Ухвала суду № 47011688, 13.07.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №585/4468/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1265/15 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 54

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Сибільової Л. О.,

суддів - Дубровної В. В. , Околота Г. М.

з участю секретаря судового засідання Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 27 травня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Роменського міського голови ОСОБА_4, комунального підприємства «Ільїнський ярмарок» Роменської міської ради Сумської області, Роменської міської ради Сумської області, третя особа директор комунального підприємства «Ільїнський ярмарок» Роменської міської ради ОСОБА_5, про визнання протиправним розпорядження міського голови та наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 27 травня 2015 року частково задоволено вищезазначений позов ОСОБА_3

Стягнуто з КП «Ільїнський ярмарок» Роменської міської ради на користь ОСОБА_3 компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 416,95 грн., 100 гр. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 400 гр. витрат на правову допомогу.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з КП «Ільїнський ярмарок» Роменської міської ради на користь держави судовий збір в розмірі 243,6 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення змінити та ухвалити рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, а саме: визнати протиправним розпорядження Роменського міського голови ОСОБА_4 №139-ОС від 18 липня 2014 року «Про звільнення з посади ОСОБА_3І.»; визнати протиправним та скасувати наказ в.о. директора КП «Ільїнський ярмарок» Роменської міської ради №51 від 04 листопада 2014 року «Про звільнення»; поновити її на посаді директора КП «Ільїнський ярмарок»; стягнути з КП «Ільїнський ярмарок» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за листопад та грудень 2014 року в сумі 11364,47 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди - 2 000 грн. та витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 800 грн.

Вказує, зокрема, що в порушення вимог ст. ст. 1, 5, 10, 11, 57-61 ЦПК України, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги надані нею письмові докази та не дав їм належної правової оцінки, а ухвалюючи оскаржуване рішення, не дотримався приписів ст. ст. 179, 213, 214 ЦПК України.

Відповідачами при звільнені її з роботи були порушені вимоги статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» та Положення про порядок укладання контрактів з керівниками підприємств, установ, організацій, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Ромни.

Так як вона є депутатом Роменської міської ради шостого скликання, відповідач зобовязаний був у відповідності до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» повідомити Роменську міську раду, в тому числі і її, не менше ніж за 15 днів про її звільнення з посади директора КП «Ільїнський ярмарок», але цього не зробив.

Оскаржуваний наказ було видано та її звільнення з роботи відбулося під час її перебування на лікуванні, тобто в період тимчасової непрацездатності, що підтверджується відповідними медичними довідками, а тому наказ №51 від 04 листопада 2014 року про звільнення її з посади виданий з порушенням норм трудового законодавства України.

КП «Ільїнський ярмарок» порушені вимоги ст. 47 КЗпП України та п. 4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, так як 29 листопада 2011 року їй не була видана належним чином оформлена трудова книжка та в порушення вимог ст. ст. 83, 116, 117 КЗпП України, відповідач не виплатив заборговану заробітну плату, остаточний розрахунок при звільненні не провів.

Протягом тривалого часу невиплати відповідачем заробітної плати, порушення її законних трудових прав та у звязку з стаціонарним та амбулаторним лікуванням їй довелося самостійно шукати гроші, позичати їх у своїх друзів та знайомих для придбання продуктів харчування, оплати комунальних послуг, ліків, що спричинило виникнення постійного головного болю, пригніченого стану, порушення сну. У звязку з незаконним звільненням, негативним ставленням до неї з боку посадових осіб відповідачів та невиплатою належних їй коштів їй заподіяна моральна шкода.

В частині стягнення з відповідача компенсації за невикористану відпустку просить рішення суду залишити без зміни.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, яка підтримала скаргу з мотивів, в ній викладених, представника відповідача КП «Ільїнський ярмарок» та третьої особи, які заперечують проти скарги та вважають рішення суду вірним, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

05 грудня 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що згідно з розпорядженням Роменського міського голови ОСОБА_6 № 113 ОС від 15 липня 2013 року "Про укладення контракту з ОСОБА_3М." вона призначена на посаду директора КП "Ільїнський ярмарок" Роменської міської ради з укладенням контракту на строк з 19 липня 2013 року по 18 липня 2014 року на підставі її заяви та постанови Кабінету Міністрів України № 203 від 19 березня 1993 року "Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності".

Згідно рішення 40-ї сесії 6-го скликання Роменської міської ради від 26 червня 2013 року, при укладенні контракту з керівниками комунальних підприємств слід попередньо погоджувати кандидатури на сесії міської ради. На посаду директора з подальшим укладенням контракту вона була призначена на підставі рекомендації 40-ї сесії 6-го скликання Роменської міськради від 26 червня 2013 року.

Відповідно до п. п. 2.12.2, 5.2 статуту, КП "Ільїнський ярмарок" є комунальним комерційним підприємством, що діє на основі комунальної власності територіальної громади м. Ромни, його засновником є Роменська міськрада; директор підприємства призначається на посаду міським головою шляхом укладення контракту з подальшим виданням розпорядження та звільняється з посади розпорядженням міського голови.

9 липня 2013 року, відповідно до ст. 21 КЗпП України, Положення про порядок укладення контрактів з керівниками підприємств, що є у державній власності, при найманні на роботу, вимог п. 5.2 статуту, між нею та Роменською міськрадою був укладений і підписаний контракт з терміном дії з 19 липня 2013 року до 18 липня 2014 року. За два місяці до закінчення терміну дії контракту 8 травня 2014 року вона подала Роменському міському голові заяву з проханням продовжити строк дії контракту. Листом від 14 травня 2014 року їй повідомлено, що 28 травня 2014 року заплановано її звіт про діяльність КП "Ільїнський ярмарок" і за результатами розгляду даного питання її буде повідомлено про продовження дії контракту як з директором КП. Таким чином, на її думку, власник повідомив її про продовження дії контракту.

25 червня 2014 року відбулася чергова 58-а сесія 6-го скликання Роменської міськради, на якій не ставилося питання про її звільнення з посади директора КП, не повідомлялося депутатам про те, що в подальшому контракт продовжений не буде і вона буде звільнена за п.2 ст. 36 КЗпП України. З 17 липня 2014 року і по даний час в звязку з хворобою вона перебуває на лікуванні, що підтверджується листками непрацездатності, останній - від 04 жовтня 2014 року.

18 липня 2014 року Роменський міський голова ОСОБА_4 видав оскаржуване розпорядження № 139-ОС "Про звільнення з посади ОСОБА_3І.", в якому вказав, зокрема: "Звільнити ОСОБА_3, директора КП "Ільїнський ярмарок", з посади у звязку із закінченням терміну дії контракту. Днем звільнення вважати перший день виходу на роботу після перебування на листку непрацездатності. Підстава: п. 2 статті 36 КЗпП України".

Так як вона є депутатом Роменської міськради 6-го скликання, відповідач зобовязаний був відповідно до ч.3 ст. 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" повідомити Роменську міськраду, в тому числі і її, не менше ніж за 15 днів про її звільнення з посади директора КП, але всупереч вимогам закону цього не зробив.

З липня 2014 року підприємство не виплачує їй заробітну плату. На її заяву 25 листопада 2014 року КП "Ільїнський ярмарок" видало довідку про її середньомісячну заробітну плату, згідно якої заробітна плата в травні склала 5737,21 грн., а в червні 5891,46 грн. Кількість робочих днів у травні та червні 2014 року склала по 19 днів щомісяця, середньоденна заробітна плата складає 306 грн. (5737,21 + 5891,46 = 11 628,67 : 38). Кількість робочих днів, згідно даних Мінсоцполітики України, становить у 2014 році: у липні 23, в серпні 20, у вересні -22, у жовтні 23, у листопаді - 20. Заборгованість з заробітної плати за липень-листопад 2014 року склала 26928 грн.

29 листопада 2014 року вона подала заяву з медичними довідками від 21 та 28 листопада 2014 року в КП "Ільїнський ярмарок", але директор підприємства ОСОБА_5 її заяву не прийняв, пояснивши, що вона звільнена з роботи з 1 листопада 2014 року. На її вимогу було надано копію оскаржуваного наказу про її звільнення, який видав в.о. директора КП ОСОБА_7 в період її перебування на лікуванні, а тому наказ про її звільнення протиправний і підлягає скасуванню.

29 листопада 2011 року відповідач не видав їй належним чином оформлену трудову книжку та не виплатив заборговану заробітну плату, остаточний розрахунок при звільненні не провів. Станом на 01 грудня 2014 року КП "Ільїнський ярмарок" повинне було сплатити їй заборгованість по заробітній платі за липень-жовтень 2014 року в сумі 26928 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу в звязку з затримкою видачі трудової книжки за листопад 2014 року в сумі 6120 грн. та компенсацію за невідбуту відпустку 24 календарні дні в розмірі 7344 грн.

Її неодноразові звернення до відповідача з проханням видати належним чином заповнену трудову книжку, сплатити заборговану заробітну плату, провести повний розрахунок та видати довідку про середньомісячну заробітну плату залишилися без задоволення. Протягом тривалого часу невиплати їй заробітної плати, порушення її законних трудових прав та у звязку з лікуванням їй довелося самостійно шукати гроші для придбання ліків, продуктів харчування, оплати комунальних послуг.

Вказані обставини і відсутність грошових коштів спричинили виникнення постійного головного болю, пригніченого стану, через що вона тривалий час не могла вночі спокійно спати, почала нервово відноситися до оточуючого світу, не може достатньо приділяти уваги веденню домашнього господарства, відпочинку, наділяти належну увагу та спілкуватися з друзями. Вона вимушена постійно шукати грошові кошти та витрачати їх на придбання ліків і медикаментів для подальшого лікування, проведення реабілітації та діагностики, так як у звязку з неправомірними діями відповідача у неї значно погіршився стан здоров'я. У зв'язку з невиплатою належної їй заробітної плати їй заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що відсутність необхідних грошових коштів вимагала від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Вважала, що стягнення на відшкодування моральної шкоди 2000 грн. врахує всі страждання, які довелося їй перенести на протязі тривалого часу, зокрема: порушення звичайного способу життя, негативного впливу неправомірних дій відповідача на стан її здоров'я, приниження честі і гідності, психологічних страждань і моральних переживань, яких вона зазнала від умисних дій відповідачів.

Просила визнати протиправним розпорядження Роменського міського голови ОСОБА_4 № 139-ОС від 18 липня 2014 року "Про звільнення з посади ОСОБА_3І."; визнати протиправним та скасувати наказ виконуючого обов'язки директора КП "Ільїнський ярмарок" № 51 від 04 листопада 2014 р. "Про звільнення"; поновити її на посаді директора КП "Ільїнський ярмарок"; стягнути з КП "Ільїнський ярмарок" на її користь заборгованість з виплати заробітної плати за липень-жовтень 2014 року в сумі 26928 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу за листопад 2014 року в сумі 6120 грн., компенсацію за невідбуту відпустку в розмірі 7344 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди - 2000 грн., судові витрати в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 800 грн. (а.с.1-9).

22 травня 2015 року позивача уточнила позовні вимоги та просила: визнати протиправним розпорядження Роменського міського голови ОСОБА_4 № 139-ОС від 18 липня 2014 року "Про звільнення з посади ОСОБА_3І."; визнати протиправним та скасувати наказ виконуючого обовязки директора КП "Ільїнський ярмарок" № 51 від 04 листопада 2014 р. "Про звільнення"; поновити її на посаді директора КП "Ільїнський ярмарок", стягнути з КП "Ільїнський ярмарок" на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за листопад та грудень 2014 року в сумі 11364,47 грн., компенсацію за невикористані дні відпустки в розмірі 416,95 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди - 2000 грн. та судові витрати в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 800 грн.

В обґрунтування уточнених вимог вказала, що станом на 22 травня 2015 року підприємство виплатило їй заробітну плату, але не виплатило 416,95 грн. компенсації за невикористану відпустку. Згідно довідки відповідача від 20 лютого 2015 року нарахована та виплачена їй компенсація становить 4659,92 грн. Вказана сума занижена через невірний розрахунок. Згідно довідки відповідача, про розрахунок відпускних, їй нарахована та виплачена заробітна плата за період з липня 2013 по жовтень 2014 року (454 дні) в сумі 68249,22 грн. Отже, середня заробітна плата для оплати щорічної відпустки буде складати 58135,96: 355 = 163,77 (грн.). Відповідач повинен виплатити їй компенсацію за невикористаний 31 день відпустки в розмірі 5076,87 грн. (31х163,77 грн.) (а.с. 164-166).

Ухвалою суду від 22 травня 2015 року на підставі заяви позивача залишені без розгляду позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з виплати заробітної плати за липень жовтень 2014 року в сумі 26928 гр. та 6927,05 гр. компенсації за невідбуту відпустку (а.с 169).

Вирішуючи спір та відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання протиправним розпорядження міського голови про звільнення ОСОБА_3, визнання протиправним і скасування наказу в.о. директора КП "Ільїнський ярмарок" про її звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за листопад та грудень 2014 року в сумі 11364,47 грн., суд виходив з відсутності підстав для задоволення позову, оскільки позивач працювала на підставі контракту, була обізнана з терміном його дії, днем звільнення в розпорядженні вказаний перший день виходу на роботу після перебування на лікарняному, порушень вимог трудового законодавства при прийнятті розпорядження та наказу не встановлено; звільнення позивача відбулося у визначеному чинним законодавством порядку на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України, а не за правилами ст. 40 КЗпП України, яка не допускає звільнення працівника з ініціативи власника в період його тимчасової непрацездатності.

Вимоги позивача про стягнення з КП "Ільїнський ярмарок" в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 грн. суд задовольнив частково, враховуючи характер та обсяг моральних страждань, яких зазнала позивач, обставини справи, розмір заборгованості зі сплати компенсації за невикористану відпустку, яку в сумі 416,95 гр. стягнув суд.

Цей висновок суду узгоджується з обставинами справи, вірно встановленими судом, та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. п. 2.1 2.2, 5.2 статуту КП «Ільїнський ярмарок», затвердженого рішенням Роменської міської ради шостого скликання від 27 квітня 2012 року, підприємство є комунальним комерційним підприємством, що діє на основі комунальної власності територіальної громади м. Ромни, засновником є Роменська міськрада; директор підприємства призначається на посаду міським головою шляхом укладення контракту з подальшим виданням розпорядження та звільняється з посади розпорядженням міського голови (а.с.19-24).

Рішенням 40-ї сесії 6-го скликання Роменської міської ради від 26 червня 2013 року передбачено, що при укладенні контракту з керівниками комунальних підприємств слід попередньо погоджувати кандидатури на сесії міської ради. Рекомендовано не продовжувати контракт з діючим керівником КП «Ільїнський ярмарок» ОСОБА_8, рекомендовано міському голові призначити директором цього підприємства ОСОБА_3 з 19 липня 2013 року, зобовязано директора КП «Ільїнський ярмарок» звітувати про діяльність на сесії міської ради, починаючи з 1 серпня 2013 року (а.с.13).

9 липня 2013 року між міським головою ОСОБА_6, який діє від імені Роменської міської ради, і ОСОБА_3 як керівником КП «Ільїнський ярмарок» був укладений «Контракт з керівником підприємства, установи, організації, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Ромни».

Умовами контракту передбачено:

1.2. Цей контракт є трудовим договором. На взаємовідносини сторін у частині, яка не врегульована контрактом, поширюється законодавство України про працю.

2.4.14. Керівник зобов'язується не пізніше ніж за 1 місяць до закінчення строку дії контракту звітувати на засіданні виконавчого комітету щодо виконання стратегічного плану розвитку або стратегічних напрямків розвитку підприємства, результатів фінансово-господарської діяльності підприємства, рівня досягнутих результатів тощо.

2.5.4. Наймач має право звільняти керівника в порядку, передбаченому контрактом та чинним законодавством України.

5.2.1. Цей контракт припиняється після закінчення терміну дії контракту.

5.6. За два місяці до закінчення терміну дії контракту він може бути за угодою сторін продовжений або укладений на новий термін. Якщо контракт не продовжено або не укладено на новий термін, трудові відносини припиняються.

6.1. Цей контракт діє з 19 липня 2013 року до 18 липня 2014 року (а.с.15-18).

Розпорядженням міського голови від 15 липня 2013 року № 113-ОС "Про укладення контракту з ОСОБА_3І.» позивач призначена на посаду директора КП "Ільїнський ярмарок"; в ньому зазначено про укладення з нею контракту на термін з 19 липня 2013 по 18 липня 2014 року. Підстава: постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 "Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності", заява ОСОБА_3 (а.с.14).

В заяві ОСОБА_3 до в.о. міського голови від 8 травня 2014 року вказано, що в звязку з тим, що 18 липня 2014 року закінчується термін дії контракту, вона просить продовжити його на наступний термін (а.с.32).

Листом від 14 травня 2014 року в.о. міського голови відповів на її заяву, що відповідно до порядку денного чергової сесії Роменської міськради 28 травня 2014 року заплановано її звіт про діяльність комунального підприємства "Ільїнський ярмарок". За результатами розгляду даного питання її буде повідомлено про продовження дії контракту як з директором підприємства (а.с.33).

18 липня 2014 року Роменський міський голова ОСОБА_4 видав розпорядження № 139 ОС "Про звільнення з посади ОСОБА_3І." в якому вказано: "Звільнити ОСОБА_3, директора комунального підприємства "Ільїнський ярмарок", з посади у зв'язку із закінченням терміну дії контракту. Днем звільнення вважати перший день виходу на роботу після перебування на листку непрацездатності. Підстава: пункт 2 статі 36 КЗпП України" (а.с.37).

В наказі по КП "Ільїнський ярмарок" від 4 листопада 2014 року № 51 "Про звільнення" зазначено: "Згідно розпорядження міського голови Роменської міської ради Сумської обл. ОСОБА_4 від 18 липня 2014 р. № 139-ОС звільнити з займаної посади директора КП ОСОБА_3 з 01 листопада 2014 року. Зробити передачу матеріальних цінностей, які знаходяться на підприємстві". Наказ підписаний заступником директора ОСОБА_7 (а.с.36).

Позивач є депутатом Роменської міської ради Сумської області У1 скликання (а.с.11).

З копій листків непрацездатності вбачається, що ОСОБА_3 лікувалась з 17 липня по 5 серпня, з 5 по 23 серпня, з 23 серпня до 10 вересня, з 15 по 24 вересня, з 24 вересня по 3 жовтня, з 4 по 31 жовтня 2014 року. В останньому листку непрацездатності зазначено, що їй слід стати до роботи 1 листопада 2014 року (а.с.42-47, 74-79).

В заяві від 24 жовтня 2014 року на адресу міського голови ОСОБА_3 просила надати їй тарифну відпустку за період роботи з 19 липня 2013 року по 17 липня 2014 року в звязку з хворобою (а.с.40).

30 жовтня 2014 року позивач звернулась до Роменського міського голови з заявою про те, що вона з 17 липня 2014 року хворіє, 4 вересня 2014 року їй було доведене до відома розпорядження від 18 липня 2014 року № 139-ОС про її звільнення, вона з липня не отримує заробітну плату, просила надати відповідь про причини її невиплати (а.с.39).

З наданих позивачкою суду медичних документів вбачається, що вона продовжувала хворіти і після її звільнення 4 листопада 2014 року (а.с.49, 135-137).

Після її звільнення позивачка 26 листопада 2014 року зверталась до директора підприємства ОСОБА_5 з заявою про надання довідки про виплату заробітної плати для надання її в міськрайонний центр зайнятості та розрахункових коштів, так як близько місяця її розрахували з КП, віддавши трудову книжку без розрахунку. На заяві стоїть відмітка головного бухгалтера підприємства про те, що трудова книжка їй не видавалась, а, зі слів заступника директора ОСОБА_7, була забрана нею 23 вересня 2014 року особисто (а.с.91).

29 листопада 2014 року позивачка звернулась до директора підприємства з заявою про надання нею довідок, які підтверджують її лікування в листопаді 2011 року (а.с.48 -50).

З копії книги обліку руху трудових книжок по КП "Ільїнський ярмарок" вбачається, що в ній відсутній підпис позивачки про отримання трудової книжки, не зазначені дата та підстава її видачі (а.с.90).

З копії трудової книжки ОСОБА_3, наданої позивачкою суду, вбачається, що останнім записом є запис КП «Ільїнський ярмарок» № 25 від 19 липня 2013 року, згідно якого ОСОБА_3 прийнята на роботу на посаду директора за контрактом від 09 липня 2013 року, після цього запису на чистій сторінці стоїть відтиск печатки вказаного підприємства без запису (а.с.12).

Позивачка не спростувала тієї обставини, що трудова книжка знаходиться у неї, стверджуючи, що після її звільнення трудову книжку їй підкинули. До підприємства з приводу внесення записів до неї в звязку з звільненням вона не зверталась, що вона підтвердила і в засіданні апеляційного суду.

З наданих відповідачем документів, які не оспорила позивачка, вбачається, що відповідачем їй були нараховані та виплачені кошти за спірний період по жовтень 2014 року, в тому числі лікарняні, в звязку з чим ухвалою суду від 22 травня 2015 року за її заявою її позовні вимоги в цій частині залишені без розгляду (а.с. 29, 51-53, 81-87, 89, 105, 112, 123-124, 144-157).

Позивачка погодилась з рішенням суду в частині стягнення на її користь компенсації за невикористану відпустку в розмірі 416,95 грн. на підставі ч. 1 статті 83 КЗпП України, згідно якої у разі звільнення працівника, йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Частиною 3 статті 21 КЗпП України передбачено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 23 КЗпП України, трудовий договір може бути на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до п. п. 2, 8 ч.1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; підстави, передбачені контрактом.

Згідно п. 16 Положення про порядок укладення контрактів з керівниками підприємств, що є у державній власності, при найманні на роботу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203, контракт з керівником підприємства може бути розірваний на підставах, установлених чинним законодавством, а також передбачених у контракті.

Посилаючись на незаконність її звільнення, позивач посилалась на проведення звільнення під час її тимчасової непрацездатності, що вважала порушенням вимог закону.

Між тим, звільнення особи із займаної посади в звязку з закінченням строку трудового договору під час її тимчасової непрацездатності не є безумовною підставою для її поновлення на роботі.

Відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 КЗпП України.

Трудове законодавство зазначає перелік підстав розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу і встановлює юридичні гарантії забезпечення прав працівника від незаконного звільнення, однією з яких є передбачена частиною третьою статті 40, частиною третьою статті 41 КЗпП України заборона звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності.

Сторони при укладенні трудового договору у вигляді контракту обумовили строк його дії до 18 липня 2014 року.

Позивачка не заперечує, що з нею було укладено строковий трудовий договір, а звільнення її з роботи проведене у зв'язку із закінченням строку його дії.

Її посилання на незаконність її звільнення з роботи в період тимчасової непрацездатності безпідставні, оскільки ч. 3 ст. 40 КЗпП України встановлює таку заборону лише у випадках звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, тобто з підстав, передбачених ст. ст. 40, 41 КЗпП України (п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України), а позивачку звільнено у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Звільнення з вказаної підстави не кваліфікується як таке, що здійснене з ініціативи власника.

У п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" містяться роз'яснення про недопустимість звільнення працівника у період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч. 3 ст. 40 КЗпП України), які стосуються як передбачених ст. ст. 40, 41 КЗпП України випадків, так і інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Зміст поняття "розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу" розкрито законодавцем у п. 4 ст. 36 КЗпП України, до якого віднесено лише звільнення з підстав, передбачених ст. ст. 40, 41 КЗпП України. Це виключає охоплення змістом терміну "розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу" будь-якого іншого звільнення, підстава якого не зазначена в ст. ст. 40, 41 КЗпП України, або яке законодавець спеціально не визначив як розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

З огляду на зазначене є безпідставними і доводи позивачки про порушення при її звільненні частини 3 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», згідно якої депутат місцевої ради може бути звільнений з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу від займаної посади, виключений з навчального закладу за умови його попередження в порядку, встановленому законом; про таке попередження відповідний власник або уповноважений ним орган письмово повідомляє не менш ніж за 15 днів відповідну місцеву раду.

Вказана норма закону передбачає таку гарантію для депутата місцевої ради лише у випадку його звільнення з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, яким не є звільнення позивачки.

Посилання позивачки на лист міського голови, який вона розцінює як повідомлення за два місяці про продовження з нею контракту, є безпідставним, оскільки з його змісту не вбачається відповідь міського голови про продовження з нею контракту, що узгоджується і з рішенням міської ради від 26 червня 2013 року про звіти директора КП «Ільїнський ярмарок» про діяльність підприємства, а тому суд дав йому вірну оцінку.

Доводи позивачки про те, що міська рада не приймала рішення про її звільнення та не рекомендувала обрати нового директора КП, також не спростовують висновків суду, оскільки позивачка не надала доказів тому, що міська рада поставила під сумнів з цих підстав звільнення позивачки за закінченням терміну дії контракту. Закон не передбачає обовязку для власника продовжувати контракт з посадовою особою по закінченню строку його дії.

Позивач не спростувала доводів відповідача про те, що її звільненню передувало рішення міської ради від 25 червня 2014 року, на сесії якої за заявою підприємців була заслухана її інформація про діяльність підприємства, комісією, створеною міською радою, була перевірена робота підприємства та виявлені в ній недоліки. В акті комісії з питань обстеження комунальних підприємств і підприємств надавачів житлово комунальних послуг щодо їх діяльності, цільового та ефективного використання майна по комунальному підприємству «Ільїнський ярмарок» зазначено, що доручено виконкому міської ради направити листа до Роменської ОДФІ з проханням провести ревізію фінансово-господарської діяльності КП «Ільїнський ярмарок» та повідомити про результати; за результатами перевірки поставити перед міським головою питання доцільності перебування директора ОСОБА_3 на посаді. На звернення міського голови з цього питання фінансова інспекція повідомила, що при складанні плану контрольно-ревізійної роботи на 4 квартал 2013 року його звернення буде враховано і йому повідомлено (а.с.34 35, 64-66, 70).

Суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Положення про порядок укладення контрактів з керівниками підприємств, що є у державній власності, при найманні на роботу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203, і вони відповідачами дотримані при її звільненні.

В звязку з законністю звільнення позивачки суд обґрунтовано відмовив і в задоволені її позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та визначив розмір відшкодування моральної шкоди лише в звязку з порушенням її трудових прав в частині невиплати компенсації за невикористану відпустку.

Рішення суду в цій частині відповідає обставинам справи та ст. 237-1 КЗпП України, згідно якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

З огляду на ступінь порушених прав позивачки у вигляді невиплаченої компенсації за невикористану відпустку сума відшкодування моральної шкоди, визначена судом, є достатньою.

Доводи позивачки про видачу їй неналежно оформленої трудової книжки також не спростовують висновків суду з огляду на те, що вона не надала доказів про те, що їй відмовлено у внесенні записів до трудової книжки, яка знаходиться у неї, в звязку з її звільненням. Вимоги про застосування наслідків видачі неналежно оформленої трудової книжки нею не заявлялись.

Посилання позивачки в скарзі на положення ч. 4 ст. 235 КЗпП України про наслідки у звязку з затримкою видачі трудової книжки є безпідставними, оскільки позивачка вимагала поновлення її на роботі, що є взаємовиключною вимогою до вимоги про застосування наслідків затримки видачі трудової книжки, які застосовуються, коли позивач погоджується зі звільненням.

В засіданні апеляційного суду позивачка підтвердила, що вона зверталась з вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу саме в звязку з незаконним звільненням.

Згідно квитанції № 51 від 27 листопада 2014 року, ОСОБА_3, на підставі угоди про надання правових послуг від 30 жовтня 2014 року, сплатила в рахунок оплати правових послуг 800 грн. за підготовку позовної заяви та за участь в якості представника позивача при розгляді справи в суді першої інстанції.

Доводи скарги про необхідність збільшення відшкодування витрат на правову допомогу, не ґрунтуються на матеріалах справи, а розмір вказаних витрат, визначений судом, відповідає розміру задоволених вимог та обсягу участі адвоката у розгляді справа (а.с.54-55).

За таких обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 27 травня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді