Ухвала суду № 46894481, 13.07.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2015 року Справа № 876/10114/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.10.2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до відділу Державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області про визнання протиправними дій та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

22.09.2014 року ОСОБА_2 звернулась в суд з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції про визнання протиправними дій та скасування постанов від 07.09.2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання рішення Коломийського міськрайонного суду відповідачем відкрито чотири виконавчі провадження (№44079573, №44079859, №44080110, №44080027), однак всупереч вимог статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем направлено боржнику лише постанову про відкриття виконавчого провадження №44079859 про зобов'язання ОСОБА_2 передати ОСОБА_3 ключ від вхідних дверей коридору та не чинити перешкод в користуванні горищем, підвалом та комунікаційними системами та супровідний лист, який отримано 28.07.2014 року. На слідуючий день в добровільному порядку виконала вимоги виконавчого провадження №44079859. 11.09.2014 року дізналась від державного виконавця про обов'язок сплатити штраф, виконавчий збір та витрати, отримавши копії матеріалів виконавчих проваджень №44079573, №44079859, №44080110, №44080027. Вважає, що відповідачем порушено вимоги ч.1 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження», а тому останнім протиправно винесено оскаржуванні постанови.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.10.2014 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково з наступних підстав.

Як роз'яснено в п. 8 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Також до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби передбачені ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до ч. 1 якої учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Вивчивши матеріали справи судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Коломийського міськрайонного суду в цивільній справі №346/7868/13-ц, зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_3 в користуванні коридором ІІ в будинку №4 по вул. Вагілевича в м. Коломия, шляхом вивільнення приміщення коридору, перенести меблі, передати ключ від вхідних дверей коридору, не чинити перешкод в користуванні горищем, підвалом та комунікаційними системами, стягнуто 500 грн, витрат на правову допомогу та 229,40 грн, судового збору.

30.05.2014 року Коломийським міськрайонним судом видано виконавчі листи, в тому числі й виконавчий лист щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 4229,40 грн, судового збору.

17.07.2014 року головним державним виконавцем відділу ДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_4, за вказаними виконавчими листами було відкрито виконавчі провадження за №44079573, №44079859, №44080110, №44080027, з яких у тому числі й виконавче провадження №44080027 з приводу проведення якого позивач звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом.

Отже, Відділом державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області виконується рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, прийняте за нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Як зазначено в п. п. 2, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» суди при визначенні юрисдикції повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Частиною 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Визначаючи предметну та територіальну підсудність справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, судам необхідно враховувати, що за приписами п. 5 ч. 1 ст. 18, ч. 6 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених п. п. 1-4 частини першої статті 18 цього Кодексу, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист, незалежно від статусу позивача у виконавчому провадженні.

Справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконавчих документів, виданих цими судами в інших справах, крім передбачених п. п. 1-4 ч. 1 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають розгляду місцевими загальними судами, які видали виконавчий лист, у разі звернення сторін виконавчого провадження.

Стаття 15 ЦПК України визначає компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ, п.1 ч.1 якої вказує, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

При цьому ч.1 ст.203 цього ж Кодексу визначає, що постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить задовольнити частково, скасувавши постанову суду та закрити провадження у справі.

Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку ст.383 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 205, 203, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.10.2014 року по справі № 809/3050/14 та закрити провадження у справі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.П. Сапіга

Судді І.М. Обрізко

ОСОБА_5

Повний текст виготовлено 14.07.2015р.