Постанова № 46894472, 13.07.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2015 року Справа № 876/11406/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2014 року у справі за позовом Державного підприємства "Проектно-конструкторський технологічний інститут "Львівхарчопроект" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова головного управління Міндоходів у Львівській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова про визнання протиправною та скасування вимоги -

в с т а н о в и в :

Державне підприємство Проектно-конструкторський технологічний інститут Львівхарчопроект звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, у якому просило визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.05.2014 року №Ю-3485-17У.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що відповідачем порушено порядок нарахування фінансових санкцій та невідповідністю даних обліку позивача фактичному стану розрахунків позивача щодо страхових внесків.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2014 року позовні вимоги задоволено повністю, оскільки суд прийшов до висновку, що позивач не допустив порушення строків сплати єдиного внеску за період з жовтня 2013 року по серпень 2014 року, а тому визнай його позовні вимоги обґрунтованими.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова головного управління Міндоходів у Львівській області подала апеляційну скаргу, вважаючи його такими, що прийнято судом з порушенням норм матеріального права та неповним зясуванням обставин справи, а тому просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

При тому апелянт обґрунтовує та мотивує свої доводи аналогічно запереченням на позовні вимоги, зазначаючи при тому, що у звязку із наявністю в картці особового рахунку станом на 20.05.2014 року заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 17292,3 грн, відповідно до п.4 ст.25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування контролюючим органом було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.05.2014 року №Ю-3485-17У, яку направлено в Галицький ВДВС ЛМУЮ 26.05.2014 року.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, та згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні норми чинного законодавства та обставини справи.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються саме Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010, який набрав чинності з 01.01.2011р. (далі - Закон №2464).

Частиною 1 ст. 4 Закону №2464 визначено, що підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно зазначених норм позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нарахувати, обчислити і сплачувати єдиний внесок.

Згідно ч.8 ст. 9 Закону №2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

За вимогами частини дванадцятої статті 9 Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до положень п.2 ч.11 ст.25, в редакції чинній на час застосування штрафних санкцій, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Крім того, згідно ч.10 цієї ж статті, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що ДП ПКТІ Львівхарчопроект зареєстроване як платник єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування і знаходиться на обліку в ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області.

20.05.2014 року ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.05.2014 року №Ю-3485-17У.

При тому борг (недоїмка), як встановив контролюючий орган, формувалася у звязку із тим, що платежі позивача зараховувалися не згідно із вказаним ним призначенням платежу, а згідно із ч.6 ст.25 Закону №2464, тобто у календарній черговості виникнення недоїмки, штрафних санкцій.

Згідно з КОР ДП ПКТІ «Львівхарчопроект» ЄДРПОУ 19168765 по коду 71010000 в ІС "Податковий блок" станом на 01.10.2013 року, управлінням пенсійного фонду України передано заборгованість в сумі 19 481,73 грн (недоїмка 18 519,30 грн., сума несплаченої пені 962,43 грн.).

ДП ПКТІ «Львівхарчопроект» в ДПІ у Галицькому районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області подано звіт 18.10.2013 року № НОМЕР_1 за вересень 2013 року на загальну суму єдиного внеску, що підлягає сплаті 5 770,27 грн.: сплачено 01.10.2013 року відповідно до платіжного доручення № 216 в сумі 115 грн.: 21.10.2013 року відповідно до платіжного доручення № 40 в сумі 5771 грн. (заборгованість станом на 01.11.2013 року становила в сумі 19 366,00 грн.); 18.11.2013 року подано звіт за жовтень 2013 року № НОМЕР_2 на суму 8 554.94 грн.: сплачено 18.11.2013 року відповідно до платіжного доручення № 55 в сумі 8 600 грн. (заборгованість станом на 01.12.2013 року становила в сумі 19320,94 грн.); 17.12.2013 року подано звіт за листопад 2013 року № НОМЕР_3 на суму 8 55,16 грн.: сплачено 13.12.2013 року відповідно до платіжного доручення № 70 в сумі 9520 грн., 18.12.2013 року відповідно до платіжного доручення № 229 в сумі 69,73 грн., 20.12.2013 року відповідно до платіжного доручення № 75 в сумі 170 грн., 27.12.2013 року відповідно до платіжного доручення № 85 в сумі 4 400 грн., 30.12.2013 року відповідно до платіжного доручення № 90 в сумі 110 грн. (заборгованість станом на 01.01.2014 року становила в сумі 14006,37 грн.).

17.01.2014 року подано звіт за грудень 2013 року № НОМЕР_4 на суму 7 592,17 грн.: сплачено 20.01.2014 року відповідно до платіжного доручення № 3 в сумі 3 515.82 грн. (заборгованість станом на 01.02.2014 року становила в сумі 18 082,72 грн.); 13.02.2014 року подано звіт за січень 2014 року № НОМЕР_5 на суму 3 030,09 грн.: сплачено 04.02.2014 року відповідно до платіжного доручення № 14 в сумі 1 400 грн.: 04.02.2014 року відповідно до платіжного доручення № 15 в сумі 170 грн.: 17.02.2014 року відповідно до платіжного доручення № 31 в сумі 1 465 грн.: 21.02.2014 року відповідно до платіжного доручення № 32 в сумі 2500 грн.(заборгованість станом на 01.03.2014 року становила в сумі 15 577,81 грн.); 20.03.2014 року подано звіт за лютий 2014 року № НОМЕР_6 на суму 8 917,04 грн.: сплачено 04.03.2014 року відповідно до платіжного доручення № 47 в сумі 2 700 грн.: 04.03.2014 року відповідно до платіжного доручення № 51 в сумі 5 грн.: 17.03.2014 року відповідно до платіжного доручення № 55 в сумі 1 512 грн.: 17.03.2014 року відповідно до платіжного доручення № 63 в сумі 1 980 грн.: 17.03.2014 року відповідно до платіжного доручення № 57 в сумі 29 грн.: 20.03.2014 року відповідно до платіжного доручення № 73 в сумі 2 331,81 грн. (заборгованість станом на 01.04.2014 року становила в сумі 15 937,04 грн.); 11.04.2014 року подано звіт за березень 2014 року № НОМЕР_7 на суму 5 605,80 грн.: сплачено 02.04.2014 року відповідно до платіжного доручення № 80 в сумі 2 300 грн.: 15.04.2014 року відповідно до платіжного доручення № 92 в сумі 1200 грн.: 15.04.2014 року відповідно до платіжного доручення № 4 в сумі 350 грн: 30.04.2014 року відповідно до платіжного доручення № 97 в сумі 360 грн (заборгованість станом на 01.05.2014 року становила в сумі 17332,84 грн); 16.05.2014 року подано звіт за квітень 2014 року № НОМЕР_8 на суму 2380,46 грн: сплачено 08.05.2014 року відповідно до платіжного доручення № 105 в сумі 1200 грн: 16.05.2014 року відповідно до платіжного доручення № 111 в сумі 400 грн: 16.05.2014 року відповідно до платіжного доручення № 109 в сумі 821 грн: 19.05.2014 року відповідно до платіжного доручення № 118 в сумі 220 грн: 28.05.2014 року відповідно до платіжного доручення № 123 в сумі 1750 грн; (заборгованість станом на 01.06.2014 року становила в сумі 15322,30 грн); 03.06.2014 року подано звіт за травень 2014 року № НОМЕР_9 на суму 3475,01 грн: сплачено 13.06.2014 року відповідно до платіжного доручення № 129 в сумі 1120 грн (заборгованість станом на 01.07.2014 року становила в сумі 17677,31 грн); 17.07.2014 року подано звіт за червень 2014 року № НОМЕР_10 на суму 2882,93 грн: сплачено 15.07.2014 року відповідно до платіжного доручення № 143 в сумі 1300 грн: 18.07.2014 року відповідно до платіжного доручення № 149 в сумі 1600 грн (заборгованість станом на 01.08.2014 року становила в сумі 17660,24 грн); 20.08.2014 року подано звіт за липень 2014 року № НОМЕР_11 на суму 446 грн: сплачено 20.08.2014 року відповідно до платіжного доручення № 2PL862906 в сумі 500 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону №2464 суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

У звязку з наведеними обставинами контролюючим органом було застосовано до позивача штраф та нараховано пеню.

За матеріалами справи в період з 01.10.2013 по 12.08.2014 року на адресу відділу погашення заборгованостей листи та заяви щодо оскарження підприємством сум боргу по ЄСВ не надходили, отже набували статусу узгоджених.

Не можна погодитись з висновком суду першої інстанції в тому, що у контролюючого органу фактично відсутнє право самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником при їх сплаті, у тому числі з метою погашення боргу зі сплати єдиного соціального внеску.

Аналізуючи приписи частини шостої ст. 25 Закону №2464 необхідно зробити висновок, що законодавець встановив порядок зарахування сум, за яким за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

З огляду на наведені приписи Закону №2464 колегія суддів приходить до переконання, що контролюючий орган правомірно перерозподіляв сплачені позивачем кошти по ЄСВ в порядку ч.6 ст.25 Закону №2464, та застосував до позивача міру відповідальності.

Крім того, висновок суду першої інстанції про те, що позивач не порушував строки сплати єдиного внеску за спірний період не відповідає обставинам справи та не ґрунтується на чинних на час виникнення спірних правовідносин нормах матеріального права і це доведено відповідачем як суб'єктом владних повноважень в поданих до суду запереченнях на позов та в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги, оскільки відповідач діяв на підставі законодавства та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, на зазначені вище положення закону та обставини справи уваги не звернув, що призвело до неправильного вирішення справи й відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 202 КАС України є підставою для скасування судового рішення та постановлення нового, за яким в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. 160, ст.ст.195, 197, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова головного управління Міндоходів у Львівській області задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2014 року у справі № 813/5680/14 скасувати та прийняти нову постанову.

Відмовити в задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Проектно-конструкторський технологічний інститут "Львівхарчопроект" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 20.05.2014 року №Ю-3485-17У.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.П. Сапіга

Судді І.М. Обрізко

ОСОБА_1