Постанова № 47026428, 14.07.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2015 р. Справа № 922/3743/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Бондаренко В.П., суддя Івакіна В.О.

при секретарі Довбиш А.О.

за участю представників сторін:

позивача - Дерев'янко Д.В. (довіреність №25 від 30.12.2011 року),

відповідача - Кобзар О.М. (довіреність від 22.10.2014 року), Сільченко Т.І. (довіреність від 22.10.2014 року),

розглянувши апеляційну скаргу позивача (вх.2988Х/1-38) на рішення господарського суду Харківської області від 28.04.2015 року

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5", с.Подвірки, Харківська область

до Відкритого акціонерного товариства "Трест "Південзахіденергобуд", с.Подвірки. Харківська область

про стягнення 218614,50 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

03 вересня 2014 року позивач, Публічне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Трест "Південзахіденергобуд" (відповідача) про стягнення 218614,50 гривень компенсації за безпідставно одержане майно.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14 жовтня 2014 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08 грудня 2014 року, позовні вимоги задоволено повністю, а саме, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача збитків у сумі 218614,50 гривень та судові витрати.

Постановою Вищого господарського суду України від 04 лютого 2015 року рішення господарського суду Харківської області від 14 жовтня 2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08 грудня 2014 року по справі №922/3743/14 було скасовано. Справу №922/3743/14 направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.04.2015 року у справі № 922/3743/14 (суддя Аріт К.В.) в позові відмовлено.

Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, зокрема, що державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомості, які належать відповідачу, проведена у відповідності до вимог чинного законодавства, Пісочинська селищна рада рішеннями від 19.05.2010 року та від 28.03.2013 року затвердила містобудівні обґрунтування меж та розмірів земельної ділянки для обслуговування об'єктів нерухомості відповідачем, а згодом надала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду. При цьому, як зазначає відповідач, позивач протягом трьох років не погоджує відповідачу межі земельних ділянок, на яких знаходяться належні відповідачу будівлі та споруди, чим створює підстави для оплати земельного податку за ділянки, які йому не належать. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

На виконання рішення Арбітражного суду Харківської області від 15 червня 1992 року №3561/22, рішення Міненерго від 07.07.1993 року, наказом «Харківобленерго» №44 від 17.04.1998 року зобов'язано позивача передати відповідачу будівлі, перелік яких визначено в наказі (а.с.12 т.1).

При цьому, вказані в наказі будівлі розташовані в межах земельної ділянки, яка належить публічному акціонерному товариству "Харківська ТЕЦ-5" на праві постійного користування, згідно акту І-ХР №005628 від 16 грудня 2001 року, виданого Пісочинською селищною радою.

Таким чином, відповідачу на праві приватної власності належать будівлі за наступними адресами:

- Харківська область, Харківський район, селище Пісочин, в'їзд Кононенко 1 - нежитлова будівля адміністративного корпусу загальною площею 190,8 кв.м., про що свідчить свідоцтво на право власності від 20 березня 2007 року серії CAB №413262 (а.с.15 т.1);

-Харківська область, Харківський район, селище Пісочин, в'їзд Кононенко 1-А - нежитлова будівля склад ЗДВ загальною площею 383.1 кв.м., про що свідчить свідоцтво на право власності від 20 березня 2007 року серії CAB № 413260 (а.с.16 т.1);

-Харківська область, Харківський район, селище Пісочин, в'їзд Кононенко 1-Б - нежитлова будівля майстерня загальною площею 30.9 кв.м., свідоцтво на право власності від 20 березня 2007 року серії CAB №413261 (а.с.17 т.1).

Відповідно до протоколу засідання районної комісії щодо врегулювання земельних відносин на території Харківського району від 16 квітня 2007 року надано згоду відповідачу на виділення земельної ділянки, площа якої буде визначена після обґрунтування меж для обслуговування будівель, які належать замовнику на праві власності в сел.Пісочин, вїзд Кононенко (а.с.32 т.1).

Рішенням Пісочинської селищної ради Харківської області від 19 травня 2010 року "Про затвердження містобудівного обґрунтування розташування меж та розмірів земельної ділянки для обслуговування нежитлових будівель та споруд ВАТ "Трест" Південзахіденергобуд" затверджено містобудівні обґрунтування меж та розмірів земельної ділянки для обслуговування нежитлових будівель та споруд, які розташовані в селищі Пісочин, в'їзд Кононенко,1,1-А,16 Харківського району Харківської області (а.с.37 т.1).

Листом №01-26/1053 від 15.07.2010 року позивач повідомив відповідача, що обґрунтування меж та розміру земельної ділянки під будівлями відповідача узгоджено (а.с.41 т.1).

Рішенням Пісочинської селищної ради Харківської області від 28 березня 2013 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ВАТ "Трест" Південзахіденергобуд" для обслуговування нежитлових приміщень за адресою сел.Пісочин, в'їзд Кононенко,1,1-А,16", надано дозвіл відповідачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 1,313 га для обслуговування нежитлових будівель за адресою: сел.Пісочин, в'їзд Кононенко,1,1-А,16 за рахунок земель промисловості, транспорту, енергетики, оборони та іншого призначення (п.1 рішення);

зобов'язано відповідача надати до селищної ради відмову від постійного користування земельною ділянкою орієнтовною площею 1,313 га ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" (т.с.1 а.с.14).

Як зазначає позивач, протягом 2011-2013 року ним сплачувався земельний податок за вказану земельну ділянку, на якій розташовані належні на праві приватної власності відповідачу будівлі, що підтверджується довідкою наданою ДПІ ГУ Міндоходів та податковими деклараціями, відповідно яких у 2011 році позивачем сплачено 70902,00 гривень земельного податку, у 2012 році - 70902,00 гривень, у 2013 році - 76810,50 гривень, загальна сума складає 218614,50 гривень (а.с.42, 70-87 т.1).

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач, посилаючись на ст.ст.1212, 1213 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача безпідставно одержане майно в сумі фактично сплаченого ним земельного податку в розмірі 218614,50 гривень.

Відповідач, в свою чергу, проти позову заперечує та зазначає, що 13.01.2011 року він листом №5 звертався до позивача з проханням надати згоду на вилучення земельної ділянки, площею 1,313 га із складу земель, що знаходяться в постійному користуванні ПАТ «Харківська ТЕЦ-5», оскільки на вказаній земельній ділянці знаходяться будівлі відповідача (а.с.190 т.1).

У відповідь, позивач листом №01-26/615 від 06.04.2011 року, відмовив відповідачу у наданні згоди на вилучення земельної ділянки (а.с.193 т.1).

16.01.2013 року відповідач знову звернувся до позивача з вимогою надати згоду на вилучення земельної ділянки, про що свідчить лист №3 від 16.01.2013 року (а.с.192 т.1).

Позивач, в свою чергу, в листі №01-26/286 від 18.02.2013 року повідомив відповідача про те, що протягом 2013 року ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» буде проводити інвентаризацію земель, що ускладнює та унеможливлює на даний час надання згоди на вилучення земельної ділянки, площею 1,313 га із складу земель, які знаходяться в його постійному користуванні (а.с.194 т.1).

В подальшому відповідач знову неодноразово звертався до позивача з листами №55 від 08.07.2013 року, №89 від 28.11.2013 року з пропозицією узгодити межі земельних ділянок, які знаходяться під будівлями, належними на праві власності відповідачу (а.с.185,186 т.1).

У відповідь, позивач листом №01-28/1286 від 07.08.2013 року повідомив відповідача про те, що актом від 12.07.1996 року встановлено межі земельної ділянки відповідача, з моменту придбання прав на нерухоме майно відповідач не уклав договори оренди землі і не здійснював сплату земельного податку, у зв'язку з чим його сплата здійснювалась позивачем як законним землекористувачем (а.с.189 т.1).

При цьому, відповідач, посилаючись на статтю 15 ЗУ «Про оренду землі», зазначає, що необхідним документом для укладення договору оренди є акт визначення меж земельної ділянки в натурі, який повинен бути підписаний власниками та землекористувачами суміжних земельних ділянок. Однак такий акт на даний час позивачем не підписаний, що унеможливлює подальше оформлення права оренди земельної ділянки.

Таким чином, на думку відповідача, ним вжито всіх можливих заходів для належного оформлення землекористування у порядку, передбаченому законодавством, але внаслідок бездіяльності позивача неможливо здійснити оформлення права оренди земельної ділянки.

Крім того, відповідач зазначає, що незважаючи на відсутність укладеного договору оренди земельної ділянки, ним сплачувався земельний податок за земельну ділянку, на якій знаходяться належні йому на праві власності будівлі, що підтверджується довідкою ГУ Міндоходів в Харківській області, податковими деклараціями та платіжними дорученнями про фактично сплачені суми земельного податку з 2012 по 2014 рік (а.с.169-177, 182-184 т.1), у зв'язку з чим вважає позовні вимоги безпідставними.

Колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України, на які посилається позивач, обґрунтовуючи позов, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз зазначеної вище ст.1212 ЦК України дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжує такі факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України, викладеній у постанові від 22.01.2013р. у справі №5006/18/13/2012.

Отже, вказаною статтею передбачено виникнення позадоговірних зобов'язань, а саме: зобов'язання, що виникли внаслідок безпідставного придбання майна, зобов'язання, що виникли внаслідок безпідставного збереження майна. Тобто, для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність таких умов: збільшення або збереження майна однією стороною з одночасним зменшенням його у іншої сторони та відсутність правової підстави для збагачення або збагачення за підставою, яка згодом відпала.

Колегія суддів зазначає, що, відповідач є власником будівель, що розташовані в межах земельної ділянки, яка належить публічному акціонерному товариству "Харківська ТЕЦ-5" (позивачу) на праві постійного користування, згідно акту І-ХР №005628 від 16 грудня 2001 року, виданого Пісочинською селищною радою.

Згідно з п.п. 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України України, який набрав чинності з 01.01.2011р., земельний податок - це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Згідно ст. 269, ст. 270 ПК України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об'єктом оподаткування - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідач неодноразово звертався до позивача листами з пропозицією узгодити межі земельної ділянки для належного оформлення права користування земельною ділянкою, на якій знаходяться об'єкти нерухомого майна відповідача, однак позивач не надає згоду на вилучення земельної ділянки, чим створює підстави для оплати земельного податку за земельну ділянку, якою він фактично не користується

Судова колегія враховує, що в матеріалах справи містяться докази сплати відповідачем земельного податку за спірну земельну ділянку, а саме довідка Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції від 12.08.2013 року, платіжні доручення про сплату земельного податку, податкові декларації (додаток до заяви від 14.07.2015 року), незважаючи на те, що він не є власником чи користувачем відповідної земельної ділянки, відсутні будь-які документи щодо надання спірної земельної ділянки у користування відповідачу.

Таким чином, наведені обставини повністю спростовують посилання позивача на збереження відповідачем спірних грошових коштів у розмірі 218614,50 грн. у вигляді невідшкодованого податку на землю поза правовою підставою, передбаченою законом, та, відповідно, унеможливлюють застосування при вирішенні даного спору положень ст. 1212 ЦК України.

Матеріали справи свідчать, що позивачем не доведено умов, з якими закон пов`язує застосування ст. 1212 ЦК України, зокрема, не доведено набуття відповідачем за рахунок позивача певного майна (грошових коштів), або збереження майна, яке неминуче мало б вибути з його володіння, не доведено факту, що у нього зменшилось майно у вигляді грошових коштів, в той час, як ВАТ "Трест "Південзахіденергобуд зберегло ці кошти, не маючи для цього жодної підстави.

Колегія суддів також зазначає, що несплата земельного податку не може кваліфікуватись як безпідставне отримання (збереження майна) без достатньої правової підстави.

Вказана правова думка міститься в постанові Вищого господарського суду від 04.02.2015 року у даній справі, прийнята за результатами перегляду рішення господарського суду Харківської області від 14.10.2014 року та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 року у даній справі.

В апеляційній скарзі позивач зазначає нові підстави в обґрунтування позовних вимог та посилається на незаконність оформлення відповідачем права власності на нерухоме майно, що знаходиться на земельній ділянці, що перебуває в постійному користуванні позивача.

Колегія суддів враховує, що право приватної власності відповідача на будівлю за адресою: Харківська область, Харківський район, селище Пісочин, в'їзд Кононенко 1 - нежитлова будівля адміністративного корпусу загальною площею 190,8 кв.м., підтверджується свідоцтвом на право власності від 20 березня 2007 року серії CAB №413262 (а.с.15 т.1).

Право власності на будівлю за адресою: Харківська область, Харківський район, селище Пісочин, в'їзд Кононенко 1-А - нежитлова будівля склад ЗДВ загальною площею 383.1 кв.м., підтверджується свідоцтвом на право власності від 20 березня 2007 року серії CAB № 413260 (а.с.16 т.1).

Будівля за адресою: Харківська область, Харківський район, селище Пісочин, в'їзд Кононенко 1-Б - нежитлова будівля майстерня загальною площею 30.9 кв.м. на лежить на праві власності відповідачу, про що свідчить свідоцтво на право власності від 20 березня 2007 року серії CAB №413261 (а.с.17 т.1).

Реєстрація права власності відповідача відбулась на підставі рішення виконкому Пісочинської селищної ради №155 від 13.03.2007 року, про що вказано в свідоцтвах про право власності.

В матеріалах справи відсутні докази оскарження права власності відповідача та рішення виконавчого комітету Пісочинської селищної ради №155 від 13.03.2007 року.

Враховуючи, що свідоцтва про право власності відповідача на нерухоме майно є чинними, в установленому законодавством порядку не скасовані, відсутні підстави стверджувати про незаконність оформлення відповідачем права власності на нерухоме майно.

З огляду на викладене, доводи позивача є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Харківської області.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.04.2015 року у справі №922/3743/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови по справі № 922/3743/14 підписано 20.07.2015 року

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Бондаренко В.П.

Суддя Івакіна В.О.