Постанова № 46949, 17.07.2006, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

17 липня 2006 р. Справа № 16/200

За позовом

відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Закарпаттяобленерго”, м. Ужгород-Оноківці

до відповідача

державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області, м. Ужгород

про

визнання нечинним (скасування) рішення суб’єкта владних повноважень

Суддя О.В. Васьковський

Представники:

Від позивача

Беран М.І. –адвокат (дов. від 17.01.05)

Від відповідача

Фатула М.М. - головний державний податковий інспектор юридичного відділу (дов. від 10.01.06 №40/9/10)

СУТЬ СПОРУ: визнання нечинним (скасування) податкового повідомлення-рішення від 29.05.06 №0006281540/0/2330/15-0/00131411 про зобов’язання сплатити штраф у сумі 29853,46 грн.

Позивач просить задоволити позов, мотивуючи тим, що: акт перевірки складений працівниками ДПІ не ґрунтується на нормах чинного законодавства; рішенням господарського суду від 27.03.06 по справі №7/57-2006 суму податкового боргу стягнуто, отже підприємство понесло відповідальність, а тому підстав для застосування штрафних санкцій немає; посилається на рішення господарського суду від 17.03.06 у справі №5-2-14/131 де позов задоволений у зв’язку із наявністю переплати з податку на прибуток, у сумі достатній для погашення поточних податкових зобов’язань.

Відповідач подав заперечення проти позову, де зазначає, що: платник податків відповідно до поданих матеріалів протягом граничних строків не сплачував узгоджену суму податкового зобов’язання, а тому до нього правомірно застосовано штраф; твердження позивача, що акт перевірки складний і з порушенням не відповідає дійсності, а позивач не зазначає який пункт порядку порушено; із наведених позивачем доказів (рішень судів) випливає, що у спірному періоді переплата по податку на прибуток відсутня.

У судовому засіданні 13.07.06 відповідно до ч.2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України оголошувалася перерва.

Відповідно до ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17.07.06 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови оформлено та підписано 25.07.06.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та додатково подані докази, суд встановив:

За результатами перевірки про дотримання встановлених законодавством граничних строків сплати податків за період 2005-2006 р. складено акт від 19.05.06 №1034/15-0. Внаслідок розгляду вказаного акту винесено податкове повідомлення –рішення №0006281540/0/2330/15-0/00131529/13411 про застосування штрафу у розмірі 50% від узгодженого податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 59706,912 грн. у сумі 29853,46 грн. за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкового зобов’язання.

Доводи позивача про те, що акт складений із порушеннями, суд відхиляє оскільки позивачем у якості обґрунтування своїх вимог не наведено в чому, яких діях чи бездіяльності виражене порушення та не зазначено норми права, яку порушив відповідач.

Також суд відхиляє доводи позивача в обґрунтування вимог про недійсність податкового спірного повідомлення-рішення, з посиланням на рішення господарського суду Закарпатської області від 27.03.06 по справі №7/57-2006, яким задоволено позов ДПІ м. Ужгород про стягнення із ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго” 1558357,40 грн. податкового боргу. Позивач зазначає, з посиланням на вказане рішення, що він вже поніс відповідальність, а тому не має підстав для застосування штрафних санкцій. Доводи позивача є помилковими, оскільки шляхом звернення до суду та винесенням в його користь рішення, ДПІ реалізував своє право на стягнення податкового боргу, який платник самостійно визначив, однак не сплати у встановлений строк відповідно до п.5.3.1 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.00 №2181 (далі - Закон №2181), а у даній справі предметом спору є податкові повідомлення-рішення, приймаючи які ДПІ реалізувало своє право на застосування до платника податків штрафу за порушення граничних строків сплати податку, відповідно до п.17.1.7 ст.17 Закону №2181.

Позивач самостійно визначив податкове зобов’язання (декларація з податку на прибуток №80175 від 09.11.05) у сумі 59706,91 грн., яке сплатив із затримкою граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання на 91 календарний день. Тому, на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181 відповідно до розрахунку штрафних санкцій позивачу нараховано штраф у розмірі 50% від несвоєчасно сплаченої суми, який дорівнює 29853,46 грн.

На переконання суду, посилання позивача, у порядку ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, на рішення господарського суду від 17.03.06 №5-2-14/131, відповідно до якого визнано протиправним податкові повідомленні-рішення від 22.04.05 №0001061640/706/15-2/00131529/8403 та №0001951640/0/705/15-2/00131529/8402 прийняті ДПІ м. Ужгород по відношенню до ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго”, є необґрунтованим. Вказаним рішенням встановлено, що оскільки мала місце переплата з податку на прибуток ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго” не можна вважати відповідальним за прострочення граничних строків сплати податку на додану вартість за період січень-грудень 2003 року та січень-серпень 2004 року.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема картки обліку, у межах періоду, за який нараховано штраф 29853,46 грн. (21.11.06 – 20.02.06) за порушення граничних строків сплати податку на прибуток, у позивача була відсутня переплата по податку на прибуток. Суд вважає, що відповідачем відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України доведено відсутність факту переплати, а отже наявні підстави для застосування штрафних санкцій. При цьому, відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, тобто існування переплати по податкових зобов’язаннях у спірний період.

За таких обставин, суд відмовляє у позові.

На підставі наведеного, керуючись, ст. ст. 72, 86, 150, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

у позові відмовити повністю.

Постанова набирає чинності протягом 10-ти днів з дня складання в повному обсязі відповідно до ст. ст. 160, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду.

Суддя О.В. Васьковський