Постанова № 46900148, 14.07.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2015 р. Справа№ 910/21460/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання: Товстенку О.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Альфа - Банк"

на рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2015р.

у справі № 910/21460/14 (головуючий суддя Стасюк С.В., судді Босий В.П., Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АвтоІнтернешнл Метрополіс"

до 1) Публічного акціонерного товариства ,,Альфа - Банк"

2) Бенк ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед (Bank of Cyprus Public Company Limited)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Немм Олена Володимирівна

про визнання недійсним договору про передачу (відступлення) прав вимоги за договором іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ,,АвтоІнтернешнл Метрополіс" (далі - позивач) звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства ,,Альфа - Банк" (далі - відповідач 1), Бенк ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед (далі - відповідач 2) про визнання недійсним договору про передачу (відступлення) прав вимоги за Договором іпотеки, у якому просило визнати недійсним Договір про передачу (відступлення) прав вимоги за договором іпотеки від 17.04.2014р., що укладений між Публічним акціонерним товариством ,,Альфа - Банк" та ,,Бенк ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1834, 1835.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.10.2014р. залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Немм Олену Володимирівну (далі - третя особа).

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.02.2015р. у справі № 910/21460/14 позов задоволено. Визнано недійсним Договір про передачу (відступлення) прав вимоги за договором іпотеки від 17.04.2014р., що укладений між Бенк ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед (Bank of Cyprus Public Company Limited) та Публічним акціонерним товариством ,,Альфа-Банк", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1834, 1835. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства ,,Альфа-Банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АвтоІнтернешнл Метрополіс" 609,00 грн. судового збору. Стягнуто з Бенк ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед (Bank of Cyprus Public Company Limited) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АвтоІнтернешнл Метрополіс" 609,00 грн. судового збору.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції послався на умови спірного договору, положення ГК України і ЦК України, і дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у даній справі та наявність правових підстав для їх задоволення, оскільки з наданих матеріалів нотаріальної справи вбачається, що оспорюваний правочин було посвідчено без перевірки наявності у відповідача-1 прав вимог за основним зобов'язанням та за відсутності доказів, які б підтверджували наявність у відповідача-1 прав вимоги за основним зобов'язанням станом на день посвідчення договору про відступлення вимог за похідним зобов'язанням. Також суд зазначив, що у нього відсутні підстави вважати, що право вимоги за спірним договором передавалося на підставі дійсної вимоги.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2015р. у справі № 910/21460/14 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятим рішенням, вважає його необґрунтованим, оскільки винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та за недоведеності обставин, що мають значення для справи. Зокрема, скаржник зазначає, що судовими рішеннями, а саме, рішенням Печерського районного суду міста Києва від 09.09.2014р. та рішенням господарського суду міста Києва від 13.10.2014р. встановлено наявність у відповідача 1 прав вимоги за основним зобов'язанням.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2015р. у справі № 910/21460/14 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Альфа - Банк" на рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2015р. прийнято до провадження та призначено розгляд скарги на 14.04.2015р.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на її необґрунтованість та просить залишити оскаржуване рішення без змін.

На адресу суду надійшло клопотання третьої особи, в якому висловлено прохання розглядати справу у її відсутності та зазначено, що вимоги апеляційної скарги вона підтримує в повному обсязі.

Місцезнаходження відповідача-2: Stassinou 51, Agia Paraskevi, 1599 Strovolos, Nicosia, Cyprus.

Згідно зі ст. 123 ГПК України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Порядок вручення іноземним підприємствам та організаціям судових документів у господарських справах регулюється Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 (Гаага). Дата приєднання України до Конвенції - 19.10.2000, дата приєднання Кіпру до Конвенції -08.10.1984.

Згідно зі статтею 5 Конвенції Центральний Орган запитуваної Держави власноручно вручає документ або забезпечує його вручення відповідним органом:

а) у спосіб, визначений його внутрішнім правом для вручення документів, складених в цій державі, особам, що перебувають на її території, або

b) в особливий спосіб, обумовлений запитуючим органом, якщо такий спосіб не є несумісним з законами запитуваної Держави.

Статтею 10 Конвенції (п. а) визначено, якщо запитувана Держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує, зокрема, можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном.

Нотою, датованою 05.01.1984 року, Уряд Кіпру зазначив, що не заперечує проти способів передачі документів, передбачених у статті 10 Конвенції. Тобто, п. а ст. 10 Конвенції не обмежує можливості надсилання судових документів особам, місцезнаходження яких є Республіка Кіпр безпосередньо поштою.

Ухвалою суду від 14.04.2015р. розгляд скарги у справі № 910/21460/14 відкладено на 02.06.2015р. для належного повідомлення відповідача 2.

Ухвалою суду від 02.06.2015р. розгляд скарги у справі № 910/21460/14 відкладено на 30.06.2015р. для належного повідомлення відповідача 2.

Таким чином, з метою належного повідомлення відповідача-2 Бенк ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед про час і місце розгляду даної справи, враховуючи норми статей 1-10 Конвенції та позицію Уряду Кіпру, відправлення судових документів відповідачу-2 здійснювалось безпосередньо за адресою місцезнаходження відповідача-2.

18.06.2015р. на адресу суду надійшли письмові пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Немм Олени Володимирівни, до яких долучено копію нотаріальної справи (т.5).

24.06.2015р. на адресу суду надійшли письмові пояснення відповідача 2 - Бенк ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед, з перекладом на українську мову та проставленим Апостилем (т.6, а.с. 1-4), у яких він підтверджує надання нотаріусу Немм О.В. до укладення Договору про передачу (відступлення) прав за договором іпотеки документів, в тому числі чотирьох Договорів факторингу від 17.04.2014р. про відступлення прав вимоги за кредитними договорами.

Ухвалою суду від 30.06.2015р. розгляд скарги у справі відкладено на 14.07.2015р. за клопотанням позивача з метою ознайомлення з матеріалами справи.

У судовому засіданні 14.07.2015р. представники позивача заперечили проти апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, представники відповідача 1 доводи апеляційної скарги підтримали. Представники відповідача 2 та третьої особи не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином ухвалою суду від 30.06.2015р. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача 2 та третьої особи не надходило.

За таких обставин, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

06.11.2008р. між Бенк ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед (далі - банк, іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Компанія ММК", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Автоінтернешнл Метрополіс" (далі - іпотекодавець) укладено іпотечний договір (т.1, а.с. 35 - 72), згідно з умовами якого (з урахуванням Договору про внесення змін № 1 від 26.03.2012р., т.1, а.с. 73-88) предметом іпотеки (п. 2.1.2 зі змінами т.1, а.с. 78) є комплекс, що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бровари, Об'їздна дорога, буд. 68; предмет іпотеки знаходиться на земельній ділянці, площею 5,20 га і належить Іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно Серії САВ № 826930 від 29.09.2011р.

Згідно з п.п. 1.2 та 2.3 іпотечного Договору (зі змінами, т.1, а.с. 76, 79) іпотекою забезпечено зобов'язання за чотирма кредитними договорами:

- Кредитний договір 1 на суму 7 100 000,00 доларів США від 28.10.2008р. між Іпотекодержателем (в якості кредитора) та Компанією ММК (в якості позичальника), правонаступником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Автоінтернешнл Метрополіс";

- Кредитний договір 2 на суму 600 000,00 доларів США від 28.10.2008р. між Іпотекодержателем (в якості кредитора) та Товариством Омега - Інвест (в якості позичальника), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Автоінтернешнл Метрополіс";

- Кредитний договір 3 на суму 5 300 000,00 доларів США від 28.10.2008р. між Іпотекодержателем (в якості кредитора) та Публічним акціонерним товариством ,,Завод комунального машинобудування" (в якості позичальника);

- Кредитний договір 4 на суму 26 000 000,00 доларів США від 28.10.2008р. між Іпотекодержателем (в якості кредитора) та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Автоінтернешнл Метрополіс"; (в якості позичальника).

17.04.2014р. між Бенк ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед (в якості первісного іпотекодержателя) та Публічним акціонерним товариством ,,Альфа - банк" (у якості нового іпотекодержателя) укладено договір про передачу (відступлення) прав вимоги за договором іпотеки (т.1, а.с. 14-34), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1834, 1835.

З урахуванням визначення та тлумачення термінів у цьому Договорі (т.1, а.с. 16-18), договір іпотеки, зазначений у Додатку 1 до цього Договору - Іпотечний договір від 06.11.2008р. із змінами та доповненнями (т.1, а.с. 35 - 88).

В преамбулі спірного договору (т.1, а.с. 16) зазначено, що первісний іпотекодержатель та новий іпотекодержатель уклали на дату укладення цього Договору Договори відступлення прав вимоги за кредитами (факторингу).

Визначення термінів ,,Позичальник" та ,,Кредитні договори" зазначено в Додатку 1 до цього Договору (т.1, а.с. 17, 29, 30), згідно з якими за трьома (1, 2, 3) Кредитними договорами від 28.10.2008р. позичальником (1, 2 і 3) є ТОВ ,,АвтоІнтернешнл Метрополіс" (позивач) та за одним (4) Кредитним договором від 28.10.2008р. позичальником (4) є ПАТ ,,Завод комунального машинобудування".

Пунктом 2.1 спірного договору визначено, що у зв'язку з відступленням відповідних прав вимоги за кредитами новому іпотекодержателю у якості цесіонарія відповідно до договорів відступлення прав вимоги за кредитами, первісний іпотекодержатель цим передає (відступає) права вимоги за договором іпотеки на користь нового іпотекодержателя, а новий іпотекодержатель цим приймає права вимоги за договором іпотеки. Предметом передачі (відступлення) за цим договором є права вимоги за договором іпотеки.

У п. 2.3 спірного договору встановлено, що передача (відступлення) Прав Вимоги за Договором Іпотеки від Первісного Іпотекодержателя до Нового Іпотекодержателя набуває чинності одразу з підписанням та скріпленням печатками Сторін цього Договору та його нотаріального посвідчення.

Згідно з п. 7.5 спірного Договору цей Договір та інші документи, на які у цьому Договорі робиться посилання, становлять цілісний договір та порозуміння між сторонами стосовно передачі (відступлення) Прав Вимоги за Договором Іпотеки. Додатки до цього Договору є його невід'ємною частиною (т.1, а.с. 25).

Письмовий переклад тексту Договору з української мови на англійську мову зроблено перекладачем Кузовковим Г.Ю., підпис якого засвідчено нотаріально, а так само посвідчено 17.04.2014р. цей Договір приватним нотаріусом Немм О.В. (т.1, а.с. 28), а також прошито, пронумеровано та скріплено печаткою нотаріуса на звороті (т.1, а.с. 34).

В обґрунтування позовних вимог щодо недійсності оспорюваного договору позивач в позовній заяві посилається на таке.

Договори відступлення прав вимоги за кредитом (договори факторингу), які були підписані відповідачами, регулюються та підпорядковуються праву Кіпру. При виконанні договору факторингу, на думку позивача, відповідачі порушили встановлені умови щодо порядку сповіщення боржників та інших осіб, внаслідок чого на момент укладення оспорюваного договору від 17.04.2014р. відповідач 1 не набув права вимоги за основним зобов'язанням. Зазначене, як вважає позивач, підтверджується Юридичним висновком компанії ,,Георгіадес & Ассоушіейтс". Таким чином, позивач вказує на те, що з огляду на відсутність станом на 17.04.2014р. в ПАТ ,,Альфа - Банк" прав вимоги за основним зобов'язанням, оспорюваний правочин є недійсним відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України, оскільки не відповідає вимогам ст. 24 Закону України ,,Про іпотеку".

На аркуші 14 оспорюваного правочину (т.1, а.с. 28) зазначено, що письмовий переклад цього договору з української мови на англійську зроблено перекладачем Кузовковим Г.Ю. та міститься підпис перекладача. На думку позивача, із тексту договору, посвідченого нотаріусом Немм О.В., вбачається, що переклад було здійснено лише основної частини договору, вимоги передбачені главою 9 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України щодо здійснення перекладу всього тексту договору з додатками включно, які є його невід'ємною частиною, дотримано не було.

Крім того, 20.01.2015р. позивачем подано в суд першої інстанції письмові пояснення (т.4, а.с. 78 - 84), в яких, посилаючись на ст. 22 ГПК України, в доповнення та на підтвердження позовних вимог позивачем зазначено таке: нотаріус посвідчив оспорюваний правочин за відсутності договору, що підтверджує відступлення вимог за основним зобов'язанням; оспорюваний правочин вчинено за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності з боку відповідача 1 та відповідача 2; нотаріус посвідчив оспорюваний правочин із порушенням вимог Закону України ,,Про нотаріат"; порушено ч.2 ст. 24 Закону України ,,Про іпотеку" щодо строків направлення повідомлення про відступлення.

Заперечуючи проти позовних вимог у даній справі, відповідач-1 зазначав, що позивачем не доведено існування та наявність підстав, за яких оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним.

В запереченнях на позов третя особа зазначила про необґрунтованість позовних вимог у даній справі.

Відповідачем 2 надано в суд письмові пояснення, в яких він підтверджує, що приватному нотаріусу до укладання оспорюваного договору були пред'явлені документи, в тому числі щодо повноважень його посадових осіб, чотири договори факторингу від 17.04.2014р., договір іпотеки від 06.11.2008р. тощо.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, мотивуючи рішення тим, що за результатами дослідження матеріалів справи та оспорюваного договору, є всі підстави вважати спірний договір недійсним.

Враховуючи встановлені у даній справі обставини та наявні докази, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Як зазначено вище, позовні вимоги позивача обґрунтовано підставами, зазначеними в позовній заяві, а також підставами, зазначеними в письмових поясненнях, поданих з посиланням на ст. 22 ГПК України.

З матеріалів справи, в тому числі з процесуальних документів суду (протоколи, ухвали, рішення) не вбачається, що зазначені письмові пояснення та викладені в них обставини було відхилено судом першої інстанції.

Водночас, суд першої інстанції, зазначивши у своєму рішенні лише дві підстави, на які посилався позивач, - відсутність у відповідача 1 прав вимоги за основним зобов'язанням, а також невідповідність форми оспорюваного правочину вимогам законодавства України, обмежився розглядом та оцінкою тільки однієї з підстав, не розглянувши всебічно, повно і об'єктивно всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, чим порушив вимоги ст. 43 ГПК України. Наведене призвело до прийняття неправильного рішення.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.ст. 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України ,,Про іпотеку" відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

З наведеної норми Закону вбачається, зокрема, можливість відступити права за іпотечним договором за умови одночасного відступлення права вимоги за основним зобов'язанням (у даному випадку за Кредитними договорами).

Також слід врахувати приписи другого речення частини першої ст. 24 Закону України ,,Про іпотеку", згідно з якими презюмується відступлення права вимоги за основним зобов'язанням у разі відступлення прав за іпотечним договором.

Тому, у даному випадку, обов'язок доказування того, що на час укладення оспорюваного договору не було здійснено відступлення права вимоги за Кредитними договорами, покладається на позивача.

В матеріалах справи наявні копії трьох Договорів відступлення прав вимоги за кредитом (договір факторингу) від 17.04.2014р. (т.1, а.с. 103 - 181), які подано в суд самим позивачем.

Також, в матеріалах нотаріальної справи, копію якої подано нотаріусом в суд апеляційної інстанції, містяться копії чотирьох Договорів відступлення прав вимоги за кредитом (договір факторингу) від 17.04.2014р. (т.5, а.с. 14 - 65), серед яких копії тих же трьох Договорів відступлення прав вимоги за кредитом (договір факторингу від 17.04.2014р.), що подані позивачем і стосуються його, як позичальника за трьома Кредитними договорами (1, 2 і 4) від 28.10.2008р., а також копія четвертого Договору відступлення прав вимоги (договору факторингу) від 17.04.2014р., що стосується іншого позичальника за Кредитним договором 3 від 28.10.2008р., забезпеченого також Іпотечним договором від 06.11.2008р. - ПАТ ,,Завод комунального машинобудування".

Таким чином, 17.04.2014р. між Бенк ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед та ПАТ ,,Альфа - Банк" укладено чотири Договори відступлення прав вимоги за кредитом (договір факторингу), а саме, за:

- Кредитним договором 1 на суму 7 100 000,00 доларів США від 28.10.2008р. між Іпотекодержателем (в якості кредитора) та Компанією ММК (в якості позичальника), правонаступником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Автоінтернешнл Метрополіс";

- Кредитним договором 2 на суму 600 000,00 доларів США від 28.10.2008р. між Іпотекодержателем (в якості кредитора) та Товариством Омега - Інвест (в якості позичальника), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Автоінтернешнл Метрополіс";

- Кредитним договором 3 на суму 5 300 000,00 доларів США від 28.10.2008р. між Іпотекодержателем (в якості кредитора) та Публічним акціонерним товариством ,,Завод комунального машинобудування" (в якості позичальника);

- Кредитним договором 4 на суму 26 000 000,00 доларів США від 28.10.2008р. між Іпотекодержателем (в якості кредитора) та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Автоінтернешнл Метрополіс" (в якості позичальника).

В усіх Договорах відступлення прав вимоги за кредитом (договір факторингу) від 17.04.2014р. у п. 2.1 зазначено: ,,В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Альфа - банк зобов'язується в дату підписання цього Договору передати в розпорядження БОС грошові кошти на загальну суму 2 743 131 дол. США, а БОС в обмін на це безумовно, остаточно та повністю відступає Альфа - Банку Права Вимоги за Кредитним Договором з Дати Відступлення", де БОС - Бенк ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед.

Згідно з п. 1.1 Договору (т.1, а.с. 105) термін ,,Дата Відступлення" означає дату укладення цього Договору.

Датою укладення договорів відступлення прав вимоги за кредитом (договір факторингу) є 17.04.2014р. (т.1, а.с. 103, 130, 156, т.5, а.с. 14, 27, 40, 53).

Зі змісту пункту А Преамбули спірного договору (т.1, а.с. 16) вбачається, що на дату укладення цього Договору сторонами укладено Договори відступлення прав вимоги за кредитами (факторингу).

Згідно з умовами договорів факторингу (п.2.1 та 1.1) відступлення права вимоги за кредитними договорами здійснено з дати відступлення - 17.04.2014р.

Таким чином, оспорюваний Договір про передачу (відступлення) прав вимоги за договором іпотеки та чотири Договори відступлення прав вимоги за кредитом (договір факторингу) укладено між відповідачами в один і той же день - 17.04.2014р.

За наведених обставин, враховуючи письмові підтвердження обох відповідачів та третьої особи про наявність договорів відступлення прав вимоги за кредитами (договір факторингу) від 17.04.2014р. на час нотаріального посвідчення оспорюваного Договору, колегія суддів дійшла висновку, що Договір про передачу (відступлення) прав вимоги за договором іпотеки від 17.04.2014р. укладено з дотриманням вимог ч. 1 ст. 24 Закону України ,,Про іпотеку".

Позивачем недоведено, що на час відступлення прав за іпотечним договором не було здійснено відступлення прав вимоги за основним зобов'язанням, тобто, за кредитними договорами від 28.10.2008р. Водночас, матеріалами справи підтверджується здійснення відступлення прав вимоги за основним зобов'язанням на час відступлення прав за іпотечним договором.

Обгрунтовуючи недійсність оспорюваного договору відсутністю підстав вважати, що право вимоги за договором іпотеки передавалося на підставі дійсної вимоги, суд першої інстанції не врахував, що, по - перше, згідно з частиною третьою ст. 3 Закону України ,,Про іпотеку" іпотекою може бути забезпечено виконання як дійсного зобов'язання, так і задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності, по - друге, за змістом ч. 1 ст. 24 Закону України ,,Про іпотеку", з урахуванням приписів ч. 3 ст. 3 названого Закону, можливість відступлення прав за іпотечним договором не ставиться в залежність від наявності у нового іпотекодержателя права вимоги за основним зобов'язанням на час такого відступлення.

Питання ж чинності договорів факторингу суд не розглянув, обмежився лише посиланням на відсутність в матеріалах нотаріальної справи, не надав належної оцінки змісту Преамбули оспорюваного договору, а також наявним в матеріалах справи копіям Договорів відступлення прав вимоги за кредитом (договір факторингу) від 17.04.2014р., наданих суду самим позивачем.

До того ж, суд не зазначив, якій саме конкретно нормі закону невідповідає чи суперечить оспорюваний Договір, пославшись на загальні підстави недійсності правочинів, передбачені ч. 1 ст. 203 ЦК України, та дійшов помилкового висновку про наявність підстав вважати спірний договір недійсним.

Стосовно тверджень позивача, що при виконанні договору факторингу відповідачі порушили встановлені умови щодо порядку сповіщення боржників та інших осіб, внаслідок чого на момент укладення оспорюваного договору від 17.04.2014р. відповідач 1 не набув права вимоги за основним зобов'язанням, з посиланням на юридичний висновок компанії ,,Георгіадес & Ассоушіейтс", колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Юридичний висновок компанії ,,Георгіадес & Ассоушіейтс", наданий позивачем, не може вважатися належним та допустимим доказом у даній справі в розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки, по - перше, норми права Кіпру, згідно з якими у даному випадку договори факторингу не набули б чинності або є недійсними, у висновку відсутні, по - друге, у тексті названого висновку щодо порушення строків повідомлення (т.1, а.с. 99) лише зазначено, що ,,це питання може стати підставою для того, щоб суддя кіпрського суду визнав договір недійсним згідно з правом Кіпру. Крім того, виникне ще й інше питання, чи набув Договір факторингу чинності в повному обсязі з огляду на п. 6.1." Тобто, спеціалістом (фахівцем) висловлено припущення стосовно можливих наслідків порушення строків повідомлення. Умови ж п. 6.1 Договорів факторингу, на думку колегії суддів, не виключають його чинності на час укладення оспорюваного договору, по - третє, висновок виготовлений на замовлення заінтересованої сторони у даній справі, що ставить під сумнів його об'єктивність.

Доводи позивача стосовно того, що переклад було здійснено лише основної частини спірного договору, тому недотримано вимоги глави 9 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, також є безпідставними і не спричиняють недійсності договору з огляду на таке.

За змістом п. 7.5 спірного договору цей договір та інші документи, на які у цьому договорі робиться посилання, становлять цілісний договір та порозуміння між сторонами стосовно передачі (відступлення) прав вимоги за договором іпотеки. Додатки до цього договору є його невід'ємною частиною.

Єдиний додаток до договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки - додаток № 1 містить переклад на англійську мову, скріплений підписами і печатками сторін, та є невід'ємною частиною договору, а договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором підшито та скріплено печаткою Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Немм О.В. разом з додатком (т.1, а.с. 34).

Також, позивач вказує, що нотаріусом посвідчено спірний договір із порушенням вимог Закону України ,,Про нотаріат", а саме, при прийнятті договорів про відступлення прав за кредитом (договір факторингу) нотаріус зобов'язаний був встановити факт відповідності їх нормам законодавства, а у даному випадку - нормам законодавства держави Кіпр, для чого є необхідними спеціальні знання у галузі законодавства держави Кіпр.

Колегією суддів дані доводи відхиляються як необґрунтовані з огляду на таке.

По - перше, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В. посвідчувався правочин про відступлення права вимоги за іпотечним договором, а не за договорами факторингу. Відповідно до п. 6.1 договору відступлення права вимоги за іпотечним договором цей договір, а також усі питання, що виникають з або у зв'язку з ним, регулюються та тлумачаться за законодавством України.

По - друге, за змістом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Законом України ,,Про нотаріат" та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. № 296/5, при посвідченні договорів про передачу (відступлення) прав вимоги за договором іпотеки не встановлено обов'язку нотаріуса досліджувати обставини дійсності договорів відступлення права вимоги за кредитними договорами, в силу законодавчо закріпленої презумпції правомірності правочину.

Оскільки на момент вчинення правочину у нотаріуса були відсутні будь-які докази нікчемності Договорів відступлення права вимог за кредитом (договір факторингу) та рішень суду щодо визнання їх недійсними, такі договори є чинними та створюють для їх сторін відповідні правові наслідки.

Щодо тверджень позивача в частині відсутності в матеріалах нотаріальної справи договору про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням колегія суддів відзначає таке.

Як вбачається з пояснень третьої особи - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Немм Олени Володимирівни (т.5, а.с. 1-2), при посвідченні угоди всі оригінали документів, передбачені чинним законодавством України для такого роду угод, були надані сторонами правочину. Відповідно до правил ведення нотаріального діловодства виконані документи підлягають групуванню та формуванню у справи відповідно до номенклатури справ приватного нотаріуса. Як вказує третя особа, зважаючи на те, що 17.04.2014р. одночасно відбувалось посвідчення значної кількості правочинів, після формування справ нотаріусом було виявлено, що в матеріалах нотаріальної справи помилково було сформовано та прошито договір про відступлення прав вимоги за кредитом, предметом якого є відступлення Бенк ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед на ПАТ ,,Альфа - Банк" прав вимоги за кредитним договором від 02.09.2008р., який укладено між Бенк ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед та ПрАТ ,,Українсько - Канадське Спільне Товариство ,,Торонто - Київ".

Відповідно до п. 12.2.4 Наказу Міністерства юстиції України ,,Про затвердження Правил ведення нотаріального діловодства" № 3253/5 від 22.12.2010р. зміни у складі документів справи (включення додаткових документів, їх виключення, заміна оригіналів копіями тощо) відображаються у графі ,,Примітки" з посиланням на відповідні виправдні документи (угода про розірвання договору, ухвала суду, постанова слідчого органу тощо). При цьому, на підтвердження виправлення помилки нотаріусом надано суду копію нотаріальної справи.

Колегія суддів враховує зазначені пояснення нотаріуса, що при вчиненні спірного правочину було перевірено перехід права вимоги за основним зобов'язанням, але внаслідок технічної помилки копії договорів факторингу не були долучені до нотаріальної справи, чим пояснюється їх відсутність в матеріалах, наданих нотаріусом в суд першої інстанції.

Крім того, законом, в тому числі нормами ст. 24 Закону України ,,Про іпотеку", правомірність відступлення права вимоги за іпотечним договором не ставиться в залежність від наявності договору (основного зобов'язання) в матеріалах нотаріальної справи. Факт укладення та існування на час нотаріального посвідчення оспорюваного договору договорів відступлення прав вимоги за кредитом (договір факторингу) сторонами не заперечується, доказів, які б ставили під сумнів цей факт матеріали справи не містять.

Твердження позивача про вчинення спірного правочину за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності з боку відповідача 1 та відповідача 2 колегія суддів відхиляє як необґрунтовані з огляду на таке.

Позивач, посилаючись на положення Статуту ПАТ ,,Альфа - Банк" щодо вчинення значних правочинів (п.п. 7.3.3.19), повноваження Правління (п.п. 7.4.3.5) зазначає, що нотаріусом не були і не могли бути перевірені обставини наявності погодження Правлінням відповідача 1 на вчинення оспорюваного правочину представником за довіреністю Ботулінською І.О. Також, позивач, посилаючись на Статут відповідача 2, вважає, що пан Нікос Софроніу, який підписав спірний договір як представник відповідача 2 за довіреністю, не мав необхідного обсягу дієздатності.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України обов'язок доказування обставин, на які посилається сторона, покладається саме на цю сторону.

Водночас, наведені вище посилання позивача не можуть вважатися належними і допустимими доказами, у розумінні ст. 34 ГПК України, відсутності у представників сторін, що підписали спірний договір, повноважень на його укладення. В матеріалах нотаріальної справи наявні копії довіреностей зазначених представників (т.3, а.с. 142, 201), що підтверджує їх повноваження. Крім того, подальші дії відповідачів, у тому числі пред'явлення позову відповідачем 1 до позивача у даній справі про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі спірного договору, що підтверджується рішенням суду від 13.10.2014р. у справі № 911/3771/14, подання обома відповідачами документів у даній справі на підтвердження обставин щодо укладення спірного договору, свідчать про наступне схвалення спірного правочину його сторонами. З урахуванням приписів ст. 241 ЦК України наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Враховуючи наведені вище обгрунтування про наявність договорів факторингу, недоведеність позивачем обставин щодо їх недійсності або нечинності на час укладення оспорюваного договору, а також приписи ч. 3 ст. 3 Закону України ,,Про іпотеку", відхиляються як необгрунтовані також твердження позивача про те, що у відповідача 1 станом на 17.04.2014р. не виникло право вимоги за основним зобов'язанням, а тому не могло бути передано право за похідним зобов'язанням, у зв'язку з невиконанням відповідачем 1 умов договору факторингу щодо оплати грошових коштів на користь відповідача 2. Зобов'язання з оплати коштів виникають з укладеного договору, а порушення стороною умов договору після його укладення не спричиняє підстав для визнання його нечинним або недійсним, оскільки підставою для визнання договору недійсним є недодержання стороною чи сторонами вимог Закону в момент укладення договору.

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Так, відповідно до частин 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 7 роз'яснення Пленуму Верховного Суду України від 06.1.2009 № 9 ,,Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

З огляду на викладене вище та з врахуванням досліджених умов договору, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору про передачу (відступлення) прав вимоги за договором іпотеки від 17.04.2014р. за приписами ст.ст. 203, 215 ЦК України, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають. Позивач не довів належними і допустимими доказами того, що оспорюваний договір укладено з порушенням вимог ст. 24 Закону України ,,Про іпотеку" або інших норм законодавства.

Суд першої інстанції наведеного вище не врахував, допустивши при цьому неправильне застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення з підстав, визначених в п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині безумовної підстави для відмови в задоволенні позовних вимог, яка, на думку відповідача 1, полягає в тому, що заміна кредитора у зобов'язанні не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, а тому відсутні порушені або оспорювані права ТОВ ,,АвтоІнтернешнл Метрополіс", що є підставою для відмови в позові незалежно від інших обставин, колегія суддів не може з цим погодитися. У даному випадку позивач, який є іпотекодавцем за іпотечним договором від 06.11.2008р., має охоронюваний законом інтерес (ст. 1 ГПК України), який полягає в дотриманні вимог закону під час відступлення прав вимоги за договором іпотеки, стороною якого він (позивач) є, а тому у даному випадку він є ,,іншою заінтересованою особою" у розумінні ч.3 ст. 215 ЦК України і має право заперечувати його дійсність.

В решті доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, з огляду на вищевикладені обставини колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2015р. у справі № 910/21460/14 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Судові витрати за подання позову та апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Альфа - Банк" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2015р. у справі № 910/21460/14 скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю ,,АвтоІнтернешнл Метрополіс" в задоволенні позову.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АвтоІнтернешнл Метрополіс" (код - 34702380) на користь Публічного акціонерного товариства ,,Альфа - Банк" (код - 23494714) 609,00 грн. судових витрат з оплати судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук