Рішення № 46963838, 16.07.2015, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/3353/15-ц

Провадження № 2/639/1245/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

14 липня 2015 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Гаврилюк С.М.,

при секретарі Волкової Н.О., Богоявленської І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, начальник служби у справах дітей Жовтневого району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власником нерухомим майном, про виселення та вселення, зобовязання зняти з реєстрації,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, начальник служби у справах дітей Жовтневого району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власником нерухомим майном, про виселення та вселення, зобовязання зняти з реєстрації.

Позивачка в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу за реєстровим № 7454/57973 від 25 червня 1992 року. Разом з нею в даній квартирі зареєстровані її діти: ОСОБА_3, ОСОБА_2, Діаз ОСОБА_5, ОСОБА_6, а також неповнолітні онуки: ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 15.05.2012 року було визначено порядок користування квартирою № 17 в будинку № 9 по вул. Катаєва в м. Харкові.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м Харкова від 19.11.2012 року вирішено на час проведення капітального ремонту виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, Діаз ОСОБА_5, ОСОБА_6, а також неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_2.

Позивачка зазначає, що змушена звернутись до суду із вказаним позовом , оскільки її донька ОСОБА_2, яку вона не вважає членом своєї родини, викинула з кімнати площею 13 кв. м. в квартирі АДРЕСА_3, в якій постійно знаходилась позивачка, всі її речі, на двері цієї кімнати повісила замок та перешкоджає їй у користуванні нерухомим майном, чим порушує її права як власника вказаної квартири. ОСОБА_1 зазначає, що протягом останніх років між ними склались конфліктні, неприязні відносини. Спільного господарства вони не ведуть, не мають спільного бюджету та не надають один одному допомоги. Плату за квартиру та за використану електроенергію щомісячно вносить позивачка зі своєї пенсії, онуки позивачку не поважають, дозволяють собі зневажливі вислови на її адресу.

Враховуючи вказані обставини , позивач просить визнати, що її донька ОСОБА_2 не є членом її родини, усунути перешкоди у здійсненні права користування квартирою шляхом виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1, зобовязати Управління міграційної служби в Жовтневому районі м. Харкова в Харківської області зняти ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_4, вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_5, судові витрати покласти на відповідачку.

У судовому засіданні позивачка позов підтримала в повному обсязі, посилаючись на вказані у позовній заяві обставини. При цьому пояснила суду, що на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.11.2012 року про виселення з квартири на час капітального ремонту, яке набрало законної сили, вона добровільно зі своїми доньками: ОСОБА_3 , Діаз ОСОБА_5, ОСОБА_6 переїхала проживати в належний їй на праві власності будинок, що знаходиться в селі Шарівка Валківського району Харківської області по вул. Центральній, 56, де і проживає по теперішній час з донькою ОСОБА_3 та її неповнолітньою дитиною . Відповідачка залишилась проживати у спірній квартирі та перешкоджає робити ремонт, чинить позивачеві перешкоди в користуванні квартирою, яка належить на їй праві власності.

Відповідач в судове засідання не зявилась, хоча відповідно до ч. 3 ст. 74 ЦПК України належним чином повідомлялась про час і місце розгляду справи, однак судова повістка від відповідачки неодноразово поверталась до суду за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобовязані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обовязки.

У звязку з чим суд вважає за необхідне розглянути справу без участі відповідача, виходячи з вимог ч. 5 ст. 74 ЦПК України та рішення Конституційного суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011, згідно яких в разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема, позовна заява), вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Належним чином повідомлені треті особи, що підтверджується матеріалами справи, в судове засідання не зявились, про причини неявки суд не повідомили

Згідно статті 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд зі згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, вислухавши позивачку, дослідивши матеріали справи вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права , свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачеві належить на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 18.05.1992 року державним нотаріусом Пятої Харківської державної нотаріальної контори, двокімнтана квартира за адресою: АДРЕСА_6. ( а.с. 22-24).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.11.2012 року, яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Діаз ОСОБА_5, ОСОБА_6, а також неповнолітні ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9 зареєстровані та проживають у ІНФОРМАЦІЯ_1, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 25 червня 1992 року. Цим же рішенням вирішено на час проведення капітального ремонту виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, Діаз ОСОБА_5, ОСОБА_6, а також неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_3.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У судовому засіданні позивачка пояснила суду, що на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.11.2012 року про виселення з квартири на час капітального ремонту, вона добровільно зі своїми доньками: ОСОБА_3 , Діаз ОСОБА_5, ОСОБА_6 переїхала проживати в належний їй на праві власності будинок, що знаходиться в селі Шарівка Валківського району Харківської області по вул. Центральній, 56, де і проживає по теперішній час з донькою ОСОБА_3 та її неповнолітньою дитиною . Відповідачка залишилась проживати у спірній квартирі та чинить їй перешкоди в користуванні вказаною квартирою.

Частиною першою ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сімї власника, які проживають разом з ним мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Так, рішенням Жовтневого районного суду від 15.05.2012 року, що набрало законної сили, визнано за ОСОБА_3, ОСОБА_2, Діаз ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_5 ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 право на користування житловою кімнатою площею 12,1 кв. м. в квартирі АДРЕСА_7.

Визнано за ОСОБА_1 право на користування житловою кімнатою площею 13,3 кв. м. в квартирі АДРЕСА_8.

Визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 Діаз ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 ОСОБА_8, ОСОБА_9 право на загальне користування нежитловими приміщеннями (кухня площею 5,8 кв.м., коридор площею 6,7 кв.м., ванна кімната площею 2,6 кв.м., кладова площею 0,9 кв.м.).

Вказаним рішенням встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 є членом сімї власника зазначеного вище нерухомого майна- Маковської Є.М. ( а.с.60-62).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сімю складають особи, які спільно проживають, повязані спільним побутом, мають взаємні права та обовязки.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Однак, позивачем в обгрунтування позовних вимог в порушення ст. 60 ЦПК України суду не надано жодних доказів на підтвердження тих обставин, що ОСОБА_2 після ухвалення судового рішення від 15.05.2012 року перестала бути членом сімї позивачки відповідно до положень ч. 2 ст. 3 Сімейного Кодексу України, ч.2 ст. 64 ЖК України, ст. 405 ЦК України.

Окрім того, позивачка, посилаючись на ст. 116 ЖК України , просить виселити відповідача з квартири АДРЕСА_8, однак належних , допустимих та достатніх доказів на підтвердження систематичного руйнування ОСОБА_2 вказаного жилого приміщення, що належить позивачеві на праві власності, або використання його не за призначенням, або систематичногопорушення правил соціалістичного співжиття, що роблять неможливим для інших проживання з нею в одній квартирі , та заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, суд не надано.

Відповідно до ст. 391 ЦК України , власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Однак, позивачем всупереч вимог, предбачених ст. 60 ЦПК України не доведено у судовому засіданні тих обставин, що ОСОБА_2 чинить перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні нею права користування та розпоряджання квартирою № 17 в будинку № 9 по вул. Катаєва в м. Харкові. Вирішуючи вказаний спір, суд бере до уваги і особисті пояснення позивачки у судовому засіданні щодо добровільного залишення спірної квартири та переїзду для проживання в належний їй на праві власності будинок, що знаходиться в селі Шарівка Валківського району Харківської області по вул. Центральній, 56 на виконання рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.11.2012 року про виселення з квартири на час капітального ремонту.

Суд вважає безпідставними посилання позивача і на вимоги ст. 387 ЦК України щодо витребування свого майна від особи, яка незаконно , без відповідної правової підстави заволоділа ним, оскільки позивачка особисто у судовому засіданні підтвердила, що за її згодою відповідачка була зареєстрована як донька у квартирі АДРЕСА_8. Таким чином, ОСОБА_2 на законних підставах набула право користування вказаною квартирою.

Отже, суд вважає, що в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами обставини, на які позивач посилався в обгрунтування своїх позовних вимог .

Окрім того, вимоги ОСОБА_1 щодо зняття відповідача з реєстрації в квартирі АДРЕСА_8 є передчасними та задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до вимог статті 7 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Відповідна правова позиція зазначена в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 24-150/0/4-13«Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав . Таким чином, рішення суду по справам даної категорії є окремою безпосередньою підставою зняття з реєстрації відповідачів.

З огляду на вище викладене суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову .

Керуючись ст.ст. 5, 6, 10, 57, 60, 88, 208, 209, 212-215, 224 ЦПК України, ст.ст.15, 319, 321,391, 405 ЦК України, ст. 3 СК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, начальник служби у справах дітей Жовтневого району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власником нерухомим майном, про виселення та вселення, зобовязання зняти з реєстрації, - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С.М.Гаврилюк