Постанова № 46900225, 13.07.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2015 р. Справа № 917/583/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В., суддя Івакіна В.О.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність від 27.12.13р.,

відповідача - не з'явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - не з'явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№3442П/1-42) на рішення господарського суду Полтавської області від 03.06.2015 року у справі №917/583/15

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Кременчук, Полтавська область,

до Кременчуцької Центральної районної лікарні, м. Кременчук, Полтавська область,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у Кременчуцькому районі, м. Кременчук, Полтавська область,

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.06.2015 року у справі №917/583/15 (суддя Сірош Д.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Кременчуцької Центральної районної лікарні на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 45896,00 грн. основного боргу, 7760,82 грн. пені, 15237,47 грн. інфляційних, 494,17 грн. - 3% річних, 1827,00 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 03.06.2015 року у справі №917/583/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково в частині стягнення з Кременчуцької Центральної районної лікарні основного бору за договором підряду №99 від 03.04.2012 року в розмірі 45896,00 грн., в іншій частині відмовити.

10 липня 2015 року від Кременчуцької Центральної районної лікарні надійшло клопотання (вх.№10504).

13 липня 2015 року від позивача надійшов відзив (вх.№10542).

13 липня 2015 року від Управління Державної казначейської служби України у Кременчуцькому районі надійшов відзив (вх.№10539).

13 липня 2015 року від відповідача надійшло клопотання (вх.№10537).

У судове засідання, яке відбулось 13 липня 2015 року, з'явився представник позивача. Інші учасники спору своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались, будучи належним чином повідомленими про час та місце судового засідання.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка відповідача та третьої особи не була визнана обов'язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини справи.

03 квітня 2012 року між Кременчуцькою центральною районною лікарнею та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір підряду № 99, згідно якого замовник доручає і зобов'язується оплатити, а Підрядник зобов'язується виконати капітальний ремонт хірургічного відділення Кременчуцької ЦРЛ. Загальна сума договору склала 391 757,00 грн.

Додатковою угодою № 1 до договору підряду № 99 від 03.04.2012 р. внесені зміни до п. 2.2. договору та викладено його в наступній редакції: "Загальна сума договору складає 391 757,00 грн, яка може бути зменшена в залежності від реального фінансування та складає на 2012 рік - 117 527,10 грн на 2013 рік - 274 229,90 грн.".

У відповідності до додаткової угоди № 2 від 31.12.2013 р. внесені зміни до п. 2.2. договору підряду № 99 від 03.04.2012 р. та викладено в наступній редакції: "Загальна сума договору складає 391 757,00 грн, яка може бути зменшена в залежності від реального фінансування та складає на 2012 рік - 117 527,10 грн, на 2013 рік - 228 333,90 грн, на 2014 рік - 45 896,00 грн".

Кременчуцькою ЦРЛ затверджено відповідний кошторис на суму 391 757,00 грн.

Як зазначає позивач, станом на момент розгляду справи всі роботи по капітальному ремонту хірургічного відділення Кременчуцької ЦРЛ виконано .

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором підряду в частині своєчасної оплати за проведені підрядні роботи, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором підряду № 99 від 03.04.2012 р. в сумі 53 490,84 грн, з яких: основний борг - 45 896 грн; втрати від інфляції - 3 855,26 грн; пеню - 3 460,43 грн.; 3% річних - 279,15 грн.

21.04.2015 р. позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог відповідно до якої просить стягнути з відповідача 45 896,00 грн основного боргу, 5 799,24 грн пені, 8812,03 грн інфляційних та 396,09 грн - 3% річних за період з 01.01.2015 р. по 16.03.2015 р.

19.05.2015 р. позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 45 896,00 грн основного боргу, 7 760,82 грн пені, 15237,47 грн інфляційних, 494,17 грн - 3% річних за період з 01.01.2015 р. по 12.05.2015 р.

Судом першої інстанції враховуючи, що у відповідності до Пленуму Вищого господарського суду України у п. 3.10. Постанови від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом, було прийнято до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Одночасно місцевим господарським судом з огляду на доведеність та фактичність позовних вимог було задоволено позовні вимоги в повному обсязі.

Звертаючись з апеляційною скаргою, відповідач в обгрунтуванні апеляційної скарги заперечує правомірність стягнення з останнього 7760,82 грн. пені, 15237,47 грн. інфляційних, 494,17 грн. - 3% річних. Обгрунтовуючи свою правову позицію по справі, відповідач в доводах апеляційної скарги вказує на порушення позивачем вимог статті 613 Цивільного кодексу України, а саме не вчинення дій, які б дали можливість відповідачеві виконати свій обов'язок за договором. Під такими діями відповідач визначає неприбуття Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на проведення контрольних обмірів об'єкту будівництва, що унеможливило підтвердження кредиторської заборгованості відповідача інспектором Кременчуцької ОДФІ та подальше здійснення відповідної оплати.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі нормам законодавства зважаючи на наступне.

Як слідує з матеріалів справи, 03 квітня 2012 року між Кременчуцькою центральною районною лікарнею та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір підряду № 99, згідно якого замовник доручає і зобов'язується оплатити, а Підрядник зобов'язується виконати капітальний ремонт хірургічного відділення Кременчуцької ЦРЛ. Загальна сума договору склала 391 757,00 грн.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відтак, між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору підряду, згідно якого, в силу ст. 837 ЦК України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника - достроково.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Додатковою угодою № 1 до договору підряду № 99 від 03.04.2012 р. внесені зміни до п. 2.2. договору та викладено його в наступній редакції: "Загальна сума договору складає 391 757,00 грн, яка може бути зменшена в залежності від реального фінансування та складає на 2012 рік - 117 527,10 грн на 2013 рік - 274 229,90 грн.".

У відповідності до додаткової угоди № 2 від 31.12.2013 р. внесені зміни до п. 2.2. договору підряду № 99 від 03.04.2012 р. та викладено в наступній редакції: "Загальна сума договору складає 391 757,00 грн, яка може бути зменшена в залежності від реального фінансування та складає на 2012 рік - 117 527,10 грн, на 2013 рік - 228 333,90 грн, на 2014 рік - 45 896,00 грн".

Кременчуцькою ЦРЛ затверджено відповідний кошторис на суму 391 757,00 грн.

У березні 2013 року між ФО-П ОСОБА_2 та Кременчуцькою ЦРЛ підписані акти виконаних робіт, згідно яких генпідрядник здав, а замовник прийняв роботи.

Відповідно до п. 5.1. зазначеного договору оплата за виконані роботи Підрядником здійснюється Замовником на основі актів виконаних робіт (КБ-2в і довідки КБ-3), підписаних представниками Замовника і Підрядника протягом 3 банківських днів після підписання акту виконаних робіт згідно п. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

За виконані роботи капітального ремонту хірургічного відділення Кременчуцька Центральна Районна лікарня, згідно договору № 99 від 03.04.2012 р. та додаткової угоди № 2 від 31.12.2013 р., відповідно до Акту приймання виконаних будівельних робіт за березень 2013 року, Кременчуцька ЦРЛ повинна сплатити ФО-П ОСОБА_2 - 228 333,90 грн в термін до 31.12.2013 р., а 45 896,00 грн - в термін до 31.12.2014 р.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Полтавської області від 30.10.2014 р. у справі № 917/1791/14 (суддя Плотницька Н.Б.) стягнуто з Кременчуцької ЦРЛ на користь ФО-П ОСОБА_2 за договором підряду № 99 від 03.04.2012 р. суму основного боргу в розмірі 228 333,90 грн. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28 січня 2015 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Однак, як зазначає позивач, відповідач не сплатив залишок боргу в сумі 45 896,00 грн за договором підряду № 99 від 03.04.2012 р.

Зазначена сума основного боргу в сумі 45 896,00 грн. за договором підряду № 99 від 03.04.2012 р., згідно з додатковою угодою № 2 необхідно було сплатити у 2014 році в термін до 31.12.2014 р.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 45896,00 грн. підтверджується матеріалами справи та не заперечується самим відповідачем у письмових поясненнях та доводах апеляційної скарги.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 45 896,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи судом першої інстанції було задоволено позовні вимоги в частині стягнення 7760,82 грн. пені, 15237,47 грн. інфляційних, 494,17 грн. - 3% річних.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

З огляду на ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст. 2 цього закону, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 9.2. договору, при порушенні замовником термінів оплати за виконані роботи по договору, він виплачує підряднику пеню в розмірі 0,1% суми боргу, за кожний день затримки, але не більше подвоєної облікової ставки НБУ.

При цьому, в силу положень статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Таким чином, підставою для стягнення з боржника пені є доведеність його вини у простроченні виконання зобов'язання.

Разом з тим, заперечуючи правомірність такого стягнення, відповідач в обґрунтуванні апеляційної скарги вказує на порушення позивачем вимог статті 613 Цивільного кодексу України, а саме не вчинення дій, які б дали можливість відповідачеві виконати свій обов'язок за договором. Під такими діями відповідач визначає неприбуття позивача на проведення контрольних обмірів об'єкту будівництва, що унеможливило підтвердження кредиторської заборгованості відповідача інспектором Кременчуцької ОДФІ.

Вказану обставину позивач пов'язує з неприйняттям в подальшому до виконання Управлінням Державної казначейської служби України документів щодо проведення розрахунків по капітальним видаткам за договором підряду №99 від 03.04.2012 року, а отже і відсутністю вини у простроченні оплати.

У той же час, слід зауважити що по-перше, в силу положень статті 613 Цивільного кодексу України кредитор буде вважатися таким, що прострочив якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником. В даному випадку мова йдеться саме про належне виконання зобов'язання боржником, тобто виконання, вчинене відповідно до ст. 526 ЦК. Якщо боржник при виконанні допустив відступи від умов договору або положень законодавства, кредитор вправі не приймати такого виконання та не буде вважатися таким, що прострочив. Слід звернути увагу, що ані положення законодавства, ані договору не визначають таку умову розрахування між сторонами, як участь позивача у проведенні контрольних обмірів об'єкту будівництва, для підтвердження кредиторської заборгованості відповідача, що свідчить про безпідставне посилання відповідача в даному випадку на положення статті 613 Цивільного кодексу України

А по-друге, як вбачається з письмових пояснень Управління Державної казначейської служби України платіжні документи щодо оплати заборгованості у сумі 45896,00 грн. до цього часу від Кременчуцької ЦРЛ не надходили. В той час, як платіжне доручення, яке не було прийняте до виконання Управлінням Державної казначейської служби України щодо проведення розрахунків по капітальним видаткам за договором підряду №99 від 03.04.2012 року, на яке безпосередньо посилається відповідач в апеляційній скарзі, містить реквізити іншого боргового зобов'язання, на суму 228333,90 грн.

При цьому, відповідач взагалі безпідставно пов'язує неприбуття позивача на проведення контрольних обмірів об'єкту будівництва з не підтвердженням кредиторської заборгованості відповідача інспектором Кременчуцької ОДФІ, як підстави не проведення Управлінням Державної казначейської служби України розрахунків по капітальним видаткам за договором підряду №99 від 03.04.2012 року, оскільки у відповідності до Акту ревізії №01-21-056 вказана сума (45896,00 грн.) взагалі не була ревізована інспектором, бо не рахувалась по даним бухгалтерського обліку лікарні та не реєструвалась в органах державної казначейської служби (Том 1 а.с.146).

На підставі викладеного колегія суддів робить висновок, що Кременчуцькою Центральною районною лікарнею, не зважаючи на свій обов'язок оплатити проведені підрядні роботи у строк до 31.12.2014 року, до вказаної дати не було подано до Управління Державної казначейської служби України платіжне доручення щодо оплати фінансового зобов'язання у сумі 45896,00 грн.

А відтак, відповідачем не було вжито усіх дій спрямованих на своєчасне виконання зобов'язання, що свідчить про правомірність стягнення пені.

Враховуючи, що відповідачем у строк до 31.12.2014 року не було здійснено розрахунок за підрядні роботи, починаючи з 01.01.2015 відповідачем було прострочено оплату, що свідчить про правомірність нарахування позивачем пені в розмірі 7 760,82 грн за період з 01.01.2015 р. по 12.05.2015 р.

Крім того, відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.

Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанці, що до стягнення з відповідача підлягає 15 237,47 грн інфляційних за період з січня 2015 р. по квітень 2015 р., включно, та 494,17 грн - 3% річних за період з 01.01.2015 р. по 12.05.2015 р.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги відповідача та залишення рішення господарського суду Полтавської області від 03.06.2015 року у справі №917/583/15 без змін

У відповідності до ст. 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи абз. 4 п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції в силі, судові витрати за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 91, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 03.06.2015 року у справі №917/583/15 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 17 липня 2015 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Івакіна В.О.