Ухвала суду № 46964297, 14.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/2734/14 Головуючий у 1-й інстанції: Заяць О.В. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

14 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря Гуцул О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Приватного акціонерного товариства «Бахмацьке хлібоприймальне підприємство» до Державної виконавчої служби України, третя особа: Головне управління юстиції у Чернігівській області про визнання неправомірними дій, визнання протиправними та скасування постанов,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Приватне акціонерне товариство «Бахмацьке хлібоприймальне підприємство» (далі - Позивачі) звернулись до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної виконавчої служби України (далі - Відповідач), третя особа: Головне управління юстиції у Чернігівській області (далі - Третя особа) та просили: визнати протиправними дії Відповідача щодо винесення постанов, а саме: постанови про стягнення з боржника виконавчого збору по ВП № 25742721 від 09.08.2011 року відносно ОСОБА_2; постанови про стягнення з боржника виконавчого збору по ВП № 33466970 від 13.06.2013 року відносно ОСОБА_3; постанови про стягнення з боржника виконавчого збору по ВП № 25745504 від 08.08.2011 року відносно ОСОБА_4; постанови про стягнення з боржника виконавчого збору по ВП № 25746336 від 08.08.2011 року відносно ОСОБА_5; постанови про стягнення з боржника виконавчого збору по ВП № 25739605 від 08.08.2011 року відносно ОСОБА_6; постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 33468495 від 12.06.2013 року відносно ОСОБА_7; постанови про стягнення з боржника виконавчого збору по ВП №33468206 від 13.06.2013 року відносно ОСОБА_8; постанови про стягнення з боржника виконавчого збору по ВП № 33467667 від 13.06.2013 року відносно ОСОБА_9; постанови про стягнення з боржника виконавчого збору по ВП № 33467936 від 13.06.2013 року відносно ОСОБА_10; постанови про стягнення з боржника виконавчого збору по ВП № 25744929 від 05.08.2011 року відносно Відкритого акціонерного товариства «Бахмацьке хлібоприймальне підприємство» в розмірі 3 385 473,35 грн; а також скасувати вказані постанови.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову - відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 травня 2015 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2015 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 07.07.2015 року.

В судовому засідання 07.07.2015 року було оголошено перерву до 14.07.2015 року.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника Позивачів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 06.04.2011 року на підставі ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» постановами державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України були відкриті виконавчі провадження по виконанню виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду Київської області №2-2990/09 про стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_11, ВАТ «Бахмацьке хлібоприймальне підприємство», ФГ «Мічуріна», ТОВ Торгово-Комерційне Виробниче Підприємство «Світанок», Приватного сільськогосподарського підприємства «Дніпровський хліб», ФГ «Булах Василь Миколайович», ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь АБ «Синтез» суму заборгованості в розмірі 33 853 003,47 грн, 1 700,00 грн державного мита та 30,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а разом: 33 854 733,47 грн.

Докази щодо направлення державним виконавцем сторонам у виконавчому провадженні копії постанов про відкриття виконавчого провадження та отримання їх боржниками відсутні, а тому відсутні відомості з якого часу починається перебіг строку, встановленого для добровільного виконання судового рішення.

29.04.2013 року Відповідачем, у зв'язку з добровільним погашенням суми боргу одним із солідарних боржників ВАТ «Бахмацьке хлібоприймальне підприємство» (основний боржник), прийнято постанову по ВП №25744929 про повернення виконавчого документа стягувачу - Акціонерному банку «Синтез» за його заявою від 17.04.2013 року №407.

12.06.2013 року Відповідачем прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу відносно ОСОБА_7 та 13.06.2013 року постанову про повернення виконавчого документа стягувачу відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було винесено постанови про стягнення солідарно з Позивачів виконавчого збору на користь держави в особі Відповідача у розмірі 3 385 473,35 грн, а саме: по ВП № 25742721 від 09.08.2011 року відносно ОСОБА_2; по ВП № 33466970 від 13.06.2013 року відносно ОСОБА_3; по ВП № 25745504 від 08.08.2011 року відносно ОСОБА_4; по ВП № 25746336 від 08.08.2011 року відносно ОСОБА_5; по ВП № 25739605 від 08.08.2011 року відносно ОСОБА_6; по ВП № 33468495 від 12.06.2013 року відносно ОСОБА_7; по ВП №33468206 від 13.06.2013 року відносно ОСОБА_8; по ВП № 33467667 від 13.06.2013 року відносно ОСОБА_9; по ВП № 33467936 від 13.06.2013 року відносно ОСОБА_10; по ВП № 25744929 від 05.08.2011 року відносно ВАТ «Бахмацьке хлібоприймальне підприємство» на користь держави в особі Відповідача у розмірі 3 385 473,35 грн.

25.06.2013 року на підставі вищезазначених постанов заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області було прийнято постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання постанов про стягнення виконавчого збору.

Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на момент виникнення правовідносин, (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно ч.1 ст.6 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Виконання рішення суду здійснюється органом державної виконавчої служби у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Частиною 1 статті 11 Закону визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Положеннями ст.25 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Отже, як вбачається зі змісту ст.25 Закону, підставою для стягнення виконавчого збору є здійснення державним виконавцем дій (заходів) з примусового виконання судового рішення.

Згідно ч.1 ст.27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Заходи примусового виконання рішень, передбачені статтею 32 Закону і включають в себе: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Аналізуючи наведені правові норми колегія суддів вважає, що боржник зобов»язаний добровільно виконати рішення у строк, встановлений державним виконавцем та повідомити про таке виконання у цей же термін. А у разі невиконання боржником рішення добровільно у встановлений державним виконавцем строк, державний виконавець зобов'язаний на наступний день після закінчення відповідних строків розпочати примусове виконання рішення - вчиняти певні дії, спрямовані на примусове виконання рішення.

Положеннями пункту 4.16.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15 грудня 1999 року № 74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158, передбачено, що у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби (додаток 3), стягується виконавчий збір у розмірі десяти відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а за невиконання рішення немайнового характеру у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення у тому самому порядку стягується виконавчий збір - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із боржника-громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.

Відповідно ч.1 ст.28 Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, закон надає право на винесення постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій за умови наявності одночасно двох підстав: 1) невиконання рішення суду у строк, установлений для добровільного його виконання, 2) фактичне виконання рішення суду органом ДВС в примусовому порядку з застосуванням заходів примусового впливу до боржника, передбачених статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження».

Як вбачається з матеріалів справи, з часу винесення постанов державного виконавця про відкриття виконавчих проваджень державним виконавцем не здійснювалося жодних дій щодо виконання судового рішення із застосуванням заходів примусового виконання, а відповідно без примусового виконання рішення є не можливим стягнення виконавчого збору.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України в постанові від 28.01.2015 року №924/203/13-г, де зазначено, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Також, вказана правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 26.06.2014 року №К/800/32360/13.

Відповідно ч.1 ст.244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Крім того, в матеріалах справи містяться копії розпоряджень від 16 грудня 2011 року №348/4 та від 26 березня 2013 року №25744929, якими кошти, що надійшли на рахунок з обліку депозитних сум Відповідача при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-2990, виданого 18.11.2009 року Києво-Святошинським районним судом Київської області розподілено та переведено на банківські реквізити Акціонерного банку «Синтез» в рахунок погашення заборгованості, державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, та в рахунок стягнення виконавчого збору.

Проте, Відповідачем при прийняті постанов про стягнення виконавчого збору в розмірі 10 відсотків суми, що підлягала стягненню, не було враховано факт часткового стягнення коштів в результаті проведення виконавчих дій в межах виконавчого провадження.

Законом N 191-VIII від 12.02.2015 внесено зміни до ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», згідно яких виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом, однак колегія суддів вважає, що вказана новела норми закону не може бути застосована до спірних правовідносин з урахуванням дії закону у часі.

Згідно ст.19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 159 КАС України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності дій суб»єкта владних повноважень при прийняті постанов про стягнення з Позивачів виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, оскільки державним виконавцем примусового виконання рішення фактично не здійснювалось, а тому оскаржувані дії слід визнати протиправними, а оскаржувані постанови Відповідача підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Ухвала складена в повному обсязі 17 липня 2015 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.