Вирок № 46905567, 17.07.2015, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 425/2727/14-к

Провадження № 11кп/782/45/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді: Чорнобривко Ю.В.,

суддів: Кранги Л.С., Кожушка М.В.,

при секретарі: Лебединської Л.М.,

за участі прокурора: Гринюк А.В.,

обвинуваченого: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Сєвєрдонецьку апеляційну скаргу прокурора Луганської області на вирок Новоайдарського районного суду Луганської області від 19 грудня 2014 року, яким:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Дмитрівка Новоайдарського району Луганської області, громадянин України, з середньо-спеціальною освітою, неодружений, не працюючий, раніше судимий 26 жовтня 2012 року Новоайдарським районним судом Луганської області за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, а відповідно до ст.75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, засуджений за ч.1 ст. 263 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 1700 грн. Відповідно до ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання приєднано не відбуту частину, призначеного за вироком Новоайдарського районного суду Луганської області від 26 жовтня 2012 року, і остаточно до відбування призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. Відповідно до ст. ст.75, 104 КК України звільнений від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки, та штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 1700 грн., який до вимог ст. 72 КК України виконується самостійно,

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

У період часу з 10 по 15 вересня 2014 року, ОСОБА_1 знаходячись в районі колишнього місця дислокування Збройних сил України, в с.Дмитрівка Новоайдарського району Луганської області, на відкритій місцевості, знайшов бойові патрони для військової стрілецької зброї АК-74 у кількості 27 шт., та реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на носіння, зберігання та придбання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, переніс знайдені ним патрони за місцем свого проживання в АДРЕСА_1, та залишив їх на зберігання та подальшого використання в особистих цілях.

5 жовтня 2014 року у період часу з 10 год. 55 хв. до 11 год. 35 хв. працівниками міліції в ході проведення огляду місця події, на дерев'яній лавці, розташованій на проти магазину «ЦУМ» в с.м.т. Новоайдар Луганської області по вул.Пролетарській, буд. 4, був виявлений та вилучений паперовий згорток із 27 металевими предметами, схожими на набої до стрілецької зброї АК-74, які були залишені ОСОБА_1

В апеляційній скарзі та в змінах і доповненнях до неї, прокурор Луганської області не оспорює доведеність вини засудженого у вчиненні кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій, вважає, що вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через його м'якість.

Заслухавши суддю-доповідача щодо змісту оскарженого вироку та доводів прокурора Луганської області, викладених в зміненій та доповненій апеляційній скарзі, вислухавши доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення за наведених у ній обставин; доводи обвинуваченого ОСОБА_1, який заперечував відносно задоволення апеляційної скарги, вважаючи вирок суду першої інстанції законним, обґрунтованим і вмотивованим, та просив цей вирок залишити без змін; провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, вивчивши та перевіривши матеріали судового й кримінального проваджень, обговоривши доводи апелянта, - колегія суддів апеляційної інстанції уважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст.263 КК України, як придбання, зберігання та носіння без передбаченого дозволу боєприпасів, в апеляційному порядку не оспорюються, фактичні обставини кримінальних правопорушень не оспорювалися сторонами в суді першої інстанції і докази щодо них згідно з положеннями ч. 3 ст. 349 КПК України, не досліджувалися, а тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для перегляду судового рішення щодо фактичних обставин вчинених кримінальних правопорушень та правильності застосування норм матеріального закону при кваліфікації дій обвинуваченого.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, а саме, вирок - ухваленим компетентним судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені зазначеними в ньому доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом згідно визначених ст. 94 КПК України правил, які ґрунтуються на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, кожний зібраний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність усіх зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для ухвалення даного вироку, в якому повинні бути наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення з вирішенням питань, зазначених у ст. 368 КПК України.

ОСОБА_1 вимог кримінального процесуального закону суд першої інстанції, не дотримався, внаслідок чого очевидно виявилось неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що виразилось у незастосуванні судом закону, який підлягає застосуванню та в неправильному тлумаченні закону, яке суперечить його точному змісту, застосуванні закону (ст.ст.69,75 КК України), який не підлягає застосуванню, тобто неправильне призначення іншого, більш м'якого основного покарання та звільнення від відбування покарання з випробуванням, і як наслідок цього невідповідність призначеного ОСОБА_1 судом першої інстанції покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, яке за своїм видом і розміром є явно несправедливим через м'якість.

04 листопада 2014 року ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області, задоволено подання УДПС України в Луганській області та звільнено ОСОБА_1 від покарання, призначеного вироком Новоайдарського районного суду Луганської області від 26 жовтня 2012 року у зв'язку с закінченням випробувального терміну.

03 липня 2015 року ухвалою Апеляційного суду Луганської області за апеляцією заступника прокурора Луганської області скасовано ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 04 листопада 2014 року про звільнення ОСОБА_1 від покарання.

Відповідно до змісту положень ст.50 КК України покарання за вироком суду, з-поміж інших завдань, має на меті не тільки кару, а повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.

Згідно з роз'ясненнями, які містить п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (в редакції Постанови Верховного Суду №8 від 12.06.2009 р.), суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через них реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку, суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

До цього ж, у відповідності з вимогами ч.1 ст. 69 та ч. 1 ст. 75 КК України суд, призначаючи інше, більш м'яке основне покарання та звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, повинен ураховувати тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дотримуючись загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України. Проте, ухвалюючи вирок, суд першої інстанції, призначаючи інше, більш м'яке основне покарання та звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, не обґрунтував належним чином у вироку свого висновку про можливість пом'якшення покарання та виправлення обвинуваченого без реального відбування ним покарання.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, призначаючи ОСОБА_1 покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, проживає в багатосімейній родині, щире каяття, молодий вік, обставини, що обтяжують покарання у вигляді рецидиву злочину, приймаючи до уваги сукупність вказаних обставин, вважав необхідним призначити йому більш м'яке покарання ніж передбачене санкцією ч.1 ст. 263 КК України із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, дійшовши висновку, що призначення такого покарання, необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нового злочину.

Проте, на думку колегії суддів, судом першої інстанції не надано належної оцінки ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, яке класифікується як тяжкий злочин, вчинений в період іспитового строку, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку особи обвинуваченого. При цьому, призначаючи інше, більш м'яке основне покарання, та звільняючи його від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, суд першої інстанції не тільки припустився суперечностей у висновках, а також фактично не розмежував мотиви призначення самого покарання і мотиви звільнення від його відбування, чим порушив вимоги, передбачені абз. 6 п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України.

Таким чином, на переконання колегії суддів, викладені обставини свідчать про неможливість виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів без реального відбування ним покарання у виді позбавлення волі.

Отже, призначення покарання у відповідності до ст. 69 КК України та звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 із застосуванням вимог ст. 75 КК України від відбування призначеного судом першої інстанції покарання з випробуванням, колегія суддів уважає таким, що пов'язане з неправильним застосуванням кримінального закону, який не підлягав застосуванню, повною мірою не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особі обвинуваченого, не сприятиме його виправленню та попередженню вчиненню ним нових злочинів, а тому за своїм видом і розміром є явно несправедливим через м'якість, про що цілком слушно йдеться в апеляційній скарзі прокурора Луганської області.

За таких обставин, вирок суду першої інстанції щодо обвинуваченого ОСОБА_1 не може залишатися чинним, та в частині призначеного йому покарання підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом свого вироку за правилами, визначеними п.п. 2. 4. ч.1 ст. 420 КПК України.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, що класифікується як тяжкий злочин відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України та дані про особу обвинуваченого.

Так, ОСОБА_1 26 жовтня 2012 року вироком Новоайдарського районного суду Луганської області засуджений за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі та відповідно до вимог ст.ст. 104, 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 2 роки. За місцем проживання характеризується позитивно, проживає в багатосімейній родині, на обліку в лікарів психіатра та під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом - не перебуває, будь-яких даних про працевлаштування матеріали провадження не містять.

Обставиною, що пом'якшує покарання є щире каяття, обставина, що обтяжує покарання є рецидив злочину.

З урахуванням наведеного, фактичних обставин провадження, колегія суддів апеляційного суду вважає необхідним призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах, визначених санкцією ч. 1 ст. 263 КК України.

Таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, за своїм видом і розміром буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1, а також меті запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Змінену та доповнену апеляційну скаргу прокурора Луганської області - задовольнити.

Вирок Новоайдарського районного суду Луганської області від 19 грудня 2014 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного йому покарання - скасувати.

ОСОБА_1, визнаного винуватим вироком Новоайдарського районного суду Луганської області від 19 грудня 2014 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Новоайдарського районного суду Луганської області від 19 грудня 2014 року у вигляді 6 (шости) місяців позбавлення волі та визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 - відраховувати з 17 липня 2015 року.

У решті цей вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим ОСОБА_1, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Судді:

_______ ____ _____

Ю.В.Чорнобривко Л.С.Кранга М.В.Кожушок