Ухвала суду № 46979476, 13.07.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 320/7911/13-к

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження № 11-кп/778/276/15 Головуючий у 1-й інстанції Притуло Л.В.Категорія - ч.2 ст.307 КК України Суддя-доповідач в 2-й інстанції Мульченко В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області в складі:

головуючого Мульченка В.В.

суддів Прямілової Н.С., Жовніренко В.П.

при секретарі Дротянко С.Г.

розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013080140002772 від 18.06.2013 року за апеляційними скаргами прокурора Гринько М.С., який брав участь у провадженні, та захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 лютого 2014 року, щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Мелітополя Запорізької області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого;

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Стоматова В.П.

захисник ОСОБА_2

обвинувачений ОСОБА_3

В апеляційній скарзі прокурор Гринько М.С., який брав участь у провадженні, не оспорюючи доведеності вини та кваліфікацію дій обвинуваченого, вважає що вирок є незаконним та підлягає скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Зазначає, що в порушення вимог п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України суд в резолютивній частині вироку безпідставно не врахував у строк відбування покарання, термін перебування обвинуваченого в умовах ІТТ з 25.06.2013 р. по 27.06.2013 р. Крім того, необґрунтовано відніс до обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого - скоєння двох тяжких злочинів (кримінальних правопорушень), суспільна небезпечність яких спричиняє велику шкоду здоров'ю населення, оскільки така ознака злочину, як повторність, передбачена ч.2 ст.307 КК України та впливає на його кваліфікацію, а від вчинених ОСОБА_3 злочинів тяжких наслідків не настало, тим паче, що в матеріалах провадження немає даних про те, що збут наркотичних засобів є постійним і єдиним джерелом доходів обвинуваченого.

Тому просить вирок суду першої інстанції скасувати та призначити новий судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_3

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 посилаючись на незаконність вироку через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, зазначає, що суд не надав належної оцінки пом'якшуючим обставинам, а саме: повному визнанню обвинуваченим вини під час досудового розслідування та судового розгляду, відсутності судимостей та позитивній характеристиці за місцем проживання, та взагалі не врахував щире каяття останнього, активне сприяння розкриттю правопорушень, ставленню до вчиненого, що обвинувачений не переховувався від органів досудового слідства та суду, особисто з'являвся на всі виклики, усвідомив протиправність своїх дій, став на шлях виправлення, оскільки шукає роботу, щоб законним шляхом отримувати прибутки, що предметом кримінальних правопорушень є незначна кількість психотропних речовин, від реалізації яких тяжких наслідків не настало, думку прокурора, який не настоював на призначенні ОСОБА_3 покарання пов'язаного з реальним позбавленням волі. Крім того, в порушення вимог ст. 67 КК України безпідставно врахував в якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого - суспільну небезпечність скоєних злочинів, що не передбачено вказаною статтею. З урахуванням наведеного, захисник зазначає, що вказані обставини дозволяли суду застосувати до ОСОБА_3 положення ст.ст. 69, 75 КК України, але незважаючи на це, судом ці обставини не враховані, їм належна оцінка не дана, через що обвинуваченому призначено надто суворе покарання, без мотивування необхідності його призначення. Також зазначає, що суд безпідставно не зарахував строк знаходження ОСОБА_3 під вартою з 25.06.13 року по 27.06.2013 року, чим порушив права останнього. Просить вирок суду першої інстанції змінити, призначивши ОСОБА_3 більш м'яке покарання, не пов'язане з позбавленням волі, застосувавши статтю 75 КК України.

Вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 лютого 2014 року ОСОБА_3засуджено:

- за ч. 2 ст. 307 КК України на 6 років позбавлення волі, з конфіскацією всього особистого належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у вигляді 6 років позбавлення волі, з конфіскацією всього особисто належного йому майна.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 до набрання чинності вироку залишено без змін - домашній арешт. Строк покарання ухвалено обчислювати з моменту фактичного затримання.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави витрати на проведення судової хімічної експертизи № 472 від 21.06.2013 року у розмірі 367 гривень 08 копійок; витрати на проведення судової хімічної експертизи № 497 від 26.06.2013 року у розмірі 244 гривні 72 копійки; витрати на проведення судової хімічної експертизи № 496 від 26.06.2013 року, у розмірі 244 гривні 72 копійки.

Доля речових доказів вирішена на підставі ст. 100 КПК України.

В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник, обвинувачений просили апеляційну скаргу захисника задовольнити, і заперечували проти задоволення скарги прокурора; прокурора, який апеляційну скаргу прокурора просив задовольнити частково, а скаргу захисника задовольнити частково, але без застосування ст.ст. 69, 75 КК України.

Вислухавши доповідача, прокурора, обвинуваченого, захисника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу прокурора Гринько М.С., який брав участь у провадженні, необхідно залишити без задоволення, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, задовольнити, з огляду на наступне.

Згідно вироку, на початку червня 2013 року, в вечірній час, знаходячись біля центрального входу Залізничного вокзалу «Запоріжжя-1», розташованого в м. Запоріжжі, шляхом привласнення знайденого ОСОБА_3, незаконно придбав психотропну речовину, обіг якої обмежений - метамфетамін, яку незаконно зберігаючи при собі, на пасажирському поїзді, незаконно перевіз у м. Мелітополь Запорізької області, де незаконно, зберігаючи при собі, переніс за місцем свого проживання, у будинок АДРЕСА_1 та продовжував незаконно зберігати за вищевказаною адресою, після чого скоїв ряд умисних злочинів, пов'язаних з незаконним обігом психотропних речовин, при наступних обставинах:

19.06.2013 року, приблизно о 16 годині 30 хвилин, знаходячись за місцем свого мешкання, у приміщенні кімнати будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_3, маючи умисел на незаконне зберігання з метою збуту, а також на незаконний збут психотропних речовин, діючи з корисливих мотивів, взяв з собою, з метою збуту, частину незаконно придбаної ним, при вищевикладених обставинах, психотропної речовини, обіг якої обмежений - метамфетаміну, маса якого, в перерахунку на суху речовину, склала - 0,004 грам, який незаконно зберігаючи при собі, з метою збуту, переніс до зупинки громадського транспорту «Чайковського», розташованої на перехресті вул. Чайковського та вул. Чкалова в м. Мелітополі Запорізької області, де приблизно о 20 годині 30 хвилин, того ж дня, незаконно, шляхом продажу за 200 гривень збув ОСОБА_4

25.06.2013 року, приблизно о 22 годині 00 хвилин, знаходячись за місцем свого мешкання, у приміщенні кімнати будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_3, перебуваючи у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів та психотропних речовин, маючи умисел на незаконне зберігання з метою збуту, а також на незаконний збут психотропних речовин, діючи повторно, з корисливих мотивів, взяв з собою, з метою збуту, частину незаконно придбаної ним, при вищевказаних обставинах, психотропної речовини, обіг якої обмежений - метамфетаміну, маса якого, в перерахунку на суху речовину, склала - 0,0240 грам, який незаконно зберігаючи при собі, з метою збуту, переніс за будинок № 144 по вул. П. Ловецького в м. Мелітополі, де приблизно о 22 годині 50 хвилин, того ж дня, незаконно, шляхом продажу за 400 гривень збув його ОСОБА_4

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав вину у вчиненні кримінальних правопорушень та надав суду показання щодо обставин вчинення ним протиправних дій у сфері обігу наркотичних засобі, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

З урахуванням такої позиції обвинуваченого та відсутності заперечень зі сторони інших учасників судового провадження, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3, маючи умисел на незаконне зберігання з метою збуту, а також на незаконний збут психотропних речовин, 19.06.2013 року незаконно зберігав з метою збуту та незаконно збув психотропну речовину, обіг якої обмежений - метамфетаміну, маса якого, в перерахунку на суху речовину, склала - 0,004 грам, а потім 25.06.2013 року, маючи умисел на незаконне зберігання з метою збуту, а також на незаконний збут психотропних речовин, незаконно зберігав з метою збуту та незаконно збув частину придбаної ним психотропної речовини, обіг якої обмежений - метамфетаміну, маса якого, в перерахунку на суху речовину, склала - 0,024 грам.

Доводи прокурора щодо неврахування судом у строк відбування покарання, термін перебування обвинуваченого під вартою в умовах ІТТ з 26.06.2013 р. по 27.06.2013 р. та врахування в якості обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого - скоєння двох тяжких злочинів, суспільна небезпечність яких спричиняє велику шкоду здоров'ю населення, не можливо віднести до передбачених кримінальним процесуальним законом підстав, за яких його прохання щодо скасуванню вироку суду першої інстанції та призначення нового судового розгляду, може бути задоволено.

Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Закону, які перешкоджали чи могли перешкоджати суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 415 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другої статті 412 цього Кодексу.

Враховуючи вищевказані вимоги закону, а також те, що ці порушення кримінально-процесуального закону, не є істотними, які перешкоджали чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегія суддів вважає, що правових підстав для скасування вироку немає, а тим паче для призначення нового розгляду у суді першої інстанції.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи захисника щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_3 більш м'якого покарання із застосуванням ст. 69 КК України, оскільки останній визнав вину у повному обсязі, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, скоїв злочини у стані викликаному вживанням наркотичних засобів та психотропних речовин, остання з яких є обставиною, що обтяжує покарання, також, враховуючи пост кримінальну поведінку обвинуваченого, який згідно копії трудової книжки працевлаштувався, має усталені соціальні зв'язки, займає активну громадську позицію, порушень вимог ст.76 КК з 05.05.2014 року не допускає, тому колегія суддів вважає, що місцевий суд прийшов до помилкового висновку про відсутність правових підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 правил ст. 69 КК України.

Відповідно до положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчиненого злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи непогашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність утриманців), його матеріальний стан тощо. У кожному конкретному випадку суди зобов'язані врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують чи обтяжують покарання.

Між тим, поза увагою місцевого суду залишилось те, що обвинувачений ОСОБА_3 щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, став на шлях виправлення, про що свідчить його поведінка, як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду.

Крім того, судом безпідставно враховано в якості обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 те, що останній вчинив два тяжких злочини, суспільна небезпечність яких спричиняє велику шкоду здоров'ю населення, оскільки ці обставини не можуть бути враховані як такі, що обтяжують покарання, так як не передбачені ст. 67 КК України. До того ж, як було наведено вище у вказаній ухвалі обвинувачений вчинив тільки один тяжкий злочин, без заподіяння злочином фактичних (реальних) тяжких наслідків, як то передбачено п. 5 ч. 1 ст. 67 КК України, а не небезпеку їх настання, як то безпідставно враховано місцевим судом. Що ж стосується вчинення останнім злочину у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів та психотропних речовин, то воно саме по собі не може бути перешкодою для застосування ст. 75 КК України.

Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Враховуючи, що в теперішній час обвинувачений ОСОБА_3 працевлаштований, а також те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, якої той не уникнув за вчинений ним злочин, а також другорядну роль кари як мети покарання, колегія суддів вважає, що за таких обставин, виправлення останнього та попередження скоєння нових злочинів можливо досягти без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням з трирічним іспитовим строком з покладенням на нього обов'язків, передбачених пп. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

За таких обставин, колегія суду приходить до висновку, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга адвоката - підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу прокурора Гринько М.С., який брав участь у провадженні, залишити без задоволення, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, задовольнити.

Вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 лютого 2014 року відносно обвинуваченого ОСОБА_3 в частині призначення покарання - змінити.

Призначити ОСОБА_3 за ст. 307 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначити покарання - 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Виключити з вироку обтяжуючу обставину - скоєння двох тяжких злочинів.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного судом основного покарання з іспитовим строком тривалістю три роки.

Відповідно до пунктів 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 в період іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

У решті вирок суду щодо ОСОБА_3 залишити без зміни.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення.

На вказану ухвалу Апеляційного суду Запорізької області учасниками судового провадження може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді:

В.В. МульченкоН.С. ПряміловаВ.П. Жовніренко