Рішення № 46903138, 13.12.2011, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц-24639/11

Справа № 22ц-24639/11 Головуючий в першій

Категорія № 55 (1У) інстанції ОСОБА_1

Доповідач Барильська А.П.

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Барильської А.П.,

суддів Карнаух В.В., Ляховської І.Є.,

при секретарі Алісовій Т.С.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_5 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 19 вересня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_5, який також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 до ОСОБА_7 підприємства «Нагель-Фенстер» австрійського підприємства з обмеженою відповідальністю «Нагель» про розірвання контракту та стягнення матеріальної та моральної шкоди, за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 до ОСОБА_7 підприємства «Нагель-Фенстер» австрійського підприємства з обмеженою відповідальністю «Нагель» про стягнення матеріальної шкоди та визнання договорів дарування недійсними,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2004 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 підприємства «Нагель-Фенстер» австрійського підприємства з обмеженою відповідальністю «Нагель» про розірвання контракту та стягнення матеріальної та моральної шкоди. В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та звернувся з зазначеним позовом також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він з відповідачем 30.03.2000 року уклав контракт, згідно умов якого, відповідач взяв не себе обов'язки по виготовленню і установці віконних блоків з металопластика. Однак у 2000-2001 роках профіль рам та дверей став хвилястим, двері стали скрипіти, між дверима та рамою утворилася щілина. Ним були направлені претензії відповідачу від 29.10.2002 року та 25.02.2003 року щодо усунення недоліків, однак недоліки не усунуті. Це спричинило йому матеріальну та моральну шкоду, у звязку з чим просив суд: розірвати контракт № 91 кр-р від 30 березня 2000 року; стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 132800 грн. вартості віконних блоків та вхідних дверей; 2520 грн. вартості доставки товару у м. Алушта; 7500 грн. вартість монтажу; 1800грн. вартість підйому товару на 3-4 поверхи; 1927 грн. вартість відновлювальних ремонтних робіт та моральну шкоду у сумі 50 0000грн..

Третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про стягнення матеріальної шкоди та визнання договорів дарування недійсними та просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_7 підприємства «Нагель-Фенстер» австрійського підприємства з обмежено відповідальністю «Нагель» на її користь 27850,50 грн., а також визнати недійсними договори дарування № 3922 та 3919 від 29.09.2004 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що їй стало відомо, що ОСОБА_5 29.09.2004 року подарував своїй неповнолітній дочці ОСОБА_6 елінги № 17, №18 блок №1 в СКЛКРЛ «Дельфін», розташовані за адресою м. Алушта, 4км. Судакського шосе АР Крим. Своєї згоди на укладення вказаних договорів вона не давала. Вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 з 30.05.1986 року. Під час шлюбу ними було укладено контракт №91 від 30.03.2000 року на виготовлення, встановлення віконних блоків в м.Алушта та внесено грошові кошти в сумі 55161 грн., тому вважає, що має право на 1\2 частину вкладених коштів, яка становить 27850,50 грн., яку просить суд стягнути з відповідача.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 19 вересня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_5, який також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 до ОСОБА_7 підприємства «Нагель-Фенстер» австрійського підприємства з обмеженою відповідальністю «Нагель» про розірвання контракту та стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовлено.

В задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 до ОСОБА_7 підприємства «Нагель-Фенстер» австрійського підприємства з обмеженою відповідальністю «Нагель» про стягнення матеріальної шкоди та визнання договорів дарування недійсними відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_5

Зокрема, вважає, що суд не врахував, що недоліки укладеного договору, а саме: не зазначення адреси замовника, місце виконання контракту не можуть бути підставою для не виконання умов контракту та не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Судом не взято до уваги, що відповідач не відмовлявся від укладання контракту та із наявними дефектами відповідач був частково згоден. Крім того, судом не враховано, що позивач, має право у відповідності до норм чинного законодавства вимагати від продавця розірвання договору та відшкодування збитків, яких він зазнав.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що 30 березня 2000 року між ДП «Нагель-Фенстер» та позивачем ОСОБА_5 укладено контракт № 91 кр-к на виготовлення віконних та дверних блоків з металопластика, які встановлені в елінгах № 17 та № 18, блок №1 в СКЛКРЛ «Дельфін», розташованих за адресою м. Алушта, 4км. Судакського шосе АР Крим.

Згідно відповіді голови Споживчого гаражно-човнового кооперативу риболовів-любителів «Дельфін» від 05.04.2005 року, ОСОБА_5 блок №1 елінг №18, прийнятий в члені кооперативу на підставі його заяви 20.10.1998 року. Позивач ОСОБА_5 прийняв пай від ОСОБА_8 і став володільцем елінгу №17 в блоці №1 28.02.2002 року на підставі заяв.

ОСОБА_5 04.04.2002 року передав пай по елінгам № 17 та № 18 в блоці №1 в СКЛКРЛ «Дельфін», розташованих за адресою м. Алушта, 4км. Судакського шосе АР Крим, ОСОБА_9 і вийшов з членів кооперативу.

Право власності на елінг №18 в блоці №1 в СКЛКРЛ «Дельфін», розташованого за адресою м. Алушта, 4км. Судакського шосе АР Крим, було зареєстровано за ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності від 06.12.2003 року. Право власності на елінг № 17 в блоці №1 в СКЛКРЛ «Дельфін», розташованого за адресою м. Алушта, 4км. Судакського шосе АР Крим, було зареєстровано за ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності від 06.12.2003 року.

Згідно договору від 29.09.2004 року №3922, ОСОБА_9 подарувала ОСОБА_6 елінг №18 в блоці №1.(том 1 а.с.262).

Згідно договору дарування від 29.09.2004 року № 3919, ОСОБА_9 подарувала ОСОБА_6 елінг № 17 в блоці №1.( том 1 а.с.264).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач та третя особа ОСОБА_4 не є власниками елінгів № 17 та № 18. Вікна та двері є невідємною частиною подарованого майна. Як законний представник неповнолітньої ОСОБА_6 позивач ОСОБА_5 мав право не приймати дарунок, однак прийняв його з недоліками. У звязку з чим відсутні підстави для задоволення позову

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, оскільки судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до 233 ЦК України( в редакції 1963 року), яка діяла на час виниклих між сторонами правовідносин, якість проданої речі повинна відповідати умовам договору, а при відсутності вказівок у договорі вимогам, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 234 ЦК ( в редакції 1963 року), покупець, якому продано річ неналежної якості, якщо недоліки не були обумовлені продавцем, має право за своїм вибором вимагати: або заміни речі, визначеної у договорі родовими ознаками, річчю належної якості; або відповідного зменшення покупної ціни; або безкоштовного усунення недоліків продавцем або відшкодування збитків покупця на їх усунення; або заміни на такий же товар другої моделі.

Порядок реалізації цих прав визначений Законом України «Про захист прав споживачів» та іншими актами законодавства.

Звертаючись до суду з позовом, позивач діяв законний представник неповнолітньої ОСОБА_6 та просив суд розірвати контракт № 91 кр-к від 30.03.2000 року та стягнути з відповідача на користь позивача, як законного представника неповнолітньої ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 148481.90 грн..

У звязку з чим, висновок суду щодо відсутності у позивача підстав для предявлення зазначеного позову є помилковим.

Відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі виявлення протягом гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару ( продавця, виконавця), споживач, у порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обовязкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: зокрема, розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми.

Істотним недоліком, згідно до пункту 12 ст. 1 Закону, є недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника ( продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунений, б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів, в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Відповідно до ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленими ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивач не надав суду переконливих доказів наявності у віконних блоках та вхідних дверей з металопластика істотних недоліків.

Натомість, як вбачається із матеріалів справи, згідно висновку будівельно-технічної експертизи № 1492 від 25.12.2006 року,на балконних блоках, встановлених в елінгах № 17 та № 18, розташованих у м. Алушта Судакське шосе 4 км. були встановлені два недоліки:

а - на ламінованій стороні дверей, рам та імпостів ламінація деформувалася та стала хвилястою.

б - відхилення від вертикальної осі з боку петель і, як наслідок. Утворення щілин між коробками і дверима ( які свідчать про відсутність герметичності виробу). Всі ці недоліки є ідентичними для всіх чотирьох балконних блоків.

Деформації ламінації на коробках та імпостах, не є підставою для недопустимості використання балконних блоків із металопластика відносно їх цільового призначення, деформація ламінації тільки псує зовнішній вигляд всіх балконних блоків.

Стверджувати, що цей недолік виник у звязку з неякісним профілем виробника, не виявляється можливим, так як Південному берегу Криму у літній період часу властива висока температура, яка і є імовірною причиною деформації ламінації, але не пошкодження профілю коробок виробу.

Відхилення від вертикальної осі з боку петель, і як наслідок, утворення щілин між коробками і дверима ( які свідчать про відсутність герметичності виробу), що і є ймовірною причиною утворення протягів, проникнення дощової води, а у холодну пору року і проникнення холодного повітря у приміщення.

Причиною виникнення змін герметичності виробу, ймовірно, є слабкий прижим задньої частини дверей до коробки, так як двері балконних блоків відносно високі ( 2.5 м.) і закріплені до коробки за допомогою двох петель ( верхньої та нижньої).

2. Балконні блоки із металопластика є пригодними для подальшої експлуатації при умові проведення ремонтних робіт.

3. Провести ремонтні роботи віконних блоків із металопластика можливо. У випадку недосягнення позитивного результату балконні двері із металопластика підлягають заміні.

4. ТУ УВ.2.6-20587183-001-97 розроблялися ДП «Нагель-Фенстер» і розповсюджуються на вікна та двері із профілю ПВХ системи «Шуко» зі склопакетами. Дані ТУ УВ.2.6-20587183-001-97 розповсюджуються на виготовлені віконні блоки та вхідні двері із металопластика, згідно контракту № 91 кр-к від 30.03.2000 року.

5. Встановлено, що на досліджуваних дверях із металопластика проводилися ремонтні роботи. У звязку з чим, встановити, виникли вищезазначені дефекти внаслідок неякісного монтажу вхідних дверей співробітниками ДП «Нагель-Фенстер» чи неналежної експлуатації виробу споживачем не виявляється можливим.

Тобто, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження у дверних та віконних блоках істотних недоліків, які роблять неможливим використання віконних та дверних блоків відповідно до їх цільового призначення, та що вони виникли з вини відповідача по справі та що після їх усунення, ці недоліки проявлялися знову з незалежних від позивача причин і при цьому ці недоліки наділені хоча б однією з нижченаведених ознак: а) вони взагалі не можуть бути усунені, б) їх усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів, в) вони роблять віконні та дверні блоки суттєво іншими, ніж передбачено контрактом.

У звязку з чим, колегія суддів вважає, що в задоволенні позову про розірвання контракту та стягнення матеріальної шкоди необхідно відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що недоліки укладеного контракту не можуть бути підставою для не виконання його умов та підставою для відмови в задоволенні позову, а також щодо часткової згоди відповідача з дефектами, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки вони не є підставою для задоволення заявленого позивачем позову.

Оскільки позовні вимоги про розірвання контракту та стягнення матеріальної шкоди позивачем не доведені, колегія суддів вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди за їх недоведеністю.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у звязку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню, з ухваленням нового рішення. Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України про відмову в задоволенні позовних вимог за недоведеністю.

Рішення суду в частині відмови в задоволені позову третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 до ОСОБА_7 підприємства «Нагель-Фенстер» австрійського підприємства з обмеженою відповідальністю «Нагель» про стягнення матеріальної шкоди та визнання договорів дарування недійсними не оскаржено.

Керуючись ст.ст. 303,307, 309, 313-34, 3165 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах позивача ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 19 вересня 2011 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_5, який також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 до ОСОБА_7 підприємства «Нагель-Фенстер» австрійського підприємства з обмеженою відповідальністю «Нагель» про розірвання контракту та стягнення матеріальної та моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: В.В. Карнаух

ОСОБА_10