видається юридичною особою. Довіреність від імені юридичної особи повинна бути підписана її керівником чи іншою уповноваженою на це її установчими документами особою і скріплена печаткою відповідної юридичної особи.

Представник позивача в судове засідання з'явився, без належним чином оформленої довіреністі, тому допущений до слухання справи як вільний слухач.

Прокурор в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви та вимоги, викладені в апеляційній скарзі, вважає що рішення господарського суду підлягає скасуванню.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 05.05.2014р. сторонами укладений договір 27/В33-2014, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_2 зобов'язалася у 2014 році поставити в/ч 3078 товари, визначені у специфікації, а замовник - прийняти і оплатити такі товари.

За накладною № 9/221/55 від 05.05.2014р. відповідач передав, а позивач одержав чай чорний байховий 1 ґатунку в кількості 1000кг на суму 45000грн. У підтвердження якості товару відповідачем надане складене ним посвідчення про якість № 9-05/14, з якого вбачається, що виробником товару є "GeoPlant LTD" (2130, Зугидский р-н, с. Рухи), дата виготовлення - квітень 2014р.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Військовий прокурор звернувся до господарського суду з позовом про стягнення коштів, мотивуючи вимоги тим, що відповідач, за укладеним договором поставив товар неналежної якості, в зв'язку з чим, повинен сплатити штраф.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд виходив з того, що матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідача про дату відбору зразків для проведення досліджень, так само як і повідомлення про необхідність прибуття на підписання акту 25.05.2014р.,не надано доказів його надіслання на адресу відповідача. Окрім того, відбір зразків (проб) для проведення повторних досліджень здійснений не 04.07.2014р., а 07.07.2014р. Акт позивача від 05.05.2014р. прийому товарів на зберігання у зв'язку з виявленням супроводження товару неповним пакетом документів не вказує про відкладення прийому товару за якістю та прийняття товару саме на зберігання, оскільки складений в односторонньому порядку.

Заперечуючи проти рішення суду Заступник прокурора вказує на те, що позивач повідомив відповідача про неякісність товару, а тому відповідно до умов договору повинен сплатити штраф в розмірі 20% від вартості товару. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність доказів щодо повідомлення відповідача, оскільки є фіскальний чек відділення поштового зв'язку.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 23.03.2012р. «Про судове рішення» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Крім того, цією ж статтею передбачено, що у разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Згідно із ст. 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк, після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. У разі не виконання покупцем цього обов'язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог (ст. ст. 687, 688 ЦК України).

Як зазначено вище, за накладною № 9/221/55 від 05.05.2014р. відповідач передав, а позивач одержав чай чорний байховий 1 ґатунку в кількості 1000кг на суму 45000грн. У підтвердження якості товару відповідачем надане складене ним посвідчення про якість № 9-05/14, з якого вбачається, що виробником товару є "GeoPlant LTD" (2130, Зугидский р-н, с. Рухи), дата виготовлення - квітень 2014р., з посилання на висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-03/3772 від 29.01.2013р. на обсяг партії згідно контракту № 38 від 16.01.2013року "Фондова Компанія "Альянс" (Україна) та "GeoPlant LTD" (Грузія).

Посилаючись на те, що відповідач повідомлявся по те, що товар не відповідає якості, запрошувався на відібрання зразків та для складання відповідних актів, не прокуратурою, ні позивачем не надано доказів щодо направлення на адресу відповідача.

З наявного поштового повідомлення ( а.с.64) вбачається, що 28.05.2014 на адресу відповідача надіслана поштова кореспонденція, яка отримана 05.06.2014, тобто зі спливом майже місяця з моменту поставки товару.

Протокол випробувань від 19.05.2014 № 1334 свідчить про те, що перевірка зразків проводилась без належного повідомлення відповідача та вказує на те, що його на відібрання зразків чаю не запрошували.

Отриманий від відповідача товар неналежної якості не підтверджено, оскільки встановлення неякісності товару має здійснюватись у встановленому порядку експертом або комісійно за участю компетентних представників, якість товару повинно перевірятися на відповідність сертифікату якості, отже ототожнення позивачем непередачі сертифікатів з поняттям неякісності товару. Позивач не був позбавлений права ставити питання про повернення товару чи відмову від договору за доведеності непередання йому сертифікатів якості на цей товар.

Відповідно до гарантійного листа ( а.с.52) переданий на дослідження чай відповідає параметрам і представленим якісним документам.

Так, з матеріалів справи вбачається, що товар прийнятий 05.05.2014, під час прийому товару виявилось, що товар супроводжується не повним пакетом документів.

Пунктом 5.4 договору, сторони обумовили, що приймання товару здійснюється на наявності накладної, рахунку-фактури, сертифікату відповідності, висновку СЕС, декларацією виробника або посвідчення про якість товару.

Між тим, позивач прийняв товар без будь-яких зауважень.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно акту від 05.05.2014 представник постачальника нібито відмовилась від підпису, проте з самого акту та матеріалів справи вбачається, що відповідача не запрошували, та документи складались за присутності особового складу позивача.

Те саме стосується запрошення відповідача на повторне випробування, що повинно було відбутися 04.07.2014 (а.с.25), проте листа на адресу відповідача направлено 07.07.2014.

Доказів направлення на адресу відповідача претензії щодо якості товару у матеріалах справи відсутні, а тому доводи апелянта що відповідач ігнорує запрошення не відповідають дійсності.

Колегія суддів погоджується з доводами господарського суду про те, що акт, передбачений п. 7.4. договору, який би засвідчував факт поставки недоброякісного товару, за результатами повторних аналізів до матеріалів справи не наданий, маси партії, з яких відібрані зразки 16.05.2014р. та 07.07.2014р. відрізняються (1000кг та 818кг відповідно), що суперечить п. 1.6. ГОСТ 1936-85, а тому не можуть бути належними доказами неякісності товару.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Київського гарнізону залишити без задоволення, рішення господарського суду Чернігівської області від 12.05.2015 року № 927/372/15 - без змін.

2. Матеріали справи повернути господарському суду Чернігівської області .

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала