Ухвала суду № 46896981, 14.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

14.07.2015Справа № 910/377/13За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 1»

про стягнення 687 411,64 грн., -

За розглядом скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 1»

на дії Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача (скаржника): Лепех Л.Л. (представник за довіреністю №282/01 від 14.07.2015р.);

від Державної виконавчої служби: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (надалі також - позивач, стягувач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 1» (надалі також - відповідач, боржник, скаржник) заборгованості по оплаті вартості поставленого товару на суму основного боргу в розмірі 687 411,64 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2013р. у справі №910/377/13 провадження в справі щодо стягнення 81 000,00 грн. було припинено та позовні вимоги задоволено і стягнуто з відповідача на користь позивача 590 677,39 грн. основного боргу, 15 734,25 грн. 3% річних та 13 748,23 грн. витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2013р. апеляційну скаргу відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2013р. у справі №910/377/13 було повернуто без розгляду.

25.04.2013р. Господарським судом міста Києва було видано наказ на примусове виконання рішення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2013р. рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2013р. у справі №910/377/13 залишено без змін.

10 липня 2014р. судом отримано скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 1" на дії Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві, у якій скаржник просив суд визнати дії державного виконавця в частині винесення постанови від 19.06.2014р. про стягнення виконавчого збору та ненадання відповіді на скаргу №01-0340 від 27.03.2014р. неправомірними.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2014р. скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 1" задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2014р. ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2014р. у справі №910/377/13 залишено без змін.

20.05.2015р. до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 1" на дії органу виконання судових рішень, відповідно до змісту якої боржник просить суд зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві зняти арешт з майна боржника, накладений в межах виконавчого провадження ВП №39080264 постановою про арешт коштів боржника від 11.02.2014р. та постановою про арешт коштів боржника від 05.05.2014р.

Скарга обґрунтована тим, що не зважаючи на повернення виконавчого документу стягувачу (позивачу) арешт з коштів та майна відповідача державним виконавцем знято так і не було.

Ухвалою від 22.05.2015р. скарга в справі №910/377/13 була призначена до розгляду на 23.06.2015р.

Судове засідання 23.06.2015р. не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. на тривалому лікарняному.

У зв'язку з виходом 13.07.2015р. судді Морозова С.М. з лікарняного, скарга в справі №910/377/13 ухвалою від зазначеної дати була призначена до розгляду на 14.07.2015р. В судове засідання 14.07.2015р. представники позивача та ДВС не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Від позивача до суду надійшов відзив на скаргу, відповідно до змісту якого, вона задоволенню не підлягає оскільки дії державного виконавця відповідають нормам ЗУ «Про виконавче провадження».

Від державної виконавчої служби до суду надійшли пояснення, де зазначено, що відповідно до ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі завершення виконавчого провадження з підстав зазначених в п. 2 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт з майна боржника не знімається.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка божника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Дослідивши надані до матеріалів справи докази та скаргу відповідача у відкритому судовому засіданні, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (стаття 116 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - ЗУ «Про виконавче провадження») а також п. 1.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15 грудня 1999р., примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, судових наказів.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону (стаття 19 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. (п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»).

У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. (ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження»).

Як встановлюється матеріалами справи 24.07.2013р. ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва було відкрито виконавче провадження на підставі наказу Господарського суду міста Києва №910/377/13 про стягнення з боржника на користь ПАТ «Київенерго» заборгованості у сумі 417 159,87 грн.

З метою виявлення активів боржника, державним виконавцем направлено запити до ДПС України у м. Києві, Державної комісії цінних паперів та фондового ринку, Державної Інспекції сільського господарства, ВРЕР №7.

Згідно Інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно за боржником нерухоме майно не зареєстровано.

Згідно відповіді Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку боржник значними пакетами акцій емітентів не володіє.

19.06.2014р. державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

Згідно відповіді ВРЕР №7 за боржником транспортні засоби не зареєстровані.

28.10.2014р. державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Оскільки згідно відповіді ДПС України у м. Києві боржник має відкритий рахунок в ПАТ «Український будівельно-інвестиційний банк», державним виконавцем винесено постанову від вказаної вище дати про арешт коштів боржника.

Згідно відповіді ПАТ «Український будівельно-інвестиційний банк» залишок грошових коштів на рахунку відповідача (боржника) становить 0,00 грн.

05.02.2015р. винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві відповідно до п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Скаржник зазначає, що не зняття арешту з майна та рахунків відповідача порушує вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та права останнього.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» Виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

Надалі, згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

В даному випадку, виконання рішення №910/377/13 боржником та сплата виконавчого збору здійснені не були, що дає підстави для застосування державним виконавцем положень ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, не зняття державним виконавцем арешту з рахунків відповідача є обґрунтованим, оскільки боржник не виконав рішення майнового характеру та не сплатив виконавчий збір.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, діяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління у м. Києві, є такою, що вчинена в межах Закону України «Про виконавче провадження».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. (ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

Окрім того, згідно норми ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення, прийняте судом, приймається за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу.

У відповідності до п. 9.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Оскільки, як встановлено матеріалами справи, відповідачем не обґрунтовано неправомірності дій державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві, скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 5» на дії відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 53, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 1» на дії відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві в справі №910/377/13.

2. Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов