Рішення № 46980855, 14.07.2015, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/904/15-ц

Номер провадження 2/213/588/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2015 року Інгулецький районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Макарової Т.Ю.

при секретарі Шадорській С.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача-1 ОСОБА_2, представника відповідача-2 ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Кривому Розі цивільну справу за позовом

ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» /далі ПАТ «ІнГЗК», відповідач -1/, Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхпостач КР» /далі ТОВ «Шляхпостач КР», відповідач -2/, третя особа, без самостійних вимог, на стороні відповідача - Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області /далі ВВД ФССНВУ м.Кривого Рогу/,

Про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоровя, повязаного з виконанням трудових обовязків,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, та просить суд стягнути з відповідача-1 ПАТ «ІнГЗК» на свою користь на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоровя, повязаного з виконанням трудових обовязків, 39000 гривень, без урахування податку з доходів фізичних осіб; та з відповідача -2 ТОВ «Шляхпостач КР» - 6000 гривень.

Представник відповідача-1 ПАТ «ІнГЗК» позовні вимоги визнав частково, визнає суму моральної шкоди у розмірі 3900 грн.

Представник відповідача-2 ТОВ «Шляхпостач КР» позовні вимоги не визнав, вважає їх безпідставними, тому просить в позові відмовити.

Представник третьої особи - ВВД ФССНВУ м.Кривого Рогу, в судове засідання не зявився, про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно у встановленому законом порядку, заперечень не надав.

Позивач ОСОБА_4 до суду не зявився, про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно у встановленому законом порядку, надав довіреність для представництва своїх інтересів представнику ОСОБА_1, та заяву про розгляд справи за його відсутності /а.с.65/.

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, та суду пояснив, що позивач ОСОБА_4 згідно трудової книжки працював: з 14.02.85 року - радгосп «Степний» скотником; з 28.07.1986 року по 21.02.1990 року - навчався в Мігійському радгосп-технікумі; з 24.03.1990 року по 01.07.1990 року - радгосп «Степний» ветлікарем; з 01.07.1992 року по 07.10.1992 року - радгосп «Степний» ветфельдшером; з 28.10.1992 року по 30.09.1997 року - членом колгоспу «Ленінська іскра»;

На Інгулецькому гірничо-збагачувальному комбінаті у залізничному цеху:

з 22.10.1997 року по 09.12.1997 року -учнем монтера колії в кар'єрі;

з 10.12.1997 року по 30.09.98 р. - монтером колії в кар'єрі 3-го роз.;

з 01.10.1998 року по 31.01.2001 року - монтером колії в кар'єрі 4-го роз.;

з 01.02.2001 року по 13.06.2006 року - монтером колії в кар'єрі 5-го роз.;

з 14.06.2006 року по 30.11.2009 року - монтером колії в кар'єрі 6-го роз., а всього на роботах зі шкідливими умовами праці - 12 років 1 міс.

У ТОВ «Шляхпостач КР» у залізничному цеху він працював:

з 01.12.2009 року по 31.05.2010 року - майстром з ремонту колії в кар'єрі в службу колії-дільницю колії кар'єрного транспорту;

з 01.06.2010 року по 31.01.2011 року - майстром з ремонту колії в кар'єрі в службу колії-дільницю з виробництва капітальних і середніх ремонтів залізничної колії в кар'єрі;

з 01.02.2011 року по 31.12.2011року - майстром шляховим в службу колії-дільницю з виробництва капітальних і середніх ремонтів залізничної колії;

з 01.01.2012 року до 19.09.2012 року - диспетчером шляховим.

А всього на роботах зі шкідливими умовами праці - 2 роки 1 міс.

Крім того, позивач працював на Інгулецькому гірничо-збагачувальному комбінаті:

з 20.09.2012 року по 31.12.2012 року - у цеху підготовки виробництва підсобним робітником; з 03.01.2013 року по 29.12.2014 року - у цеху підготовки виробництва підсобним робітником; з 05.01.2015 року та по теперішній час, - у цеху підготовки виробництва палітурником документів.

За висновком МСЕК від 17.12.2014 року (серія 10 ААГ №023583) позивачу встановлена третя група інвалідності та стійка втрата профпрацездатності в розмірі 45% первинно, у зв'язку з таким профзахворюванням, як радикулопатія попереково-крижова (L4- S1) білатеральна, стан після операції - ізсічіння протрузії диску міжхребцевого диску L4-L5, L5-S1 транслігаментарним боковим доступом (мікродискектомія), з вираженими

статико-динамічними порушеннями, больовим та м'язово-тонічними синдромами, остеоартрозом колінних суглобів (ПФ першого ст.) М54.1 на термін з 17.12.2014року по 01.01.2016 року.

Актом розслідування хронічного профзахворювання форми П-4 від 22.10.2014року встановлені причини профзахворювання позивача ОСОБА_4, це: нахили корпуса 216-305 разів за зміну при СН 51 -100 раз; підіймання та переміщення вантажів (разове) чергуючи з іншою роботою - 35-40 кг при СН до 30 кг; перебування в незручній позі до 50% робочої зміни - 40% при СН до 25%.

Завдану відповідачами моральну шкоду позивач оцінив грошовою сумою в розмірі 45000 грн. в тому числі: ПАТ «ІнГЗК» - 39000 грн.; TOB «Шляхпостач KP» - 6000 грн., виходячи з наступного: у зв'язку з таким профзахворюванням, як: радикулопатія попереково-крижова, стан після операції - ізсічіння протрузії диску міжхребцевого диску L4-L5,L5-S1 транслігаментарним боковим доступом (мікродискектомія), з вираженими статико-динамічними порушеннями, больовим та м'язово-тонічними синдромами, остеоартрозом колінних суглобів (ПФ першого ст.) на протязі тривалого часу позивач страждає на стійкі крутячих болів в поперековому відділі хребта з віддачею болю в обидві ноги поперемінно, періодичного гострого болю за типом «прострілів» в поперековому відділі хребта при зміні положення тулуба, різких рухах (нахилах, обертах), постійного болю та обмеження об'єму рухів в шийному відділі хребта, тупого болю з віддачею в потиличну ділянку голови, запаморочення, болю в суглобах кінцівок крутячого характеру, підвищеної мерзлякуватості пальців ніг, відчуття затерпання рук, знищення артеріального тиску 90/60 мм рт. ст. із запамороченням. Через стійкі болі у шийному відділку хребта та значні обмеження рухів голови вліво, вправо, доверху, донизу, при необхідності повороту голови позивач вимушений при цьому повертати увесь тулуб, що збоку виглядає досить кумедно, а він в цьому випадку відчуває незручності, перетерплює значні моральні страждання, переживання.

Через оніміння та болі ніг та через оніміння та слабкість в руках позивач не може переносити навіть порівняно легкі речі, піднімати вантажі, йому важко підніматися сходами у будинку. Він не може виконувати роботу, пов'язану з нахилами тулубу, підняттям і перенесенням вантажів. Елементарний нахил тулубу (робота на присадибній ділянці, застелити ліжко, підняти що-небудь з поверхні підлоги, вдягнути взуття і т.д.) викликає гострий фізичний біль. Позивач не може тривалий час знаходитися в одній позі, наприклад, сидіти, лежати. З усіх питань, пов'язаних з підйомом і перенесенням ваг, позивач вимушений звертатися за сторонньою допомогою, що досить сильно морально пригнічує.

З 2002 року позивач перебуває на диспансерному обліку у невропатолога.

Крім того, порушений звичний уклад життя позивача, який змушений часто звертатися до лікувальних установ, так: з 17.04.12 р. до 03.05.12 р. - знаходився на лікуванні у КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня»;26.10.12 р - знаходився на обстеженні у медико-діагностичному центрі м.Кривого Рогу; з 02.02.13 р. до 15.02.13 р. - на лікуванні у неврологічному відділенні КЗ «Міська лікарня №17»; з 31.05.13р. до 14.06.13р. - на лікуванні у н/в КЗ «Міська лікарня № 17»; з 18.10.13 р. - знаходився на обстеженні у КЗ «Міська поліклініка № 5»; з 05.12.13 р. до 17.12.13 р. - знаходився на лікуванні у Клініці Українського науково-дослідного інституту промислової медицини (УНДІПМ); з 15.01.14р. до 28.01.14 р. - на лікуванні у неврологічному відділенні КЗ «Міська лікарня № 17»; з 19.03.14 р. до 03.04.14 р. - на лікуванні у неврологічному відділенні КЗ «Міська лікарня № 17»; з 04.04.14 р. до 18.04.14р.- знаходився на лікуванні у Клініці УНДІПМ; з 07.07.14р. до 21.07.14р. - на лікуванні у неврологічному відділенні КЗ «Міська лікарня №17»; з 27.08.14 р. до 10.09.14 р. - знаходився на лікуванні у Клініці УНДІПМ.

Хворобливий стан позивача змушує його постійно лікуватись, проходити обстеження у лікарів, але хронічний характер захворювання не дає надії на видужання у майбутньому. У зв'язку з профзахворюванням, він практично не може надавати ніякої чоловічої допомоги у побуті по сімейних справах своїй дружині - ОСОБА_4, матеріальної допомоги на навчання та лікування своїм донькам: Євгенії, ІНФОРМАЦІЯ_1, студентці 5-го курсу Українського державного хіміко-технологічного Університету м.Дніпропетровська, яка мешкає у гуртожитку, та Єлизаветі,ІНФОРМАЦІЯ_2, учениці 8 кл. КЗШ № 100 м. Кривого Рогу, яка має захворювання очей у вигляді анізометропічної амбліопії лівого ока, спазму акомодації на тлі міопічного астигматизму правого ока, складного міопічного астигматизму обох очей.

Оскільки позивачу встановлена група інвалідності та він має значний відсоток стійкої втрати працездатності, це призводить до постійних душевних переживань та глибоких моральних страждань, що заподіяні позивачу з вини відповідача. Отримане професійне захворювання обмежує життєву активність позивача, позбавляє його повноцінного спілкування з людьми. Він став фізично безпорадною людиною, що наводить на смутні міркування про подальше життя, про перспективи на майбутнє, про те, що він може стати тягарем для родини, наслідки яких є незворотні. Усвідомлення неможливості поліпшити своє здоров'я або хоча б запобігти його погіршенню викликає у позивача додатковий біль та моральні страждання. Визначаючи розмір моральної шкоди щодо відповідачів, він враховував тривалість роботи у шкідливих умовах на кожному з підприємств, тривалість страждань, та неможливості відновити своє здоровя. Позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача-1 ОСОБА_2 позовні вимоги визнав частково. Вважає, що позивач безпідставно звинувачує відповідача-1 у порушенні законодавства з питань охорони праці. Так, з наданих позивачем виписок з історії хвороб вбачається. Що болі в поясниці та спині турбують його з 2000-2002 років. Не зважаючи на це, позивач свідомо продовжував працювати в тяжких умовах, усугубляючи тим самим негативний вплив на своє здоров'я. Маючи проблеми зі здоров'ям, позивач не ініціював власний перевід на роботу, де відсутній вплив шкідливих факторів або набуття нової професії. Працюючи на ПАТ«ІнГЗК» ОСОБА_4 знав, що певні технологічні процеси мають шкідливі та небезпечні умови праці (за проектом) які, однак, змінити неможливо, враховуючи вид діяльності комбінату - видобування залізної руди та виробництво залізорудного концентрату. Позивач свідомо обирав собі таку роботу, знаючи про важкі умови праці і шкідливі виробничі фактори, які можуть негативно вплинути на його здоров'я, та усвідомлюючи до яких наслідків це може привести, адже така робота вище оплачуються та має перелік пільг.

Представник відповідача-1 - ОСОБА_2 звернув увагу суду на те, що аналіз судової практики за цією категорією справ, свідчить про те, що моральна шкода стягується у незначному розмірі, приблизно 3000грн. за 10% втрати працездатності, тому важає, що розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачеві професійним захворюванням, повинен складати 4 500 грн. При цьому з них за рахунок ПАТ «ІнГЗК» - 3 900 грн. В цій частині позовні вимоги він визнає.

Представник відповідача-2 ТОВ «Шляхпостач КР» ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, доводи викладені в позовній заяві будуються на припущеннях. Зазначив, що при працевлаштуванні позивача і в подальшому - в процесі його трудової діяльності, відповідач, як роботодавець, зі свого боку, добросовісно виконував обов'язки: проінформував ОСОБА_4, під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору: забезпечення засобами індивідуального захисту, заробітна плата у підвищеному розмірі, надання додаткової оплачуваної відпустки, профілактичне харчування. Зазначене підтверджується копією картки умов праці та листом ознайомлення з нею працівником, а також копіями наказів про прийняття та переведення ОСОБА_4 на іншу роботу де зазначено, що ОСОБА_4 з умовами праці та правилами внутрішнього трудового розпорядку ознайомлений. Надані позивачем докази підтверджують тільки наявність професійного захворювання у позивача, причиною виникнення якого стала робота в умовах впливу на організм шкідливих та тяжких виробничих факторів.

На думку представника відповідача-2, ніхто не може заборонити працівникові обирати професію або місце роботи, в тому числі в шкідливих умовах. Чинне законодавство не встановлює будь-якої прямої заборони або обмеження щодо тривалості роботи працівника у шкідливих або небезпечних умовах праці, а виробнича діяльність підприємства, яке використовує працю робітників у шкідливих і небезпечних умовах не є протиправною.

Оскільки позивач не довів заподіяння йому моральної шкоди, не обґрунтував розмір моральної шкоди, не надав відповідного розрахунку, представник відповідача-2 просить у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Так встановлено, що позивач ОСОБА_4 працював на підприємстві відповідача- 1 ПАТ «ІнГЗК»: з 22.10.1997 року по 09.12.1997 року - учнем монтера колії в кар'єрі;

з 10.12.1997 року по 30.09.1998 р. - монтером колії в кар'єрі 3-го роз.;

з 01.10.1998 року по 31.01.2001 року - монтером колії в кар'єрі 4-го роз.;

з 01.02.2001 року по 13.06.2006 року - монтером колії в кар'єрі 5-го роз.;

з 14.06.2006 року по 30.11.2009 року - монтером колії в кар'єрі 6-го роз., а всього 12 років 1 місяць 8 днів, а на роботах зі шкідливими умовами праці - 11 років 11 міс.20 днів. За умовами праці підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №1 /а.с.7-8/.

На підприємстві відповідача-2 ТОВ «Шляхпостач КР» у залізничному цеху позивач ОСОБА_4 працював: з 01.12.2009 року по 31.05.2010 року - майстром з ремонту колії в кар'єрі в службу колії-дільницю колії кар'єрного транспорту;

з 01.06.2010 року по 31.01.2011 року - майстром з ремонту колії в кар'єрі в службу колії-дільницю з виробництва капітальних і середніх ремонтів залізничної колії в кар'єрі;

з 01.02.2011 року по 31.12.2011року - майстром шляховим в службу колії-дільницю з виробництва капітальних і середніх ремонтів залізничної колії; за умовами праці підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №2, та з 01.01.2012 року до 19.09.2012 року - диспетчером шляховим, а всього працював 2 роки 09 міс.18 днів, в тому числі на роботах зі шкідливими умовами праці 2 роки 01 місяць/а.с.8-9/.

Під час роботи на підприємствах відповідача-1 та відповідача-2, позивач ОСОБА_4 виконував роботи в шкідливих умовах, які характеризуються впливом шкідливих умов праці: важкості праці (нахили корпусу) , показники яких перевищували гігієнічні нормативи.

Так, згідно санітарно-гігієничній характеристиці умов праці ОСОБА_4 № 2/2-11-3-6783 від 18.11.2013 року, підготовленої Криворізьким міським Управління Головного управління Держсанепідслужби у Дніпропетровській області та карт умов праці майстра з ремонту колії в кар'єрі по важкості праці відносяться до 3 класу 2 ступеню шкідливості/а.с.12/.

Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 22.10.2011 року повідомлення про професійне захворювання Українського науково - дослідного інституту промислової медицини надійшло до установи державної санітарно-епідеміологічної служби 16.09.2014 року; дата встановлення остаточного діагнозу -09.09.2014 року.

Встановлений ОСОБА_4 діагноз: Радикулопатія попереково-крижова (L4- S1) білатеральна, стан після операції - ізсічіння протрузії диску міжхребцевого диску L4-L5, L5-S1 транслігаментарним боковим доступом (мікродискектомія), з вираженими статико-динамічними порушеннями, больовим та м'язово-тонічними синдромами, остеоартрозом колінних суглобів (ПФ першого ст.)М54.1

На момент розслідування ОСОБА_4 на підприємстві відповідача-2 не працює з 19.09.2012 року.

Відповідно до п.16 вишезазначеного Акту, професійне захворювання у ОСОБА_4 виникло за таких обставин: працюючи майстром з ремонту колії в кар'єрі з 01.12.2009 року по 01.02.2011 р проводив прийом та здачу зміни, отримував наряд-допуск. контролював виконання робіт монтерами колії, які виконували розшивку та зашивку залізничної колії, виконував проміри залізничної колії за допомогою шаблону ЦУП-2Д (вага шаблону не більше 2,8 кг), під час котрих підпадав під фактори важкості праці (нахили корпуса), показники котрих перевищували гігієнічні нормативи. Працюючи раніше монтером колії в кар'єрі ВАТ «ІнГЗК» з 10.12.1997 р по 30.11.2009 р. виконував важку фізичну працю, а саме розшивку, зашивку залізничної колії, та утримання її у справному стані.

Пунктом 17 Акту розслідування хронічного професійного захворювання визначена причина професійного захворювання внаслідок роботи ОСОБА_4 впродовж 14 років в шкідливих умовах праці: нахили корпуса 216-305 разів за зміну при СН51-100 раз; підіймання та переміщення вантажів (разове) чергуючи з іншою роботою - 35-40 кг при СН до 30кг; перебування в незручній позі до 50% робочої зміни - 40% при СН до 25%.

Пунктами 18-19 зазначеного Акту підтверджено недотримання роботодавцем вимог ст.153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці»/а.с.13/.

За висновком МСЕК від 17.12.2014 року (серія 10ААГ№023583) позивачу встановлена третя група інвалідності та стійка втрата професійної працездатності в розмірі 45% первинно, у зв'язку з таким профзахворюванням, як радикулопатія, з 11.12.2014 року по 01.01.2016 року. Йому протипоказана важка праця, вимушена поза,довга хода та переохолодження /а.с.14-15/.

Постановами Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань України у м. Кривому Розі від 09.02.2015 р. за № 0407/22630/22630.1/2 позивачеві призначені одноразова допомога в сумі 82824 грн. та за № 0407/22630/22630.1/3 щомісячні виплати у відшкодування втраченого заробітку в розмірі по 2333 грн. 37 коп./а.с.16/.

З наданих суду численних виписок з історії хвороб, епікризів, встановлено, що позивач має захворювання, які за визначенням є професійними, неодноразово перебував з приводу цього на стаціонарному лікуванні та обстеженні: у 2012 році - два рази; у 2013 році чотири рази, у 2014 році- п,ять разів; у 2015 році два рази; з 2002 року перебуває на диспансерному обліку у невропатолога /а.с.17-30, 67-69/.

Відповідно до вищезазначених медичних документів лікарями встановлено рекомендації: постійний диспансерний нагляд лікарів, постійне медикаментозне лікування, санаторно-курортне лікування, лікування у лікарів: ортопеда-травматолога та невропатолога та ін. У виписках-епікрізах зазначається, що у хворого скарги на постійний крутячий біль вп/крижовому відділі хребта, з віддачею у ноги поперемінно, періодично гострий біль за типом прострілів в п/крижовому відділі прі зміні положення тулубу, різких рухах(нахилах, обертах0, постійний біль та обмеження об.єму рухів у шийному відділі хребта з вддачею у потиличну ділянку голови, запаморочення, біль в суглобах кінцівок крутячого характеру, затерпання рук, підвищена мерзлякуватість ніг; у 2012 році був прооперований, потім визнаний інвалідом 3-ї групи у зв.язку з професійним захворюванням.

Вищезазначене підтверджує, що через своє професійне захворювання позивач відчуває фізичний біль, що заподіює йому моральні страждання.

Вислухавши сторони, ознайомившись з наданими суду письмовими доказами, суд вважає доведеним, що саме з вини відповідачів, які порушували норми з безпеки праці та не забезпечив безпечні умови праці, позивач частково втратив працездатність, став інвалідом, у звязку з чим йому спричинено моральну шкоду.

Судом також встановлений причинно-наслідковий зв'язок між винними діями відповідачів, порушенням вимог ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці», визначену Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 22.10.2014 року та настанням у позивача негативних наслідків - стійкої втрати професійної працездатності - 45 відсотків, та інвалідності.

Суд не може погодитися із запереченнями представників відповідачів, стосовно того, що позивач добровільно влаштувався на роботу, писав заяви про прийом на роботу, був ознайомлений зі шкідливими умовами праці, погодився з ними, але від такої роботи не відмовлявся та добровільно працював в таких умовах, хоч мав можливість перевестись на іншу, більш безпечну роботу, а тому сам винен у своєму профзахворюванні, оскільки вищезазначене не позбавляє підприємства від законодавчо встановленого обов'язку забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку: показники важкої праці, які перевищували гранично-допустимий рівень, що привело до виникнення професійного захворювання у позивача.

Доводи представника відповідача-2, щодо відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди спростовується наданими позивачем доказами: актом розслідування, медичними документами, висновками ЛЕК, МСЕК.

Ст.153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно зі ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Ст.173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Частина 1 ст.237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

В судовому засіданні встановлено, що внаслідок професійних захворювань позивачеві ОСОБА_4 заподіяні моральні й фізичні страждання, що спричинили погіршення реалізації його фізичних можливостей, змінився його звичний спосіб життя, він вимушений по декілька разів на рік проходити стаціонарне лікування в медичних закладах, вживати велику кількість лікарських препаратів, що впливає на загальний стан його самопочуття та здоровя, спричинені й інші негативні наслідки морального характеру, що призводить до порушення його звичайного способу життя, нормального відпочинку, він не може займатись будь-якою фізичною працею, адже фізичні навантаження викликають у нього сильний біль. Він не має можливості практично надавати ніякої чоловічої допомоги у побуті по сімейних справах своїй дружині, матеріальної допомоги на навчання та лікування своїм донькам.

Хвороби позивача невиліковні, стан здоровя постійно погіршується, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, якість якого через необхідність постійного лікування, обмеження у спілкуванні з оточуючими, погіршилася, що завдає йому моральних страждань.

Рішенням Конституційного Суду від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004р встановлено, що «громадяни, яким установлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди». Відповідно до п. 4.1 цього ж рішення, ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності заподіюють йому моральні й фізичні страждання.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.08 р. № 20-рп/2008 підтверджено право позивача на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, стан його здоров'я, втрату професійної працездатності, вину підприємства в заподіянні шкоди, істотних вимушених змін в життєвих стосунках.

Суд враховує, що позивачу ОСОБА_4 встановлено втрату професійної працездатності - 45%, та він має професійне захворювання, яке обмежує його в русі, спричиняє сильний фізичний біль, та спричиняє йому фізичні та моральні страждання.

Хворобливий стан позивача змушує його постійно лікуватись, проходити обстеження у лікарів, але хронічний характер захворювань не дає надії на видужання, оскільки ця хвороба невиліковна. Отримані професійні захворювання обмежують життєву активність позивача, позбавляють його можливості повноцінного спілкування. У позивача виникають складнощі підніматися сходами, піднімати будь-яку вагу, щось робити на дачній ділянці,оскільки він не може нахилятися.

Крім того, позивач страждає від постійних стійких болів та обмеження рухів, оніміння в ній, болів та обмежень рухів, через що не може переносити навіть порівняно легкі речі, піднімати вантажі. Усвідомлення неможливості поліпшити своє здоров'я або хоча б запобігти його погіршенню викликає додатковий біль та моральні страждання.

Суд враховує вищезазначені обставини, ступінь втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність, та довготривалість наслідків, що наступили, тому вважає, що співмірною моральним стражданням позивача буде відповідати сума в розмірі 23000 грн.

Суд також враховує, що на підприємстві відповідача-1 позивач у шкідливих умовах пропрацював близько 12 років, на підприємстві відповідача-2- близько 2-х років, в тому числі в кар,єрі - 1 рік 2 міс. Суд також приймає до уваги, що первісно професійне захворювання виявлене у позивача у період його роботи у відповідача - 2.

З врахуванням вищезазначеного, суд вважає, що з відповідача -1 достатньо стягнути на відшкодування моральної шкоди 19000грн., та з відповідач-2 4000, 00 грн.

Суд критично відноситься до пропозиції представника відповідача-1, щодо задоволення позовних вимог в розмірі 4500 грн., оскільки ця сума не є співмірною стражданням, внаслідок пошкодження здоровя, їх наслідкам та моральній шкоді заподіяній позивачу.

Оскільки на стадії виконання рішення при виплаті моральної шкоди виникають питання, щодо відрахування податків, які перераховує підприємство з виплат, які нараховуються, суд вважає за необхідне, зазначити в рішенні, що сума моральної шкоди підлягає виплаті в зазначених розмірах, без урахування нарахованої на цю суму суми податків з фізичних осіб. Суми податків повинні визначити та нарахувати відповідачі, оскільки це не входить до компетенції суду.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідачів, пропорційно до суми задоволених позовних вимог, а отже з відповідача-1- 202,20грн., та з відповідача 2- в сумі 41,40 грн., оскільки ця сума щодо немайнових позовних вимог не залежить від розміру стягнення.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись Законом України «Про охорону праці», Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рп/2004, Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року 20-рп/2008, ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 88, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхпостач КР» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоровя, задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди 19 000 / девятнадцять тисяч / гривень, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхпостач КР» на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди 4000 / чотири тисячі / гривень, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір в сумі 202 гривні 20 копійок.

Стягнути з товариства Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхпостач КР» на користь держави судовий збір в сумі 41 гривні 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Інгулецький районний суд м.Кривого Рогу на протязі 10 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо скаргу не подано, або якщо апеляційну скаргу подано, то після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не скасовано.

Суддя: