Ухвала суду № 46894374, 16.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20201/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Хрімлі О.Г.,

суддів Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Архіповій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3, Міністерства оборони України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Київського міського військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київського міського військового комісаріату (далі по тексту - відповідач-1), Міністерства оборони України (далі по тексту - відповідач-2) про визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо виплати позивачу, старшому офіцеру відділу управління призову ГОМУ ГШ ЗС України, одноразової грошової допомоги з порушенням вимог Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; зобов'язання Міністерства оборони України здійснити перерахунок та призначення грошової допомоги з 27 листопада 2012 року, час настання інвалідності, позивачу, старшому офіцеру відділу управління призову ГОМУ ГШ ЗС України, одноразової грошової допомоги у розмірі 30-місячного грошового забезпечення - інвалідам війни II групи за посадою, на день втрати працездатності, старшого офіцера Головного управління ГШ МО України, яку він займав на день звільнення з військової служби, 28 жовтня 2002 року, на підставі грошового забезпечення та у розмірах, визначених на момент встановлення права, встановлення інвалідності; зобов'язання Київського міського військового комісаріату виплатити одноразову грошову допомогу позивачу, старшому офіцеру відділу управління призову ГОМУ ГШ ЗС України, у розмірі 30-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи за посадою старшого офіцера Головного управління ГШ МО України, яку він займав на день звільнення з військової служби, 28 жовтня 2002 року, на підставі грошового забезпечення та у розмірах, визначених на момент встановлення права, встановлення інвалідності.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_3 від 12 червня 2014 року та прийняти рішення по суті згідно вимог п. 7 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», затвердженого Постановою КМ України № 499 від 28 травня 2008 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції в цій частині та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині задоволення позовних вимог, відповідач-2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції в цій частині та ухвалити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 12 червня 2014 року позивачем до Київського міського військового комісаріату подана заява для розгляду Комісією Міністерства оборони України питання про надання одноразової грошової допомоги згідно з положеннями Постанови Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року.

Листами Київського міського військового комісаріату від 11 листопада 2014 року, Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/3/6/1406 від 28 серпня 2014 року позивача повідомлено, що документи щодо виплати одноразової грошової допомоги позивачу направлені Київським міським військовим комісаріатом на розгляд до Департаменту фінансів Міністерства оборони України 17 червня 2014 року (вих. № 4274). Після опрацювання документів Департаментом фінансів та Департаментом правового забезпечення Міністерства оборони України вони повернуті до КМВК без реалізації (28.08.2014 року № 248/3/6/1406).

Не погоджуючись з такими діями відповідачів та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Міністра оборони України № 602 від 21 жовтня 2002 року позивача звільнено з лав Збройних Сил України за п. 67, пп. «б» (за станом здоров'я), з посади старшого офіцера відділу управління призову ГОМУ ГШ ЗС України та направлений для зарахування на військовий облік до Солом'янського районного у м. Києві військового комісаріату.

Протоколом № 2291 від 21 листопада 2012 року постанову військово-лікарської комісії ГВКГ від 03 жовтня 2002 року по причинному зв'язку захворювання відмінено, встановлено, що «травма, захворювання позивача, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби».

27 листопада 2012 року рішенням МСЕК позивач визнаний інвалідом війни 2-гої групи, а 05 листопада 2013 року - «довічно» на підставі травми, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві; 4) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті; 5) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби; 6) встановлення військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві; 7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності; 8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності; 9) отримання військовозобов'язаним або резервістом, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, поранення (контузії, травми або каліцтва) при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.

Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Військовозобов'язані та резервісти вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, служби у військовому резерві, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», указами Президента України.

Згідно з п. 7 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року, керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку.

Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.

Наказом Міністра оборони України № 168 від 12 квітня 2007 року «Про організацію роботи та призначення комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби» призначено постійно діючу комісію з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби. До повноважень голови вказаної Комісії, зокрема, віднесено підготовку пропозицій та подання їх Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення грошової допомоги та її розмір.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що наведеним наказом Міністра оборони України створено відповідну комісію, яка має здійснювати підготовку пропозицій та подавати їх Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення грошової допомоги та її розмір.

Як вбачається з матеріалів справи, заява позивача від 12 червня 2014 року не розглядалась Комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, пропозиції Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення грошової допомоги та її розмір не надавалися.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідач-2, відмовляючи у задоволенні заяви позивача від 12 червня 2014 року про надання одноразової грошової допомоги згідно з положеннями Постанови Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року, листом № 248/3/6/1406 від 28 серпня 2014 року, діяв з порушенням наведених законодавчих норм, з урахуванням нерозгляду поданої заяви Комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, у передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем-2 не надано достатньо доказів правомірності допущеної бездіяльності щодо нерозгляду заяви позивача про надання одноразової грошової допомоги у передбаченому законодавством порядку, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

Крім того, посилання відповідача-2 в апеляційній скарзі на порушення позивачем строку звернення до адміністративного суду колегія суддів вважає необгрунтованим, з урахуванням того, що позивач 12 червня 2014 року звернувся до Київського міського військового комісаріату із заявою для розгляду Комісією Міністерства оборони України питання про надання одноразової грошової допомоги згідно з положеннями Постанови Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року, та листами Київського міського військового комісаріату від 11 листопада 2014 року, Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/3/6/1406 від 28 серпня 2014 року позивача повідомлено, що документи щодо виплати одноразової грошової допомоги повернуті до КМВК без реалізації.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що позиція суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до Київського міського військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відповідає наведеним законодавчим нормам.

На думку колегії суддів, задоволення вимог позивача в цій частині є належним та достатнім способом захисту прав позивача у межах спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Із системного тлумачення наведеної норми колегія суддів приходить до висновку, що захисту в порядку адміністративного судочинства підлягають лише порушені права, свободи та інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З приводу позовних вимог про зобов'язання Міністерства оборони України здійснити перерахунок та призначення грошової допомоги позивача та зобов'язання Київського міського військового комісаріату виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, колегія суддів зазначає, що задоволення таких позовних вимог є передчасними, з урахуванням того, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розгляду відповідачами заяви позивача від 12 червня 2014 року у порядку, встановленому наведеними законодавчими нормами, а вирішення спору на майбутнє норми КАС України не передбачають.

Доводи апелянтів спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_3, Міністерства оборони України залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2015 року - без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 17 липня 2015 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Літвіна Н. М.

Ганечко О.М.