Ухвала суду № 46894393, 16.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7060/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

16 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к апелянта Декань М.І.

пр-к позивача Токар А.В.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖОК.» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖОК.», звернувся в суд з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.12.2014 року №186826552209.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ЖОК.» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Атлант Груп» за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року.

За результатами перевірки складено Акт від 18.02.2014 року №1253/26-55-22-09/39105605, в якому зафіксовано порушення позивачем підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.3, 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 170 000,00 грн.

Висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства ґрунтуються на твердженні щодо відсутності факту реальності господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Атлант Груп» за договорами підряду від 08.07.2014 року №18, від 17.07.2014 року №29, від 23.07.2014 року №110.

31 грудня 2014 року відповідачем на підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 186826552209, яким позивачу визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у розмірі 212 500,00 грн., у тому числі: 170 000,00 грн. - основний платіж, 42 500,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Євро Атлант Груп» були реальними та спрямованими на реальне настання відповідних наслідків.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися враховуючи наступні обставини справи.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.

Таким чином, для вирішення справи по суті необхідно з'ясувати чи мали господарські операції позивача з його контрагентом реальний характер, та чи відповідали ці операції меті господарської діяльності позивача.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖОК.» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Атлант Груп» (підрядник) укладено типові договори підряду на будівельні роботи від 08.07.2014 №18, від 17.07.2014 №29 та від 23.07.2014 №110, відповідно до яких Підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами на власний ризик виконати і здати замовнику будівельні роботи (на об'єкті, який розташований за адресою: місто Київ, Голосіївський район, вулиця Будіндустрії, будинок 7) зазначені в цьому договорі, відповідно до проектної документації й в обумовлений цим договором строк, а Замовник зобов'язується надати Підряднику площу для проведення робіт, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування робіт, прийняти об'єкт після виконання робіт і повністю сплатити вартість виконаних робіт і матеріалів.

Відповідно до п.2.3 Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи у відповідності з актами виконаних робіт та оплатити виконані роботи згідно Актів приймання-передачі та проектно-кошторисної документації.

Як встановлено судом першої інстанції, факт виконання будівельних робіт позивачу за зазначеними вище зобов'язаннями та оплати їх вартості підтверджується документально; господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Фактичне виконання замовлених робіт підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт.

Відповідачем не надано доказів того, що суми сплаченого (нарахованого) позивачем податку, у зв'язку з придбанням послуг, не підтверджені податковими накладними або останні оформлені з порушенням вимог закону.

Право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

В рахунок оплати робіт на виконання вищезазначених зобов'язань позивач в безготівковій формі здійснив перерахування грошових коштів, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Позивачем надано докази використання отриманих робіт у подальшій господарській діяльності, а саме використання здійснених робіт за договорами підряду для забезпеченого своєчасного і якісного виконання своїх договірних зобов'язань за правочинами, що були укладені з іншими суб'єктами господарської діяльності.

Так, факт реальності вказаних господарських операцій та безпосереднього зв'язку проведених робіт з господарською діяльністю, підтверджується, зокрема, копією договору підряду укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш» від 17.09.2012 року № 49 (та відповідних супроводжувальних документів: актів, податкових накладних, платіжних доручень, тощо), для виконання якого було залучено спірного контрагента.

Таким чином, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з метою подальшого використання у власній господарській діяльності.

Факт реальної діяльності ТОВ «Євро Атлант Груп» підтверджується матеріалами справи, зокрема, наявністю відповідної ліцензії, фотоматеріалами результатів і процесу робіт, декларації за серпень 2014 року про декларування Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Атлант Груп» податкових зобов'язань.

Разом з тим, відповідачем не надано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків, не надано доказів щодо можливої відсутності у контрагента позивача можливостей (технічних, матеріальних, людських ресурсів) на виконання зобов'язань за укладеним договором.

Зазначене свідчить, що відповідачем не проводилася перевірка щодо реальності здійснених господарських операцій, а лише використовувалася наявна інформація в підсистемі АІС «Податковий блок» та матеріалах Акта Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси головного управління Міністерства доходів і зборів в Одеській області від 20.10.2014 №5865/15-53-15-02 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Південь-Комплект-Сервіс» (контрагента ТОВ «Євро Атлант Груп»).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушення контрагентом контрагента позивача податкової дисципліни, зафіксовані в акті перевірки, не можуть бути підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності документів, що підтверджують реальність господарської операції.

За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нарахування відповідачем податкових зобов'язань за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №186826552209, а відповідно і штрафних санкцій - є протиправним.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 17.07.2015 р.

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.