Ухвала суду № 46977450, 16.07.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22- ц/778/4572/15 Головуючий у 1-й інстанції: Міщенко Т.М.

ЄУ№320/11367/15ц Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2015 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого, судді:ОСОБА_2суддів:ОСОБА_3 ОСОБА_1при секретаріОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 червня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житломасив» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за послуги з утриманням будинку та прибудинкової території,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року ТОВ «Житломасив» звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що відповідачка мешкає у багатоквартирному будинку, який обслуговується та знаходиться в управління ТОВ «Житломасив», їх підприємство надає відповідачці послуги з утримання будинку та прибудинкової території, а відповідачка користується зазначеними послугами.

Відмову від оплати їх послуг відповідачка обґрунтовує відсутністю договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території з їх підприємством, однак укласти договір відповідачка відмовляється. Договір був вручений відповідачці старшим по будинку, однак ні підписаного договору, ні будь-яких заперечень щодо його умов не надходило. Позивач обслуговує будинок і прибудинкову територію, при цьому несе затрати, які відповідачкою не компенсуються, внаслідок чого позивач несе збитки.

Позивач просив суд стягнути з відповідачки заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 2714,24 грн. за період з 01.01.2013 р. по 31.10.2014 р. та судовий збір в розмірі 236,50 грн.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 червня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5, на користь ТОВ «Житломасив» заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.01.2013 року по 31.10.2014 року в розмірі 2714 грн. 24 коп., а також судовий збір в розмірі 236,50 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_5, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, керуючись положеннями ст.ст. 525, 623 ЦК України, ст.ст. 19, 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", виходив із того, що відповідач свої зобов'язання із сплати за утримання будинку та прибудинкової території не виконує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Висновки суду ґрунтуються на доказах, досліджених у судовому засіданні, відповідають фактичним обставинам справи. Фактична сторона справи встановлена з додержанням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що не був укладений договір з надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території, фактично послуги не надавалися, з встановленим тарифом відповідач не згодна, нею раніше був укладений договір з іншою організацією, а тому не згодна із сумою боргу.

Свобода договору, закріплена у ст. ст. 6, 627 ЦК України, яка полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, при виборі контрагентів та при погодженні умов договору, не є безмежною.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст. ст. 19 - 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 "Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" убачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529"Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" (далі - постанова № 529).

Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг з позивачем сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг за утримання будинку та прибудинкової території у повному обсязі, оскільки в силу ст. 11 ЦК України та п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживачі зобов'язані оплатити послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються із вимогами закону та практикою Верховного Суду України (постанови від 10 жовтня 2012 року № 6-110цс12 та від 30 жовтня 2013 року № 6-59цс13).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 зареєстрована та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 20.12.2012 року №217/4 визначено виконавців (надавачів) комунальних послуг у житловому фонді м. Мелітополя в тому числі і ТОВ «Жиломасив», яке і обслуговує будинок в якому проживає відповідач.

За період з 01.01.2013 р. по 31.10.2014 р. у відповідачки виникла заборгованість за житлово-комунальні послуги, надані ТОВ «Житломасив» у розмірі 2714,24 грн.

Факт утримання будинку та прибудинкової території позивачем, який оспорює апелянт, підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, переліком фактично виконаних робіт позивачем у вказаному будинку (т. 1 а.с. 37-44), карткою собівартості утримання будинку, що знаходиться на обслуговуванні ТОВ «Житломасив» (т. 1 а.с. 45), актами виконаних робіт ТОВ «Житломасив» в тому числі і в будинку в якому проживає відповідач (т. 1 а.с. 70-74), актом готовності вказаного будинку до опалювального сезону (т. 1 а.с. 75), актами прийомки виконаних будівельних робіт у вказаному будинку (т. 1 а.с. 87-114), довідки ТОВ «Житломасив» від 17.12.2014 року №1661 за адресою М. Мелітополь, віл Р.Люксембург, буд 17 всього обліковується 355 особових рахунків, договорів на утримання будинків та прибудинкової території підписано -304, не підписано -26 (т. 2 а.с. 68), іншими письмовими доказами доданими до матеріалів справи.

Факт укладення договору з іншою організацією, ще в 2011 році до спірного періоду і сплата послуг на рахунок іншої організації самі по собі не є доказами не надання вказаних послуг позивачем.

Частиною 1 статті 60 ЦПК Українив встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Проте відповідач не надала відповідних доказів, щодо надання вказаних послуг іншою юридичною особою.

Статтею 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено повноваження органів місцевого самоврядування щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги.

Частиною 2 ст.14 Закону встановлено, що ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених законом.

Формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій здійснюється відповідно до Типового переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529.

На спростування розрахунку заборгованості, здійсненого позивачем виходячи з розміру тарифів, затверджених відповідно до вищезазначених норм рішенням виконавчого комітету Мелітопольської міської Ради від 20 грудня 2012 року р. №218/2 (т. 1 а.с. 10-11), відповідач свій розрахунок не надала.

Доводи апелянта про незгоду з тарифами, та як наслідок - із розміром нарахованої заборгованості не можуть бути взяті до уваги, оскільки рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської Ради від 20 грудня 2012 року р. №218/2 в судовому порядку не визнано недійсним.

За таких обставин правильним є висновок суду першої інстанції про доведеність позову та наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача указаної суми заборгованості.

Керуючись ст.ст.304,307,308,313-315,319 ЦПК України,колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 червня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: