Рішення № 47014901, 17.07.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 648/3909/15-ц Головуючий в І інстанції Кузьміна О.І.

Провадження №22ц/791/1988/2015 Доповідач Радченко С.В.

Категорія: 48

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року липня місяця 17 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Радченко С.В.

Суддів: Колісниченко А.Г., Капітан І.А.

при секретарі: Сікорі О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 11 червня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя,

В С Т А Н О В И Л А:

В березні 2015 року позивачка звернулася до суду із позовом, в якому посилалася на ту обставину, що з 21.07.2012 року по 13.01.2015 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. За час спільного проживання за спільні кошти подружжям було придбано майно, а саме: плазмовий телевізор «LG», діагональ 32 дюйма, вартістю 4000 грн, шафу-купе вартістю 4000 грн та автомобіль CHEVROLET AVEO, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1. З уточненням, остаточно просила у порядку поділу майна подружжя поділити плазмовий телевізор «LG», діагональ 32 дюйма, вартістю 4099 грн, шафу-купе вартістю 4000 грн та автомобіль CHEVROLET AVEO, виділивши у власність позивача плазмовий телевізор «LG», діагональ 32 дюйма, вартістю 4099 грн та враховуючи, що відповідач продав вказаний автомобіль без згоди позивача, стягнути з відповідача на користь позивача 34415,50 грн в рахунок компенсації вартості 1/2 частини вказаного автомобіля, а у власність відповідача виділити шафу-купе вартістю 4000 грн.

Рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 11 червня 2015 року позов задоволено частково. Поділено спільне сумісне майно подружжя, виділено у власність ОСОБА_1 шафу-купе вартістю 4000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2000 грн в рахунок компенсації вартості її частки в спільному майні подружжя. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 34415,50 грн в рахунок компенсації 1/2 частини вартості автомобіля CHEVROLET AVEO. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по оплаті правової допомоги в сумі 3410,40 грн. Вирішено питання щодо судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходило.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 21.07.2012 року по 13.01.2015 року (а.с.4,5).

Судом встановлено, що у період шлюбу сторони придбали у спільну сумісну власність: шафу-купе, вартістю 4000 грн та автомобіль CHEVROLET AVEO, 2008 року випуску, кузов LSGTC58U87Y138331, державний номер НОМЕР_1, який був зареєстрований на імя відповідача та 06.12.2014 року вказаний автомобіль відповідачем було знято з обліку для реалізації та продано за 68831 грн (а.с.25, 49) без згоди позивача.

Згідност.60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.1ст.70 СК Україниу разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до п. п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК).

Згідно з роз'ясненнями п. 30 зазначеної постанови у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного майна подружжя буде встановлено, що один з них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та стягуючи компенсацію частини вартості спірного автомобіля, суд першої інстанції дійшов висновку, що проданий відповідачем автомобіль є спільною власністю подружжя, а тому позивачка має право на ? частини автомобіля у порядку поділу майна.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки правильно встановивши характер спірних правовідносин, суд вірно застосував норми матеріального права і дав належну оцінку наданим у справі доказам.

Доводи апеляційної скарги про те, що на час продажу автомобілю сторони проживали разом і кошти отримані за його продаж були витрачені на спільні потреби сімї колегією суддів до уваги не приймаються, як такі що не підтверджені належними та допустимими доказами.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду, що шафа-купе є спільною сумісною власністю подружжя та їх частки є рівними.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивачки компенсації її частки в належному на праві спільної сумісної власності майні в сумі 2000 грн.

Відповідно до ч.4,5ст. 71 СК Україниприсудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбаченихЦивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Згідно розяснень даних у п. 25постанови Пленуму від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5ст. 71 СКщодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбаченихст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Як вбачається з матеріалів справи позивачка звертаючись до суду з позовом зазначила вартість шафи-купе 4000 грн, однак відповідач заперечував проти визначеної ціни, крім того на депозитний рахунок суду не було внесено відповідної грошової суми, а тому у суду не було підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки компенсації ? вартості шафи-купе.

Таким чином, на підставі п.3ст.309 ЦПК Українив зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсації вартості ? частини спільного майна (шафи-купе) підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2

В іншій частині рішення суду не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом на предмет його законності та обґрунтованості.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 11 червня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2000 грн в рахунок компенсації вартості її частки в спільному майні подружжя скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину шафи-купе.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину шафи-купе.

В іншій частині, оскарженій апелянтом, зазначене рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає чинності після проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ у касаційному порядку.

Головуючий:

Судді: