Ухвала суду № 46870459, 16.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 липня 2015 рокусправа № П/811/3534/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Прокопчук Т.С.

суддів: Лукманової О.М. Божко Л.А.

за участю секретаря судового засідання:Губар Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року по справі

за позовом Приватного підприємства «Ніфа» до ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 підприємство «Ніфа» (далі ПП «Ніфа») звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі ОСОБА_1 ОДПІ), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення №0000712205 від 30.09.2014 року, яким ПП «Ніфа» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 26313 грн., за основним платежем в сумі 17542 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 8771 грн., №0000722205 від 30.09.2014 року, яким ПП «Ніфа» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 27629 грн., за основним платежем в сумі 18419 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 9210 грн.

Постановою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 17.11.2014 року позов задоволено, скасовано податкові повідомлення рішення №0000712205 від 30.09.2014 року, яким ПП «Ніфа» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 26313 грн., за основним платежем в сумі 17542 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 8771 грн., №0000722205 від 30.09.2014 року, яким ПП «Ніфа» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 27629 грн., за основним платежем в сумі 18419 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 9210 грн., присуджено з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 182,70 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 ОДПІ подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В судове засідання апеляційного суду сторони не зявилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у звязку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Ніфа» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «АРТСІТІ» за січень 2012 року, за результатами якої складено акт № 59/11-23-22-05/32222249 від 17.09.2014 року.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків позивачем порушено приписи п.193.3, п.198.6, п.198.2 ст. 198 ПК України, чим завищено суму податкового кредиту за січень 2012 року в сумі 17542 грн.; п. 138.2, п.138.4, п. 138.8 ст. 138 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого позивачем завищено витрати, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування з податку на прибуток підприємств за січень 2012 року в сумі 87710 грн. по взаємовідносинам з ПП «АРТСІТІ».

Висновки податкового органу про недійсність даних у податковій звітності позивача ґрунтуються на акті перевірки контрагента позивача ПП «АРТСІТІ». від 25.04.2014 року № 000005/11-28-22-06/37383780 щодо нереальності укладених правочинів.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення рішення №0000712205 від 30.09.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 26313 грн., за основним платежем в сумі 17542 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 8771 грн. та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 30.09.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 27629 грн., за основним платежем в сумі 18419 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 9210 грн.

Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення рішення в судовому порядку.

Відповідно до приписів пп.134.1.1 п.134.1. ст.134 ПК України об'єктом оподаткування на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 цього Кодексу.

Згідно п.138.2,138.4 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу; та витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139 ст.139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

Із матеріалів справи вбачається, що між ПП «Ніфа» та ПП «АРТСІТІ» укладено договір №18 від 02.01.2012 року, щодо придбання товару.

Виконання вищевказаного договору підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV(далі - Закон № 996-XIV), а саме: податковими накладними, видатковими накладними, рахунками - фактурами, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що позивач правомірно включив до складу валових витрат перевіреного періоду суми вартості придбаного товару по операціям з контрагентом ПП «АРТСІТІ» та мав усі необхідні розрахункові, та інші документи, підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами, а тому висновки податкового органу щодо заниження позивачем податку на прибуток за січень 2012 року є неправомірними.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до приписів п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Згідно вищевказаних норм, ПК України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Пунктами 201.8. та 201.9. ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Виконання позивачем вищевказаного договору з контрагентом ПП «АРТСІТІ» підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону №996-XIV.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем правомірно віднесено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту за січень 2012 року, оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право сторони в договорі на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Оскільки відповідачем не надані належні докази нереальності укладеного позивачем з контрагентом правочину, також не існує судових рішень, якими контрагент позивача визнаний фіктивним, а його установчі документи - недійсними, на час дії угоди ПП «АРТСІТІ» було зареєстроване в установленому порядку як платник ПДВ, мало право виписувати та надавати податкові накладні, не було виключено із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем висновок про нереальність правочину з зазначеним контрагентом зроблений на припущеннях.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що винесені 30.09.2014 року ОСОБА_1 ОДПІ податкові повідомлення рішення №0000712205, №0000722205 є неправомірними та підлягають скасуванню.

Судом першої інстанції правомірно у відповідності до приписів ст. 94 КАС України, присуджені на користь позивача здійснені ним документально підтверджені судові витрати в сумі 182,70 грн.

Доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовуються.

За таких обставин суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:Т.С. Прокопчук

Суддя:О.М. Лукманова

Суддя:Л.А. Божко