Ухвала суду № 46933867, 14.07.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/7627/14ц Головуючий у І інстанції Мікулін А.В.Провадження № 22-ц/780/3966/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 46 14.07.2015

УХВАЛА

Іменем України

14 липня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Кулішенка Ю.М., Яворського М.А.,

за участю секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 20 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Бучанської міської ради Київської області, третя особа ОСОБА_4 про визнання недійсними рішення та державного акту на право власності на землю,

заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2014 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про визнання недійсними рішення та державного акту на право власності на землю. Заявлені вимоги мотивував тим, що є власником будинку № 34-а по вул. Яснополянській в м. Буча Київської області згідно договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності від 20 жовтня 1980 року, а відповідач та третя особа є співвласниками будинку № 34 по вул. Яснополянській в м. Буча Київської області. Згідно рішення № 407 від 30 вересня 1980 року виконавчого комітету Ірпінської міської ради йому було виділено земельну ділянку пл. 800 кв.м. та дозволено будівництво житлового будинку, згідно акту від 15 лютого 1995 року житловий будинок № 34-а прийнято в експлуатацію. Зараз він звернувся до землевпорядної організації, яка виготовила кадастровий план його земельної ділянки та визначила, що площа земельної ділянки складає 712 кв.м., тобто не відповідає площі, яка були надана йому в користування. Крім того, землевпорядна організація вказала на кадастровому плані місце та площу захвата земельної ділянки з боку відповідача ОСОБА_3, яка складає 106 кв.м. Також йому стало відомо, що рішенням 45 сесії четвертого скликання Бучанської селищної ради № 1324-45-ІV встановлена норма землекористування за будинковолодінням в селищі Буча по вул. Яснополянській, 34 площею 3200 кв.м., та надано дозвіл ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації по землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельну ділянку пл. 1450 кв.м. 03 лютого 2006 року Бучанська селищна рада видала відповідачу державний акт на право власності на земельну ділянку пл. 0,1392 га.; саме земельна ділянка ОСОБА_3, яка надана їй для ведення особистого селянського господарства, межує з його земельною ділянкою згідно державного акту і саме в цій частині відповідач захопила частину його земельної ділянки, яка незаконно ввійшла в її державний акт на землю. При цьому відсутній його підпис на акті встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі із ОСОБА_3 Просив визнати недійсним рішення Бучанської селищної ради Київської області № 1324-45-ІV щодо визначення норми землекористування за буд. 34 по вул. Яснополянській в м. Буча та щодо надання дозволу ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельну ділянку пл. 1450 кв.м.; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку за адресою м. Буча вул. Яснополянська, 34 пл. 0,1392 га., покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 20 травня 2015 року ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позову.

Позивач ОСОБА_2, не погоджуючись із рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 20 травня 2015 року, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги вказував на те, що суд першої інстанції не навів мотивів відмови у прийнятті наданих ним доказів. Крім того, при прийнятті оспорюваного рішення Бучанською селищною радою про передачу ОСОБА_3 у власність земельної ділянки не було перевірено, чи була вона в користуванні останньої, а суд не перевірив цих обставин.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання недійсними рішення та державного акту на право власності на землю, суд першої інстанції виходив із того, що суду не було надано беззаперечних доказів того, що саме за рахунок земельної ділянки ОСОБА_3 відбулося фактичне зменшення розміру земельної ділянки ОСОБА_2

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що рішенням Бучанської селищної ради № 407 від 30 вересня 1980 року виділено з земель Держземфонду в смт. Буча Київської області по вул. Яснополянська, 34 земельну ділянку пл. 800 кв.м. ОСОБА_2 та дозволено йому будівництво нового житлового будинку за типовим проектом.

20 жовтня 1980 року згідно договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності ОСОБА_2 надано на праві безстрокового користування земельну ділянку пл. 800 кв.м. у с. Буча Київської області по вул. Яснополянська, 34.

15 лютого 1995 року складено акт приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкту житлового будинку у смт. Буча, вул. Яснополянська 34-а.

02 листопада 2004 року складено акт встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі за адресою с. Буча вул. Яснополянська 34.

Рішенням 45 сесії 4 скликання Бучанської селищної ради від 28 квітня 2005 року № 1324-45-ІV на підставі заяви ОСОБА_3 встановлено норму землекористування за будинковолодінням в селищі Буча по вул. Яснополянській, 34 пл. 3200 кв.м., з яких 1500 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та 1700 кв.м. для ведення особистого селянського господарства. Надано дозвіл ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельну ділянку: ОСОБА_3 площею 1450 кв.м., з яких 750 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та 700 кв.м. для ведення особистого селянського господарства в селищі Буча по вул. Яснополянська 34; ОСОБА_5 площею 1600 кв.м., з яких 750 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та 850 кв.м. для ведення особистого селянського господарства в селищі Буча по вул. Яснополянська, 34. Надано дозвіл ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право спільної часткової власності на земельну ділянку.

03 лютого 2006 року ОСОБА_3 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 515416 площею 0,1392 га.: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд 0,0750 га., ведення особистого селянського господарства 0,0642 га., на підставі рішення 55 сесії 4 скликання Бучанської селищної ради від 24 листопада 2005 року № 1574-55-ІV та зареєструвала в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

28 листопада 2014 року депутатом Бучанської міської ради складено акт, згідно якого ОСОБА_2 постійно проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, між земельними ділянками вул. Яснополянська, 34 та 34-а паркан не встановлений, орієнтиром є з одного боку металева хвіртка, а з іншого азбестовий стовпчик.

В матеріалах справи також наявне викопіювання із генерального плану смт. Буча, вул. Яснополянська 34 із площею земельної ділянки 800 кв.м., на якому позначено ширину та довжину земельної ділянки забудовника ОСОБА_2

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. ст. 152, 155 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не повязані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ст. 118 ЗК України в редакції, чинній на момент видачі державного акту ОСОБА_3, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Верховним судом України в п. 11 постанови Пленуму від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення в цивільній справі» розяснено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Відповідно до ст. ст. 20, 22 ЗК УРСР 1970 року право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування. Право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі. Право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад народних депутатів. Приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, забороняється.

Разом із тим, в матеріалах справи відсутні докази виділу земельної ділянки позивача в натурі на місцевості та докази, що підтверджують його право на земельну ділянку в конкретних межах та конкретної конфігурації. Викопіювання із генерального плану даних обставин не доводить, оскільки лише схематично відображає розташування земельної ділянки на місцевості і не вважається правовстановлюючим документом.

Визначення, чи відбулося накладення меж земельних ділянок позивача та відповідача без врахування даних обставин не ґрунтується на законі та є неможливим.

Крім того, із наданих позивачем доказів неможливо беззаперечно встановити, що накладення земельних ділянок відбулося саме за рахунок земельної ділянки відповідача, а не будь-якої іншої, і дійсний розмір накладення у разі його наявності.

Так, у зведеному плані земельної ділянки ОСОБА_2, складеного Бучанським земельної-кадастровим бюро, позначено накладення земельних ділянок площею 0,0106 га. (а. с. 47), а на кадастровому плані земельної ділянки у виконанні цього ж бюро, накладення становить вже 0,0107 га (а. с. 23). Плани надані позивачем у копіях, які належним чином не посвідчені, а наявність розбіжностей у даних планах викликає сумнів у їх достовірності.

Акт депутата міської ради, на який апелянт посилається в обґрунтування своїх заперечень, також не є належним та допустимим доказом, оскільки депутат не володіє спеціальними знаннями спеціаліста-землевпорядника і у акті може лише фіксувати обєктивні обставини, що не потребують точних вимірювань.

Отже, суд першої інстанції надав належної оцінки всім доказам, наданим позивачем на підтвердження своїх вимог, і зробив правильний висновок про їх недоведеність, а тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо ненаведення у мотивувальній частині мотивів відмови у прийнятті наданих доказів.

Колегія суддів враховує, що клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи для визначення відповідності меж земельних ділянок правовстановлюючим документам та для перевірки їх взаємного накладання позивачем не заявлялося, а самостійно визначити таке суд позбавлений можливості, оскільки визначення даних обставин потребує спеціальних знань.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено порушення його прав прийняттям рішення Бучанської селищної ради від 28 квітня 2005 року № 1324-45-ІV та видачею державного акту про право власності на земельну ділянку на імя ОСОБА_3, а тому права ОСОБА_2 не підлягають захисту шляхом визнання недійсними зазначених документів.

Спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, доводи апелянта про те, що судом не перевірено, чи перебувала у користуванні ОСОБА_3 земельна ділянка такої площі, яка передавалась їй у приватну власність, не визначений її фактичний розмір та межі.

Так, 17 грудня 2004 року складено акт обстеження будинковолодіння № 34 по вул. Яснополянській в селищі Буча, яке знаходиться у лісовій зоні, номерні знаки та паркани відсутні, загальна площа земельної ділянки 3200 кв.м. Актом встановлено, що згідно заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_6, який діє від імені ОСОБА_5, є технічна можливість земельну ділянку пл. 180 кв.м., яка знаходилась в тимчасовому користуванні, закріпити до земельної ділянки площею 3020 кв.м. Загальна площа земельної ділянки за будинковолодінням становитиме 3200 кв.м., з яких в користування ОСОБА_3 земельна ділянка пл. 1450 кв.м., ОСОБА_5 1600 кв.м. Земельна ділянка пл. 150 кв.м. спільне сумісне користування (а. с. 82).

Також в матеріалах справи наявна землевпорядна документація на оформлення права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності в акті погодження меж земельної ділянки відсутній підпис ОСОБА_2, висновків суду не спростовують, оскільки в разі доведення цих обставин сама по собі відсутність підпису в акті погодження меж не свідчить про незаконність видачі державного акту і порушення даним актом прав позивача.

Враховуючи вищевикладене, заявлені позивачем вимоги не є доведеними і суд правильно відмовив у їх задоволенні.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 20 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Кашперська Т.Ц.

Судді : Кулішенко Ю.М.

ОСОБА_7