Постанова № 46894575, 16.07.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/803/15

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу відділу Державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Миколаївської області до відділу Державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року Южноукраїнська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів Миколаївської області (надалі - Южноукраїнська ОДПІ), позивач) звернулась до суду першої інстанції з позовом до відділу Державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції (надалі - ВДВС Южноукраїнського міського управління юстиції ) в якому просила:

- визнати протиправними дії щодо винесення постанови про зупинення виконавчого провадження за виконавчим листом про стягнення заборгованості з ПАТ «Юженергобуд»;

- скасувати постанову про зупинення виконавчого провадження від 23 лютого 2015 року за виконавчими провадженням № 46541142;

- зобов'язати поновити виконавче провадження № 46541142;

- зобов'язати стягнути на підставі виконавчого провадження № 46541142 з ПАТ «Юженергобуд» суму заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про порушення органом державної виконавчої служби вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року позов - задоволено.

В апеляційній скарзі ВДВС Южноукраїнського міського управління юстиції зазначає, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить її скасувати та прийняти нову,про відмову в задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження, у відповідності до положень п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, у зв'язку із неявкою сторін, належним чином сповіщених про день, час та місце розгляду справи.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на наступних підставах.

Так, матеріалами справи встановлено, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року позовні вимоги Южноукраїнської ОДПІ задоволено частково та стягнуто з ПАТ «Юженергобуд» податковий борг в сумі 1 785 170,58 грн.

Зазначеним судовим рішенням встановлено наявність у підприємства станом на 14 жовтня 2010 року податкової заборгованості в розмірі зазначеному вище, яка виникла в період з листопада 2007 року по січень 2010 року.

22 грудня 2014 року Южноукраїнською ОДПІ на виконання прийнятого рішення отримано виконавчого листа та 13 лютого 2015 року подана до ВДВС Южноукраїнського міського управління юстиції заява про примусове виконання рішення.

16 лютого 2015 року відповідачем було відкрито виконавче провадження та у зв'язку з тим, що на виконанні у відділі виконавчої служби перебувало зведене виконавче провадження про стягнення з ПАТ «Юженергобуд» на користь фізичних, юридичних осіб та держави боргів, 23 лютого 2015 року було винесено постанову про приєднання вищезазначеного виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження.

У той же день, ВДВС Южноукраїнського міського управління юстиції винесено постанову про зупинення виконавчого провадження № 46541142.

При цьому, державний виконавець керувався п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та ухвалою господарського суду Миколаївської області від 31 березня 2003 року, якою порушено провадження у справі про банкрутство боржника - ПАТ «Юженергобуд».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що порушення господарським судом справи про банкрутство боржника, не дає підстав для зупинення виконавчого провадження, оскільки вимоги з боку податкового органу до боржника виникли після порушення справи про банкрутство, а, отже, дія мораторію на них не поширюється.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги про скасування постанови про зупинення виконавчого провадження та зобов'язуючи відповідача поновити виконавче провадження, прийняв у цій частині законне та обґрунтоване рішення.

Проте, задовольняючи позовні вимоги про визнання незаконними дій відповідача щодо винесення оспорюваної постанови та зобов'язуючи відповідача стягнути з боржника кошти на підставі виконавчого листа, суд порушив норми матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.

Так, позивач фактично оскаржуючи постанову виконавчої служби про зупинення виконавчого провадження просить визнати протиправними дії даного органу щодо її прийняття.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що п.1 ч.2 ст.17 КАС України встановлює, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно - правові спори, зокрема на спори юридичної особи із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження правового акта індивідуальної дії, дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Дія - активна поведінка суб'єкта владних повноважень (органу чи посадової особи). Об'єктом оскарження може бути як одноразова, так і триваюча дія, яка порушує права чи інтереси позивача.

Колегія суддів вважає, що дії державного виконавця щодо складення постанови про зупинення виконавчого провадження не можуть бути визнані протиправними, так як вони здійснені відповідно до п.8 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а також у зв'язку з тим, що саме ці дії без створення документа, не створюють юридичних наслідків.

Юридичні наслідки створює постанова про зупинення виконавчого провадження, про що фактично і зазначає позивач.

По суті доводів апеляційної скарги щодо правомірності прийняття органом ДВС постанови про зупинення, колегія суддів бажає зазначити наступне.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) та виконання рішень у немайнових спорах.

Апелянт обґрунтовуючи свої доводи посилається на вищевказану статтю, а також на ч.6 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка діяла до 19 січня 2013 року та встановлювала перелік вимог стягувачів, на яких дія мораторію не поширювалася і в цьому переліку були відсутні поточні кредитори.

Зазначені доводи не можуть бути прийняти судом апеляційної інстанції до уваги, так як вони не засновані на вимогах вищезазначеного Закону.

У період до 19 січня 2013 року питання забезпечення вимог кредиторів і мораторій на задоволення вимог кредиторів регламентувалися, зокрема, статтею 12 Закону України №2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

19 січня 2013 року набрав чинності Закон України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яким Закон №2343-XII викладено в новій редакції. Зокрема, з цієї дати мораторій на задоволення вимог кредиторів було врегульовано статтею 19.

Спірні правовідносини виникли в період дії Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції до 19 січня 2013 року і продовжили свою дію в період часу нової редакції.

Розглядаючи даний спір у розрізі вимог Закону у старій редакції, слід зазначити наступне.

Відповідно до абз.6 ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» грошові зобов'язання, які виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами.

За змістом абз.24 цієї статті, мораторій на задоволення вимог кредиторів, який в силу п.4 ст.12 названого Закону вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство, являє собою зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

Таким чином, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань, які виникли після введення мораторію.

Порушення провадження у справі про банкрутство не означає завершення підприємницької діяльності боржника. Він має право укладати договори і вчиняти інші правочини, у зв'язку із чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних підставах.

Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Стосовно зобов'язань поточних кредиторів, які виникли під час судових процедур, правила мораторію не застосовуються і по цих зобов'язаннях, згідно загальних правил, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Нова редакція Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» закріпила ці положення у ст. 19.

Так, частина перша цієї статті визначає, що мораторій на задоволення вимог кредиторів, це - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Частина 5 даної статті містить перелік вимог кредиторів, дія мораторію на які не поширюється, серед зазначених вимог, є - вимоги поточних кредиторів.

Про те, що позивач є поточним кредитором свідчить ухвала Господарського суду Миколаївської області від 14 червня 2012 року (справа 14/169), якою відхилено кредиторські вимоги Южноукраїнської ОДПІ до боржника - ВАТ «Юженергобуд» у зв'язку з тим, що вони є поточними, оскільки виникли після порушення справи про банкрутство.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зобов'язання, які виникли після введення мораторію боржник повинен виконувати повністю без будь-яких обмежень і постанова державного виконавця про зупинення провадження у справі є протиправною та підлягає скасуванню.

Задовольняючи позовні вимоги податкового органу про зобов'язання ВДВС Южноукраїнського міського управління юстиції стягнути з боржника за виконавчим документом податковий борг, суд першої інстанції взагалі в мотивувальній частині рішення не обґрунтував правову позицію, з якої він виходив та положення закону, якими він керувався.

Розглядаючи зазначені позовні вимоги, суд апеляційної інстанції вважає їх такими, що не засновані на Законі України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до ч.5 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача.

При цьому, стаття 11 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язує державного виконавця вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Отже, при поновленні виконавчого провадження, державний виконавець повинен здійснювати заходи примусового виконання рішення за переліком, який встановлений в ст.32 Закону України «Про виконавче провадження».

На думку суду апеляційної інстанції застосування того або іншого заходу примусового виконання рішення є прерогативою державного виконавця і судовий орган не може втручатися в дискреційні повноваження даного суб'єкта владних повноважень та зазначати конкретні заходи примусового виконання рішення суду.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вирішуючи дану справу по суті, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, постановлене судове рішення, на підставі ст.202 КАС України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відділу Державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції - задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року - скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою адміністративний позов Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Миколаївської області до відділу Державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу Державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції від 23 лютого 2015 року про зупинення виконавчого провадження за виконавчим провадженням №46541142.

Зобов'язати відділ Державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції поновити виконавче провадження №46541142.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя К.В. Кравченко