Рішення № 46940984, 10.07.2015, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/418/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2015 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А. при секретарі Токаревій В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дитини, визначення місця проживання дитини; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Служба у справах дітей Сумської районної державної адміністрації про визначення місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання сина, визначення місця проживання дитини, посилаючись на неможливість збереження сім*ї, оскільки між сторонами спільного життя не існує, тобто сім*я фактично розпалася і поновити її неможливо. Просила розірвати шлюб, стягнувши аліменти на її користь на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1000 гривень щомісяця до досягнення дитиною повноліття, визначивши місцем проживання дитини з нею.

ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом про визначення місця проживання дитини, посилаючись на те, що вихованням та піклуванням сина більшу частину часу займається він самостійно. З 04 лютого 2015 року відповідачка проживає в м. Тростянці, до сина не приїздить , не цікавиться його життям, матеріальної допомоги на утримання сина не надає. Відповідачка не зможе забезпечити належні умови проживання, виховання та розвитку їх сина. Відповідачка не має самостійного заробітку та живе виключно на допомогу батьків, не має житла, в подальшому бажає будувати нові стосунки з новим чоловіком. Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_2 просив визначити місце проживання сина з ним.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала, проти зустрічного позову заперечувала.

ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги позивачки визнав частково, проти розірвання шлюбу не заперечував; позов в частині стягнення аліментів на утримання дитини не визнав, оскільки просив залишити йому сина на виховання.

Представник Служби у справах дітей Сумської РДА в судове засідання не зявився, від служби у справах дітей надійшла заява з проханням слухати справу у відсутність їх представника. В попередніх судових засіданнях представник підтримав висновок про визначення місця проживання дитини з батьком.

Заслухавши пояснення сторін, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає позов ОСОБА_1 обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, а підстав для задоволення вимог ОСОБА_2 суд не вбачає.

У відповідності з ч.2 ст. 112 CК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що сторони вступили в зареєстрований шлюб 05 червня 2010 року. Сімейні відносини на даний час припинені. Сторони сімейних відносин не поновлювали і не мають наміру цього робити, категорично наполягають на розірванні шлюбу.

За таких обставин суд вважає встановленим, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, тому шлюб необхідно розірвати, проти чого не заперечують обидві сторони.

Що ж стосується вимог ОСОБА_2 в частині визначення місцем проживання дитини місце проживання з батьком, то в цій частині суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Сторони від шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

З матеріалів справи вбачається, що на даний час дитина знаходиться на вихованні батька ОСОБА_2А.( ар.с.30,31).

Як пояснили в судовому засіданні сторони, під час спільного життя між ними виникали сварки, і ОСОБА_1 з 4 лютого 2015 року пішла проживати до батьків в м. Тростянець, залишивши дитину з ОСОБА_2 та його батьками в с. Писарівці Сумського району.

З висновку Служби у справах дітей Тростянецької райдержадміністрації вбачається, що малолітнього ОСОБА_8 доцільно залишити матері( арк.с.56)

З висновку Служби у справах дітей Сумської райдержадміністрації вбачається, що місце проживання малолітнього ОСОБА_8 доцільно визначити разом з батьком( арк.с.70).

Судом встановлено, що сторони позитивно характеризуються за місцем проживання, займаються суспільно - корисною працею, мають стабільний заробіток, обидві сторони мають житлові умови, що забезпечать належний розвиток дитини та комфортні умови її проживання, не перебувають на обліках в диспансерах, ведуть спосіб життя, який не може негативно вплинути на розвиток дитини.

Прояснення свідка ОСОБА_4 в тій частині, що він був присутнім при телефонній розмові між сторонами, в якій начебто ОСОБА_1 погодилась на проживання дитини з батьком не можуть бути безумовною підставою для визначення місцем проживання дитини з батьком.

Пояснення свідка ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в тій частині, що ОСОБА_1 після залишення місця проживання дитини жодного разу не приїздила до нього також не можуть бути підставою для висновку про байдуже ставлення ОСОБА_1 до дитини, оскільки, як пояснила суду ОСОБА_1, вона не могла приїздити до дитини через особисті неприязливі стосунки, які виникли між сторонами, що могло потягнути за собою виникнення конфлікту.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що ОСОБА_1 вимушена була виїхати до своїх батьків 4 лютого 2015 року, а вже 9 литого 2015 року звернулася до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, що спростовує пояснення свідків про погодження ОСОБА_1 на проживання дитини з батьком і про байдуже ставлення ОСОБА_1 до долі дитини.

Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.( стаття 141 Сімейного кодексу України. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

У відповідності з ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

У відповідності з ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. ( ст. 161 СК України). Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Судом не встановлено обставин, які б перешкоджали визначенню місця проживання дитини з матір*ю.

У відповідності з ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

В судовому засіданні син сторін ОСОБА_8 пояснив, що він хоче проживати з батьком.

Разом з тим, думка дитини не є для суду обовязковою і суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.( ст. 171 СК України).

Таким чином, суд приходить до висновку, що, з врахуванням малолітнього віку дитини, на даний час проживання її з матірю буде найбільше відповідати інтересам дитини, тому в задоволенні позову ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини необхідно відмовити, визначивши місцем проживання дитини з матір*ю, задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1

Оскільки відповідач є батьком дитини і відповідно до законодавства повинен надавати кошти на утримання дитини, яка знаходиться на вихованні матері, з нього на користь позивачки необхідно стягнути аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі 1\4 частини від заробітку(доходів) відповідача щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини в розмірі 1000 гривень суд не вбачає.

У відповідності з ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.( ст. 184 СК України).

В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що він працює охоронцем ТОВ «Явір-2000» ( ар.с. 35) і середня заробітна плата ОСОБА_2 становить близько 1400 гривень( чого не оспорювала в судовому засіданні і ОСОБА_1М.). Отже , стягнення аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 гривень суттєво порушить права ОСОБА_2 і певною мірою може зробити неможоивим виконання рішення суду.

Крім того, на даний час ОСОБА_1 проживає з матір*ю та сестрою/, які отримують певні доходи і мають можливість надавати допомогу ОСОБА_1, яка також має постійне місце роботи і стабільний заробіток ( ар.с. 6063).

Таким чином, позом ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а підстав для задоволення позову ОСОБА_2 суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 213, 214 ЦПК України, ст. 112 СК України, ст. ст. 180, 182, 183, 184, 141, 157, 160, 161, 171 Сімейного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 05 червня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Тростянецького районного управління юстиції Сумської області, актовий запис №59.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1\4 частини з усіх видів його заробітку( доходів) щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 09 лютого 2015 року і до повноліття дитини.

В порядку ст. 367 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Визначити місце проживання ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матірю - ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 243 гривень 60 копійок судового збору в дохід держави.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Служба у справах дітей Сумської районної державної адміністрації про визначення місця проживання дитини - за безпідставністю позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя