Ухвала суду № 46895104, 09.07.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/0270/2326/11

Головуючий у 1-й інстанції: Чудак О.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

09 липня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СП-Скат" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом ТОВ "СП-Скат" до Державної податковї інспекції у м. Вінниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

В травні 2011 року позивач - ТОВ "СП-Скат" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 лютого 2011 року №0000043500 та №0000053500, від 11 травня 2011 року №0000113500.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 30.06.2011 року у задоволенні вказаного позову відмовив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задоволити позов.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ СП-Скат здійснює свою господарську діяльність як юридична особа на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №824836 (а.с. 22). Крім того, як свідчать матеріали адміністративної справи, Товариство перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Вінниці.

На підставі направлень від 17 січня 2011 року №3/35 та від 31 січня 2011 року №12/35 виданих ДПА у Вінницькій області ОСОБА_2 - головним державнимподатковим ревізором інспектором, радником податкової служби ІІІ рангу та ОСОБА_3 - старшим державним податковим ревізором -інспектором,

інспектором податкової служби 1-го рангу відділу організації роботи та моніторингу фінансових операцій управління боротьби з відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом ДПА у Вінницькій області, згідно підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ СП-Скат з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2010 року, відповідно до затвердженого переліку питань перевірки, наведеного у додатку №1 до акту.

За результатами перевірки складено акт №17/35-30/20030055 від 11 лютого 2011 року із зазначенням, що до перевірки надано договір підряду №05/09 від 10 травня 2009 року, згідно якого ТОВ СП-Скат - замовник доручає, а ТОВ Кримекодизайн - підрядник зобов'язується своїми силами виконати будівельні роботи на відповідних об'єктах. Договорів купівлі-пролажу на поставку будівельних матеріалів ТОВ Кримекодизайн та ТОВ СП-Скат за перевіряємий період не надано, однак статтею 639 ЦК України зазначено про можливість існування різних форм договору.

На підставі вказаних обставин, встановлених фактів та досліджених первинних документів в акті перевірки встановлено чотири обставини:

1) відповідно до вироку суду у справі №1-249 від 11 червня 2010 року Ялтинським міським судом Криму ТОВ Кримекодизайн визнано фіктивним підприємством. Дії посадової особи ОСОБА_4, а саме, створення ТОВ Кримекодизайн з метою прикриття незаконної діяльності інших суб'єктів підприємницької діяльності були направлені на легалізацію суб'єкта підприємництва - юридичної особи без наміру здійснення господарської діяльності, передбаченої законодавством та статутними документами підприємства, дали можливість здійснювати незаконну діяльність, використовуючи фіктивну юридичну особу ТОВ „Кримекодизайн" і прикривати незаконну фінансово-господарську діяльність інших суб'єктів підприємницької діяльності. ОСОБА_4М свою вину признав у повному обсязі;

2) якщо вчинений правочин є нікчемним, контрагент - постачальник є „фіктивним", то надані первинні вищезазначені документи не можуть бути враховані як документи підтверджуючі формування податкового кредиту по податку на додану вартість та валові витрати по податку на прибуток;

3) окрім видаткових, податкових накладних, банківських виписок, договорів не було надано підтверджуючих документів на транспортування товарно- матеріальних цінностей від складу постачальника до складу покупця. Сам по собі факт сплати коштів покупцем постачальнику не є безумовним підтвердженням того, що поставка дійсно мала місце;

4) директор ТОВ „СП-Скат" ОСОБА_5, не пояснив де укладався договір з ТОВ "Кримекодизайн", з яким представником укладався договір, на яку адресу надсилались оригінали договорів, за якою адресою постачальника відбувалось завантаження товарно матеріальних цінностей, тощо.

Таким чином, дії ТОВ „СП-Скат" призвели до порушення податкового законодавства, а саме:

- пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 та підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, у звязку із чим підприємством занижено податок на прибуток за період з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2010 року в сумі 60865 грн, в тому числі: за 2008 рік - 27469 грн, за 2009 рік - 33396 грн, а саме:

І квартал 2008 року - 837 грн;

І півріччя 2008 року - 2006 грн., (2-й квартал - 1169 грн.);

3 квартали 2008 року - 27469 грн., ( 3-й квартал - 25463 грн.);

І півріччя 2009 року - 5584 грн., ( 2-й квартал - 4075 грн.);

3 квартали 2009 року - 33396 грн., ( 3-й квартал - 29321 грн.);

- підпункту 7.7.1 пункту 7.7, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за період з 01 січня 2008 року по 01 вересня 2010 року в сумі 57146 грн, в тому числі за:

березень 2008 року в сумі 670 грн; червень 2008 року в сумі 935 грн;серпень 2008 року в сумі 18410 грн; вересень 2008 року в сумі 1960 грн; червень 2009 року в сумі 4467 грн; липень 2009 року в сумі 16311 грн; серпень 2009 року в сумі 12031 грн; грудень 2009 року в сумі 431 грн; лютий 2010 року в сумі 1931 грн, та завищено від'ємне значення по податку на додану вартість в сумі 17560 грн, в тому числі за: травень 2009 року - 1667 грн; липень 2009 року - 12031 грн; грудень 2009 року 1931 грн; січень 2010 року 1931 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Вінниці винесено наступні податкові повідомлення рішення:

- №0000043500 від 25 лютого 2011 року про сплату 60865 грн податку на прибуток підприємств та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 15216 грн за порушення пункту 3.1 статті 3, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств ;

- №0000053500 від 25 лютого 2011 року про сплату 57146 грн податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) та 14287 грн за штрафними (фінансовими) санкціями через порушення підпункту 7.7.1 пункту 7.7, підпункту 7.4.1 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість .

Не погоджуючись із висновками податкового органу викладеними в акті перевірки та із винесеними повідомленнями - рішеннями, ТОВ СП-Скат звернулось до ДПА у Вінницькій області із первинною скаргою.

Розглянувши скаргу на податкові повідомлення-рішення №0000043500 та №0000053500 від 25 лютого 2011 року, ДПА у Вінницькій області залишила без змін податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Вінниці від 25 лютого 2011 року №0000043500 щодо визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та скасувала податкове повідомлення - рішення від 25 лютого 2011 року №0000053500 в частині 5913 грн визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (4730 грн - основний платіж і 1183 грн - штрафна санкція), а в іншій частині податкове повідомлення - рішення від 25 лютого 2011 року №0000053500 залишила без змін, а скаргу без задоволення (а.с. 63-68).

Таким чином, 13 травня 2011 року ДПІ у м. Вінниці винесено податкове повідомлення - рішення №0000113500 від 11 травня 2011 року, згідно із яким збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на 52416 грн за основним платежем та 13104 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 62).

В подальшому, не погоджуючись із позицією органів державної палаткової служби, ТОВ СП-Скат звернулося до суду.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України Про пенсійне забезпечення, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно ст. 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-Х1V зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Згідно п. 3.2 статті 3 зазначеного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року №143 затверджений Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства яким встановлено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Відповідно ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з вимогами Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операцій, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити : назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно із пунктом 2.4 Положення первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, для того щоб надати первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства, а понесені витрати на послуги повинні оформлятись відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої послуги.

З матеріалів справи встановлено, що причиною виникнення спірних правовідносин стали питання щодо правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті його господарських відносин із контрагентом ТОВ Кримекодизайн.

Фактично підставою для проведення перевірки працівниками відділу організації роботи та моніторингу фінансових операцій управління боротьби з відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом ДПА у Вінницькій області стало повідомлення про наявність вироку Ялтинського міського суду Криму від 11 червня 2010 року яким визнано керівника ТОВ Кримекодизайн винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України - фіктивне підприємництво.

Відповідно до вироку Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 червня 2010 року у справі №1-249 підсудний керівник ТОВ Кримекодизайн ОСОБА_4 свою вину визнав в повному обсязі та пояснив в суді, як і за яких обставин він у 2003 році придбав у раніше не знайомих йому суб'єктів підприємницької діяльності юридичну особу, зареєстрував підприємство на своє ім'я. Спочатку він хотів займатися реальною фінансово-господарською діяльністю підприємства у сфері будівництва. Однак, цього не сталось, підприємство стало збитковим, в зв'язку з чим він, з ціллю прикриття своєї незаконної діяльності по переведенню в готівку грошових засобів за винагороду, створив і зареєстрував на своє ім'я підприємство ТОВ Кримекодизайн у березні 2005 року, відкрив його банківські рахунки, одержав печатку та штамп підприємства.

В період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року займався зняттям готівкових грошових засобів з банківських рахунків підприємств та поверненням їх представникам підприємств-контрагентів, що їх перераховували за винагороду у розмірі 4-8% від сум, що надходили. Також, надавав за відомо недостовірні дані, документи бухгалтерського та податкового обліку ГОВ Кримекодизайн по фактично не здійснених поставках товарів (робіт, послуг) в адресу контрагентів згідно платежів, що надійшли. З ціллю прикриття своєї незаконної діяльності придбав у раніше не знайомої йому особи бланки документів бухгалтерського та податкового обліку з печатками та підписами від імені директорів фіктивних фірм, які заповнював та приймав до бухгалтерського та податкового обліку ТОВ Кримекодизайн з ціллю незаконного формування витратної частини підприємства та надання його діяльності законного вигляду. Ніякої реальної фінансово-господарської діяльності його підприємство не здійснювало, тобто по суті було фіктивним.

Таким чином, в ході перевірки позивача по-перше, встановлено у звязку із наявністю вироку суду неможливість апріорі здійснення господарських операцій ТОВ СП-Скат із ТОВ Кримекодизайн через відсутність розумних економічних або інших причин

(ділової мети) придбання та продажу товарів та по-друге, встановлено безтоварний характер правовідносин між вказаними контрагентами через відсутність підтверджуючих первинних документів.

Апелянтом в доводах апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції зроблено висновок оснований на припущенні, тобто з порушенням закону у зв'язку з там, що вироком Ялтинського міського суду АРК у справі №1-249 від 11.06.2010 року не аналізується співпраця із ТОВ "Сп-Скат" та про договори підряду №412 від 05.08.2008р. та №05/09 від 10.05.2009 року не йдеться, а тому враховуючи відсутність вироку суду в якому було б встановлено що вказані договори такими, що не мали реального товарного характеру та були нікчемними немає, а отже робити висновок про те, що вони є такими лише на підставі вироком Ялтинського міського суду АРК у справі №1-249 від 11.06.2010 року є не вірно та безпідставно.

Колегія суддів критично ставиться до вказано доводу апеляційної скарги, оскільки згідно матеріалів справи, суд першої інстанції не грунтував свої висновки про безтоварність відносин позивача з його відповідним контрагентом лише на підставі вказаного вироку, посилання на відповідний вирок слугувало лише додатковим доказом того безтоварності відносин ТОВ "Сп-Скат" із ТОВ Кримекодизайн оскільки відповідно до зазначеного вище у вироку зазначено, що з ТОВ Кримекодизайн стврорено та зареєструване з ціллю прикриття своєї незаконної діяльності по переведенню в готівку грошових засобів за винагороду. Тобто створювалося взагалі без мети здійснювати будь-яку реальну господарську діяльність, а тому і судом разом з обгрунтування безтоварності відносин у зв'язку із відсутністю необхідних первинних документів, було зазначено, що вказане також підтверджує нереальність господарських відносин між позивачем та ТОВ Кримекодизайн який взагалі не здійснював ніякої господарської діяльності пов'язаної з договорами підряду.

Тобто суд, фактично зазначив, що позивач не міг здійснувати будь-яких операцій з фіктивним підприємством.

Апелянт також зазначає, що не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що фінансово-господарські відносини ТОВ "Сп-Скат" із ТОВ Кримекодизайн не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети), оскільки вказане суперечить головній меті діяльності ТОВ "Сп-Скат" - отримання прибутку від підприємницької діяльності від виконання договірних зобов'язань, та не відповідає ч.3 ст. 228 ЦК України.

Разом з тим, апелянтом не надано жодних тверджень стосовно того, чому він укладав договори з фактично фіктивним підприємством.

Крім того, наявність у статуті підприємства мети діяльності такого підприємства не виключає можливість укладення ним договору спрямованого на перерахування коштів контрагенту без мети реального настання правових наслідків, з ціллю формування податкового кредити та як наслідок, заниження об'єкта оподаткування та несплати податків.

Згідно з матеріалами справи, позивач у своїй господарській діяльності також співпрацював із наступними контрагентами: ТОВ Кримінвестстрой-С.М., про що свідчить договори від 16 травня 2009 року №16/03-09, від 15 квітня 2009 року №15/04-09, ТОВ Добробут, що підтверджується договорами від 02 червня 2008 року №04-20, від 20 березня 2008 року №04-19 та ТОВ Лоза згідно договорів від 12 червня 2008 року №62, від 28 лютого 2008 року №08, що крім наведеного підтверджується і актами прийому передачі виконаних підрядних робіт по всім товариствам й довідками про вартість виконаних підрядних робіт.

Варто зазначити, що відповідно до Статуту Товариства (а.с. 13-22), довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 23-24) ТОВ СП-Скат займалось оптовою торгівлею будівельними матеріалами, іншими видами оптової торгівлі, іншими спеціалізованими будівельними роботами.

Тобто, товариство виступало в ролі посередника між зазначеними вище контрагентами. Зокрема, така ситуація обґрунтована тим, що за розглядуваний період роботи, у них працювало від однієї до трьох осіб, а саме, постійно директор та дві інші змінювані особи. Тому, враховуючи неможливість фактичного здіснення підрядних робіт, ними на отримане замовлення від контрагентів, для його виконання залучались ряд інших підприємств для фактичних будівельних робіт, в тому числі і ТОВ Кримекодизайн. Приймаючи підрядні роботи від ТОВ Кримекодизайн, ТОВ СП-Скат здавало їх ТОВ Кримінвестстрой-С.М., ТОВ Добробут, ТОВ Лоза.

Під час дослідження судом першої інстанції первинних документів, а саме, договорів, актів виконаних робіт, податкових, видаткових накладних та довідок про вартість виконаних підрядних робіт, було встановлено, що ТОВ Кримекодизайн матеріали для виконання підрядних робіт придбавались за власний рахунок, зберігались на будівельному майданчику, а потім начебто вартість робіт включалась у надані ними послуги. При цьому, жодних підтверджуючих документів щодо перевезення матеріалів ТОВ Кримекодизайн, їх прийняття на майданчику (акти прийому-передачі), їх зберігання (договори відповідального схову, наявність складських приміщень, тощо), місця відвантаження, конкретного використання в будівництві позивачем на перевірку не представлено.

Акти виконаних робіт між ТОВ Кримекодизайн ТОВ СП-Скат також не містять жодних необхідних посилань на можливість підтвердження таких обставин. Тобто, в актах жодним чином про затрати на придбання товарно матеріальних цінностей, їх перевезення, оплату автомобільного транспорту, зберігання, що могло б додатково включатися до відшкодування понесених ними витрат, за умови, що це обумовлено договорами не вказано. Мова в цих документах йде лише про надані послуги. Більше того, як зазначила свідок, оплата, проведена по договорах не співпадає з податковими накладними, частина з яких включені в ці роботи.

При дослідженні самих договорів підряду із ТОВ Кримекодизайн та відповідно актів виконаних робіт, яких за перевіряємий період складено 7, в ряді випадків встановлено не співпадіння визначених замовника, субпідрядника, генпідрядника. Тобто, наприклад в договорі №412 від 05 серпня 2008 року вказано, що підрядчиком виступає ТОВ Кримекодизайн і замовником ТОВ СП-Скат (а.с. 69-70), а в акті до цього договору за серпень 2008 року (а.с. 83-84) ТОВ Кримекодизайн визначено як субпідрядника. Така ж ситуація і стосовно договору від 10 травня 2009 року №05/09 (а.с. 87-88), де в акті за червень 2009 року замовника взагалі не вказано, а розглядувані контрагенти визначені як генпідрядник ТОВ СП-Скат й субпідрядник ТОВ Кримекодизайн, при цьому, підписи поставлені ними як замовником та підрядником відповідно (а.с. 92-93).

Також, матеріали справи містять акти, в яких договори, до яких вони складені взагалі не вказані. Так, в акті виконаних робіт за липень 2009 року (а.с.106-107) відсутнє посилання на договір, що позбавляє можливості ідентифікувати чи встановити відповідність та реальність виконаних (наданих) послуг по договорам підряду.

Під час проведення господарсько-фінансових відносин ТОВ СП-Скат з ТОВ Кримекодизайн до валових витрат та податкового кредиту включено у відповідних податкових періодах суми витрат по наступних первинних документах: накладна №05/14

-09 від 14 травня 2009 року на цемент ШПЦ А-400 (фас. по 25 кг), акт виконаних робіт без номера від 20 липня 2009 року за благоустрій по договору №05/09 від 30 травня 2009 року, акт виконаних робіт без номера від 21 вересня 2009 року за благоустрій по договору №05/09 від 30 травня 2009 року, акт виконаних робіт без номера від 30 липня 2009 року за будівельні роботи по договору №05/09 від 10 травня 2009 року, акт виконаних робіт без номеру від 30 червня 2009 року за оздоблювально-будівельні роботи по договору №05/09 від 1 травня 2009 року, накладна №06/25-09 від 25 червня 2009 року на цемент ШПЦ А-400 (фас. по 50 кг), накладна №07/15-09 від 15 липня 2009 року на цемент ШПЦ А-400 (фас. по 50 кг), акт виконаних робіт без номера від 30 серпня 2008 року за будівельні роботи по договору №412 від 05 серпня 2008 року, акт виконаних роюіт без номеру від 30 серпня 2008 року за будівельні роботи за договором №412 від 05 серпня 2008 року, накладна №09/02-08 від 02 вересня 2009 року (08) на цемент ШПЦ А-400 (фас. по 50 кг), накладна №286 від 22 серпня 2008 року СТ-190/25 кг, СТ-36/25 кг, СТ-17/10 л, СТ-16/10 кг, алебастр /10 кг, акт виконаних робіт №06-04 від 05 червня 2008 року за послуги відповідно до акту №06-04 від 05 червня 2008 року і накладна №03/04-08 від 04 березня 2008 року на фарбу фас. 10 л/ 15 кг (а.с. 33-34).

Для того, щоб підтвердити товарність усіх вказаних операцій здійснених у господарській діяльності Товариства, а зокрема транспортування товарів, зберігання, і взагалі весь рух послуг, таке підтвердження повинно бути здійснене його первинними документами, як приклад до таких документів належать товарно-транспорті накладні із відмітками про передачу та отримання товарно-матеріальних цінностей, інші документи.

У разі доставки товару вантажним автомобілем, таким документом є товарно-транспортна накладна за формою №1-ТН, затвердженою наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року №488/346. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару).

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. В свою чергу, згідно із частиною другою статті 3 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-ХІV на даних бухгалтерського обліку ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник. Тобто первинні документи по відображенню господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Згідно із вимогами пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку включає до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці, в тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 (далі - Правила перевезення) зазначено, що:

- Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу;

- Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Також, підпунктом 11.1 пункту 11 Правил перевезення визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів. Також правилами перевезень визначається, яким чином, у скількох примірниках оформлюються товарно-транспортні накладні, ким завіряються та ін.

Відповідно до пункту 11.5 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Відправник вантажу при первинному оформленні ТТН (до навантаження вантажу на автотранспорт) заповнює в ТТН такі реквізити:1) ідентифікаційні коди відправника вантажу і вантажоодержувача; 2) серія та номер ТТН; 3) дата; 4) вид перевезення й установлений для даного виду перевезення цифровий код; 5) замовник (платник) і його ідентифікаційний номер; 6) відправник вантажу і його ідентифікаційний номер; 7) вантажоодержувач і його ідентифікаційний номер; 8) пункт навантаження; 9) пункт розвантаження; 10) маршрут №; 11) у розділі ТТН Дані про вантаж графи з першої по десяту включно, а якщо відправник вантажу є і замовником транспортних послуг з перевезення вантажів, то і з 11-ої по 14-у графи включно.

Після прибуття автомобіля під навантаження заповнюються такі реквізити ТТН: 1) до подорожнього листа № 2) автомобіль;3) автопідприємство; 4) водій; 5) причіп (державний і гаражний номер); 6) у розділі ТТН Дані про вантажз 11-ої по 14-у графи включно.

Після заповнення зазначених реквізитів ТТН передаються на підпис посадовій особі підприємства, що має право підписувати видаткові товарні документи (реквізит: Видачу дозволив).

Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на;підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Також, відповідно до статті 48 Закону України „Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року №2344-ІІІ, який визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу: на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Аналізуючи зазначено можна прийти до висновку, що товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Транспортними документами, які оформляються на вантаж, можуть бути також виступати накладна (залізнична), дорожня відомість, коносамент тощо (так, наприклад, на залізниці в комплект вантажо-супровідної документації, яка містить дані про найменування вантажу, пункти вивезення і призначення, найменування і адреси відправників і одержувачів та тощо, входять: залізнична накладна, котра супроводжує товар до товароодержувача; дорожня відомість; корінець дорожньої відомості; квитанція про прийняття вантажу); супровідними документами є пакувальні ярлики, описи, кіпні карти та ін. їх поділяють на основні і допоміжні.

Основним супровідним документом є рахунок-фактура (або накладна), в якому зазначають назву підприємства-постачальника, назву товару, артикул, сорт, кількість, ціну та інші реквізити. До допоміжних відносять пакувальні листки, ярлики, описи, кіпні карти. Ці документи характеризують вміст окремих місць.

Згідно з матеріалами справи документи, які б відображали реальну участь ТОВ СП-Скат у розглядуваних із ТОВ Кримекодизайн господарських операціях, та могли свідчити про їхню товарність відсутні.

Тобто, відслідковуючи операції щодо придбання товарно матеріальних цінностей необхідно встановити участь у них ТОВ СП-Скат шляхом належного підтвердження та відображення того, що фактично товар переходив до них і реалізовувався далі в межах господарської діяльності.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України Про податок на додану вартість (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість, бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що сама по собі наявність податкових і видаткових накладних без підтвердження реальності господарських операцій може свідчити про ухилення від оподаткування, безпідставного формування податкового кредиту, а тому суд прийшов вірного висновку, що включення позивачем до валових витрат вказаних витрат, було зроблено безпідставно.

Таким чином, з урахуванням того, що ТОВ СП-Скат безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у вартості отримання товарів, послуг, а відтак занижено податок на додану вартість, податковим органом вірно донараховано позивачеві зобовязання з податку на додану вартість, а отже Державна податковї інспекції у м. Вінниці діяла в межах та в спосіб передбачений законом.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СП-Скат" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 червня 2011 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Залімський І. Г.

ОСОБА_6