Ухвала суду № 46870458, 09.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2015 рокусправа № П/811/4085/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЧередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання:Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року у справі № П/811/4085/14 за позовом публічного акціонерного товариства «Кіровоградграніт» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Кіровоградграніт» 21 лисопада 2014 року звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, згідно з яким просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення відповідача від 11 листопада 2014 року №0000072202, №0000062202, №0000052202, №0000042202, №0000032202, №0000022202, №0000012202.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача, викладені у акті №211/11-23-22-02/13744297 від 24 жовтня 2014 року (далі-акт перевірки) на підставі якого їх було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року позов задоволено повністю.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована висновками перевіряючи осіб, які зроблено в акті перевірки щодо порушення позивачем п.263.5, п.263.6, п.263.7, п.263.9 ст.263 ПК України, а саме: у податкових розрахунках з плати за користування надрами для видобування корисних копалин (з додатками) невірно визначено обсяг видобутої корисної копалини, фактичну ціну реалізації відповідного виду видобутої корисної копалини та розрахункову вартість відповідного виду видобутої корисної копалини.

Крім того посилається на безтоварний характер господарських операцій позивача зазначених в акті перевірки.

Згідно з запереченнями на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на її необґрунтованість, просив у задоволені скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача які підтримали доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Кіровоградграніт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2013 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №211/11-23-22-02/13744297 року, в якому зроблено висновок про порушення позивачем:

- п.138.1 п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 151606 грн., в тому числі: 2 квартал 2012 року на суму 26064 грн., 3 квартал 2012 року на суму 115915 грн., 4 квартал 2012 року на суму 6926 грн., 2013 рік на суму 2701 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого товариством завищено відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд.19 Декларації з ПДВ) на суму 122523 грн., в тому числі: за червень 2012 року на суму 14692 грн., липень 2012 року на суму 40376 грн., серпень 2012 року на суму 56185 грн., жовтень 2012 року на суму 4996 грн., листопад 2012 року на суму 1600 грн., квітень 2013 року на суму 3174 грн., липень 2013 року на суму 1500 грн.;

- перевищено заявлену суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 171422 грн., в тому числі: за липень 2012 року на суму 14692 грн., серпень 2012 року на суму 40376 грн., вересень 2012 року на суму 71223 грн., листопад 2012 року на суму 4996 грн., грудень 2012 року на суму 1600 грн., травень 2013 року на суму 19977 грн., серпень 2013 року на суму 18558 грн.;

- занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 15560 грн., в тому числі: за квітень 2012 року на суму 5054 грн., травень 2012 року на суму 10506 грн.;

- п.263.5, п.263.6, п.263.7, п.263.9 ст.263 ПК України, в результаті чого товариством занижено плату за користування надрами, всього на суму 6995525,34 грн., в тому числі: за 2 квартал 2012 року на суму 1086165,21 грн., 3 квартал 2012 року на суму 1341113,92 грн., 4 квартал 2012 року на суму 767736,92 грн., 1 квартал 2013 року на суму 668492,40 грн., 2 квартал 2013 року на суму 1071628,15 грн., 3 квартал 2013 року на суму 1250310,27 грн., 4 квартал 2013 року на суму 810078,47 грн. (т.1 а.с.34-168).

На підставі цього акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 11 листопада 2014 року:

№0000072202, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за основним платежем плата за користування надрами для видобування корисних копалин у розмірі 2391900,83 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 597975,21 грн. (т.1 а.с.16);

№0000062202, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за основним платежем плата за користування надрами для видобування корисних копалин у розмірі 3029465,98 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 757366,50 грн. (т.1 а.с.18);

№0000052202, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за основним платежем плата за користування надрами для видобування корисних копалин у розмірі 1577158,53 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 393539,63 грн. (т.1 а.с.20);

№0000042202, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 257133,00 грн. (т.1 а.с.22);

№0000032202, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість на 122523,00 грн. (т.1 а.с.24);

№0000022202, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за основним платежем податок на прибуток у розмірі 151606,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 75803,00 грн. (т.1 а.с.26);

№0000012202, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за основним платежем податок на додану вартість у розмірі 15560,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 7780,00 грн. (т.1 а.с.28).

Правомірність та обґрунтованість вказаних податкових повідомлень-рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач має право користування обєктами (ділянками) надр на підставі спеціальних дозволів на користування надрами, виданих Міністерством охорони навколишнього природного середовища України з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, зокрема: спеціальний дозвіл на користування надрами на видобування граніту в якості сировини, придатної для виробництва щебеню будівельного та каменю бутового, термін дії дозволу до 30 грудня 2030 року; спеціальний дозвіл на користування надрами №2361 від 31 січня 2001 року на видобування гранітів придатних для виробництва щебеню та каменю бутового, термін дії дозволу до 31 січня 2030 року; спеціальний дозвіл на користування надрами №2362 від 31 січня 2001 року на видобування гранітів придатних для виробництва щебеню будівельного та каменю бутового, термін дії дозволу до 31 січня 2030 року (т.3 ас.151-153).

В перевіряємому періоді позивач використовував в господарській діяльності гранітні карєри: Новопавлівського родовища, розташований за адресою с. Соколівське Кіровоградського району; Кирилівського родовища, розташований за адресою с. Олексіївське Добровеличківського району; Новгородківського родовища, розташований за адресою смт. Новгородка Новгородківського району.

Згідно з актом перевірки відповідач вважає, що на порушення п.263.5, п.263.6, п.263.7, п.263.9 ст.263 ПК України ПАТ «Кіровоградграніт» у Податкових розрахунках з плати за користування надрами для видобування корисних копалин (з додатками) невірно визначено обсяг видобутої корисної копалини, фактичну ціну реалізації відповідного виду видобутої корисної копалини та розрахункову вартість відповідного виду видобутої корисної копалини.

В акті зазначено, що при добуванні ПАТ «Кіровоградграніт» корисних копалин (граніту) в результаті вибуху утворюється суміш різноманітних уламків гірських порід, у тому числі таких видів товарної продукції як камінь бутовий та щебнево-піщана суміш. З метою підготовки такої суміші до реалізації шляхом її приведення до вимог стандартів виконуються операції з класифікації уламків за розмірами, які пп. 14.1.150 п. 14.1 ст. 14 ПК України віднесено до первинної переробки як складової господарської діяльності з видобування корисних копалин. При цьому, відповідач дійшов висновку, що у результаті первинної переробки видобутої позивачем корисної копалини утворюється щебінь. Тому, на думку податкового органу обєктом оподаткування плати за користування надрами є не обсяг видобутих позивачем корисних копалин (мінеральної сировини) та її вартість, а вартість товарної продукції позивача у вигляді щебіня.

Відповідно до ст. 19 Кодексу України про надра - надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Згідно з ст.28 Кодексу України про надра, користування надрами є платним, крім випадків, передбачених ст. 29 цього Кодексу. Плата справляється за користування надрами в межах території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

Приписами п.263.2.1 ст.263 Податкового кодексу України (далі ПК України) визначено, що об'єктом оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин по кожній наданій в користування ділянці надр, що визначена у відповідному спеціальному дозволі, є обсяг видобутої у податковому (звітному) періоді корисної копалини (мінеральної сировини) або обсяг погашених у податковому (звітному) періоді запасів корисних копалин.

Згідно з приписами пп. 14.1.51 п. 14.1 ст. 14 ПК України добуванням корисних копалин вважається сукупність технологічних операцій з вилучення, зокрема на поверхню, частини надр (гірничих порід, рудної сировини тощо), що вміщує корисні копалини. Один із методів добування полягає у використанні вибухових матеріалів з метою як відокремлення так і подрібнення гірських порід.

Згідно з пунктом 3.6 Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ будівельного й облицювального каменю (надалі - Інструкція №199), що затверджена наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин при Міністерстві екології та природних ресурсів України від 16 грудня 2002 року за №199, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 30 січня 2003 року за №78/7399 - до категорії рваного каменю належать уламки гірської породи неправильної форми, які утворюються в результаті вибуху або подрібнення, зокрема бутовий камінь довільної форми та щебенево-піщана суміш.

При добуванні, в результаті вибуху, утворюється суміш уламків гірських порід різних за розмірами, у тому числі таких видів товарної продукції як камінь бутовий та щебенево-піщана суміш. З метою підготовки такої суміші до реалізації шляхом її приведення до вимог стандартів, виконуються операції з класифікації уламків за розмірами, які пп. 14.1.150 п. 14.1 ст. 14 ПКУ віднесено до первинної переробки, як складової господарської діяльності з видобування корисних копалин.

Відповідно до пункту 3.14 Інструкції №199 - товарна продукція гірничого виробництва - продукція, яка вироблена на гірничому підприємстві відповідно до установлених стандартів та технічних вимог споживачів і підготовлена до реалізації.

Згідно з дев'ятим абзацом пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 5 травня 1997 року №432 «Про затвердження Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр» (далі - Постанова № 432) мінеральна сировина - корисна копалина, видобута і перероблена на товарну продукцію гірничого виробництва.

Абзацем одинадцятим пунктом 2 Постанови №432 визначено, що товарна продукція гірничодобувного підприємства - мінеральна сировина, видобута гірничодобувним підприємством і відповідає установленим стандартам.

Пунктом 4.9 Інструкції №199 визначено, що вимоги до фізико-механічних властивостей і петрографічного складу щебеню регламентуються ДСТУ Б В.2.7- 75-98 «щебінь і гравій щільні природні для будівельних матеріалів, виробів конструкцій і робіт, Технічні умови» (далі - ДСТУ). Дія ДСТУ поширюється на товарну продукцію гірничодобувного підприємства у вигляді щебеню з природного каменю, гравію та щебеню із щільних гірських порід, що застосовується у якості наповнювачів.

Згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК016-97, затвердженого наказом Держстандарту України №822 від 30.12.1997 р. - щебінь належить до класифікаційного угрупування під кодом 14.21.0, що включає «добування піску та гравію для промисловості та будівництва, подрібнення та сортування гравію та піску».

Пунктом 4.1 ДСТУ визначено, що продукція повинна відповідати вимогам стандарту, вироблятися за технологічною документацією, що затверджена у встановленому порядку, а також характеризуватися такими основними показниками, як зерновий склад, форма зерен, вміст пилових частинок, а також стабільністю фізико-механічних властивостей.

В результаті виробництва утворюється щебінь що відповідає характеристикам ДСТУ Б В.2.7-75-98, згідно з яким у залежності від величини щебінь поділяється на основні фракції: 5 - 10 мм; 10 - 20 мм; 20 - 40 мм; 40 - 80 (70) мм.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірних висновків про те, що при здійсненні виробництва щебеневої продукції, технологічний процес роботи - є вторинна переробка первинно дробленої та підготовленої підрядником сировини, а саме вторинне дроблення та сортування щебеню по фракціям. Виготовлений продукт не може бути включений в стадію добування, оскільки є переробкою самої сировини добування. Щебінь, щебенева суміш чи відсів, не є корисною копалиною, а є будівельним матеріалом, який виготовляється шляхом вторинної переробки корисної копалини на спеціальному обладнанні.

Отже, якщо субєкт господарювання видобуває корисні копалини, які використовує в господарській діяльності для виробництва щебеневої продукції, тобто не реалізовує видобуті корисні копалини, щебенева продукція не може вважатися корисною копалиною, оскільки вона є продуктом її переробки, тому вартість її реалізації не може бути обєктом оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин.

Крім того, згідно з підпунктом 263.2.2 пункту 263.2 статті 263 Податкового кодексу України, до об'єкта оподаткування належать:

а) обсяг корисної копалини (мінеральної сировини), видобутої з надр на території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, у тому числі обсяг мінеральної сировини, що утворюється в результаті виконання первинної переробки, що провадиться іншими ніж платник суб'єктами господарювання на умовах господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною;

б) обсяг корисної копалини (мінеральної сировини), видобутої (вилученої) з відходів (втрат, хвостів тощо) гірничодобувного виробництва, у тому числі обсяг мінеральної сировини, що утворюється в результаті виконання первинної переробки, що провадиться іншими ніж платник суб'єктами господарювання на умовах господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, якщо для її видобутку відповідно до законодавства необхідно отримати спеціальний дозвіл;

в) обсяг погашених запасів корисних копалин.

Правовий наліз наведених нормативних положень у їх сукупності дає підстави для висновку, що об'єктом оподаткування плати за користування надрами є не лише обсяг видобутих корисних копалин (мінеральної сировини), але й обсяг корисних копалин (мінеральної сировини), що утворюється у результаті виконання первинної переробки, про те яка провадиться іншими ніж платник суб'єктами господарювання на умовах господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, що в цьому випадку відсутньо.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідно до приписів пункту 263.9. ст.263 розділу XI ПК України, що визначає ставки плати за користування надрами для видобування корисних копалин, ставка за якою обчислюються податкові зобов'язання застосовується до «сировини для бутового (будівельного) каменю (всі види гірських порід, придатність яких визначається державними стандартами, в тому числі для щебеневої продукції), а не товарної продукції як вказано в акті перевірки.

Крім того, відповідно до п.185.1 ст.185; п.187.1. ст.187, п.188.1 ст.188 розділу ПК України об'єктом та базою оподаткування товарної продукції є податок на додану вартість. І тому визначаючи товарну продукцію підприємства як базу оподаткування для плати за користування надрами, фактично здійснюється подвійне оподаткування.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що якщо суб'єкт господарювання видобуває корисні копалини, які використовує в господарській діяльності для виробництва щебеневої продукції, тобто не реалізовує видобуті корисні копалини, щебенева продукція не може вважатися корисною копалиною, оскільки вона є продуктом її переробки, тому вартість її реалізації не може бути об'єктом оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин.

Щодо висновків перевіряючи осіб про порушення ПАТ «Кіровоградграніт» п.138.1 п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України суд зазначає наступне.

Згідно з п.п. 138.2, 138.4 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: амортизація виробничих основних засобів та нематеріальних активів безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач у межах своєї господарської діяльності у письмовій формі та у спрощений спосіб уклав договори поставки та надання послуг з: ТОВ «СУРП Росдизельсервіс»; ПП «Приватпостачсервіс»; ТОВ «ВТП «Регіон Дніпро»:ТОВ «Новотрейд Буд»; ТОВ «ПОРТАЛ»; ФОП ОСОБА_1 Олександрович;ТОВ «Промметалресурс»; ТОВ « Індепендент Груп»; ТОВ «АГАТ 1»; ПП «АПК Промснаб»; ПП «Адвокатське бюро»; ТОВ «Спецтехзапчастина»; ТОВ «Мілессіум Холдинг»; ТОВ «Елтекс»; ТОВ «Компанія ОСОБА_2»; ТОВ «Вірол Груп».

При цьому, з врахуванням положень п.п.1,2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» судом першої інстанції досліджено питання щодо реального вчинення зазначених правочинів за наявності доказів які підтверджують зазначені обставини, а саме щодо правовідносин з:

ТОВ «СУРП Росдизельсервіс» - це видаткові накладні (т.1 а.с.169,171,173,175,177,179,181,183, 185,187,189,191,193,195,197,199,201,203,205,207,209,211,213,215,217,219,221,223,225,227,229,231), товарно-транспортні накладні(т.1 а.с.170, 172, 174, 176, 178, 180, 182, 184, 186, 188, 190, 192, 194, 196, 198, 200, 202, 204, 206, 208, 210, 212, 214, 216, 218, 220, 222, 224, 226, 228, 230, 232), платіжні доручення (т.1 а.с.233-250, т.2 а.с.215-250);

ТОВ «Мілессіум Холдинг» - це видаткові накладні (т.2 а.с.8), платіжні доручення (т.2 а.с.5-7), товарно-транспортні накладні (т.2 а.с.9);

ПП «Приватпостачсервіс» - це видаткові накладні (т.2 а.с.15,т.3 а.с.2), платіжні доручення (т.2 а.с.14, т.3 а.с.1), товарно-транспортна накладна (т.2 а.с.17);

ПП «АПК Промснаб» - це видаткові накладні (т.3 а.с.15-22), платіжні доручення (т.3 а.с.7-14);

ТОВ «Спецтехзапчастина» - це видаткова накладна (т.3 а.с.40), платіжне доручення (т.3 а.с.39);

ТОВ «Вірол Груп» - видаткова накладна (т.3 а.с.45), платіжне доручення (т.3 а.с.44), товарно-транспортна накладна (т.3 а.с.47);

ТОВ «ВТП «Регіон Дніпро» - це видаткова накладна (т.3 а.с.51), платіжне доручення (т.3 а.с.50);

ПП «Адвокатське бюро» - це видаткова накладна (т.3 а.с.56), платіжне доручення (т.3 а.с.55);

ТОВ « Індепендент Груп» - це договір надання послуг №08/27-2012 від 20 серпня 2012 року (т.3 а.с.59-62), платіжне доручення (т.3 а.с.63), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.3 а.с.67), ВМД (т.3 а.с.65-66);

ТОВ «Компанія ОСОБА_2» - це видаткова накладна (т.3 а.с.63), платіжні доручення (т.3 а.с.70-72);

ТОВ «ПОРТАЛ» - це видаткові накладні (т.3 а.с.76-78), товарно-транспортні накладні (т.1 а.с.82-84). Згідно з актом перевірки заборгованість по оплаті відсутня.

ТОВ «Елтекс» - це договір поставки №0404-2 від 04 квітня 2013 року (т.3 а.с.90-91), платіжні доручення (т.3 а.с.92-106), видаткові накладні (т.3 а.с.107-213), товарно-транспортні накладні (т.3 а.с.123-128);

ТОВ «АГАТ 1» - це видаткова накладна (т.3 а.с.142), платіжне доручення (т.3 а.с.143);

ФОП ОСОБА_1 це видаткова накладна (т.3 а.с.154). Згідно з актом перевірки заборгованість відсутня.;

ТОВ «Промметалресурс» - це видаткова накладна (т.3 а.с.159), платіжне доручення (т. а.с.160)

ТОВ «Новотрейд Буд» - це видаткові накладні (т.3 а.с.165-171), товарно-транспортні накладні (т.3 а.с.179-184), платіжні доручення (т. а.с.185-186), угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог (т.3 а.с.187-188).

ТОВ «СУРП Росдизельсервіс» виписано позивачу податкові накладні за квітень-жовтень 2012 року (т.2 а.с.110-172).

ТОВ «Мілессіум Холдинг» виписано позивачу податкові накладні за листопад 2012 року (т.2 а.с.11-13).

ПП «Приватпостачсервіс» виписано позивачу податкові накладні за квітень, вересень 2013 (т.2 а.с.19, т.3 а.с.6).

ПП «АПК Промснаб» виписано позивачу податкові накладні за вересень 2012 року (т.3 а.с.31-38).

ТОВ «Спецтехзапчастина» виписано позивачу податкову накладну за жовтень 2012 року (т.3 а.с.43).

ТОВ «Вірол Груп» виписано позивачу податкову накладну за листопад 2013 року (т.3 а.с.49).

ТОВ «ВТП «Регіон Дніпро» виписано позивачу податкову накладну за червень 2012 року (т.3 а.с.54).

ПП «Адвокатське бюро» виписано позивачу податкові накладні за вересень 2012 року (т.3 а.с.58).

ТОВ « Індепендент Груп» виписано позивачу податкову накладну за серпень 2012 року (т.3 а.с.62).

з ТОВ «Компанія ОСОБА_2» виписано позивачу податкову накладну за травень 2013 року (т.3 а.с.73).

ТОВ «ПОРТАЛ» виписано позивачу податкові накладні за липень-серпень 2012 року (т.3 а.с.79-81).

ТОВ «Елтекс» виписано позивачу податкові накладні за квітень-травень, липень-серпень 2013 року (т.3 а.с.115-122).

ТОВ «АГАТ 1» виписано позивачу податкові накладні за серпень 2012 року (т.3 а.с.145).

ФОП ОСОБА_1 виписано позивачу податкову накладну за липень 2012 року (т.3 а.с.156).

ТОВ «Промметалресурс» виписано позивачу податкову накладну за серпень 2012 року (т.3 а.с.161).

ТОВ «Новотрейд Буд» виписано позивачу податкові накладні за червень, вересень 2012 року (т.3 а.с.272-278).

Отримані за умовами договорів товари (послуги) були використані в господарській діяльності позивача, що підтверджується списанням товарів (т.2, а.с.18,188-214, т.3 а.с.23-30,85-89,129-139,146-149,157,162-164,189-193).

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій позивача з ТОВ «СУРП Росдизельсервіс», ПП «Приватпостачсервіс», ТОВ «ВТП «Регіон Дніпро», ТОВ «Новотрейд Буд», ТОВ «ПОРТАЛ», ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Промметалресурс», ТОВ « Індепендент Груп», ТОВ «АГАТ 1», ПП «АПК Промснаб», ПП «Адвокатське бюро», ТОВ «Спецтехзапчастина», ТОВ «Мілессіум Холдинг», ТОВ «Елтекс», ТОВ «Компанія ОСОБА_2», ТОВ «Вірол Груп» за наслідками яких сформовано валові витрати та спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару, транспортування товару від продавця до покупця, оприбуткування товару покупцем, оплату його вартості, використання у власній господарській діяльності.

Взагалі в акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності пов'язується податковим органом з обставинами діяльності контрагентів, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань… Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Отже, виходячи з наведеного, порушення вчинені контрагентом, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 11 листопада 2014 року №0000042202, №0000032202, №0000022202, №0000012202, №0000072202, №0000062202, №0000052202 не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обовязку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року у справі №П/811/4085/14 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 13 липня 2015 року.

Головуючий:В.Є. Чередниченко

Суддя:А.О. Коршун

Суддя:О.М. Панченко