Ухвала суду № 46963416, 16.07.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №644/4576/15-к Головуючий 1 інстанції: Клименко А.М.

Провадження №11кп/790/1341/15 Доповідач: Григоров П.О.

Категорія: ч.2 ст.15, ч.3 ст.185,

ч.3 ст.185 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2015 р. м. Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - судді Григорова П.О.,

суддів - Люшні А.І.,Плетньова В.В.,

при секретарі - Шматок Т.О.,

за участю:

прокурора - Золочевського С.О.,

захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

обвинувачених - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, захисників обвинувачених - адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15 травня 2015 р.,-

В С Т А Н О В И Л А:

Вказаним вироком,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, із середньо-технічною освітою, не одруженого, перебуваючого у цивільному шлюбі, офіційно не працюючого, раніше не судимого, який був зареєстрований та мешкав за адресою: АДРЕСА_1; та

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, не маючого зареєстрованого місця проживання, фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:

1.27 листопада 2001 р. за ч.1 ст.309 КК України до 6 місяців позбавлення волі, згідно ст.75 КК України з випробуванням і іспитовим строком тривалістю 1 рік;

2. 24 липня 2002 р. за ч.2 ст.186 КК України із застосуванням ст.ст.69, 70 КК України до 3 років та 3 місяців позбавлення волі;

3. 29 грудня 2009 р. за ч.2 ст.307, ч.1 ст.309, ч.2 ст.309, ч.2 ст.342 КК України до 5 років та 4 місяців позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 16 липня 2014 р. умовно-достроково на 6 місяців 10 днів позбавлення волі,

засуджені за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України до 3 років та 6 місяців позбавлення волі, а за ч.3 ст.185 КК України - до 3 років позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю призначених покарань шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_4 остаточно визначено покарання 3 роки та 6 місяців позбавлення волі.

Відповідно до вимог ст.70 КК України ОСОБА_3 остаточно визначено покарання за сукупністю призначених йому покарань шляхом їх часткового складання, у вигляді 4 років позбавлення волі.

Присуджено стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь держави судові витрати в розмірі по 797 гривень 94 копійки з кожного.

Строк відбування ОСОБА_4 та ОСОБА_3 призначеного покарання рахується з дня їх фактичного затримання - 9 березня 2015 р., зараховано час затримання і тримання їх під вартою у строк відбування покарання.

Долю речових доказів по кримінальному провадженню вирішено на підставі положень ст.100 КПК України.

Як встановив суд, о 2 годині 25 лютого 2015 р. ОСОБА_4 за попередньою змовою, в групі з ОСОБА_3, умисно, з корисливих мотивів, переконавшись, що за їх діями ніхто не спостерігає, прибули до будинку АДРЕСА_3, де ОСОБА_4 піднявся по водостічній трубі на другий поверх вказаного будинку, заліз на балкон, та, пошкодивши двері балконної рами, проник до квартири № 10 цього будинку, звідти таємно викрав телевізор марки LG 32СS460Т, вартістю, згідно висновку судово - товарознавчої експертизи № 1207, 4890 гривень, що належав ОСОБА_5, та за допомогою еластичних бинтів спустив вказаний телевізор через вікно ОСОБА_3, який чекав на нього під балконом та слідкував за зовнішньою обстановкою. Після вчинення злочину обвинувачені з викраденим майном з місця вчинення злочину зникли і в подальшому розпорядилися ним на власний розсуд.

9 травня 2015 р. приблизно о 22 годині ОСОБА_4 за попередньою змовою, в групі з ОСОБА_3, умисно, з корисливих мотивів, знаходячись біля будинку АДРЕСА_4, переконавшись, що за їх діями ніхто не спостерігає, піднялись на дах магазину, розташованого поряд з вказаним будинком, де ОСОБА_4 пошкодив вікно приміщення квартири № 2, і вони вдвох проникли через вікно в цю квартиру.

В квартирі обвинувачені таємно викрали ноутбук «Самсунг» моделі МН 700С7А, вартістю, згідно висновку судово - товарознавчої експертизи № 1202 від 31 березня 2015 р., 4560 гривень, що належав ОСОБА_6 і намагалися з викраденим майном з місця вчинення злочину втекти, однак не змогли реалізувати свій умисел до кінця так як були затримані співробітниками міліції.

В апеляційних скаргах:

-обвинувачений ОСОБА_3 зазначає, що він свою провину у скоєному визнав та щиро розкаявся, що він хворіє на ряд хронічних захворювань, а саме гепатит С, хронічний бронхіт з астматичним компонентом і що у нього є престаріла мати. Просить пом'якшити йому покарання;

-обвинувачений ОСОБА_4 вказує, що суд не врахував його щире каяття у скоєному, що він раніше не судимий, був донором крові, хворіє гепатитом С, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, позитивно характеризується, а також те, що він має постійне місце проживання та отримує освіту перекладача з англійської мови. Окрім цього, зазначає, що у нього є мати пенсійного віку ОСОБА_7 та незаміжня вагітна сестра, а також, що він перебуває у цивільному шлюбі з жінкою, яка зараз вагітна та має від нього ще двох дітей. Просить вирок суду змінити та застосувати до нього ст.69, ст.75 КК України;

-адвокат ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 зазначає, що, суд, засуджуючи його підзахисного до позбавлення волі, належним чином не мотивував свого висновку щодо призначеного покарання і необхідності його ізоляції від суспільства, покарання пов'язане з позбавленням волі не сприяє виправленню обвинуваченого та попередженню вчинення ним нових злочинів.

Захисник вважає, що суд з незрозумілих причин, при визначенні остаточного покарання відповідно до ст.70 КК України відносно ОСОБА_4 застосував поглинення менш суворого покарання більш суворим, а стосовно ОСОБА_3 - часткового складання. Окрім цього, суд необґрунтовано визнав рецидив злочину обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3, оскільки в. ч.4 ст.67 КК України зазначено, що будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу, як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує. Просить вирок суду щодо ОСОБА_3 змінити та призначити останньому покарання із застосуванням ст.75 КК України;

-адвокат ОСОБА_2, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 вважає, що судом першої інстанції не повністю враховані обставини, що пом'якшують покарання його підзахисному, зокрема з'явлення зі зізнанням, відшкодуванням потерпілим шкоди, під час всього досудового розслідування ОСОБА_4 давав свідчення якими беззаперечно визнавав свою провину та розповідав про обставини вчинення ним злочинів.

Судом в достатній мірі не враховано дані про особу обвинуваченого, зокрема, його молодий вік, що він не притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності, має середньо-технічну освіту, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не має негативних характеристик з місця проживання, має власне житло та перебуває у цивільному шлюбі.

З наведених підстав захисник просить вирок суду щодо ОСОБА_4 змінити, призначити останньому покарання за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України - 3 роки позбавлення волі, визначивши остаточне покарання, відповідно до ст.70 КК України за сукупністю призначених покарань, у вигляді 3 років позбавлення волі, та на підставі ст.75 КК України, звільнити його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п.2, 3., 4 ч.1 ст.76 КК України.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення апелянтів, які підтримали апеляційні скарги, перевіривши ці доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів прийшла до наступного.

Згідно ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, встановлених санкцією статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин і відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Частиною.2 ст.65 КК України передбачено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

При призначенні ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч.3 ст.185 КК України, з дотриманням вимог, передбачених ст.68 КК України, яке мінімально перевищує мінімальний розмір покарання, передбаченого санкцією цього Закону, районний суд правильно врахував характер та ступінь суспільної небезпеки скоєних злочинів, їх кількість, що зумовило необхідність призначення покарання саме у вигляді позбавлення волі.

Наведені в апеляційних скаргах обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника обставини, зокрема - щире каяття у скоєному, активне сприяння розкриттю злочинів, а також те, що він раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно та не перебуває на обліках у лікарів нарколога та психіатра, фактично враховані районним судом, оскільки, як зазначено вище, йому призначено мінімальне покарання за санкцією цих статей.

Доводи скарги обвинуваченого ОСОБА_4 про наявність на його утриманні матері пенсійного віку, незаміжньої вагітної сестри, вагітної цивільної дружини, та двох малолітніх дітей, матеріалами кримінального провадження не підтверджуються та самі по собі не можуть бути достатньою підставою для пом'якшення призначеного йому покарання.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд першої інстанції, також, відповідно до вимог ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості і суспільну небезпеку вчинених ним злочинів, їх кількість, конкретні обставини справи та дані про особу винного, який раніше неодноразово судимий, у тому числі за скоєння корисливого злочину.

Районним судом враховано повне визнання ОСОБА_3 своєї провини, щире каяття в скоєному, що він на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, за місцем помешкання характеризується позитивно, тому призначив покарання у межах санкції статей, за якими його визнано винним.

Посилання адвоката ОСОБА_8 на необґрунтоване визнання рецидиву злочину обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3, не може бути підставою для зміни вироку з наступних підстав.

Відповідно до ст.34 КК України, рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має вже судимість за умисний злочин.

Згідно вироку і матеріалів кримінального провадження ОСОБА_3 раніше, за скоєння умисних злочинів був неодноразово судимий, ці судимості не зняті та не погашені

Окрім цього, він на протязі останніх 10 років неодноразово засуджувався до покарання у вигляді позбавлення волі за скоєння різноманітних злочинів, серед яких є і тяжкі.

Оскільки ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4 скоїв 2 крадіжки, його дії районним судом обґрунтовано кваліфіковані за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України та ч.3 ст.185 КК України, як крадіжка чужого майна, вчинена за попередньою змовою групою осі і повторно.

ОСОБА_3 раніше, тобто 29 грудня 2009 року, був засуджений до 5 років і 4 місяців позбавлення волі за скоєння злочинів, передбачених ч.ч.1 і 2 ст.309, ч.2 ст. 307, ч.2 ст. 342 КК України, які не впливають на кваліфікацію його дій по ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України та ч.3 ст.185 КК України за вироком суду від 15 травня 2015 року.

Оскільки ОСОБА_3 раніше був засуджений за вчинення умисних злочинів, зокрема і тяжких, і знову вчинив тяжкі корисливі злочини, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_3, рецидив злочину.

8 липня 2014 р. ОСОБА_3 був звільнений від відбування покарання умовно-достроково на 6 місяців та 10 днів, а через 29 днів після закінчення строку умовно-дострокового звільнення, знову скоїв тяжкий корисливий злочин, 9 травня 2015 р. - замах на тяжкий злочин, який не був доведений до кінця з причин, що не залежали від його волі.

Зазначені факти і послідовність дій ОСОБА_3 свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, що зумовило районний суд призначити йому покарання саме у вигляді позбавлення волі.

Окрім цього, доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 щодо неправильного призначення покарання як ОСОБА_4, так і ОСОБА_3, є необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції реально застосовано принцип диференційного підходу до призначення обвинуваченим покарання, яке ОСОБА_4 призначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, а ОСОБА_3 - шляхом часткового складання покарань, що, з урахуванням вищезазначених відомостей про особу кожного з них, свідчить про правильне застосування районним судом кримінального закону.

Зазначені факти свідчать про відсутність будь-яких порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів висновки суду першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення.

За таких обставин, призначене ОСОБА_3, так і ОСОБА_4 покарання колегія суддів вважає справедливим і відповідним скоєному і даним про особи обвинувачених і не вбачає підстав для призначення більш м'якого покарання обвинуваченим.

Керуючись, ст.404, ст.405, ст.407, ст.419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15 травня 2015 р. щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_3 та захисників - ОСОБА_8 і ОСОБА_2 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала апеляційного суду Харківської області може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченими, які тримаються під вартою - у той же строк з дня вручення їм копії ухвали.

Головуючий

Судді