Постанова № 46886474, 27.05.2014, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 рокум. Ужгород№ 807/1505/14

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Калинич Я.М.

при секретарі судового засідання - Нагорна Л.І.

за участю сторін:

представник позивача: не зявився ,

представник відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою управління Пенсійного фонду України в м. Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Мукачево про стягнення заборгованості в сумі 457,02 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в м. Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області (далі позивач, УПФУ в м. Мукачевому та Мукачівському районі) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Мукачево (далі відповідач), яким просить стягнути з відповідача витрати з виплати пенсії по інвалідності, виплаченої громадянину ОСОБА_1 ,внаслідок нещасного випадку на виробництві, у розмірі 457,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Мукачево не прийнято до відшкодування пенсію, призначену ОСОБА_1, якому заподіяно каліцтво внаслідок чого, 04.10.1983 року присвоєно II групу інвалідності та, відповідно, призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». УПФ України в м. Мукачевому та Мукачівському районі звернулось до суду із позовом про стягнення з відповідача витрат з виплати пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у розмірі 457, 02 грн. громадянину ОСОБА_1

Відповідачем подані письмові заперечення проти позову, відповідно до яких повністю заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити в їх задоволенні. Зокрема, відповідач вказав на те, що відповідно до чинного законодавства відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів «а», «в», «г» статті 26, статей 37, 38, 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. А оскільки, ОСОБА_1 пенсію призначено відповідно до п. «б» ст. 26 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» (по дорозі на роботу, або з роботи), то підстав для відшкодування пенсії не має і вони не можуть бути прийняті до заліку Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Сторони в судове засідання не зявилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, а відтак у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснюється.

27.05.2014 року від представника позивача надійшло клопотання, в якому просить суд розглянути справу без їхньої участі, за наявними матеріалами справи.

26.05.2014 року від представника відповідача надійшло клопотання, в якому просить розглянути справу без їхньої участі на підставі поданих заперечень та наявних матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР «Про основи законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування» встановлено, що загальнообовязкове державне соціальне страхування - це система прав, обовязків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетих та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до ст.4 цього Закону в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообовязкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообовязкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

За пенсійним страхуванням згідно із ст.25 цього Закону надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не повязаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у звязку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до п.4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоровя та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням ним своїх трудових обовязків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у звязку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Статтею 15 закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. № 1105-ХІV передбачено, що страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до пункту 1 підпункту «г», «д» статті 21 Закону України № 1105-ХІV на органи соціального страхування від нещасних випадків покладено обовязки по своєчасному та повному відшкодуванню шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоровя або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності (в звязку з втратою годувальника) внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Зі змісту ч.4 ст.26 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», частини 2 ст. 24 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» вбачається: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа.

Пунктом 5 частини 1 статті 24 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобовязаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, повязаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Статтею 21 3акону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначено соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Так, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у встановленому законом порядку повинен, зокрема, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоровя або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у звязку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомогу дитині відповідно до статті 9 цього Закону.

Як підтверджено матеріалами справи, пенсія громадянину ОСОБА_1, призначена за нормами Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», згідно зі ст.23 якого, пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоровя, внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання; загального захворювання (в тому числі каліцтва, не повязаного з роботою, інвалідності з дитинства). Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній чи господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року (справа № 807/2858/13-а, головуючий суддя Дору Ю.Ю.) у справі за позовом позовом УПФУ в м. Мукачевому та Мукачівському районі до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Мукачево (ті самі сторони) встановлено обставини щодо правомірності призначення пенсії по інвалідності громадянину ОСОБА_1, та обставини щодо правомірності призначення пенсії гр. ОСОБА_1 повторно не доказуються (рішення суду набрало законної сили згідно постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року).

Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, повязаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04 березня 2003 року № 5-4/4 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697 (надалі - Порядок № 5-4/4), визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, повязаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у звязку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, повязаних з виконанням ними трудових обовязків.

У відповідності із п.4 Порядку № 5-4/4 відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у звязку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сімї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Мукачевому та Мукачівському районі виплачено пенсію по інвалідності громадянину ОСОБА_1 за період з січня по березень 2014 року у сумі 2847,00 грн., з якої відшкодуванню відповідачем підлягає 457,02 грн.

Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Мукачево в добровільному порядку не здійснено відшкодування УПФУ в м. Мукачевому та Мукачівському районі витрати з виплати пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, в звязку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем по відшкодуванню таких витрат у сумі 457,02 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.

У звязку з вищевикладеним суд приходить до переконання про обґрунтованість адміністративного позову, а тому вважає його таким, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 94 КАС України, судові витрати у справі не стягуються та за рахунок бюджету не компенсуються.

Керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовну заяву управління Пенсійного фонду України в м. Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Мукачево про стягнення витрат у сумі 457,02 грн. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Мукачево та (Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Лєрмонтова, 20 Б, код ЄДРПОУ 25450448) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області (Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Миру, 151 Ж код ЄДРПОУ 37857963) витрати з виплати пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у розмірі 457,02 грн. (чотириста пятдесят сім гривень дві копійки).

3. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяОСОБА_2