Рішення № 46969564, 14.07.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2015 р. Справа№ 914/583/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва при секретарі судового засідання Д.Зубкович розглянув матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства "Ремпромбуд-Сервіс", смт. Запитів, Кам'янка-Бузький район, Львівська область;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтетрубокомплект", м. Москва, Росія;

про: стягнення 23 040 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ становить 641859 грн. 70 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Віктюк Р.О. - представник на підставі довіреності б/н від 06.02.2015 року;

відповідача: не з'явився.

Обставини розгляду справи. Ухвалою суду від 25.02.2015 року прийнято до розгляду позовну заяву та порушено провадження у справі за позовом Приватного підприємства «Ремпромбуд-Сервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтетрубокомплект» про стягнення стягнення 23 040 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ становить 641 859 грн. 70 коп. Розгляд справи призначено на 17.03.2015 року.

У судовому засіданні 17.03.2015 року представником позивача на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі подано відповідні документи для долучення до матеріалів справи. Судом оглянуто представлені оригінали документів, копії яких долучені до позовної заяви.

Із наявних у матеріалах справи документів, зокрема, Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Нефтетрубокомплект» зареєстровано на території Російської Федерації як суб'єкт господарювання за основним державним реєстраційним номером 1117746422034. Докази на підтвердження наявності на території України у відповідача офіційних представництв відсутні. Відтак, суд прийшов до висновкупро необхідність повідомлення резидента Російської Федерації про розгляд даної справи відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, підписаної в Мінську 22.01.1993 року, в редакції Протоколу від 28.03.1997 року. Ухвалою суду від 17.03.2015 року зупинено провадження у даній справі до виконання судового доручення про вручення документів відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Нефтетрубокомплект»; розгляд справи призначено у судовому засіданні 23.06.2015 року, а у випадку невиконання судового доручення у вказаний термін розгляд справи відбуватиметься 14.07.2015 року.

У судове засідання 23.06.2015 року з'явився представник позивача. Від Головного територіального управління юстиції у Львівській області надійшов лист про надіслання Головному управлінню Міністерства юстиції Російської Федерації по Москві судового доручення, однак, станом на дату судового засідання докази виконання чи невиконання судового доручення у суду відсутні. У відповідності з увалою суд про зупинення провадження у справі судом відкладено розгляд справи на 14.07.2015 року.

У судове засідання 14.07.2015 року з'явився представник позивача. Станом на дату судового засідання докази виконання чи невиконання судового доручення відсутні. З підстав, зазначених у відповідній ухвалі суду, судом поновлено провадження у справі. Представник позивача позовні вимоги підтримав, подав копії договору оренди та акту приймання-передачі для долучення до матеріалів справи.

Суд зазначає, що провадження у справі було зупинене у зв'язку необхідністю повідомлення відповідача - нерезидента України про розгляд даної справи. При підготовці судового доручення суд керувався нормами Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, підписаної в Мінську 22.01.1993 року, та Протоколу до неї від 1997 року та Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 р. N 1092/5/54.

При виконанні доручення про надання правової допомоги запитувана установа застосовує законодавство своєї країни. На прохання запитуючої установи вона може застосувати і процесуальні норми запитуючої Договірної Сторони, якщо тільки вони не суперечать законодавству запитуваної Договірної Сторони. На прохання запитуючої установи запитувана установа своєчасно повідомляє їй і зацікавленим сторонам про час і місце виконання доручення, для того щоб вони могли бути присутніми при виконанні доручення відповідно до законодавства запитуваної Договірної Сторони. Після виконання доручення запитувана установа повертає документи запитуючій установі, у тому випадку, якщо правова допомога не могла бути зроблена, вона одночасно повідомляє про обставини, що перешкоджають виконанню доручення, і повертає документи запитуючій установі (ст. 8 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, підписаної в Мінську 22.01.1993 року).

При виконанні цієї Конвенції компетентні установи юстиції Договірних Сторін зносяться одна з одною через свої центральні, територіальні та інші органи, якщо тільки цією Конвенцією не встановлено інший порядок зносин. Договірні Сторони визначають перелік своїх центральних, територіальних та інших органів, уповноважених на здійснення безпосередніх зносин, про що повідомляють депозитарія (ст. 5 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, підписаної в Мінську 22.01.1993 року в редакції згідно з Протоколом від 1997 року).

Судове доручення направлялося до центрального органу країни відповідача у відповідності до п. 2.5 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень: суд України направляє доручення через Головне управління юстиції до Мін'юсту, якщо інше не передбачено міжнародним договором України. Головне управління юстиції перевіряє наявність та чинність міжнародного договору України, відповідно до якого складено доручення, у відносинах з запитуваною державою, відповідність оформлення такого доручення положенням відповідного міжнародного договору України, у тому числі наявність у дорученні інформації, що вимагається для його виконання згідно з міжнародним договором України, та направляє доручення до Мін'юсту протягом десяти днів з дня його надходження. Отриману інформацію і документи, що стосуються виконання за кордоном доручення суду України, Мін'юст направляє до суду України, що склав доручення, через Головне управління юстиції (п. 2.8).

Як зазначалося вище, у матеріалах справи наявний лист про надіслання судових документів для виконання судового доручення Головному Управлінню Міністерства юстиції Російської Федерації по Москві.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень у разі надіслання судом України доручення для виконання за кордоном цивільна справа, у зв'язку з якою складається доручення, призначається до розгляду з урахуванням розумних строків пересилання документів та виконання направленого доручення за кордоном. У разі можливості судом України призначається дата наступного судового засідання, на яке може прибути особа, що викликається.

З моменту зупинення провадження у даній справі, з урахуванням розумних строків для надіслання судового доручення для вручення документів відповідачу - резиденту Російської Федерації, пройшло достатньо часу для його виконання і у відповідності до зазначених вище положень суд вважає за можливе розглянути справу по суті.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу технічними засобами представник позивача не заявляв.

Представнику сторони, що брав участь у судових засіданнях, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

У судовому засіданні 14.07.2015 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору. Спір між сторонами виник у зв'язку із невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором суборенди механізму. Приватне підприємство "Ремпромбуд-Сервіс" (надалі по тексту рішення - позивач, орендатор згідно з договором) звернулось до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтетрубокомплект" (надалі по тексту рішення - відповідач, суборендатор згідно з договором) про стягнення 23 040 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ в розмірі 2 785,8494 грн. за 100 доларів США станом на 23.02.2015 року становить 641859 грн. 70 коп.

Позивачем надано відповідачу у платне користування гусеничний екскаватор, взамін на що відповідач зобов'язався сплачувати суборендну плату в розмірі23 040 доларів США за кожний рік суборенди.Однак, відповідачем кошти за користування екскаватором не сплачено, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в описаному вище розмірі.

Відповідач явки представника у судове засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву не подав, доказів спростування наявності чи погашення боргу не надав, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до вимог ст. 125 Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, підписаної в Мінську 22.01.1993 року, та Протоколу до неї від 1997 року.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 19.11.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Фірма «Нафтогазбуд» (орендодавець) та Приватним підприємством "Ремпромбуд-Сервіс" (орендар) укладено договір № 130/2013-ВМІТ оренди механізму, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування екскаватор гусеничний DOOSAN SOLAR 225LC-V з реєстраційним номером 20647 ВС, 2007 року випуску, заводський номер DHKHEMYON70001490, двигун номер DB58TIS701562EА. 22.11.2013 року сторонами договору оренди підписано акт приймання-передачі майна в оренду.

20.11.2013 року між сторонам було укладено договір суборенди механізму № 141 (надалі по тексту рішення - договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язувався передати, а відповідач зобов'язувався прийняти в строкове платне користування екскаватор гусеничний DOOSAN SOLAR 225LC-V з реєстраційним номером 20647 ВС, 2007 року випуску, заводський номер DHKHEMYON70001490, двигун номер DB58TIS701562EА.

Відповідно до п. 4.1. договору механізм повинен бути переданий орендатором і прийнятий суборендарем протягом 30 днів з моменту підписання договору.

Відповідно до п. 5.1. договору за користування об'єктом суборенди суборендатор сплачує орендатору суборендну плату, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, в розмірі 23 040 доларів США, за кожен рік строку суборенди.

У п. 5.2 договору сторони узгодили, що суборендна плата виплачується в безготівковому порядку шляхом перерахування суми, вказаної в п. 5.1 договору на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 90 днів з дня підписання сторонами акту наданих послуг, який підлягає оформленню по закінченню одного року суборенди.

У відповідності до умов договору позивач передав, а відповідач прийняв об'єкт суборенди, що підтверджується копією акту прийому-передачі майна в суборенду від 25.11.2013 року, долученою до матеріалів справи.

24.11.2014 року сторони спору підписали акт №0000000130 здачі-приймання робіт, відповідно до якого орендатором було проведено роботи (надано послуги), а саме, оренда гусен. екскаватора DOOSAN SOLAR 225LC-V, загальна вартість робіт 23 040 доларів США, сторони претензій одна до одної не мають.

У матеріалах справи відсутні докази здійснення суборендатором оплати наданих позивачем послуг.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Нефтетрубкомплект" є нерезидентом України - юридичною особою Російської Федерації, що знаходиться за адресою: 125167, Росія, м. Москва, вул. Планетна, 11, що підтверджено листом-записом Єдиного державного реєстру юридичних осіб.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 124 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", будь-які спори щодо застосування положень цьогоЗакону та законів, прийнятих на виконання цього Закону, можуть бути предметом розгляду: - в суді України, якщо одна із сторін у справі - фізична особа та/або держава; - в господарських судах, якщо сторонами у справі виступають юридичні особи.

Відповідно до ст.32 Закону України "Про міжнародне приватне право", зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. Уразі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Згідно ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Пунктом 9.1 укладеного між сторонами договору передбачено, що усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають за цим договором або у зв'язку з ним, у тому числі, що стосуються його тлумачення, виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню в Господарському суді Львівської області (79018, м.Львів, вул.Личаківська, 128). Правом, що регулює даний договір, є матеріальне право України.

Таким чином, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності (пункт 1 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право"), спір підлягає вирішенню в господарських судах України з урахуванням вимог розділу III ГПК України (абз. 6 п. 1 роз'яснень Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" №04-5/608 від 31.05.2002р.).

Враховуючи вищезазначене даний спір підлягає розгляду в господарському суді Львівської області із застосуванням законодавства України.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір суборенди механізму.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 Цивільного кодексу України).

Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Строк суборенди становить 36 календарних місяців з моменту прийняття відповідачем об'єкта оренди по акту прийому-передачі (п. 2.1 договору). Строк оренди становить 36 календарних місяців з моменту прийняття орендарем механізму згідно з актом приймання-передачі (п. 2.1 договору оренди механізму).

Позивач виконав свої договірні зобов'язання, а саме, відповідно до п.3.1.1. договору надав "механізм" в порядку та на умовах договору суборендатору, що підтверджено актом приймання-передачі майна в суборенду від 25.11.2013 року, підписаним представникам обох сторін та скріплений печатками підприємств.Відповідач згідно з п.3.2.4. договору зобов'язався вносити суборендну плату в розмірах, порядку і строки, встановлені договором. Договором (п. 5) сторони обумовили порядок розрахунків. Так, за користування об'єктом суборенди суборендатор сплачує орендатору суборендну плату, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, в розмірі 23 040 доларів США, за кожен рік строку суборенди. Суборендна плата виплачується в безготівковому порядку шляхом перерахування суми, вказаної в п. 5.1 договору на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 90 днів з дня підписання сторонами акту наданих послуг, який підлягає оформленню по закінченню одного року суборенди.

24.11.2014 року сторонами підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 23 040 доларів США.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності з умовами договору 22.02.2015 року закінчився строк оплати за користування предметом суборенди. Відповідно, не виконавши вчасно своїх зобов'язань по оплаті наданих послуг, з 23.02.2015 року відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання на суму 23 040 доларів США.

Відповідачем не спростовано зазначених у позовній заяві обставин та не подано доказів погашення боргу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статтi 55 ГПК у позовах про стягнення іноземної валюти ціна позову визначається в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

Позовна заява подана до суду 23.02.2015 року і станом на вказану дату позивачем здійснено переведення ціни позову в іноземній валюті в ціну позову в національній валюті по офіційному курсу гривні до іноземної валюти (долара США), що станом на 23.02.2015 року до 14:00 год.становив 2 785,8494 грн. за 100 доларів США, а відповідно 641 859 грн. 70 коп., що відповідає вимогам законодавства, та здійснено математично правильно.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Із наявних у матеріалах справи доказів підтверджується належне виконання позивачем договірних обов'язків, натомість відсутні докази виконання договірних зобов'язань в частині здійснення оплати відповідачем. Відтак, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 75, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтетрубокомплект» (125167, Російська Федерація, м. Москва, вул. Планетна, 11, ідентифікаційний код 17527475) на користь Приватного підприємства «Рем-промбуд-Сервіс» (80461, Львівська обл., Кам'янка-Бузький район, селище міського типу Запитів, вул. Київська, будинок 236, код ЄДР 33710961) 23 040 США основного боргу, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 23.02.2015 року становить 641 859 грн. 70 коп.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 16.07.2015 року.

Суддя Матвіїв Р.І.