Ухвала суду № 46952858, 16.07.2015, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

16 липня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Тютюн Т.М.,

суддів Журавля О.О., Стрижко С.І.,

за участю секретаря Сологуб В.І.,

прокурора Подоби А.В.

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12015080000000154 щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. ДніпродзержинськДніпропетровської області,

громадянина України, що зареєстрований та проживає за адресою:

АДРЕСА_1, не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.2 ст.28, ч.4 ст.358, ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.162, ч.1 ст.263 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3,

уродженця м. Києва, громадянина України,

що зареєстрований та проживає за адресою:

АДРЕСА_2, не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.2 ст.28, ч.4 ст.358 КК України,

за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 червня 2015 року,

у с т а н о в и л а :

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.06.2015 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015080000000154 щодо ОСОБА_2, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.2 ст.28, ч.4 ст.358, ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.162, ч.1 ст.263 КК України, та ОСОБА_3,

_________

Справа № 11-кп/796/1238/2015

Категорія: ч.ч.3, 4 ст.358, ч.2 ст.162, ч.1 ст.263 КК України

Головуючий у першій інстанції: Білоцерківець О.А.

Доповідач: Тютюн Т.М.

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.2 ст.28, ч.4 ст.358 КК України, повернуто прокурору - заступнику начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання обвинувачення прокуратури Запорізької області Сердюку Є.О.

Цією ж ухвалою ОСОБА_2 продовжено строк тримання під вартою до 08.09.2015 року.

Своє рішення суд мотивував тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.291 КПК України, оскільки не містить викладу фактичних обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_2 та ОСОБА_3

В апеляційній скарзі, поданій в інтересах ОСОБА_2, захисник ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що ухвала суду першої інстанції є невмотивованою, оскільки містить лише загальний висновок про невідповідність обвинувального акта вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України. На переконання захисника, обвинувальний акт містить виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, як вони відомі прокурору, і конкретизація фактичних обставин обвинувачення не входить до повноважень суду.

Крім того, захисник вказує на незаконність ухвали в частині продовження його підзахисному строку тримання під вартою, який всупереч вимогам ч.1 ст.197 КПК України продовжено більше ніж на 60 днів. До того ж, на момент повернення обвинувального акта до закінчення строку тримання ОСОБА_2 під вартою залишалося 29 днів, протягом яких прокурор мав можливість усунути його недоліки. А тому захист вважає, у суду не було законних підстав з власної ініціативи вирішувати вказане питання.

Заслухавши суддю-доповідача; доводи захисника ОСОБА_1, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, а також заявив клопотання про зміну ОСОБА_2 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт або заставу; доводи обвинуваченого ОСОБА_2, який підтримав позицію захисника; доводи прокурора, яка просила залишити апеляційну скаргу на ухвалу в частині повернення обвинувального акта без змін, і погодилася із захисником про те, що ухвала щодо продовження строку тримання під вартою не відповідає вимогам ч.1 ст.197 КПК України, а також ч.3 ст.183 КПК України, оскільки ОСОБА_2 не визначено розмір застави; провівши судові дебати, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та клопотання захисника задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Згідно з п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Як встановив суд першої інстанції, слідчий, формулюючи ОСОБА_2 і ОСОБА_3 обвинувачення, не виклав фактичні обставини кримінальних правопорушень.

Згідно з п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в ухвалі суду першої інстанції, про те, що вказаним вимогам закону обвинувальний акт не відповідає, оскільки при складанні обвинувального акту слідчий, фактично, об'єднав виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень з формулюванням обвинувачення кожному з обвинувачених, і не зазначив при цьому, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні конкретних кримінальних правопорушень, що є неприпустимим.

Згідно з п.13 ч.1 ст.3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, є обвинувальний акт. І саме в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта відповідно до вимог ст.337 КПК України суд першої інстанції здійснює судовий розгляд.

Тобто в даному конкретному випадку обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин всіх кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, і формулювання обвинувачення кожному з обвинувачених із зазначенням правової кваліфікації.

А тому доводи захисника про відповідність обвинувального акта вимогам закону не відповідають дійсності.

У клопотанні про зміну обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу захисник зазначає, що слідчий суддя, застосовуючи такий вид запобіжного заходу, як тримання під вартою без визначення розміру застави, обґрунтував своє рішення тяжкістю підозри, про яку повідомлено його підзахисному, і розміром заявлених цивільних позовів, а тому припускав вірогідність настання ризиків переховуватися від органів досудового розслідування і суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків.

Не дивлячись на істотні зміни обставин справи, зокрема, зменшення об'єму обвинувачення, допит всіх свідків, закінчення досудового розслідування, а також народження у ОСОБА_2 дитини у травні 2015 року, строк тримання під вартою автоматично продовжено, що не відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Захист звертає увагу на те, що ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків на даний час відпав, а що стосується ризику переховування від суду, то його наявність завжди гіпотетично існує у кримінальних провадження, однак не може обґрунтовуватися лише тяжкістю пред'явленого обвинувачення.

Колегія суддів зауважує, що стороною захисту не надано доказів, які б свідчили про те, що встановлені слідчим суддею ризики та обставини, які враховувалися при обранні ОСОБА_2 такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою, на даний час втратили свою актуальність, а особа обвинуваченого перестала бути суспільно небезпечною. В розпорядженні суду апеляційної інстанції відсутня і копія вказаної ухвали.

В свою чергу, колегія суддів вважає, що застосований до обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними у кримінальному процесуальному законі конкретними підставами і метою запобіжного заходу, відповідає характеру і ступеню тяжкості кримінальних правопорушень, які відповідно до пред'явленого обвинувачення вчинені із застосуванням насильства, у зв'язку з чим слідчий суддя мав право не визначати розмір застави, а також тяжкості покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватим в інкримінованих кримінальних правопорушеннях.

А тому альтернативні запобіжні заходи не будуть достатніми для запобігання передбаченим ч.1 ст.177 КПК України ризикам.

Крім того, питання щодо обрання, скасування або зміну запобіжного заходу в суді врегульоване ст.331 КПК України, згідно з якою незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Оскільки продовжений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.05.2015 року строк тримання ОСОБА_2 під вартою спливав 10.07.2015 року, порушень вимог ч.1 ст.197, ч.3 ст.331 КПК України при продовженні обвинуваченому строку тримання під вартою ще на 60 днів, який обчислюються, починаючи від вказаної дати, допущено не було.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстави для її скасування і задоволення апеляційної скарги, а так само клопотання про зміну запобіжного заходу відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Клопотання захисника ОСОБА_1 про зміну ОСОБА_2 запобіжного заходу залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 червня 2015 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015080000000154 щодо ОСОБА_2, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.2 ст.28, ч.4 ст.358, ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.162, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_3, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.2 ст.28, ч.4 ст.358 КК України, повернуто прокурору, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

Тютюн Т.М. Журавель О.О. Стрижко С.І.