Постанова № 46889564, 16.07.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2015 року Житомир справа № 806/2085/15

категорія 11.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сичової О.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції Житомирської області за участю третьої особи Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області про визнання дій протиправними та скасування постанови,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з вказаним позовом, в якому просив визнати дії Відділу Державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції Житомирської області протиправними та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції Житомирської області від 13.11.2014 року про відкриття виконавчого провадження №45390078.

Представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи до суду не прибули. Про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлялися належним чином.

Оскільки немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, але прибули не всі сторони, які беруть участь у справі, суд відповідно до частини ч.6 ст.128 КАС України розглядає дану справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 28 жовтня 2010 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №22192839 щодо примусового виконання виконавчого листа Новоград-Волинського міськрайонного суду №2-1647/10 від 31.08.2010 року про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості в сумі 1345763,09 грн.

Вказаною постановою боржнику надано строк для виконання рішення в добровільному порядку по 03.11.2010 року.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 в добровільному порядку рішення суду у наданий строк, 05 червня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 134576,31 грн.

01 жовтня 2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області на підставі пункту 3 частини 1 статті 47 та статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" та у звязку з відмовою стягувача залишити за собою в рахунок погашення боргу майно боржника, винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві (ВП №22192839). Пунктом 3 зазначеної постанови виділено в окреме виконавче провадження постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 05.06.2013 року (ВП №22192839).

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області від 02.10.2014 року відкрито виконавче провадження №44931239 з примусового виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.

03 листопада 2014 року постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області виконавче провадження №44931239 закінчено, оскільки виконавчий документ належить виконувати Відділом Державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції Житомирської області.

Постановою старшого державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції Житомирської області від 13.11.2014 року відкрито виконавче провадження №45390078 з примусового виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 05 червня 2013 року.

В свою чергу постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 року по справі №806/4699/14 скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області від 02.10.2014 року про відкриття виконавчого провадження №44931239 з примусового виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.

Позивач вважає, що постанова старшого державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції Житомирської області від 13.11.2014 року про відкриття виконавчого провадження №45390078 з примусового виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 05 червня 2013 року винесена незаконно, а отже її слід скасувати.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регулюються Законом України "Про виконавче провадження".

Так, статтею 17 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (стаття 11 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно із частиною 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Водночас частиною 7 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Однак, постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві (ВП №22192839) була винесена 01 жовтня 2014 року, а виконавче провадження відкрито спірною постановою лише 13 листопада 2014 року.

Суд також зазначає, що статтею 7 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати в своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом.

Відповідно до п. 3.3. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 виконавчий документ повинен відповідати вимогам, зазначеним у ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Частина 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" містить вимоги до виконавчого документа, у якому, серед інших, зокрема має бути зазначено : дата набрання законної (юридичної) сили рішенням та строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Порядок виконання рішень про стягнення виконавчого збору регулюється ст.ст. 28, 43, 48, 49 Закону України „Про виконавче провадження.

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (ч. 1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 18 цього Закону.

Між тим, вирішуючи питання про відкриття виконавчого провадження, державний виконавець повинен діяти відповідно до приписів ст.7 Закону України "Про виконавче провадження" та п. 3.3. Інструкції з організації примусового виконання рішень, і зясувати, чи відповідає виконавчий документ - постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 05.06.2013 року вимогам ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" і чи немає перешкод для відкриття виконавчого провадження.

Судом встановлено, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 05 червня 2013 року не містить дати набрання законної сили рішенням та строку предявлення виконавчого документу до виконання, а отже не відповідає вимогам ст.18 Закону України "Про виконавче провадження".

Постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області від 03.11.2014 року, яка винесена на підставі ст.83 Закону України "Про виконавче провадження" та якою постановлено вважати вірним дату набрання чинності постанови - 05.06.2013 року та строк предявлення виконавчого документа до виконання - 1 рік, суд до уваги не бере, оскільки вказаною статтею Закону передбачена можливість виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем, лише граматичні чи арифметичні помилки.

Відсутність у постанові про стягнення з боржника виконавчого збору від 05 червня 2013 року дати набрання законної сили та строку предявлення до виконання не є граматичною, а тим більше арифметичною помилкою, допущеною у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні.

Крім того, суд зазначає, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові рекомендованим листом з повідомленням про вручення ( ч.5 ст.26, ч.1 ст.31 Закону України "Про виконавче провадження").

З матеріалів справи видно, що спірну постанову про відкриття виконавчого провадження від 13 листопада 2014 року було направлено сторонам лише 19 листопада 2014 року.

Доказів направлення боржнику вказаної постанови рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачем на виконання вимог ч.2 ст.71 КАС України не надано.

Слід також зазначити, що на виконання вимог Закону України "Про виконавче провадження" розроблена Інструкція з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 02 квітня 2012 року, яка визначає окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню (надалі - Інструкція).

Крім того, частиною 7 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

З аналізу наведених норм слідує, що Законом до виконання постанови про стягнення виконавчого збору не застосовуються підвідомчість виконавчих проваджень.

Зазначена позиція суду підтверджується змінами внесеними 25 лютого 2015 року наказом Міністерства юстиції України від 25.02.2015 р. N 257/5 до Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 02 квітня 2012 року, якими передбачено, що до виконання постанови про стягнення виконавчого збору не застосовуються положення статті 21 Закону України "Про виконавче провадження" (ст.31 Закону України "Про виконавче провадження" - Підвідомчість виконавчих проваджень відділам примусового виконання рішень).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, вимоги позивача про визнання дії відповідача протиправними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження слід задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З матеріалів справи видно, що при зверненні до суду представником ОСОБА_1 ОСОБА_3 було сплачено судовий збір в сумі 73,08 грн., що стверджується квитанцією від 03.06.2015 року.

Керуючись ст.ст. 94 158, 162, 163, 167, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати дії Відділу Державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції Житомирської області протиправними.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції Житомирської області від 13.11.2014 року про відкриття виконавчого провадження №45390078.

Відшкодувати ОСОБА_1 (ден. код НОМЕР_1) з Державного бюджету України понесені судові витрати в сумі 73,08 грн., які були сплачені його представником ОСОБА_3.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Сичова